В. О. Сухомлинський про Формування наукового світогляду молодших школярів в освітньому процесі

Інна Лупул
(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти
факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
Імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті висвітлені погляди В. О. Сухомлинського на формування наукового світогляду у молодших школярів та визначені основні шляхи формування світогляду.

Ключові слова: науковий світогляд учнів, світогляд, поняття, погляди, переконання, ідеал, емоції, переживання, В. О. Сухомлинський.

Постановка проблеми. Школа ХХІ століття в Україні – школа полікультурного виховання, самовизначення, самореалізації особистості. В такій школі учні опановують духовні цінності українського народу та світової цивілізації. В умовах становлення нової освітньої системи в Україні особливого значення набуває проблема формування світогляду молодого покоління.

Основним завданням школи на сучасному етапі її розвитку є виховання всебічно розвинутої особистості. Ядром структури особистості є світогляд, який спрямовує процес усвідомлення навколишньої дійсності і виконує роль орієнтира у практичній та перетворювальній діяльності. У зв’язку з цим, до основних завдань школи входить і завдання формування наукового світогляду учнів.

Аналіз досліджень. Аналізу педагогічної діяльності В. О. Сухомлинського присвячені дисертаційні дослідження Г. В. Калмикова, І. І. Буєвої, Ю. Г. Новгородської та інших.

Теоретичні основи формування світогляду в учнів початкових класів розкриті в працях О. Дмитрієва, Т. Ладиженської, М. Львова, Т. Рамзаєвої, О. Савченко, Н. Свєтловської, Н. Скрипченко тощо.

Метою статті є висвітлення поглядів В.О. Сухомлинського щодо особливостей формування наукового світогляду у молодших школярів через засвоєння ними концепцій та ідей в процесі оволодіння знаннями.

Виклад основного матеріалу. Реформування системи освіти в Україні, розвиток тенденцій її демократизації і гуманізації зумовлює потребу формування розумної, мислячої людини, яка не сліпо сприймає певні положення, декларації, а здатна їх критично аналізувати, корегувати свою поведінку відповідно до життєвих ситуацій. Одним із провідних завдань виховання базової культури особистості є формування наукового світогляду школярів.

Отже, аналіз наукових праць дає підстави зробити висновок про те, що проблема формування світогляду школярів не знайшла свого наукового вирішення. Формування світогляду учнів, концепцій та ідей учнів здійснюється в процесі засвоєння основних наукових знань, позакласних занять та спілкування з людьми.

Безумовно, кожен навчальний предмет початкової ланки освіти має достатні потенційні можливості для формування світоглядних уявлень учнів. Про це у свій час зазначав В. О. Сухомлинський: «Найдальші, здавалося б, від науково-матеріального світогляду істини й закономірності, наприклад математичні узагальнення, відіграють важливу роль у формуванні наукових переконань, то, пізнаючи ці істини й закономірності, перевіряючи їх правдивість практикою, людина самоутверджується, відчує себе активною силою» [6, 386].

На думку В. О. Сухомлинського, «формування світогляду починається з тієї сходинки, піднявшись на яку, людина немовби оглядає навколишній світ і відчуває себе як частина світу – активну творчу силу» [6, 387].

Виняткову роль надавав Василь Олександрович у формуванні світогляду природі. Ми підтримуємо думку вченого про те, що пізнання природи дає можливість людині утверджуватися у своїй величі [6, 387].

Важливо, щоб формування світоглядних уявлень відбувалося не в системі розрізнених уроків, «де великі істини народжуються як чума маленьких істин», а як єдиний, безперервний, тривалий процес [6, 389].

На першому етапі пізнання учні здобувають знання по темі навколишнє середовище у формі почуттів, сприйняття та уявлень. Чуттєве враження поступово розширювалося і поглиблювалося, збагачуючи світогляд учнів. Ці враження поєднуються разом і узагальнюються в процесі впливу освіти на учнів, а згодом стають зрозумілими поняттями про предмети та фактичні явища [5, 159].

Світогляд, сформований у процесі навчання, відіграє важливу роль (деякі концепції природно формуються з власного досвіду учнів). Якщо вчителі активізують пізнавальну діяльність учнів, їх світогляд поєднає спонтанні та цілеспрямовані переживання. Зв’язок між елементами освіти й стихійного досвіду учнів забезпечує стабільність світосприйняття [2, 78].

