Поняття «імідж», що в загальному розумінні тлумачать як публічне «Я» людини» [142, с. 5], походить від англійського слова image, яке означає: 1)суспільну думку про особу чи організацію; 2) ментальний образ об’єкта / суб’єкта; 3) відображення в дзеркалі, об’єктиві; 4) слово, фразу чи зображення, котрі виражають ідею картини, книги або фільму [265, с. 809]. Етимологічно ж це слово має довшу історію – походить від французького «іmagene», що утворилося від латинського «іmago», де тлумачилось як «зображення, опис, картина; вид, видовище; вигляд, подоба, видимість; тінь, привид; мисленнєвий образ, уявлення; поняття; притча». Саме за часів античності були зроблені перші спроби аналізу механізмів та принципів формування певного ідеального образу мовця у свідомості слухачів. Досягнення ритором мети промови, на думку античних учених, залежало не лише від змісту самої промови, а й від уміння мовця досягти емоційного єднання (емпатії) з аудиторією, змусити бачити в собі друга, наставника, захисника, тобто видаватися в очах публіки тією людиною, котрій вони довіряють.