Серед яскравих і самобутніх імен визначних діячів української історії, науки і культури, чиїми зусиллями наш степовий край, що розлого простягся від сивочолого Дніпра через Інгул, Синюху і Південний Буг до меж східного Поділля, остаточно оформився в істотний культурно-історичний феномен, романтизовано названий Євгеном Маланюком «Степовою Елладою», помітною є постать Миколи Смоленчука – вдумливого ученого й педагога, талановитого українського письменника, чия доля нерозривно пов’язана з кафедрою української літератури Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна.

Іван Ковальов народився 20 липня 1930 року в учительській сім’ї, коріння якої належали безмежному степовому краю Кіровоградщини. В цьому краї за декілька кілометрів від Підлісного розташоване невеличке мальовниче село Плєшкове (нині Плішки) Олександрівського району, де й пройшли перші дитячі роки майбутнього науковця. У 1941 році, після 6-го класу, навчання довелося припинити – Україну окупували фашистські загарбники. Родина перебралася до села Вершино-Северинівка (нині Северинівка Олександрівського району). Після звільнення окупованої території району на початку 1944 року батько був призваний до лав Червоної Армії, був двічі поранений і за станом здоров’я навесні 1945 р. демобілізований. На той час сімʼя вже переїхала до Єлисаветградки. Батько працював спочатку в колгоспі, а потім учителем початкових класів, і маленький Іван поновив навчання у 7-му класі. У 1946 році він дістав поранення під час необережного поводження із бойовим снарядом, яких чимало залишила по собі на полях запеклих боїв Друга світова війна. Травма потребувала тривалого лікування, Іван повернувся до школи аж за два роки. До того ж, 9, 10 і 11 класи закінчував щоразу у різних навчальних закладах – родина часто переїжджала, батька призначали директором шкіл у різних районах області.

Серед вагомих постатей новітньої історії фізико-математичного факультету помітно виділяється наш колега, легендарний викладач та неординарний вчений, перший фізматівський доктор наук, один з перших професорів нашого факультету – Залмен Юхимович Філєр.

Упродовж усіх років свого існування фізико-математичний факультет був багатий на яскраві постаті серед викладачів, співробітників і випускників. І одна з таких постатей – старший викладач, завідувач кафедрою фізики протягом 1934-1952 років (з перервою на Другу світову війну), декан фізмату з 1951 по 1962 рік – Прокіп Григорович Холявенко.

Коли наприкінці жовтня далекого 1979 року, відгукнувшись на запрошення ректорату, я прибув на оглядини в Кіровоградський педінститут ім. Пушкіна, то  першим, з ким познайомився на кафедрі української літератури, був її завідувач Андрій Прокопович Бойчук. Він же підвів мене до симпатичного чоловіка з довгою, мало не до плечей, та ще й кучерявою шевелюрою (такі в моїй уяві бувають лише у музикантів та поетів) і сказав: «Знайомтесь: це вже ваш колега». Той приязно посміхнувся та протягнув руку: «Марко. Василь Петрович». Так почалася наша довга, майже 35-річна, співпраця на одній кафедрі, в одному університеті.