«Чай – це великий світ, що може поміститися у маленькій чашці» Талбахан Дуругуру
Важко знайти у сучасному світі людину, байдужу до чаю. У багатьох народів чаювання є частиною національної культури. Однак ніде чай не має такого символічного значення в житті людини, як у Японії. Тут чаювання - традиційна церемонія, в якій злилися споглядання природи і предметів мистецтва, роздуми і спілкування, а приготування чаю – це творчий особливий ритуал, що вимагає тиші, сконцентрованості та спокою.
Батьківщиною чайного дерева вважають Китай. Саме китайці звернули увагу на здатність відвару з листя надавати тонізуючу дію і першими почали культивувати цю рослину. Перші згадки про чай зустрічаються в китайських рукописах, датованих більш ніж 5000 років тому. Знаменитий «Трактат про чай» був створений у VIII столітті. Його автор Лу Юй вважав, що першим гідно оцінив властивості чайного листя предок китайців Шень Нун. Він вивчав різні рослини і приймав безліч отруйних речовин, однак один з гірких напоїв був для нього протиотрутою. Цей гіркий настій згодом назвали зеленим чаєм. У давнину китайці вважали його ліками від 72 видів отрути і застосовували тільки для лікування хворих. Чай цінували як лікарську рослину й панацеєю від багатьох хвороб.
Одна із численних легенд розповідає, що звичай пити чай зародився в Бірмі більш як 5 тис. років тому. Одного разу якийсь буддійський чернець заснув під час молитви. За цю провину він так розсердився на себе, що відрізав власні повіки, щоб ніколи більше не заплющити очей. Згодом з повік виросли куші з чудесними листками, які давали настій, що допомагає ченцям не спати під час молитви. Тому споконвічно чаювання супроводжувало виконання релігійних обрядів.
Першими з європейців завезли чай у свою країну португальці в 1517 p., потім голландців 1610 р. У Франції чай з’явився в 1636р. Історія чаювання в Англії починається з 1664 p., коли купці англійської Ост-Індської компанії подарували королю Карлу II два фунти чаю. Від придворних і знаті мода на чай швидко поширювалася. На Русі чай відомий з кінця XVII ст., в ті часи в заможних родинах його вживали як ліки.
На теренах України чай з’явився у другій половині XIX ст., а в XX ст. і в міського, і в сільського населення чаювання стало повсякденним явищем. Традиційно українці пили заварені трави звіробою, материнки, чебрецю, м'яти, листя суниці, пелюстки шипшини й троянди, липовий цвіт, свіжозрізані гілки вишні, малини, смородини й сливи. І тільки порівняно нещодавно призвичаїлися до зеленого та традиційного чорного байхового чаю.
Нині чай – невід’ємний атрибут нашого повсякденного життя. Сутність чайного обряду полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу відповсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.
Приємного Вам чаювання!
