УДК 342.9

Павловська Наталія Володимирівна
кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри теорії та історії права
ДВНЗ «Київського національного економічного університету
імені Вадима Гетьмана»

https://orcid.org/0000-0003-3311-0364

Анотація

У даній статті розкрито дозвільні інструменти публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні.

Зазначено, що дозвільна система як інструмент публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні – це система визначених державою засобів, а саме дозволів, ліцензій та сертифікатів, порядок видачи яких чітко врегульованими процесуальними нормами, через які держава здійснює контроль за діяльністю у сфері ветеринарії, спрямований на захист здоров'я та благополуччя тварин, запобігання ризикам для громадського здоров'я від захворювань, що можуть передаватися від тварин до людей, забезпечення безпечності харчових продуктів та продукції тваринництва, а також підтримання екологічного балансу та біобезпеки в країні.

Визначено, що дозвільна діяльність у вигляді реєстрацій, ліцензувань та сертифікацій є не тільки інструментом контролю за якістю та безпекою ветеринарних препаратів і послуг, але й є засобом забезпечення прозорості та відповідальності у ветеринарній галузі. Ці процеси допомагають збудувати довіру між споживачами, виробниками та регуляторними органами, а також сприяють розвитку ефективної та відповідальної ветеринарної практики.

Відповідно до закону України «Про ветеринарну медицину» галузь ветеринарної справи використовує наступні інструменти публічного адміністрування: ліцензування - це вимога отримання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення професійної діяльності у сфері ветеринарії; сертифікація - процедура, що підтверджує відповідність ветеринарних препаратів, засобів, послуг, спеціалістів чи систем управління вимогам національних та міжнародних стандартів; реєстрація - обов'язкова процедура реєстрації ветеринарних препаратів, кормових добавок, діагностичних засобів та інших продуктів, що використовуються у ветеринарній медицині; карантин та санітарний контроль служать як профілактичні заходи для запобігання поширенню ветеринарних захворювань. Ці заходи дозволяють виявляти та ізолювати джерела інфекції, запобігаючи їх поширенню та забезпечуючи контроль над епізоотіями; епізоотичний нагляд - система заходів, спрямованих на виявлення та запобігання епізоотій та інфекційних хвороб тварин; ветеринарно-санітарна експертиза - перевірка якості та безпечності продукції тваринного походження.

Ці інструменти створюють основу для ефективного регулювання та контролю в галузі ветеринарної медицини, забезпечують охорону здоров'я та благополуччя тварин, а також гарантують безпеку та якість продуктів харчування для населення.

Ключові слова: ветеринарна медицина, ветеринарна справа, дозвільна система, дозвільне провадження, свідоцтво в галузі ветеринарної медицини.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Чуріков Д.С. Формування поняття «дозвільна система» у законодавстві України. Право і суспільство. 2010. № 4. С. 162-167.

2. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А. Організація контролю органів внутрішніх справ за об’єктами дозвільної системи. Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: короткі тези допов. та наук, повідомл. республ. наук.-практ. конфер. 9-11 листопада 1995 р. X.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 1995. С. 143-145.

3. Мартиновский В.В. Дозвільна система як одна з форм реалізації виконавчої влади. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Випуск №3. Том 2. С. 113-117.

4. Лозинський Ю.Р. Дозвільна система як адміністративно-правовий інститут. Порівняльно-аналітичне право. 2017. №6. С. 240-242.

5. Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності. Указ Президента України № 539/99 від 20 травня 1999. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/99#Text

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print

7. Про карантин рослин. Закон України від 30 червня 1993 року № 3348-XII Відомості Верховної Ради України. 1993. № 34. Ст.352

8. Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин URL: https://dp.dpss.gov.ua/news/karantinnij-rezhim-yak-proyav-osoblivogo-rezhimu-zahistu-roslin

9. Про ліцензування видів господарської діяльності. Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 23. Ст.158

10. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних препаратів. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 № 808 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808-2018-%D0%BF#Text

11. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 № 896 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-2015-%D0%BF#Text

УДК 349.2: 347.365

Зуєва Анна Ігорівна

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0009-0009-4436-1469

Анотація

  Статтю присвячено дослідженню особливостей видів дисциплінарних стягнень на підставі аналізу чинного законодавства України та дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. З’ясовано, що дисциплінарне стягнення у вигляді попередження застосовується за вчинення дисциплінарного проступку, який хоч і має ознаки порушення вимог законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність / Правил адвокатської етики, але за своїм характером/наслідками є незначним, одноразовим, не триваючим порушенням, яке не спричинило істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам учасників відносин адвоката з клієнтом, судом та іншими учасниками судового провадження, іншими органами та особами, авторитету адвокатури в цілому. Акцентовано увагу, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю безпосередньо пов’язано з обмеженням професійної діяльності і впливає не тільки на ділову репутацію адвоката, але й на його матеріальне становище.

