• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІН ПЕДАГОГІЧНОГО ЦИКЛУ

Шатіло Д.О.
(магістрантка, 6 курс, Інститут психолого-педагогічної освіти та мистецтв)
Бердянський державний педагогічний університет, м. Бердянськ
Доктор пед. наук, проф.Лісіна Л. О.

На сучасному етапі розвитку освіти педагогічна діяльність – це процес вирішення різнопланових завдань, які спрямовані на взаємне збагачення особистості вчителя та учня, тому суспільство потребує мобільного, висококваліфікованого спеціаліста. Перехід від «знаннєвого підходу» до навчання до гуманістичного, і відповідно, радикальна зміна освітніх функцій вчителя, що в свою чергу змінило вимоги до його професійно-педагогічної підготовки, поставили перед вищим педагогічним закладом освіти проблему переорієнтації навчання із суто функціонального підходу, що характеризується спрямованістю на «озброєння» майбутнього вчителя чітко визначеною сумою професійних знань, умінь і навичок, на пріоритети його становлення як професіонала та формування в нього здатності до саморозвитку, необхідним механізмом якого є рефлексія.

В. Сухомлинський стверджував «Якщо ви хочете бути улюбленим вчителем, дбайте про те, щоб вихованцеві було що в вас відкривати. Якщо ж ви кілька років однаковий, якщо минулий день нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати обридлим і навіть ненависним...» [2, с. 50]. Педагог повинен постійно саморозвиватися та самовдосконалюватися, що можливо лише за умови постійної оцінки власних дій, тобто рефлексії. Зв’язок рівня професіоналізму вчителя з його здатністю до рефлексії обґрунтовується в дослідженнях Р.Бернса, який зазначав, що «учителю потрібне поглиблення знання про себе й про інших, бо навчання – це передача іншим часток свого Я» [2, с. 310]. І це закономірно, адже неможливо розуміти інших, а тим більше намагатися допомогти їм, якщо не прагнути при цьому зрозуміти самого себе.

Слід зазначити, що психологія рефлексії як наукова проблема протягом тривалого періоду цікавила багатьох науковців. Поняття «рефлексія» зустрічається вже в ідеях Аристотеля і Платона. Термін «рефлексія» в науку ввів Р. Декарт, який розробив раціоналістичну теорію самосвідомості, що розглядає свідомість як мислення. У своїй праці «Розмова з Бурманом» він зазначав: «Усвідомлювати - означає мислити й рефлексувати над власним мисленням» [1, с. 267]. Філософ ототожнював рефлексію зі здібністю індивіда зосереджуватися на змісті своїх думок, абстрагуючись від зовнішнього, тілесного. Різні аспекти рефлексії досліджувались філософами (Г. Гегель, Д. Дідро, Т. Кант, А. Лейбніц, Дж. Локк, Б. Спіноза, Л. Фейербах, І. Фіхте, Ф. Шеллінг), сучасними методологами (М. Бахтін, С. Гессе, В. Зінченко, Г. Щедровицький), психологами (А. Адлер, У. Олпорт, З. Фрейд, Е. Фром, К. Юнг).

3 розвитком тенденції гуманізації освіти поняття «рефлексія» почав розглядатися вітчизняними психологами і педагогами (Б. Ананьєв, А. Бодальов, Л. Виготський, В. Вульфов, В. Давидов, В. Загвязинський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Ельконін).

