І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать...
Т. Шевченко.

Двадцять першого лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Напередодні свята студенти ЦДПУ ім. В. Винниченка мали змогу переглянути надзвичайно актуальний фільм “Соловей співає” й обговорити важливі моменти стрічки.

Це документалістика, яка ставить питання щодо важливості мови, змушує задуматися. Це фільм, який розвінчує міфи про українську мову. Автори подають тільки факти, які потрібно аналізувати:

  • на стінах Софійського собору в Києві написи українською;

  • карта поширення української мови 1871 року;

  • примусова заміна українських прізвищ російськими;

  • сім’я в селі на Буковині, аби не забути своєї мови, закопала Біблію, надруковану українською;

  • історії людей, які пам’ятають своє коріння, але нічого не можуть змінити.

За українську мову українців розстрілювали, морили голодом, садили по тюрмах, і про це теж не можна забувати. Згадайте хоча б нещодавнє вбивство волонтера Артема Мирошниченка. І це ХХІ століття! Ліна Костенко писала: “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову”.

“... колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам'ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов'їв, дитино” (Іван Малкович).

Мова — це наш “стилет і стилос”, те, що визначає нас, ідентифікує. Мову потрібно берегти, бо це наші витоки, наш спадок.

Говоріть УКРАЇНСЬКОЮ, читайте УКРАЇНСЬКОЮ, співайте УКРАЇНСЬКОЮ, творіть УКРАЇНСЬКОЮ!!!

Максим Бричка,

студент групи УП19Б