• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ В. А. СУХОМЛИНСЬКОГО ЯК ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 011 «ОСВІТНІ, ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ»

Ольга Цокур

(докт. пед.н., професор)

Олексій Железняк, Ганна Сомбаманія

(канд. пед. н., доценти кафедри педагогіки)

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,

м. Одеса

Анотація. Стаття присвячена висвітленню способів реалізації провідних ідей В. Сухомлинського щодо творчої сутності педагогічної діяльності у системі організації професійної підготовки майбутніх викладачів вищої школи через магістратуру. З врахуванням настанов видатного педагога обгрунтовано актуальність та конкретизовано мету і завдання професійної підготовки магістрів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки». Уточнено провідні функції випускника магістратури як сучасного викладача вищої школи.

Ключові слова: педагогічні ідеї В. Сухомлинського, викладач вищої школи, підготовка магістрів, функції сучасного викладача, спеціальність 011 «Освітні, педагогічні науки».

Постановка проблеми у загальному вигляді та їх зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Згідно положень провідних державних документів (Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Концепція підготовки магістрів в Україні»), центральною фігурою у модернізації освітнього процесу у вищій школі є викладач нової формації педагог-дослідник, творча особистість, професіонал, для якого характерними ознаками є сучасне науково-педагогічне мислення, висока духовність, інтелегентність, оптимізм, постійна готовність до професійно-педагогічної самоосвіти та саморозвитку. А оскільки справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджуючи свій час, то завдяки цьому професія науково-педагогічних кадрів, які працюють у вищих навчальних закладах, виявляє свою творчу місію, що передбачає грунтовну предметно-наукову, науково-дослідну, науково-методичну й психолого-педагогічну підготовку.

В умовах сьогодення, яке характеризується чинниками європейської освітньої інтеграції, особливо актуальними видаються погляди В. Сухомлинського на соціальну роль і місію педагогічної професії, шляхи і способи формування педагогічної культури й професійної майстерності викладацьких кадрів як провідних суб’єктів впровадження освітніх інновацій та менеджерів освітньо-виховного процесу. Про це зокрема йдеться у монографіях видатного вченого-педагога: «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи», а також у його науково-педагогічних статтях: «Майстерність», «Високе покликання педагога», «Учитель і діти», «Суспільство і вчитель» та інші.

Аналіз означених педагогічних творів засвідчує, що творчу педагогічну діяльність видатний педагог розглядав як складну, багатогранну справу, яка починається там, «де зароджується іскра живої, трепетної думки, що шукає відповідь на питання, яке висувається життям. Без питання, без бажання знайти причинні залежності між явищами ця іскра ніколи не загориться. Питання, що запалює іскру творчості, виникає тоді, коли ти хочеш бачити свою справу, свою працю, результати своєї праці кращими, ніж вони є зараз, коли тобі не дає спокою думка: чому твої зусилля не приводять до того, до чого вони, здавалося б, повинні привести?» [1, с. 246].

За переконанням В. Сухомлинського тільки творча особистість педагога зможе виховати творця, оскільки, за його переконанням, викладач має справу «з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [2, с. 5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняна педагогічна думка значну увагу приділяє вивченню творчої спадщини В. Сухомлинського (С. Денисюк, Н. Дiчек, І. Зязюн, О. Коваль, В. Кумаріна, Б. Лихачов, Л. Мілков, О. Сухомлинська та ін.). Натомість, незважаючи на наявність значної кількості дисертаційних досліджень та наукових публікацій щодо вивчення педагогічних ідей В. Сухомлинського, його внесок у розвиток теорії педагогічної діяльності як творчого процесу, досліджено недостатньо.

Метою статті є висвітлення теоретичних аспектів оновлення змісту педагогічної освіти майбутніх викладачів вищої школи у процесі їхньої магістерської підготовки в межах спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» з врахуванням провідних ідей В. Сухомлинського щодо творчої сутності професійно-педагогічної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням здобутих результатів. Актуальність підготовки магістрів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» обумовлена: активним входженням України в європейський та світовий інформаційно-освітній простір; необхідністю впровадження сучасних дидактичних систем та новітніх освітніх технологій, більш демократичних та об’єктивних способів контролю і діагностики прикінцевих результатів навчання студентів; відсутністю у навчальних планах та освітньо-професійних програмах підготовки фахівців у вищих навчальних закладів І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації належної психолого-педагогічної та дидактико-методичної підготовки випускників, спрямованої на формування педагогічного професіоналізму їх особистості та діяльності як інноваційно мислячих та ефективно діючих майбутніх викладачів вищої школи; відсутністю у змісті фахової підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах належної математико-статистичної, управлінсько-економічної, психолого-педагогічної та дидактико-методичної основ, які б забезпечували формування особистості інноваційно налаштованих викладачів-менеджерів освітнього процесу та фахівців-професіоналів з освітніх вимірювань та моніторингу якості освіти.