Дослідження в психології рефлексії були спрямовані на розробку питань формування й діагностики теоретичного й творчого мислення (В. Давидов, А. Зак, Д. Ельконін); розвитку розумових процесів (Алексєєв М.Г., Давидов В.В., Зак А.3., Піаже Ж..); розвитку продуктивного розуміння й мислення (Пономарьов Я.О, Семенов І.М., Степанов С.Ю.); здатності свідомо регулювати й контролювати своє мислення (Семенов І.М., Дьюї Дж.), стимулювання процесів самосвідомості (Асмолов О.Г., Бернс Р.); організації способів комунікації в умовах спільної діяльності, кооперації (Давидов В.В., Лефевр В.О., Цукерман Г.А., Щедровицький Г.П.). Різні аспекти рефлексії цікавили О. Матюшкіна (структура й умови формування рефлексивних механізмів саморегуляції мислення), Н. Гуткіну (психологічна сутність рефлексивних очікувань особистості), А. Захарову, С. Степанова, Г. Катрича (вікові особливості рефлексії), Ю. Кулюткіна (рефлексивна регуляція розумових дій), І. Ладенко, С. Степанова (рефлексивний розвиток пізнавально-творчої активності), С. Кондратьєву, Б. Ковальова (акмеологічні аспекти становлення рефлексії в студентів педагогічних спеціальностей), Я. Коломинського (аспекти соціально-психологічної рефлексії); В. Кривошеєва (рефлексія в діяльності учителів-початківців), М. Демидко (окремі питання формування рефлексивних умінь у тих, хто навчається в середніх спеціальних навчальних закладах). У теорії й практиці професійної освіти простежується цікавість до проблеми підготовки майбутніх педагогів, викладачів вищих навчальних закладів (ВНЗ) з високим рівнем педагогічної рефлексії в психолого-педагогічних дослідженнях А. Бізяєвої, Б. Вульфова, Е. Зєєра, Є. Ісаєва, О. Калашникової, Ю. Кулюткіна, В. Сластьоніна, В. Слободчикова, В. Якуніна. Разом із тим не всі аспекти педагогічної рефлексії і проблеми її формування у майбутніх вчителів є достатньо вивченими як у теоретичному, так і в прикладному плані, зокрема, педагогічні умови формування рефлексивних умінь майбутніх вчителів в процесі навчання у ВНЗ ще не стали предметом окремого дослідження, що і обумовило вибір теми нашої статті.

Мета дослідження: обґрунтування педагогічних умов формування рефлексивних умінь майбутніх вчителів у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу.

У науковій літературі немає єдиного підходу до визначення поняття «рефлексія». Тлумачний словник трактує поняття «рефлексія» як самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом; відображення, а також дослідження процесу пізнання. У психологічній літературі [2, 3, 4] рефлексію визначають, як якість, що необхідна професіоналу, оскільки дає можливість ефективно і адекватно реалізувати себе і свої здібності, забезпечуючи процес саморозвитку. Педагогами рефлексія визначається як сукупність умов, що сприяють творчому підходу до професійної діяльності, досягненню її максимальної ефективності та результативності, завдяки чому здійснюється професійне становлення та розвиток особистості педагога. Основні вектори рефлективних напрямків, що розроблені в психології, це [1, 2, 3, 5, 6]: 1) рефлексія як аналіз свідомості, що дозволяє з'ясувати значення об'єктів і їхнього взаємозв'язку; 2) рефлексія як розуміння змісту міжособистісного спілкування.

Для педагогіки рефлексія відкриває шлях до подолання протиріччя між складними педагогічними завданнями сучасності, що потребують глибокого теоретичного усвідомлення, і тими прикладними засобами їхнього розв’язання, що застосовуються в освітянській практиці. Високий розвиваючий потенціал рефлексії, як інтроспективного психологічного процесу особистісних перетворень, дозволяє використовувати її в розробці психологічних механізмів спрямованого вдосконалювання професійних якостей ї самовизначення особистості майбутнього вчителя.

У дослідженні вітчизняних психологів С. Максименка та Т. Щербан визначено, що в професійно-педагогічній діяльності рефлексія виявляється у процесі самоаналізу і самооцінки педагогом власної діяльності та самого себе як її суб’єкта та визначає [7]:

  1. проектування діяльності дітей — коли педагог розробляє цілі навчання і конструктивні схеми їх досягнення з урахуванням особливостей дітей і можливостей їх становлення й розвитку;
  2. безпосередню практичну взаємодію педагога з дітьми — коли педагог прагне адекватно зрозуміти і цілеспрямовано врегулювати їхні вчинки, почуття і мисленнєві процеси.

