Теоретико-методологічні та психолого-педагогічні аспекти формування професійної компетентності студентів та учнів у процесі навчання

ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА КОМПЕТЕНТНІСНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Царенко Олександр

Реформування системи освіти в Україні та перехід до профільного навчання учнів у старшій школі зумовлюють потребу вдосконалення технологій навчання, які доцільно спрямовувати на формування особистісних якостей школярів, вміння формулювати і вирішувати проблеми, виконувати завдання на продуктивному рівні тощо. Відповідно, науково обґрунтовані підходи до вдосконалення змісту освіти з навчального предмета «Технології» мають ґрунтуватися на ефективних методах, прийомах і засобах навчання для реалізації цілісних освітніх технологій, які забезпечують реалізацію принципу проблемності. Такий підхід до організації освітнього процесу сприятиме не лише активізації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників і розвитку їх самостійності, а й забезпечить формуванню ключових і предметних компетентностей майбутніх висококваліфікованих фахівців.

Загострення проблеми пошуку ефективних методів, прийомів і засобів для реалізації технологій проблемного навчання у старшій школі зумовлюється такими чинниками: потребою переходу системи освіти зі знаннєвого компонента в реалізації її змісту на компетентнісний; упровадженням профільного навчання в старшій школі; потребою в розвитку особистості випускника, здатного розв’язувати завдання різної складності у майбутній професійній діяльності.

Дослідження проблеми формування змісту освіти висвітлено у працях С. Гончаренка, В. Краєвського, М. Скаткіна та інших учених. У багатьох дослідженнях обґрунтовано структурні елементи змісту освіти, доведено ефективність технології проблемного навчання як дієвого методу активізації пізнавальної діяльності учнів, що зумовлює потребу в розробці ефективних методик проблемного навчання школярів.

Результати проведеного аналізу наукових праць (О. Баксанский [1], О. Коберник [2], А. Хуторской [3] та ін.) показали, що при традиційному освітньому процесі педагог поводить себе як авторитетний лідер (повідомлення нового матеріалу і додаткових відомостей не піддається сумніву, індивідуальні особливості школярів не враховуються). Власне беззаперечне лідерство вчитель підтримує заохоченнями або стягненнями.

Інший випадок, коли педагог, залишаючись авторитетним лідером, повідомляє на уроці новий матеріал (читає проблемну лекцію), але замість очікуваних непорушних істин, учні отримують від нього суперечливі відомості. У зв’язку з тим, що істинні дані можна отримати тільки завдяки усуненню протиріччя, школярі повинні проявити ініціативу, яка не подавляється педагогом. В іншому випадку «слухняні» учні будуть знаходитися в стресовому стані, а менш добросовісні – очікуватимуть готову істину, яку можна записати і вивчити. Тобто, при проблемному навчанні вчитель займає позицію демократичного лідера, враховує навчальні можливості класу, не контролює кожний крок учнів. Перед ними виникають проблемні ситуації, які спонукають до здобування нових знань і нового досвіду, який можна застосувати у практичній діяльності. Отже, ефективним є освітній процес, який за своєю сутністю є дослідницьким і діяльнісним (що спирається на вирішення конкретних проблем).

Проведений аналіз першоджерел показав, що на уроках в профільних класах за спеціалізацією «Автосправа» часто застосовують традиційні (загальні) методи навчання. Проте, ефективними є і спеціальні методи, які в сукупності з традиційними забезпечують позитивний педагогічний результат. Зокрема, на уроках автосправи (розділи: «Будова автомобіля», «Правила дорожнього руху» та ін.) доцільно використовувати такі прийоми активізації пізнавально-пошукової діяльності учнів: а) прийоми (новизни, семантизації, динамічності), які активізують пізнавальну діяльність школярів на етапі сприйняття нової інформації та підвищують їх зацікавленість предметом дослідження, б) прийоми (евристичний, дослідження) активізації пізнавальної діяльності учнів на етапі засвоєння програмного матеріалу; в) прийоми (натуралізації) активізації пізнавально-пошукової діяльності учнів на етапі рефлексії. Відповідно, структура уроку повинна вибудовуватися, по-перше, з урахуванням закономірностей процесу навчання, логіки та етапів засвоєння знань (сприйняття, осмислення, розуміння), а по-друге, на постійних, не випадкових (перехідних) елементах уроку. Тому, інваріантна трикомпонентна дидактична структура набуває такого вигляду: актуалізація здобутих знань і вироблених умінь; формування нового навчального досвіду; застосування здобутих знань на практиці.

Зазначене вимагає як розробки методичних рекомендацій для учителів профільних предметів, так і змін у змісті професійно-педагогічної підготовки студентів у закладах вищої освіти, які повинні досконало оволодіти технологією проблемного навчання учнів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

  1. Баксанский О.Е. Проблемное обучение: обоснование и реализация. Наука и школа. 2010. № 1. С. 19–25.

  2. Коберник О.М. Трудове навчання в школі 5–12 класи: проектно-технологічна діяльність / за ред. О.М. Коберника, В.В. Бербець, Н.В. Дубова та ін. Xарків : Основа, 2010. 256 с.

  3. Хуторской А.В. Компетентностный подход в обучении. Научно-методическое пособие. Москва : «Эйдос», 2013. 73 с.