Наші спостереження вказують на те, що в реальних умовах функціонування вищих навчальних закладів мають місце наступні явища:

– значна частина викладачів технічних, гуманітарних, мистецьких та суспільно-гуманітарних дисциплін не мають грунтовної і повноцінної вищої педагогічної освіти, що значно знижує ефективність їх професійної діяльності як активних учасників, відповідальних організаторів і ефективних менеджерів освітнього процесу;

– переважна частина адміністративних і педагогічних співробітників шкіл і вищих навчальних закладів не мають відповідної моніторингової компетентності та психодіагностичної культури, слабко поінформовані в галузі тестології, сучасних засобів моніторингу в освіті та педагогічних вимірювань, що значно знижує ефективність їх професійної діяльності як організаторів і менеджерів освітнього процесу;

– національні центри зовнішнього незалежного тестування й моніторингові центри/служби вищих навчальних закладів потребують сучасних професіоналів в галузі освітньої інформації, освітніх вимірювань та інформаційної аналітики.

З огляду на це, в умовах інтеграції українського суспільства у світовий та європейський науковий та освітній простір особливого значення набуває професійно-педагогічна підготовка нового типу майбутніх викладачів вищої школи, здатних до:

– креативно-творчої діяльності та інноваційних перетворень у вищому навчальному закладі на засадах вітчизняних гуманістичних традицій і європейських демократичних цінностей;

– кваліфікованого проектування, організації й проведення різних типів навчальних занять із застосуванням найсучасніших інформаційних, наочних та технічних засобів;

– ефективного керування самостійно-дослідницькою та науково-дослідною роботою здобувачів вищої освіти на рівнях бакалаврату та магістратури;

– здійснення навчання та професійного виховання студентів шляхом їх залучення до сучасних наукових досліджень, активного і свідомого засвоєння соціокультурних, фахових, психолого-педагогічних, художньо-естетичних і морально-етичних цінностей.

Висновки і перспективи подальших розвідок напряму. Грунтуючись на провідних ідеях В. Сухомлинського (зокрема на установці: «Якщо ви хочете духом творчого пошуку збагатити життя колективу, будьте самі шукачем і дослідником; не буде вогника у вас – вам ніколи не запалити його в їнших» [2, с. 247]), мета освітньої програми підготовки магістрів за спеціальністю 011 «Освітні, педагогічні науки» полягає у формуванні:

– висококваліфікованих та конкурентноспроможних науково-педагогічних кадрів, професійно і особистісно зорієнтованих на плідну працю в освітньо-науковому середовищі вищого навчального закладу, які всебічно поінформовані в галузі актуальних проблем педагогічної науки та сучасних концепцій навчання й виховання здобувачів вищої освіти, володіють сучасними методами аналізу та проектування здоров’язбережувального освітнього середовища вищого навчального закладу та способами впровадження нових педагогічних систем та інноваційно-педагогічних технологій, оптимально застосовуючи навички науково-дослідницької роботи та засоби сучасних інформаційно-комунікативних технологій для вдосконалення форм і методів навчальної, виховної, організаційно-педагогічної, науково-методичної, просвітницько-культурологічної та професійно-педагогічної діяльності;

– нового типу професійно-педагогічних кадрів, зорієнтованих на активну аналітико-моніторингову, проектно-маркетингову, психодіагностичну й організаційно-управлінську діяльність, як в освітньому середовищі сучасного навчального закладу, так і в центрах зовнішнього незалежного тестування й оцінювання, які всебічно поінформовані в галузі актуальних проблем менеджменту й моніторингу якості освіти, сучасної дидактики, нових освітніх та інформаційних технологій, сучасних методів освітніх вимірювань, володіють сучасними методами аналізу, оцінювання та проектування здоров’язбережувального освітнього середовища, а також способами прийняття організаційно-педагогічних рішень, реалізації функцій моніторингу в освіті.

Бібліографія:

1. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский //Избранные произведения : в 5-ти т. / редкол. : А. Г. Дзеверин (пред.) и др. К.: Рад. шк., 1979. Т. 3. С. 5 297.

2. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа.,1988. – 310 с.

Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись