ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ТРАНСІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА: ОСВІТНІ АСПЕКТИ

25 травня 2020 Останнє оновлення: 25 травня 2020

Комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Дробін Андрій

Глобалізована людська спільнота і Україна, як її частина, на початку 2020 року потрапили у неконтрольований процес, названий пандемія коронавірусної інфекції COVID-19, викликана коронавірусом SARS-CoV-2. Цей процес, що був несподіваним і динамічним, суттєво змінив світ. Наслідки цієї події виявились глобальними, серйозними, системо утворюючими, які вплинули майже на всі сфери людського життя. Їх потрібно розглядати не лише як наслідки кризи, а й як об’єктивні фактори та складові формування нового рівня суспільно-економічного розвитку суспільства – трансіндустріального, а отже аналізувати в контексті теорії трансформації суспільства та формування технологічних укладів.

У 2013 році Дж.Ріфкін [1] сформулював основні ознаки шостого технологічного укладу:

виробнича економіка замість економіки споживання;
постглобальний устрій світу;
роботизація різних сфер життя, в першу чергу виробництва;
безлюдні виробництва і панування штучного інтелекту в промисловості;
адитивні технології;
замкнуті виробничі цикли, ефективне природокористування замість охорони природи;
нові формати управління - семантичне, онтологічне і т. д.;
цифрова економіка, тобто тотальний контроль державних структур за будь-якими транзакціями;
нанотехнології, нові матеріали та організми з заданими фізичними, хімічними, біологічними властивостями.

Ці елементи шостого технологічного укладу протягом останніх років зароджувались і розвивались, а криза, пов’язана з пандемією, надала їх розвитку нового імпульсу, що трансформує суспільство на новий рівень - трансіндустріальний, об’єктивно пов’язаний з переходом економіки, виробництва, транспорту, інших сфер суспільного життя на нову якість суспільно-економічних відносин.

Трансіндустріалізм – це економіка виробництва, заснована на робототехніці і адитивних технологіях, квантовій механіці, виробництві, очолюваному штучним інтелектом, суттєве переформатування банківських, фінансових технологій, економіки розваг та послуг, перехід від охорони природи до раціонального природокористування, заснованого на замкнених виробничих циклах. Тобто заперечення основних рис постіндустріального суспільства.

Що дає підстави стверджувати про формування нового трансіндустріального суспільства та відповідного йому шостого технологічного укладу? Статистичні та аналітичні дані дозволяють подивитись на динаміку таких ключових ознак трансіндустріального суспільства як цифрова економіка, адитивні технології, роботизація виробництва, які показують щорічну динаміку 15% і займають за різними статистичними даними і оцінкою до 40% об’єму світової економіки.

Враховуючи наслідки пандемії, коли виробництва були зупинені через карантинні заходи, а інші сфери життя перейшли у дистанційний режим, темпи зростання та впливу на суспільство цих трьох маркерів, на нашу думку, суттєво зростуть. Тобто починається інтенсивний процес зміни виробничих сил і виробничих відносин.

Трансіндустріальна трансформація веде не лише до зміни виробничих сил і виробничих відносин, але й змін системи управління, сфери послуг, фінансової, транспортної сфери, медицини, освіти та іншого. Це призведе до непотрібності людей багатьох професій, і це є об’єктивним фактором, що має нас заставити замислитись.

Освіта теж в епіцентрі змін, що виникли в результаті формування трансіндустріального суспільства, і які суттєво актуалізувались і прискорились внаслідок пандемії. Так, зріс запит на платформні технології та дистанційні форми освіти, роль яких значно зросла, що вносить суттєві корективи у освітню галузь.

