Зараз мені 24, а до порогу цього, такого рідного мені тепер, університету я прийшла у 18. Стояла на сходах, затамовувавши подих від архітектури двоповерхового корпусу, і мріяла, як вперше прийду на лекцію, якими будуть ці суворі і мудрі викладачі. І я страшенно боялася не потрапити на державне місце, тоді це було питання "життя" та "смерті". Ну, інакше кажучи, питання чи матиму я вищу освіту взагалі. Про це не напишеш коротко. Здається, це історія одного маленького життя - студентського.

Я гордо носила звання студентки, бо ЗНО таки склала чудово і державне місце було за мною. Перший навчальний день пам'ятаю досі - у цих коридорів свій особливий аромат і, йдучи ними, здається, що саме так дихає вічність та мудрість. Щось у них було для мене магічно-особливе. Три перших роки я щоденно відвідувала заняття, боролася за стипендію, ходила на мітинги, приймала участь у різних поетичних конкурсах, навіть студентську театральну студію не оминула. Жила в гуртожитку і вчилася сприймати життя серйозніше. А воно внесло свої корективи, я не встигла озирнутися, як на 4-ому курсі, я стала дружиною та мамою. Диплом бакалавра захищали вже з донечкою разом! Саме в цих стінах з Каріни-дівчинки виросла Каріна Костянтинівна - так мене назвали мої перші учні. І цей фантастичний рік викладання в школі - теж досягнення, за яке варто дякувати рідному ЦДПУ.

Зараз я захищаю диплом магістра, вже з синочком. Певне, мої діти студенти ЦДПУ ще з утроби! І я залишилася Каріною Костянтинівною - але, вже директором козацького селища "Мамаєва Слобода". Бути впертою, терплячою, я б навіть сказала - незламною - я навчилася за цих 6 років.

Мої викладачі (я кожного пам'ятаю, і маю на увазі) навчили мене своїм прикладом найголовнішого - рухатися вперед, долаючи усі можливі перешкоди! Вони мене надихали, просто дивлячись на них не можна було не бажати ставати кращою та успішнішою. Вони захмарні! І це слово, я теж вперше почула в цих стінах! За підтримку, за розуміння, за той вклад знань, які я тут здобула - низький уклін усім викладачам! Тут я зросла і сформувалася, як особистість, завдяки Вам!

Кожному абітурієнту, звісно, тому, метою котрого є не просто диплом, а знання, я раджу свою альма-матер! І превеликий жаль інколи мене обіймає тому, що не всі роки я могла щоденно бігати на лекції, багато цікавезного та корисного я втратила. Адже, кожен викладач - це еліксир мудрості, слухаєш і думаєш: "Ну, як в одній людині міститься стільки знань, креативності, думок, таланту!?" Це питання так риторичним і лишилося.

ДЯКУЮ! Безмежно ДЯКУЮ! Була рада бути Вашою студенткою! Тільки квітувати та перемагати бажаю рідному ЦДПУ!

Карина Плахтник,
студентка факультету філологі та журналістики

Інформацію надано факультетом філології та журналістики