Дослідники визначають доволі великий перелік ключових рефлексивних умінь, якими має опанувати педагог. Зокрема, це вміння:

– бачити в педагогічній ситуації проблему і оформлювати її у вигляді педагогічних завдань;

– орієнтуватися при постановці педагогічних завдань на дітей як на суб’єктів навчально-пізнавальної діяльності, що активно розвиваються і мають власні мотиви та мету;

– робити предметом аналізу кожний свій педагогічний крок;

– конкретизувати і структурувати проблему;

– розширити межі практики і побачити нові проблеми, обумовлені попереднім досвідом;

– знаходити способи розв’язання завдання;

– мислити тактично, тобто конкретизувати педагогічні завдання в поетапні та оперативні, приймати оптимальне рішення в умовах невизначеності, гнучко перелаштовуватися відповідно до ситуації;

– мислити припущеннями, гіпотезами, версіями;

– працювати в системі «паралельних цілей», створювати «поле можливостей» для педагогічного маневру;

– приймати гідне рішення в ситуації дефіциту часу для розв‘язання складних педагогічних завдань;

– спиратися на психолого-педагогічні теорії для усвідомлення власного досвіду;

– аналізувати і акумулювати у своєму досвіді кращі зразки педагогічної практики;

– комбінувати елементи теорії та практики, щоб отримати нові знання;

– оцінювати педагогічні факти та явища об’єктивно та неупереджено.

Слід зазначити, що у студентів педагогічних ВНЗ часто виникають труднощі рефлексивного характеру при здійсненні навчальної діяльності. Відсутність навичок самопізнання, умінь аналізувати власні думки, неупереджено оцінювати свої можливості негативно впливають на процес навчання і на підготовку майбутніх учителів узагалі.

Таку ситуацію можна пояснити тим, що майбутні педагоги ще недостатньо володіють навичками самоаналізу професійної діяльності, відчувають дефіцит супроводу рефлексії в процесі професійного навчання та самовдосконалення.

Отже, формування професійної рефлексії — це не тільки педагогічна, але й психологічна проблема, шляхи розв’язання якої полягають у:

-  формуванні потреб і мотивів самопізнання;

-  навчанні педагога способів самопізнання;

-  розвитку здатності педагога до ідентифікації;

-  підвищенні рівня самоповаги, самосхвалення;

-  подоланні страхів.

Процес формування рефлексивної позиції, яку визначають як кут, точку зору на певну ситуацію, і яка є передумовою формування рефлексивних умінь, передбачає, на нашу думку, наявність таких змістово-процесуальних характеристик навчання: високий рівень проблемності, оптимальну активність викладачів і студентів, забезпечення умов для співтворчості студентів між собою для кооперативного навчання, задачний підхід до навчання, технології, зміст який яких припускає рефлексивну роботу мислення студентів і самокорекцію поведінки, контекстність навчання, яке функціонально спрямовує процес свідомості на професійну орієнтацію навчальної діяльності студентів і формування професійно-значущих якостей.

Ми вважаємо, що для фахової підготовки педагога, і зокрема, рефлексивних умінь, важливим є розвиток професійної рефлексії і як особистісної якості, і як властивості мислення, і як умови, необхідної для творчої самореалізації та професійної майстерності.

Формування і розвиток рефлексивних умінь у професійному навчанні майбутніх педагогів відбувається під час: семінарів-практикумів, тренінгів, коучингу, дебатів тощо.

Ефективною моделлю навчання, в рамках якої активно застосовуються рефлексивні вміння і навички, є інтерактивна модель навчання [5].

Вищезазначені технології і методи контекстного навчання пов'язані із проблемністю й конфліктністю, у подоланні яких вирішальну роль відіграє рефлексія, у силу чого процес формування рефлексивних умінь майбутнього вчителя опосередковується функціонуванням її типів (інтелектуальної, особистісної, комунікативної, формальної, змістовної, аналітичної, синтетичної, ретроспективної, проспективної рефлексії). Рефлексія різних типів виконує різні функції у формуванні рефлексивних умінь студентів [2;3]:

– інтелектуальна рефлексія (пов'язана з «розпредмечуванням» наявного предметного змісту) - забезпечує процес зняття невизначеності ситуації;

