Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Калініченко Надія

Швидкий розвиток технологічних сфер суспільства, інтеґраційні процеси освіти в світі стимулюють оновлення змісту професійної підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін. Цьому сприяє інтенсифікація упровадження ідей Концепції «Нова українська школа» (2016), прийняття Професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2020), які передбачають володіння педагогом сукупністю компетентностей, мобільністю, вміннями діяти в нестандартних ситуаціях, постійно розвиватися та вдосконалювати свою професійну підготовку, яка включає партнерську взаємодію з учасниками освітнього процесу.

Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає систему методів і прийомів виховання і навчання на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості. Серед авторів: В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, І. Волков, І. Іванов, А. Макаренко, В. Караковський, С. Лисенкова, В. Шаталов та інші. Педагогіка партнерства – це ключовий компонент формули Нової української школи, це взаємна повага до особистості, це педагогіка з особистісно орієнтованим навчанням, у центрі якого – дитина. Це доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах і стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків).Основна парадигма педагогіки партнерства – становлення людини, її духовності, індивідуальності, її самотворення, самопрограмування. В основу педагогіки партнерства покладаються спілкування, взаємодія і співпраця між вчителями (освітніми установами), учнями і батьками, які об'єднуються загальними цілями і прагненнями, виступаючи добровільними і зацікавленими особами, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за його результат, тобто характеризується довірою, загальними цілями і цінностями, добровільністю і довготривалістю відносин, а також визнанням взаємної відповідальності сторін за результат розвитку всіх суб'єктів освіти.

З метою засвоєння студентами концептуальних основ та організаційно-методичних особливостей використання партнерської технології нами використовується ряд інформаційних джерел, зокрема настільна книга вченого Підласого І. «Продуктивний педагог» [1]. Розглядаючи особливості застосування технології, акцентуємо увагу на перебудові стосунків з учнями на ідеї опори у різних варіаціях, вільного вибору можливих варіантів навчальної діяльності, збільшення дидактичних одиниць навчального матеріалу, особистісний підхід як доцільний стиль стосунків та співробітництво педагогів [1.с.124–127]. У процесі лекційних, практичних, семінарських занять, виробничої педагогічної практики, виконання курсових та кваліфікаційних робіт студенти формують компетентності використання педагогіки партнерства в реальних навчальних і життєвих ситуаціях.

У навчальному процесі студенти активно використовують технологію групової навчальної діяльності [3]. За умови її організації викладач здійснює керівництво через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між викладачем та студентами набувають характеру співпраці, а тому педагог утручається в роботу груп лише в тому разі, якщо в студентів виникають запитання, і вони самі звертаються по допомогу. Це їхня спільна діяльність, яка сприяє реалізації природному прагненню до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Студенти виокремлюють наступні переваги групової навчальної діяльності: збільшення обсягу виконаної навчальної роботи за певний час; зростає результативність у засвоєнні знань і формуванні умінь, що досягається шляхом забезпечення активності кожного окремого студента завдяки спеціально організованій взаємодії в мікрогрупі; формуються вміння співпрацювати; розвиваються такі компоненти навчальної діяльності, як планування, самоконтроль, самооцінка. Позитивним є результат організації навчальної дискусії при вивченні теми, коли студенти, висловлюючи свої міркування, обгрунтовують їх. Під час організації групової діяльності на занятті педагог повинен чітко формулювати навчальні завдання з постановкою проблеми, спонукати студентів до активності, до творчого мислення, до пошуку нових знань. забезпечувати позицію суб'єктів навчання.

Найважливішим відкриттям другої половини XX ст. слід вважати впровадження в педагогічну практику принципу навчання й виховання успіхом. Працюючи над творчими завданнями, моделюючи уроки різних типів. лабораторні дослідження, практичні роботи, міні-проєкти студенти у процесі практичної роботи проагнуть створювати ситуацію успіху, враховуючи умову, що педагог має піклуватися, щоб навчально-виховний процес, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху. З педагогічної точки зору ситуація успіху – це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому [2].

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. Х. : Вид. група «Основа», 2010. 360 с.

2. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики: Монографія. За ред. О.. Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. 564 с.

3. Ярошенко О.Г, Групова навчальна діяльність школярів, теорія і методика. К.: Партнер, 1997. 193 с.