Григорію Дмитровичу Клочеку – 70
Відзначити ювілей професора Г. Клочека в актовій залі КДПУ ім. Володимира Винниченка 5 березня зібралось чимало людей – нинішній ректор університету О. Семенюк, голова обласного департаменту освіти Е. Лещенко, колишній голова облради М. Сухомлин, професори, колеги та студенти. Прибули гості з Одеси, Вінниці, Умані, Кривого Рогу, Києва та інших міст України.
Постать Григорія Клочека, доктора філологічних наук, професора, академіка АН України, невтомного популяризатора творчості Тараса Шевченка і Ліни Костенко, свідомого українського націоналіста, науковця, відомого педагога і громадського діяча викликає повагу й захоплення в багатьох, хто його знає як колегу, соратника і наставника.
Спогадами про роки студентської юності поділився однокурсник Г.Клочека, відомий дитячий поет А.Качан, який розповів зворушливу історію знайомства з ювіляром, про творчу атмосферу українського культурного життя в одеському літературно-поетичному середовищі, де формувався майбутній науковець.
Лауреат Шевченківської премії, письменник Григорій Гусейнов відзначив легкий «неакадемічний» стиль літературознавця Клочека, його блискучу наукову ерудицію й інтуїцію, що дозволяє йому безпомилково визначати справжні високохудожні явища в літературному потоці, віднаходити пружини естетичної енергії та її вплив на читача.
З теплими привітальними словами виступили колеги-науковці, колишні аспіранти ювіляра Ірина Руснак (Вінниця), Роман Колзов (Кривий Ріг), Сергій Михида (Кіровоград) та інші. Голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Бондар, у привітанні нагадав присутнім, що саме Григорій Клочек був першим головою письменницької організації Кіровоградщини.
Професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко провів цікаві паралелі між віхами життя ювіляра та суспільно-історичними процесами. Кожне нове десятиліття позначалося зміною суспільної парадигми, переломними етапами життя нації і держави в цілому та окремої людини. 1943 рік – народження Григорія Дмитровича на території теперішньої Польщі, Люблінського воєводства. Цей рік позначився завершенням панування Гітлера в Європі. І хоч Друга світова війна ще тривала, але фінал її було визначено вже тоді. Після неї на долю батьків і ще зовсім маленького Гриця випало примусове виселення українців з їхніх споконвічних земель, відоме під назвою «Операція «Вісла». 1953 рік – завершилась ера панування іншого жорстокого тирана – Сталіна. «Коли помер кривавий Торквемада», школяреві Грицеві минав десятий рік, розпочиналася доба «Хрущовської відлиги». 1963 рік – фіаско Хрущова, прихід до влади Брежнєва – Григорій вже 20-літній студент Одеського університету. 1973 рік – «доба застою» в зеніті, пік арештів української інтелігенції – Григорій Клочек, молодий учитель робить перші кроки в науці, досліджує енергію «Сонячних кларнетів» Павла Тичини. 1983 рік – в країні нарешті завершилася тягуча «брежнєвщина». Григорій Клочек – кандидат філологічних наук, переїздить до Кіровограда працювати на кафедр української літератури місцевого вишу. 1993 рік – молода Українська держава робить перші кроки як незалежна країна, яка щойно позбулася свого колоніального становища. Григорій Дмитрович Клочек кількома роками раніше захистив докторську дисертацію і вийшов на магістральну пряму своїх наукових шукань, науково обґрунтувавши системний підхід у вивченні літературного твору. Він активно включається у процеси розбудови держави і громадянського суспільства. 2003 рік – передчуття кардинальних змін у житті країни, що увійшли в історію як Помаранчева революція. Григорій Дмитрович – активний учасник тих подій, згодом бере на себе відповідальність за долю всього університету, очоливши його на посаді ректора. Сьогодні, в 2013 році, професор Григорій Дмитрович Клочек сповнений творчих сил та енергії, реалізовує свої задуми, пише книги з дослідження поетики Т.Шевченка і теорії літературного тексту. А держава наша ще й досі перебуває на роздоріжжі, виконує якісь неймовірно ризиковапні шпагати, що невідомо чим, і невідомо коли завершаться. Якби в ній більше було таких громадян як Г. Клочек, то вже б давно не довелося вирішувати, і ми б жили як та ж Польща, мала Батьківщина ювіляра, куди він часто навідується. Своїм життям, своєю науково-педагогічною працею і громадянською позицією Григорій Дмитрович Клочек показує нам шлях і задає висоту, як той античний Атлант. Не випадково епіграфом до представлення творчої біографії ювіляра були взяті рядки Ліни Костенко «При майстрах якось легше. Вони – як Атланти. // Держать небо на плечах. Тому і є висота».
Бажаємо нашому шановному ювілярові міцного здоров’я і багатьох років плідної праці на благо України!
Олександр Ратушняк