У формуванні стихійного досвіду учнів нерідко беруть участь емоції. Емоційно-сприйняті уявлення про предмети і явища добре фіксуються в їх пам'яті. При формуванні світоглядних уявлень думка учнів швидко «переходить» від одного образу до іншого. Це зумовлюється тим, що пам'ять їх довго зберігає усталені «ряди», «ланцюжки» асоціацій. Знання, яких набувають вони під час вивчення програмного матеріалу без збудження відповідних емоцій не завжди включається в такі «ряди», «ланцюжки» яскравих і привабливих образів [2, 202].

Для вчителів важливе завдання викликати інтерес учнів до цих тем і явищ у процесі формування світогляду. Коли учні перебувають у гарному настрої, коли їх пробуджують відповідні емоції, їх думка про певні факти стане більш повною та поглибленою. Такі уявлення набувають ознак стійкості і надовго «зафіксовуються» в пам'яті учнів. Збагачуючись у процесі навчання новими ознаками, ці уявлення все повніше і точніше відображають об’єктивну реальність.

В.О. Сухомлинський зазначав: «Формування в учнів точних і повних думок про простір і час, живу і неживу природу збагачують власні емоційно-символічні переживання. Чим багатший і різноманітніший цей досвід, тим кращі можливості він створює для учнів у формування концепції світогляду» [1, 300].

Моральні, ідеологічні та політичні концепції відіграють важливу роль у формуванні наукового світогляду учнів. Учні не одразу глибоко зрозуміють їх зміст. Ці поняття багатогранні, і вони вимагають від учнів різного розуміння минулої та сучасної соціальної історії людини, держави та політичних систем багатьох країн. Розуміння вчителем особливостей засвоєння учнями цих понять допомагає йому зрозуміти деталі їх формування, щоб правильно визначити методи роботи та прийоми в кожній ситуації.

Важливе місце в навчальному процесі займає вивчення моделей природного та соціального розвитку. Певні ідеї та концепції відображають ці закономірності. Відповідно сформульований закон розвитку об’єктивної реальності, виявлений в абстрактному процесі. У структурі знань людини про навколишній світ, зокрема в навчальному матеріалі, вони набирають форми провідних положень, ідей, які об'єднують, цементують знання в єдине ціле[3, 435].

В. О. Сухомлинський переконаний, що виховання умінь учнів звертати увагу на провідні думки, глибоке розуміння думок та емоційних поглядів та виховання навичок застосування думок для подальшої пізнавальної та практичної діяльності є необхідними умовами формування світогляду учнів [6, 436].

Слід підкреслити, що переконання учнів в істинності світоглядних понять, ідей поглиблюються і закріплюються, стають органічним здобутком особистості в процесі безпосередньої практичної діяльності: у суспільно-корисній праці, трудовій діяльності, повсякденній поведінці.

Звичайно, підготовка та проведення уроків, на яких формуються світоглядні уявлення молодших школярів, потребує від учителя глибокого розуміння психологічних закономірностей усього процесу, творчої роботи і високої педагогічної майстерності. Однак, поставлена мета повністю виправдовує затрати часу та праці. Адже, як зазначав у свій час В.О. Сухомлинський «життя – найкращий критерій не тільки істинності знань, а й стійкості переконань, єдності думки й почуття» [6, 396].

Отже, формування наукового світогляду – процес комплексний. Науковий світогляд найбільш успішно формується в учнів тоді, коли вчитель одночасно поглиблює їх світоглядні уявлення, поняття і формує переконання, ідеали.

Бібліографія

  1. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ: « Академія», 2001. – 576с.

  2. Казанжи І. В. Теорія і методика виховної роботи в школі І ступеня: Навчальний посібник. – Київ: Слово, 2014. – С.321

  3. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. – Київ: Кондор, 2005. – 540с.

  4. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – Київ, 1999 р. – 430 с.

  5. Руденко Ю. Д. Розвиток теорії і практики формування в учнів наукового світогляду в історії педагогіки України (1917-1941): Дис...д-ра пед. наук: 13.00.01. – Київ, 1994. – С.159.

  6. Сухомлинський В. О. Розумове виховання й освіта підлітка. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський. // Вибрані твори. У 5 т. – Т. 3. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 283 – 582.

  7. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / Сухомлинський В. О. // Вибрані твори. У 5 т. – Т. 2. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 419–654.