Крім того, прихід шостого технологічного укладу ставить під сумнів ефективність та потребу у самій існуючій Болонській системі освіти, яка готує «кваліфікованих споживачів», «громадян демократичного глобалізованого суспільства». Оскільки динамічно розвиваються тенденції з формування деглобалізованого суспільства (особливо це проявляється в умовах карантину і проявиться у більш розгорнутій формі у найближчі роки), то і система освіти має змінюватись. І, в цьому контексті, запроваджувана в Україні модель «Нової Української Школи» уже є застарілою і неактуальною. Економіці виробництва, яка формується, такі «громадяни економіки споживання» просто не потрібні.

Виникає логічне запитання: які спеціалісти з якими компетентностями потрібні в трансіндустріальному суспільстві?

Перш за все, ті, які мають компетентності в інженерії у всіх її формах, починаючи від просто технічної інженерії, і закінчуючи генною, інформаційною, геологічною, тобто інженерією Землі (управління ландшафтами і просторами), суспільства, середовища проживання.

По-друге, ті, що можуть мислити – творчо, креативно, не шаблонно. Конкурентною перевагою людини перед роботами є здатність виділяти ключове в величезному інформаційному потоці, відокремлювати важливе від неважливого, здатність думати за рамками утилітарності, вирішувати завдання, яких іще немає. Тобто конкурентною перевагою людини перед роботом є мислення, уміння думати, а, отже, всі сфери креативного створення будь-чого, сфера прикладання людського розуму й інтелекту, є головним, а форма прикладання (через фізику, математику, філософію, інженерію, інформатику, біологію, хімію і так далі) - другорядним.

По-третє, враховуючи, що основою нового технологічного укладу є виробнича економіка, заснована на промисловій робототехніці, і найактуальнішим трендом осяжного майбутнього є роботи, які будуть панувати в промисловості, транспорті, торгівлі, сфері послуг, науці і на війні (як прості, з початковим інтелектом, так і складні, автономні, з елементами штучного інтелекту), будуть затребувані професії, пов’язані з роботами: створення, обслуговування, програмування та інше.

По-четверте, масовість впровадження в усіх сферах життя адитивних технологій, що ефективніші за традиційну обробку при дрібносерійному та штучному виробництвах, прототипуванні виробів, копіюванні ексклюзивних об’єктів, потребує спеціалістів у цій галузі: дизайнерів, програмістів, технологів, інженерів, техніків з обслуговування.

В основі підготовки більшості спеціалістів нового технологічного укладу лежать предмети природничо-математичного циклу у взаємозв’язку з когнітивними науками соціо-гуманітарного спрямування – психологією, етикою, естетикою, мистецтвом, суспільствознавством, економікою, тому їх розвитку в системі освіти має надаватись пріоритет.

Світові кризові явища, викликані пандемією коронавірусної інфекції COVID-19, оголили в глобальному та локальному планах існуючи проблеми у суспільстві, показали недосконалість суспільно-політичної, економічної моделей світу, напрямки її реформування та перспективи людства. Система освіти, що відповідає за рівень знань, умінь, навичок, компетентностей кожної людини, має бути адекватною викликам та готовою до змін відповідно до об’єктивних обставин та вимог суспільства.

Людина отримує основні знання, навички, компетентності під час навчання, і від того наскільки людина буде готовою до майбутніх викликів залежить як майбутнє кожної людини, так і майбутнє країни і світу.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

Рифкин Дж. Третья промышленная революция: Как горизонтальные взаимодействия меняют энергетику, экономику и мир в целом / Джереми Рифкин; Пер. с англ. — М.: Альпина нон-фикшн, 2014. — 410 с.
Дробін А.А. Шостий технологічний уклад: освітні аспекти / А.А. Дробін // Наукові записки / Ред.кол.: В.Ф.Черкасов, В.В.Радул, Н.С.Савченко та ін. – Випуск 183. – Серія: Педагогічні науки. – Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім.В.Винниченка, 2019. – 284с. – С.85-89.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА:

Дробін Андрій Анатолійович – кандидат педагогічних наук, методист науково-методичної лабораторії природничо-математичних дисциплін комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського».