Кожного дня середньостатистичний студент під час навчального року у будні виконує такі дії: вранці піднімається, щось нашвидкуруч з’їдає, потім, як завжди, поспішає на пари і трошки запізнюється, потім знов щось нашвидкуруч з’їдає, йде десь там погуляти, ввечері дуже сонний намагається «може там ще щось зробити з домашнього завдання». Іноді цей коктейль розбавляється05400215.jpg сесією, іноді якимись там невеличкими канікулами. І все це продовжується день у день, цілий рік, а може, хтось хоче щось змінити?
Майже всі хочуть змінити це саме «щось», і взагалі-то це можливо, але треба тільки трошки попітніти…
Ранок, сьома година, голос із «матюгальника» намагається розбудити всіх, хто вчора трошки перевоював, або перевідпочивав. Ти вилазиш зі свого намету, перед тобою розкинулися Кримські гори безмежною грядою, чисте гірське повітря наповнює твої легені, тріск висохлої трави під ногами здається найприємнішою музикою, тебе з усіх сторін захищають кам’яні мури давньої фортеці, захищають від буденності, від сірості, від такого звичного сучасного світу. Через декілька годин ти вже стоїш у сталевих обладунках під 40 кг, піт заливає тобі очі, а ти стискаєш щосили сокиру і готуєшся прийняти на шолом удар алебарди, щоб потім відповісти градом вже своїх ударів, збити алебардиста з ніг і кинутися на іншого. Навкруги вирує бій, десятки, сотні лицарів б’ють один одного, строєм, без строю, один на всіх, всі на одного. І ти, тут, перед лицем воїна, який в два рази тебе важчий і на півтори голови вищий, відчуваєш спокій, якого ніколи не відчував там, за мурами фортеці, в своєму буденному сучасному світі…

Щаслива сімка:  7 випусків "Іноземника"

Журналістика, творчість та іноземні мови – поняття споріднені. Це доводять на практиці студенти нашого факультету, які взялися за цікаву й відповідальну справу – випуск газетиinoz.

Починалося все наприкінці жовтня 2008 року, коли у нас виникла думка започаткувати газету і випустити перший номер напередодні ювілею факультету. З’явилися оголошення про перші збори, настав той день. Зустрілися, познайомилися, почали обговорювати загальну ідею газети. Було багато пропозицій. Ми довго радилися, як назвемо наш вісник, і зупинилися на назві, що красномовно свідчить про наше походження. Її автором стала Ліана Солкарян з російського відділення факультету.

За цей час ми отримали необхідний досвід, краще зрозуміли суть газетярської справи. Склад редколегії відтоді поповнюється новими іменами. Дехто приносить свої творчі доробки і домовляється про публікації. Інші поки що обмежуються обережними запитаннями про умови «співпраці». Утім, можна констатувати: випуск перших двох номерів не залишився непоміченим. Отже, можемо записати до свого активу цю маленьку перемогу, а разом із нею й мотивацію до продовження нашої спільної справи.

sydney_opera_house.jpg14 листопада 2009 року група студентів факультету іноземних мов Кіровоградського державного педагогічного університету ступила на австралійську землю. Група стала справжніми першопрохідцями, оскільки до цього жоден із наших студентів не бував в цій далекій країні. Але повернемось трохи назад. 
Як відомо, українська діаспора в Австралії є однією з найчисельніших та культурно й організовано розвинутих у світі. Українці за кордоном об’єднуються в спільноти, організації, започатковують фонди та активно займаються громадською діяльністю. Один із напрямків – сприяння збереженню та розвитку української мови та культури в Україні та за її межами. Фундація Українознавчих Студій в Австралії на чолі з  теперішнім головним директором Марком Шумським вже багато років підтримує програми україністики при університетах Австралії, призначає стипендії українським студентам на навчання в Україні та Австралії, сприяє у видавництві українських книжок. 2009 року радою директорів Фундації було прийняте рішення спонсорувати програму культурного обміну «Australian Language and Culture» для студентів провінційного навчального закладу, тобто надати можливість студентам із невеликого міста побувати на австралійській землі та ознайомитись із стилем життя, особливостями мови та культури. Після ретельного аналізу та дискутування програми дирекція прийняла рішення, підтримати наш університет, і ось настав вирішальний момент вже для всіх студентів факультету іноземних мов.
22–25 жовтня 203 та 205 групи факультету іноземних мов разом із куратором Скрипніченко О.С. відвідали м. Львів.

 resize_of_img_0503.jpgЛьвів – це місто-казка. Якщо одного разу ти завітаєш туди, воно залишиться в твоєму серці назавжди. Ти ніби переносишся на сотні років назад, проходячи вузькими вуличками та отримуючи задоволення від старовинної архітектури будинків, ліхтарів та тротуарів.
А тепер по порядку. Ми зупинилися в готелі "Власта", неподалік від якого знаходиться Львівська пивоварня (на жаль, нам не вдалось туди потрапити). Неподалік від пивоварні знаходиться Львівський Державний Університет Безпеки Життєдіяльності, особливо гарний вночі, коли будівля освітлюється червоними ліхтарями.
Ми обходили весь центр міста, де знаходяться церкви, храми, монастирі, бруковані вулички та старі будиночки. Потім ми зайшли на ринок, де придбали вироби з дерева, вишиванки та ще деякі речі на згадку про Львів.
Як відомо, місто Львів - це місто з ароматом кави, тож ми не змогли втриматись і зайшли до цукерні, аби скуштувати смачної кави та кондитерських виробів. На згадку всі охочі  придбали мелену каву "Галка", запах якої супроводжував нас всю дорогу. 

praktyka2.jpgЗакінчивши третій курс й успішно склавши сесію, студенти відправляються у дитячі оздоровчі табори для проходження «справжньої» педагогічної практики. І тут на них чекають, дійсно, незабутні моменти літа.
Перші дні тягнуться дуже довго. Знайомство з табором, керівництвом, розпорядком та правилами табору – вступна теоретична частина, яка готує вожатих до найголовнішого – заїзду дітей, першої розмови з батьками, організації відкриття чи закриття зміни та щоденного дозвілля дітей, тобто практичної частини.
Якщо за три дні перебування у таборі у вас були проблеми з відпочиваючими, керівництвом, персоналом; у вас закінчувались сили і ви не розуміли, що ви тут робите, тоді можна із впевненістю сказати, що ви пройшли «неписану посвяту вожатого». Усі, хто вже працював, легко мене зрозуміють, а ті, хто ще тільки збирається, - будуть, принаймні, проінформовані.
Наступні ж 18 днів минають, як один. Веселі свята, цікаві конкурси, вікторини та концерти захоплюють вас у вир емоцій, і ви не помічаєте, як закінчується ваша найяскравіша зміна. Потім слідують дитячі сльози прощання, які нікого не залишають байдужими! Саме тут зароджується справжня дружба, з’являються перші симпатії, а можливо й кохання. Це стосується не лише дітей, але й усіх працівників табору: вожатих, плавруків, фізруків, психологів, діджеїв, хореографів та багатьох інших людей, які тісно спілкуються між собою протягом такого короткого періоду.