Історія України багата на особистості, котрі визначали її поставання. Нині – 140-річний ювілей у одного з фундаторів української державності, політика за покликом серця, письменника і художника Божою ласкою, Володимира Кириловича Винниченка.

28 липня 1880 року він народився у Єлисаветграді, 1900 – покинув рідний край, подався «возвеличувати собою українське», формував українську модерну прозу, вражаючи несподіваністю змісту та поетикальними знахідками читачів та професійну літературну критику, здобув світову славу драматурга, підкорюючи кращі сцени Європи, очолив перший український уряд, а пізніше Директорію, емігрував, розуміючи неможливість співпраці з більшовиками й засвідчивши, що «з більшовицького червоного яйця вилуплюється фашизм» (1921), шукав щастя для людства у своїх філософських трактатах, захопився живописом і зустрів свій останній захід сонця на півдні Франції 1951-го.

А в середині 1990-х завдяки відкриттям Миколи Смоленчука, подвижництву Володимира Панченка, Леоніда Куценка та багатьох інших викладачів повернувся на батьківщину в іпостасі патрона педагогічного університету, додавши йому своїм іменем, до вже сформованих традицій високого рівня освіти, європейського лоску, аристократизму, інтелігентності й шарму, якими володів за життя.

У Центральноукраїнському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка свято бережуть пам’ять про письменника та політика і з нагоди його 140-річчя 8-9-го жовтня 2020 року тут уп’яте відбудеться міжнародна наукова конференція «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття».

Широ запрошуємо літературознавців, мовознавців, істориків, філософів, мистецтвознавців до участі та вшанування пам’яті Великого українця.

Інформаційний лист

Інформацію надано науковим відділом