– комунікативна рефлексія - забезпечує актуалізацію, і генерацію змістів через комунікацію з партнерами, і діалог із культурою в цілому;

– особистісна рефлексія (пов'язана із «замиканням» «Я» на параметрах, які категоризуються особистістю, і їхньому «розмиканні» завдяки ціннісним орієнтаціям, потребам, емоціям, почуттям, переживанням, і іншим значеннєвим утворенням) - забезпечує вибір елементів ситуації й оперування ними; поділяється у свою чергу на такі види: а) ситуативний вид - забезпечує пошук людиною в собі мобілізуючих факторів для виходу з утруднення, екстремальної або проблемної ситуації; б) ретроспективний вид - забезпечує аналіз її власного досвіду з метою актуалізації тих компонентів, які можуть мати відношення до пережитих утруднень, і раніше могли мати відношення до різних способів самореалізації в умовах професійної діяльності, але з якихось причин не були в неї задіяні, або реалізовані малопродуктивне;

– перспективна рефлексія - забезпечує пошук виходу із ситуації, що створилася, визначає нові напрямки пошуку; її функції: а) самовизначення - ідентифікація з однією з наявних або пропонованих альтернатив; б) проблематизація - спроба зрозуміти протиріччя й невизначеності, що заважають самоактуалізації в проблемній ситуації, які можна перебороти, зробивши начерк, ескіз подальших пошуків.

Перебуваючи в певній позиції на занятті, студент може усвідомити тільки ті фрагменти проблемно-конфліктної ситуації, які йому доступні із цієї позиції. Тому рефлексування розвивається шляхом залучення все більшого числа різних параметрів цієї ситуації й комунікативної рефлексії, поряд з інтелектуальною й особистісною.

У такий спосіб рефлексія майбутнього фахівця як його внутрішня психічна діяльність спрямована на самопізнання й осмислення їм свого духовного світу, власних дій і станів, ролі й місця в праці. Вона помітно сприяє продуктивному розвитку рефлексивних умінь й використанню їх на практиці.

Таким чином, застосування вищезазначених технологій і методів контекстного навчання майбутніх педагогів сприяють:

  1. виявленню внутрішньоособистісних протиріч, проблематизації та їх дозволу шляхом переосмислення особистісного досвіду й своє самоздійснення через розв‘язування педагогічних проблем; самооб'єктивізації через різні знакові засоби (зокрема, через мову, оперування символами й ін.); визначенню, утворенню й виявленню особистісних змістів; побудові концепції свого життєвого шляху й стратегій (у тому числі професійного зростання), що його реалізують [6, С. 336-337];
  2. оцінці результуючого компонента квазіпрофесійної діяльності, а не тільки процесуальних механізмів або індивідуальних розходжень у їхньому прояві;
  3. розкриттю уявлення про психологічні механізми теоретичного мислення, і реалізації їх у психології професійної діяльності (інтелектуальний аспект рефлексії, якщо визначити її як уміння суб'єкта виділяти, аналізувати й співвідносити із предметною ситуацією власні дії [1, С. 305-328]);
  4. визначенню різноманіття змістів, що виступають як предмети, на які може бути спрямована рефлексія майбутнього вчителя;
  5. переосмисленню й перебудові суб'єктом педагогічної діяльності змісту своєї самосвідомості, спілкування [6, С. 337];
  6. подолання суб'єктом діяльності утруднень у професійній діяльності (в таких основних сферах, як значеннєва, мотиваційна й операціональна), центральною ланкою якого виступає інновація принципів конструктивного подолання протиріч через осмислення цілісним «Я» ситуації утруднення й самого себе в ній.

Попередній виклад і аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяють виділити такі педагогічні умови формування рефлексивних умінь майбутніх вчителів у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу:

1) цілеспрямована організація рефлексивної діяльності викладача та студента;

2) наявність рефлексивного середовища;

3) активізація міжсуб’єктних відносин учасників рефлексивної діяльності;

4) використання освітніх програм розвитку професійної рефлексії.

