Формування професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів

Лілія Павленко, Олександра Перехрест

(Бердянський державний педагогічний університет, Бердянськ, Україна)

Тенденція до інтеграції знань при підготовці майбутніх інженерів-педагогів є домінуючою, дисципліни професійної та практичної підготовки спираються на основи різних технічних і технологічних дисциплін, включають в себе знання, вміння і навички, що мають комплексний характер. Створення системного та інтегрованого підходу до професійної компетентності, відповідно до точки зору Н. А. Гришанової, А. К. Маркової, Л. П. Алексєєвої, та ін., полягає у єдності системи пов’язаних компонентів та проявів якостей людини, які охоплюють і відбивають всю сферу професійної діяльності.

При розгляді структури професійної компетентності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей як ступеня професійної майстерності, їх розвитку оцінюється їх професійне зростання за допомогою критеріїв, умінь і навичок, потреб, операційної та технічної сфери індивіда і навчання необхідним знанням для реалізації своєї кар’єри.

На думку В. Ягупова та В. Свистун, професійна компетентність фахівця є складним інтегральним інтелектуальним, професійним і особистісним утворенням, яке формується в процесі його професійної підготовки у ВНЗ, проявляється, розвивається й удосконалюється в професійній діяльності, а ефективність її здійснення суттєво залежить від видів його теоретичної, практичної та психологічної підготовленості до неї, особистісних, професійних та індивідуально-психічних якостей, сприйняття цілей, цінностей, змісту й особливостей цієї діяльності [6, с.6].

Проблема підготовки студентів до практичної діяльності визначена змінами в галузі економіки, культури і суспільства. Сучасний етап розвитку освіти взаємопов’язаний з рушійною силою якої є економічні показники зростання, конкурентоспроможність і ефективність роботи в професійній діяльності. Природу компетентності як предмета навчання, результатом якого є розвиток особистості, її кар’єрного і технологічного зростання, пов’язаного з самоорганізацією і конкретизацією діяльнісного і особистісного досвіду, розглядали в своїх працях В. А. Болотов, В. В. Сєріков [1].

Проблема якісної підготовки майбутніх інженерів-педагогів дозволяє реалізувати компетентнісний підхід з нової точки зору. Основний критерій, за допомогою якого можна оцінити якість підготовки студентів, їх професійну компетентність, називається інтегральною характеристикою й визначається як спосіб вирішення професійних задач і проблем, що виникають в існуючих на даний момент професійних ситуаціях із застосуванням досвіду, цінностей, знань, навичок і умінь, отриманих протягом усього життя.

Н. Ф. Тализіна розглядає професійну компетентність як інтегральну характеристику особистості фахівця, яка відображає ступінь оволодіння знаннями, вміннями і навичками в технічній галузі професійної діяльності, а також особистісні якості, які відображають вміння людини жити, працювати і спілкуватися з навколишнім світом [2]

При розгляді професійної компетентності студентів найбільша увага приділяється двом основним складовим:

1. Професійні знання та досвід, або пізнавальна активність (включають в себе вивчення дисциплін загальної підготовки і дисциплін професійної та практичної підготовки).

2. Адаптивність (згідно Ю. Г. Татур, сформованість адаптивної поведінки студента є фундаментальним завданням будь-якого освітнього закладу і можлива тільки за умови, якщо людина вміє сприймати необхідну інформацію і приймати на її основі адекватні рішення) [3].

Формуванню професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів в процесі вивчення фахових дисциплін можуть сприяти такі педагогічні умови: моделювання в рамках навчального процесу конкретної практичної діяльності фахівців на підприємствах; використання активних методів навчання («круглий стіл», метод проектів, навчальна екскурсія); удосконалення умінь пошуку, наукового опрацювання  й використання студентами професійно значимої інформації; продуктивна співпраця студентів та їх самоствердження у процесі вирішення навально-професійних завдань.

Таким чином, моделювання системи формування професійної компетентності інженерів-педагогів забезпечує оволодіння майбутніми фахівцями усіма необхідними професійними знаннями і досвідом, а також швидку адаптацію до умов, що змінюються з розвитком соціуму.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Болотов В.А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / Болотов В.А., Сериков В.В. // Педагогика. 2003. № 10. С. 8-14.
2. Талызина Н. Ф. Педагогическая психология : учеб. пособ. / Н. Ф. Талызина. - 9-е изд., стер. - Москва : Академия, 2013. - 287 с.
3. Татур Ю.Г. Компетентность в структуре модели качества подготовки специалиста / Татур Ю.Г. // Высшее образование сегодня. 2004. № 3. С. 20-26.
4. Ягупов В. В. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти / В. В. Ягупов, В. І. Свистун // Наукові записки НаУКМА. Том 71. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. – 2007. – С. 3–19