  Обґрунтовано, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення має застосовуватися принцип пропорційності з метою дотримання необхідного балансу між бажаною метою та засобами її досягнення, який передбачає не тільки диференційований набір дисциплінарних стягнень, але й застосування відповідного виду стягнення з урахуванням конкретних обставин справи та встановлених фактів. До обставин, що пом’якшують дисциплінарну відповідальність адвоката слід віднести: притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності вперше; визнання своєї провини; добровільне відшкодування завданої шкоди / усунення наслідків дисциплінарного проступку; бездоганна ділова репутація; професійні заслуги; відсутність корисливих мотивів. Обставинами, що обтяжують дисциплінарнувідповідальність є: вчинення дисциплінарного проступку повторно; систематичність вчинення дисциплінарних проступків; триваючий характер порушення; сукупність двох або більше дисциплінарних проступків; корисливі мотиви; навмисність дії або бездіяльності. Запропоновано внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині закріплення принципу пропорційності застосування дисциплінарних стягнень до адвоката.відповідальність є: вчинення дисциплінарного проступку повторно; систематичність вчинення дисциплінарних проступків; триваючий характер порушення; сукупність двох або більше дисциплінарних проступків; корисливі мотиви; навмисність дії або бездіяльності. Запропоновано внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині закріплення принципу пропорційності застосування дисциплінарних стягнень до адвоката.

Ключові слова: адвокат, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, дисциплінарна практика, грубе порушення, принцип пропорційності

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кухнюк Д., Шиленко Б. Дисциплінарна відповідальність за порушення адвокатської етики. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2019. № 4 (111). С. 31–35.2.
2. Україна: конфлікт, позбавлення права займатися адвокатською діяльністю та зупинення дії ліцензії на здійснення адвокатської діяльності. URL: https://precedent.in.ua/2015/05/29/ukrayina-konflikt-pozbavlennya-prava-zajmatysya-advokatskoyu-diyalnistyu-ta-zupynennya-diyi-litsenziyi-na-zdijsnennya-advokatskoyi-diyalnosti/3.
3. Основні принципи, що стосуються ролі юристів: прийнято Восьмим Конгресом ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками; Гавана, 27 серпня–7 вересня 1990 року. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/156416___1564164.
4. Вільчик Т. Дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність адвокатів. Інформація і право. 2015. № 3(15). С. 115–122.5.
5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI. Відомості Верховної Ради. 2013. № 27. ст. 282.6.
6. Comments on the draft law on the bar and practice of law of Ukraine. European commission for democracy through law (Venice Commission). Strasbourg, 15 September 2011. Opinion No. 632/2011. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL(2011)068-e7.
7. Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність: рішення Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text.8.
8. Про затвердження роз’яснення щодо можливості притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності під час зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю: рішення Ради адвокатів України від 10 червня 2016 року № 126. URL: https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2016-06-10-r-shennya-rau-126_577cdd6a1a365.pdf9.
9. Про практику застосування кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури257НАУКОВІ ЗАПИСКИ. СЕРІЯ: ПРАВО | SCIENTIFIC NOTES. SERIES: LAWВипуск 10. Спецвипуск. 2021дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю: рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 1 березня 2018 року. URL: https://vkdka.org/12265-2/10.
10. Заборовський В., Булеца С. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю як вид дисциплінарного стягнення відносно адвоката. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2014. Вип. 29(2). С. 213–216.11.
11. Черноус С. Оціночні поняття у трудовому праві України: дис. … канд. юрид. наук: спец.12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення»; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2008. 212 с.12.
12. Жигалкін І. Грубе порушення трудових обов’язків як оціночна категорія трудового права. Актуальні проблеми держави і права. 2015. Вип. 75. C. 357–364.13. Хто вирішує, що порушення ПАЕ було грубим, нагадав суд. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури. URL: https://vkdka.org/hto-virishuje-scho-porushennya-pae-bulo-grubim-nagadav-sud/14.
13. Про практику застосування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю : рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.03.2018 року. URL: https://vkdka.org/12265-2/.15.
14. Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (нова редакція): рішення Ради адвокатів України від 3 лютого 2017 року від № 4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004871-17#Text16.
15. Узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо несплати адвокатами щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування: рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25 липня 2020 року № VIІ-009/2020. URL: https://vkdka.org/uzagalnennya-distsiplinarnoji-praktiki-kvalifikatsijno-distsiplinarnih-komisij-advokaturi-schodo-nesplati-advokatami-schorichnogo-vnesku-na-zabezpechennya-realizatsiji-advokatskogo-samovryaduvannya/17.
16. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 лютого 2017 року № V-011/2017. URL: https://vkdka.org/rishennya-v-0112017-u-spravi-za-skargoyu-na-rishennya-distsiplinarnoji-palati-kvalifikatsijno-distsiplinarnoji-komisiji-advokaturi-zhitomirskoji-oblasti-vid-27-01-2017-roku-pro-porushennya-distsipl/18.
17. Правила адвокатської етики : З'їзд адвокатів України від 09 червня 2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#Text.19.
18. Judgement in Case Of Oleksandr Volkov v. Ukraine (Application no. 21722/11). Strasbourg 9 January 2013: The European Court of Human Rights. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-115871%22]}20.
19. Висновок щодо проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших пов’язаних законодавчих актів України. Підготовлений у рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» на основі аналізу експертів Ради Європи Ритіса Йокубаускаса і Вахе Ґриґоряна. 21 грудня 2017 року URL: https://rm.coe.int/opinion-on-the-bar-ukr/16808f0e7c

УДК 349.2УДК 349.2

Дашутін Ігор Володимирович

доктор юридичних наук, суддя Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду

https://orcid.org/0000-0003-1611-5868 

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню переліку основних структурних елементів, які сукупно складають правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді. Аналізуючи підходи вчених до розуміння структури правового механізму, автор доходе думки, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді складають: принципи права; нормативно-правові акти національного та міжнародного рівня, що є нормативно-правовою основою забезпечення законності в цих правовідносинах; суб’єкти, якими є судді та інші суб’єкти забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді, а також – правові відносини, між цими суб’єктами; процедури забезпечення законності у трудових відносинах; гарантії законності у трудових відносинах. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження та наголошується на тому, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю суддів є соціально-правовим явищем, котре має особливе соціальне та юридичне значення. Відповідна значимість цього правового механізму пояснюється тим, що він сприяє забезпеченню належного рівня соціальної безпеки суддів, а також уможливлює формування умов для повноцінної реалізації права на правосуддя, умов для подальшого розвитку України в якості європейської правової та соціальної держави.Стаття присвячена з’ясуванню переліку основних структурних елементів, які сукупно складають правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді. Аналізуючи підходи вчених до розуміння структури правового механізму, автор доходе думки, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді складають: принципи права; нормативно-правові акти національного та міжнародного рівня, що є нормативно-правовою основою забезпечення законності в цих правовідносинах; суб’єкти, якими є судді та інші суб’єкти забезпечення законності у трудових відносинах за участю судді, а також – правові відносини, між цими суб’єктами; процедури забезпечення законності у трудових відносинах; гарантії законності у трудових відносинах. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження та наголошується на тому, що правовий механізм забезпечення законності у трудових відносинах за участю суддів є соціально-правовим явищем, котре має особливе соціальне та юридичне значення. Відповідна значимість цього правового механізму пояснюється тим, що він сприяє забезпеченню належного рівня соціальної безпеки суддів, а також уможливлює формування умов для повноцінної реалізації права на правосуддя, умов для подальшого розвитку України в якості європейської правової та соціальної держави.

Ключові слова: елементи правового механізму, забезпечення законності, законність, правовий механізм, суддя, трудові відносини.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Ковалюмнус Е. Л. Поняття та структура правового механізму захисту трудових і соціальних прав суддів. Юридична наука. 2019. № 6. С. 107–114.2.
2. Панченко М. В. Структура правового механізму забезпечення гідної праці державних службовців в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. 2016. Вип. 40, Т. 4. С. 121–125.3.
3. Швець В. О. Система правового механізму забезпечення стабільності трудових правовідносин. Соціальне право. 2020. № 1. С. 69–73. doi:10.37440/soclaw.2020.01.11.4.
4. Тарахонич Т. І. Механізм правового регулювання: теоретико-правові аспекти. Правова держава. 2002. Вип. 13. С. 103–108.5.
5. Андріїв В. М. Система трудових прав працівників та механізм їх забезпечення : автореф. дис. … д-ра. юрид. наук : 12.00.05. Одеса, 2012. 40 с.6.
6. Гуменюк І. О. Правові проблеми захисту трудових прав в умовах реформування соціально-економічної сфери. Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., (м. Житомир, 10 квітня 2014 р.). Житомир : ЖНАЕУ, 2014. С. 150–152.7.
7. Дашутін І. В. Структура механізму правового забезпечення законності в трудових відносинах. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. Вип. 4, Т. 2. С. 223–228.8.
8. Тихонович Ю. С. Правовий механізм регулювання звільнення з ініціативи працівника. Актуальні проблеми держави і права. 2014. № 73. С. 408–414.9.
9. Швець В. О. Проблеми правового регулювання забезпечення стабільності трудових правовідносин : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.05. Київ, 2020. 445 с.10.
10. Панченко М. В. Правовий механізм забезпечення гідної праці державних службовців України : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.05. Київ, 2019. 455 с.11.
11. Селезень С. В. Юридичні гарантії захисту трудових прав працівників. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. № 5. С. 33–36.12.
12. Андріїв В. М. Юридичні гарантії захисту трудових прав працівників. Форум права. 2011. № 4. С. 15–20.13.
13. Шабанов, Р. Правове регулювання праці суддів нормами трудового права. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 5. С. 112-117.14.
14. Карпушова О. В. Правове регулювання виникнення трудових відносин із кандидатами на посаду судді в Латвійській Республіці. Соціальне право. 2020. № 1. С. 42-49.15.
15. Кочкова, Г., Дей, М. Вплив міжнародно-правових стандартів у сфері захисту трудових прав суддів та євроінтеграції України на реформування національного законодавства щодо трудових правовідносин із суддями. Часопис Київського університету права, 2020, № 1. С. 352-356. https://doi.org/10.36695/2219-5521.1.2020.70

УДК 343.98:351.741

Огурченко Володимир Георгійович

кандидат юридичних наук, докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0009-0008-1752-9740

Анотація

  У статті сформовано, що форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України поділяються на: 1) нормативні (або ж нормотворчі та нормозастосовчі), що включають видання нормативних та індивідуальних актів, укладення адміністративних договорів; 2) організаційні, що включать використання актів-планів та прийняття актів-дій; 3) інформаційно-технічні, що включать здійснення інформаційно-аналітичної діяльності та проведення матеріально-технічних операцій; 4) координаційні, що включають внутрішнє, міждержавне та міжнародне співробітництво, сприяння реалізації оперативно-розшукової функції. Всі форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України взаємодіють та взаємозалежать, що утворює цілісну систему, відповідно одна форма може плавно створювати наступну. Визначено, що Національна поліція України реалізує оперативно-розшукову функцію через видачу різних нормативних та індивідуальних актів, а також укладання адміністративних договорів, що визначає нормотворчу та нормозастосовчу форму як основний зовнішній вияв реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України, та є нормативним підґрунтям для здійснення повноважень Національної поліції України у цій сфері. Зазначено, що Національна поліція України впроваджує оперативно-розшукову функцію як важливий напрям адміністративної діяльності з використанням конкретних організаційних форм, які включають: 1) використання актів-планів щодо конкретних заходів реалізації оперативно-розшукової діяльності та строків таких цілей; 2) прийняття актів-дій, як управлінських та правозастосовних рішень, щодо забезпечення безпеки, охорону громадського порядку, оприлюднення інформації, пов’язаної з оперативно-розшуковою діяльністю, припинення протиправних дій шляхом вчинення конкретних актів-дій в умовах крайньої необхідності тощо. Функцію як важливий напрям адміністративної діяльності з використанням конкретних організаційних форм, які включають: 1) використання актів-планів щодо конкретних заходів реалізації оперативно-розшукової діяльності та строків таких цілей; 2) прийняття актів-дій, як управлінських та правозастосовних рішень, щодо забезпечення безпеки, охорону громадського порядку, оприлюднення інформації, пов’язаної з оперативно-розшуковою діяльністю, припинення протиправних дій шляхом вчинення конкретних актів-дій в умовах крайньої необхідності тощо.
Ключові слова: адміністративна діяльність, адміністративно-правовий механізм, адміністративно-правовий статус, гарантії законності, методи, Національна поліція України, оперативно-розшукова діяльність, повноваження, публічно-правові відносини, форми адміністративної діяльності.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Карбовский Д. А. Формы административно-правового регулирования деятельности территориальных органов Национальной полиции Украины. Право и Закон. 2019. № 2. С. 64–69 (Кыргызская Республика).
2. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Підручник / за ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондрат’єва. Київ: УАВС, 178 с.3.
3. Золотарьова Н. І. Форми адміністративної діяльності правоохоронних органів у сфері екологічної безпеки. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2012. № 3. С. 156-161.4.
4. Мосьондз С. Які інструменти публічного адміністрування використовуються для забезпечення (захисту) прав і свобод громадян. Адміністративне право для громадян України: науково-популярне видання / за ред. В. Галунька. Київ : НДІПП. 2019. С. 58-60.5.
5. Мельник Р. Загальне адміністративне право в питаннях і відповідях: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 308 с.6.
6. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Джафарова О., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.7.
7. Тучак М. О. Форми адміністративної діяльності дільничних інспекторів міліції. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2001. Вип. 16. С. 137-142.8.
8. Шатрава С.О. Адміністративно-правові засади діяльності спеціальних підрозділів міліції: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2007. 231 с.

