Данілко Маргарита Іванівна народилася в сім’ї інтелігентів у м. Кіровограді 27 травня 1961 року. Навчалася в Кіровоградській середній школі №14, яку закінчила у 1978 році із золотою медаллю. У тому ж році вступила до Одеського державного інституту імені І.І. Мечникова на факультет романо-германської філології. У 1983 році успішно закінчила університет за спеціальністю «Англійська мова і література», отримала кваліфікацію філолога, викладача і перекладача. Була направлена за розподілом до Кіровоградського державного педагогічного університету і розпочала свій викладацький шлях асистентом на кафедрі іноземних мов.

Борис Леонтійович Дратвер народився 21 липня 1921 р. у м. Єлисаветград (назва нашого міста до 1924 р.). Після закінчення 1938 р. Кіровської (Кірово – назва міста у 1934–1939 рр.) середньої школи № 7, вступив до Харківського юридичного інституту. Саме під час навчання в юридичному інституті Борис Леонтійович зацікавився політичною економією й, окрім безпосереднього вивчення курсу, відвідував науковий гурток, де жваво обговорювалися питання розширеного відтворення та господарського будівництва в СРСР. Навчання було перерване війною 1941–1945 рр. У листопаді 1941 р. Борис Дратвер був призваний до армійських лав і направлений на підготовку до Фрунзенського піхотного училища (на той час – Киргизька РСР), після закінчення якого у травні 1942 р., отримавши звання лейтенанта, був направлений до діючої армії в район Сталінграду. З травня 1942 р. по травень 1945 р. Борис Дратвер воював на Сталінградському, Центральному та 1-му Білоруському фронтах на посадах командира мінометного взводу та роти; був тричі поранений. Перебування в Німеччині затягнулося до вересня 1948 року – Борис Леонтійович очолював штаб частини демонтажної бригади групи радянських військ у Німеччині. За бойові заслуги був нагороджений 4-ма орденами Радянського Союзу («Червоної зірки», 1944 р.; «Вітчизняної війни ІІ ступеня», 1944 р.; «Червоної зірки», 1945 р.; «Вітчизняної війни ІІ ступеня», 1945) та медалями («За оборону Сталінграда», 1943 р., «За звільнення Варшави», 1944 р., «За взяття Берліну», 1945 р., «За перемогу над Німеччиною», 1945 р.) та у повоєнний період – вісьмома ювілейними медалями.

Омеляненко Віталій Лукич народився 8 квітня 1932 року у мальовничому селі Круті Горби на Київщині в родині вчителя початкових класів. Нелегкі випробування випали на його долю: війна, рання смерть батьків, скрутне становище під час навчання в школі та університеті. Проте Віталій Лукич наполегливо крокував життям.

Тарас Іванович Бабак народився 17 серпня 1941 р. в с. Савелівка (до 1947 р. – с. Савалуски) Монастириського району (тепер – Чортківського району) Тернопільської області у селянській сімʼї. Дитинство було нелегким, оскільки припало на часи Другої світової війни. У 1960 р. він закінчив середню школу у сусідньому с. Ковалівка і майже рік пропрацював робітником на цегляному заводі. Протягом вересня 1961 – грудня 1962 рр. навчався в Бучацькому зооветеринарному технікумі, де здобув спеціальність зоотехніка. Через рік він був призваний до лав збройних сил, де і прослужив з грудня 1962 р. до серпня 1965 р. Повернувшись з армії, Тарас Бабак вступив на історичний факультет Харківського державного університету ім. М. Горького, який успішно закінчив у 1970 р. Протягом 1970-1973 рр. Тарас Іванович був співробітником Управління внутрішніх справ Кіровоградського облвиконкому.

Василь Харцієв. Ким він був і яким він був, цей перший професор нашого університету? Для кращого розуміння Харцієва як людини і як вченого необхідно якомога глибше пізнати середовище, в якому він формувався. Людей, поруч з якими жив і працював наш видатний земляк. Ідеї, які вирували навколо і так чи інакше проникали в його наукові й публіцистичні роботи. І тут ми передусім виходимо на харківську мовно-літературну психологічну школу, засновником якої був Олександр Потебня.