5) узгодження етапів формування рефлексивних умінь в процесі вивчення педагогічної дисципліни з етапами формування загальних умінь педагога шляхом:

– переходу від активізації мислення студентів в процесі вирішення педагогічних завдань і розв’язання цих завдань (через відпрацювання окремих рефлексивних умінь) до синтезу рефлексивних умінь майбутніх учителів;

– урахування залежності розвитку рефлексивних умінь майбутніх учителів від етапів професійного становлення (прийняття цінностей педагогічної професії, створення образу педагогучного світу);

– перетворення особистості на основі цінностей навчальної дисципліни;

– самопроектування, створення перспектив майбутньої професійної діяльності;

6) управління зміною видів і форм рефлексії в формуванні рефлексивних умінь майбутніх учителів;

7) зміна позиції від викладача до консультанта, що здійснює педагогічну підтримку студента.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє зазначити, що процес формування рефлексивних умінь у педагогів веде до розв’язання багатьох кардинально важливих завдань професійної освіти, а саме:

-  підготовки педагогів до духовно-творчої самореалізації, що проявляється, насамперед, у відході від шаблонів і стереотипів;

-  вироблення програми вимог до себе, до процесу і результатів діяльності;

-  усвідомлення змісту обраної професії;

-  формування зацікавленого, критичного ставлення до різних аспектів власної професії;

-   збагачення професійного досвіду і майстерності;

-   розвиток готовності до інновацій у власній професійній діяльності.

Опанувавши рефлексію щодо самого себе, навчившись аналізувати власні думки, почуття та вчинки, педагог повинен використати свої рефлексивні знання та уміння в процесі пізнання дітей і застосувати рефлексивні механізми у взаємодії з ними.

Вихід на рівень професійної рефлексії дає можливість подолати обмеження, задані простором власних знань. Розвинена здатність до професійної рефлексії є передумовою самовиховання педагога, творчого пошуку, розвитку індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Перспективними для подальшого дослідження виглядають питання розробки технологій формування рефлексивних умінь майбутніх педагогів та критеріальної бази оцінювання рівня розвитку рефлексивних умінь.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Андерсон Дж. Когнитивная психология / Дж. Андерсон; [пер. с англ. С. Комаров]. - [5-е изд.] - СПб. : Питер, 2002. - 496 с. : ил. – (Серия «Мастера психологии»).
  2. Бернс Р. Развитие «Я»-концепции и воспитание / Р. Бернс; [под общ. ред. В.Я. Пилиповского]. – М.: Прогресс, 1986. – 422 с.
  3. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения / В.Ю. Большаков. – Санкт-Петербург : АО «Светоч», 1994. – 316 с.
  4. Кант Й. Сочинения / Иммануил Кант. - М. : Политиздат, 1966. - Т.1 - 590с.
  5. Майерс Д. Социальная психология / Д.Майерс ; [перев. с англ. С. Меленевская, В. Гаврилов, Д. Викторова, С. Шпак]. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 688 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии).
  6. Психология и педагогіка : [учебное пособие / К.А. Абульханова, Е.Г. Баранов, Е.Н. Богданов и др.] ; под редакцией А.А. Бодалева, В.И. Жукова, Л.Г. Лаптева, В.А. Сластенина. - [3-е изд., доп. и перераб.]. - М. : Изд-во Института Психотерапии, 2002. - 585 с.
  7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб. : ЗАО «Издательство «Питер», 1999. – 720 с. : (Серия «Мастера психологии).
  8. Сухомлинський В. О. Лист про педагогічну етику/ Василь Сухомлинський // Народное образование. – 1970. – № 11. – С. 48-52
  9. Стаття [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://elibrary.kubg.edu.ua/4151/1/O_Gerasymova_DONNTY_2009_FLMD_PI.pdf
  10. Формування професійної рефлексії в педагогів. [Електронний ресурс]. Режим доступу :http://svitloforchuk.ck.ua/?p=974

Коментарі   

# Андросова Н. М. 24.09.2015, 11:41
Цікавою є інформація про рефлексію як поняття та явище в психології, але мало поєднано з ідеями В.Сухомлинськог о, педагогічні наробоки та життєвий шлях якого проникнуті ідеями самоаналізу, самовдосконален ня.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись