РЕАЛІЗАЦІЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Борис Миндрул, Анна Ткаченко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

На сьогоднішній день реформування системи освіти України спрямоване на переосмислення цілей та цінностей усього освітнього процесу, що безпосередньо впливає не лише на вдосконалення змісту та оновлення мети, а й, зокрема, методів навчання. Наразі все більшої значущості та актуальності набуває проблема розвитку креативної та мобільної особистості учня, що безпосередньо зумовлює педагогів до пошуку й розробки інноваційних методів і методик навчання. Нині значний інтерес у вчителів викликає така педагогічна технологія, як метод проектів. Метод проектів, як обов’язковий вид діяльності учнів, регламентовано навчальною програмою з більшості навчальних предметів у загальноосвітніх закладах. У діючій навчальній програмі з фізики для загальноосвітніх навчальних закладів (7 - 11 класи) зазначено, що ефективним засобом формування предметної й ключових компетентностей учнів у процесі навчання фізики є навчальні проекти [4]. На думку дослідника Таран З. проектна діяльність учнів має розглядатися як повна і органічна узгодженість навчання з життям та інтересами учнів [6].

На основі аналізу останніх досліджень і публікацій, що стосуються методу проектів та питань методичних підходів до реалізації проектної діяльності учнів, можемо стверджувати, що загальноприйнятої класифікації навчальних проектів не розроблено. Разом з тим варто зазначити, що системні дослідження з проблеми методики організації та здійснення проектної діяльності учнів  в сучасних освітніх умовах не представлені достатньою мірою. Тому, узагальнюючі результати  наукових досліджень у зазначеному ракурсі можемо виокремити ознаки, за якими  будемо здійснювати класифікацію проектів:

1) домінуюча в проекті діяльність (дослідницька, пошукова, творча, рольова, інформаційно-прикладна);

• предметно-змістова складова (моно- або міжпредметні проекти);
• характер координації проекту (з відкритою координацією або з прихованою координацією);
• характер контактів (внутрішні: учні певного класу, навчального закладу, регіону, країни; та міжнародні: різних країн);
• кількість учасників проекту (індивідуальний, груповий, масовий);
• термін виконання проекту – короткотривалий (заняття), середньо тривалий (від тижня до місяця), довготривалий (декілька місяців) [2].

Згідно другої ознаки можемо виокремити два типи проектів:

– монопроекти – такі навчальні проекти, які можуть бути реалізовані в рамках одного навчального предмету, найбільш складних розділів або тем в ході серії занять. Робота над монопроектами вимагає знань з інших галузей наук для вирішення тієї чи іншої проблеми, яка лежить в основі досліджуваної теми.

– міжпредметні проекти, що використовуються в позаурочний час. До них відносять або невеликі проекти, що стосуються кількох предметів, або об’ємні, тривалі, загальні, які можуть вирішити проблему, важливу для всіх учасників проекту. Такі проекти вимагають кваліфікованої координації з боку вчителів, злагодженої роботи творчих груп, мають чітко виражені дослідницькі завдання, добре пророблені форми проміжних та підсумкових презентацій [5].

У попередніх наших працях [3] було з’ясовано понятійний апарат дослідження та виокремлено етапи роботи вчителів і учнів над навчальними проектами. Тому наразі метою нашого дослідження є розробка етапів організації міжпредметних проектів. Спираючись на вимоги сьогодення, ми вважаємо за необхідність, реалізовувати проектну діяльність учнів шляхом інтеграції знань з фізики та інформатики. Ідеї інтеграції відповідає робота, пов’язана з моделюванням будь-яких фізичних процесів або явищ, що відбуваються в природних чи техногенних об’єктах. Наприклад, для учнів 11 класів на уроках інформатики або в позаурочний час під час вивчення теми «Комп’ютерне моделювання» в якості навчального міжпредметного проекту ми пропонуємо розробити та побудувати комп’ютерну модель «Рух заряджених частинок», яку доцільно учням описати за допомогою комп’ютерної програми Borland Delphi, яку учні вивчають у процесі розгляду теми «Базові поняття програмування. Засоби візуальної розробки програм» з інформатики в 11 класі,на яку відведено 9 годин за навчальною програмою академічного рівня). Зазначений проект вимагає від учнів поєднання знань і вмінь здійснювати аналіз поставленої задачі, розробляти план організації етапів виконання, будувати інформаційну модель задачі, розробляти алгоритм роз’язку задачі, створювати нову комп’ютерну програму, компілювати й запускати на виконання програму та вміння розв’язувати фізичні задачі на розрахунок взаємодії електричних зарядів та знаходження  роботи, що виконана під час переміщення заряду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Єжак Т.М. Організація проектної діяльності молодших школярів. Теорія і практика. Особливості орієнтованої освіти: Матер. Всеукр. наук.пр. конф. – К. – Запоріжжя: Профосвіта. – Ч. І. – С.245-249
2. Метод проектів – сучасна педагогічна технологія навчання освітніх закладів різних рівнів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://irmk.org.ua/archiv/seminar/math_inf/30_04_2013/karbovanets42.pdf
3. Миндрул Б.І. Організація проектної діяльності учнів на уроках фізики/ Б.І. Миндрул // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених»Родзинка – 2017» / XIX Всеукраїнська наукова конференція молодих учених. – Черкаси: ЧНУ імені Б. Хмельницького, 2017. – С.286-288.
4. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика 7 – 9 класи. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/ %D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2017/06/12/1/7-fizika.doc
5. Полат Е. Метод проектов: типология и структура //Лучшие страницы педагогической прессы. – 2004. – №1. – С.9-17
6. Таран З. Трансформація ролі педагога в управлінні творчими та практико – орієнтованими проектами //Відкритий урок. – 2004. – №5/6. – С.18-20.