Анна Сарапіон - стиліст, засновник модного руху «Sale in the City», весільний критик, блогер на телеканалі «ТЕТ»
У рік мого вступу відкрилася кафедра видавничої справи та редагування
Мій вибір був не випадковий, скажу одразу. У підлітковому віці я почала писати вірші й розповіді, вчителька української мови в школі неодноразово говорила, що мені треба розвиватись в гуманітарному напрямку, бо математик з мене ніякий (це вже говорила інший вчитель), тим паче, я й сама це бачила. Тому класі в десятому, коли всі вирішують свою подальшу долю, тобто куди вступати і чим займатись – вирішила йти в журналістику. Якраз у 2004 році, у рік мого вступу, з’явилася спеціальність «Видавнича справа та редагування» – я не вагалась.
Навчання та паралельна робота дали мені поштовх
Навчання в університеті та паралельна робота дали мені поштовх для подальших дій. Я не зможу згадати і перерахувати на пальцях, що саме було першим, що другим. Мені здається, що навчання не завжди може щось дати, бо людина повинна це взяти для себе, взяти саме те, що їй потрібно – я взяла. Я взяла для себе любов до літератури, любов до запаху книжок, але любов до праці на видавництві – ні, напевно не моє. Все-таки, моє покликання трішки інше, і це нормально.
Скоріш за все, теперішні студенти мені можуть багато чого порадити. Молодь зараз дуже прогресивна, дієва, активна, рішуча, і це не може не вражати.
На формування особистості вплинули всі викладачі
Знаєте, це як в дитинстві, коли одна дитина питає батьків, кого вони більше люблять. Кожна людина, яка зустрічається на твоєму шляху, бере свою участь у формуванні нашої особистості, адже саморозвиток постійний. Вона ніколи не повинна зупинятися, тому що так людина перестає жити та починає існувати – це не про мене. Звичайно, на кожному етапі певні люди відіграють роль у цьому формуванні. У період мого навчання в університеті – це були абсолютно всі (без винятку) викладачі. Кожен по-своєму, кожен різне й потроху, а я брала та користуюсь до тепер тим, що відклалось. За що вдячна.
Можна працювати не за спеціальністю
Як ви зрозуміли з попередніх запитань, я не працюю за фахом. Це не добре і не погано – це мій вибір і мій шлях. Довгий час я займалась журналістикою, та й зараз вона присутня в моєму житті. Працювала в міських газетах, телебаченні – журналістом та ведучою, переїхала до Києва і працювала тут. Згодом мені став цікавий PR, саме він сьогодні теж присутній в моєму житті.
Я – стиліст
Вже три роки поспіль – я стиліст. Для тих, хто знає мене не дуже добре – це було відкриттям. Але тільки не для мене. Мені завжди подобався одяг, завжди цікаво було змінювати людей, що наразі я це і роблю. Крім того, вже рік як я заснувала модний рух «Sale in the City» – розпродажі в місті. Веду свій блог по стилю, пишу, даю поради і консультації. Був досвід весільного блогера та критика. У жовтні минулого року ми з моїм чоловіком планували власне весілля, і я вирішила вести свій блог – «Сказала “да”! Как сделать свадьбу за 60 дней». За кілька днів блог став дуже популярним, і я почала схожий (крім свого) вести на «ТЕТ». Зараз думаю, що робити з таким хорошим ресурсом.
Але останні події не оминули моє життя. Я займалася волонтерством, віддавала свій час на Майдані ініціативі «Варта в лікарні», є однією з її засновників. Відтак я стала активісткою. Наразі я розвиваюсь в цьому напрямку. Вважаю, що ми змінюємо нашу країну, тому не можу сидіти на місці.
Інформацію надано медіа-групою «Університетський меридіан»