УДК 342.9

Огурченко Володимир Георгійович,
кандидат юридичних наук, докторант
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0008-1752-9740

Анотація

Визначено, що трактування категорії «принципи адміністративної діяльності Національної поліції» може бути представленим в загальному та конкретному значенні. Зокрема узагальнено, це фундаментальна основа, що доповнюючись конкретними засадами формує ідеологічне, функціональне та організаційне підґрунтя їхньої діяльності, об’єднане єдиною концепцією забезпечення її ефективності. У конкретній інтерпретації йдеться про відображення сутності правових норм, що регулюють діяльність Національної поліції як частини державного апарату, що виконує спеціалізовані функції. Уточнюється, що принципи адміністративної діяльності Національної поліції є нормативно визначеними, що здійснено шляхом встановлення норм-принципів або виокремлення їх у спосіб логіко-семантичного аналізу конкретної норми. З’ясовано, що принципи адміністративної діяльності Національної поліції під час здійснення оперативно-розшукової діяльності об’єктивуються у межах як спеціального (функціонального) законодавства, так і конкретного (йдеться про норми Законів України «Про Національну поліцію України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»). Втім найбільш вичерпний перелік таких принципів має відомче законодавство, зокрема акти
регламентуючого характеру щодо діяльності оперативних підрозділів Національної поліції України. Аналіз співставлення окремих з таких виявив, що нормотворці нехтують значенням означених принципів, вдаючись до номінального визначення їхньої системи (дублювання положень функціонального законодавства, що є неприпустимим з огляду на необхідність деталізації конкретних ідеологічних та процедурних правил провадження цього напряму адміністративної діяльності Національної поліції України).

У результаті аналізу думок вчених щодо системи принципів оперативно-розшукової діяльності загалом визначено, що у межах її здійснення оперативними підрозділами Національної поліції України такими є: 1) загальні (принципи верховенства права, законності та дотримання прав і свобод людини в адміністративній діяльності Національної поліції під час здійснення оперативно-розшукових заходів); 2) конкретні (a) принцип неухильного дотримання цілей поліцейської діяльності; b) принцип поважливого ставлення та захисту конституційних прав всіх членів суспільства, включно з особами, що підозрюються у вчиненні злочинів чи проступків; c) принцип мінімізації шкоди від оперативно-розшукової діяльності; d) принцип прозорості та підзвітності (з урахуванням вимог конфіденційності); e) неупередженого аналізу профілів та баз даних (уникнення дискримінаційних практик при ідентифікації підозрюваних); f) активне втручання є допустимим з мотивів крайньої необхідності; g) принцип конфіденційності; h) принцип оперативності тощо).

Ключові слова: адміністративна діяльність, забезпечення правопорядку, захист, Національна поліція України, оперативно-розшукова функція, охорона, правоохоронний сервіс, принципи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Когут Я.М. Принципи діяльності Національної поліції в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 3. С. 132–140.
2. Чирик С. В. Окремі аспекти поняття та сутності принципів адміністративної діяльності патрульної поліції. Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». 2015. № 4(1). С. 164–169.
3. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text
4. Карбовський Д. Принципи адміністративної діяльності територіальних органів Національної поліції України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 4. С. 153–157.
5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135-XII. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text
6. Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку Національної поліції України: Наказ Національної поліції України від 14.11.2015 р. № 90. Національна поліція України: Офіційний вебпортал. URL: https://www.npu.gov.ua/pro-policiyu/struktura-nacionalnoyi-policiyi/departament-karnogo-rozshuku-u-skladi-kriminalnoyi-policiyi
7. Про затвердження Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України: Наказ Національної поліції України від 23.10.2019 р. № 1077. Творча майстерня. URL: http://tranzit.ltd.ua/nakaz/files/%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%20%D0%9D%D0%9F%201077%20-%2023102019%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%94%D0%A1%D0%A0.pdf
8. Шапірко П. М. Система принципів оперативно-розшукової діяльності: теоретичні проблеми. Право і суспільство. 2015. № 4(2). С. 217–222.
9. Шевчук О. Ю. Правова характеристика принципів оперативно-розшукової діяльності. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 255–262.
10. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність : підручник: у 2 ч. X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. Ч. 1. 336 с.