ВИХОВНИЙ ВПЛИВ КАЗКИ НА ОСОБИСТІСТЬ ШЕСТИРІЧНИХ ДІТЕЙ
Горват Ірина
(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький
Науковий керівник – викладач Н. М. Андросова
Анотація. Стаття розкриває значення педагогічної ідеї В. О. Сухомлинського щодо використання казки, як методу навчання та виховання в початковій школі, характеризує, як саме такий метод впливає на особистість першокласників.
Ключові слова: навчання, виховання, казка, особистість дітей 1 класу, педагогічний вплив, педагогічна спадщина.
Постановка проблеми. На сьогоднішній день програмне забезпечення навчального процесу вимагає підвищення рівня розвитку навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку. Для того, аби досягти таких результатів, вчителю потрібно використовувати різні методи і підходи до навчання та виховання шестирічних дітей.
Казку завжди вважають найкращим інструментом в роботі вчителя, адже при читанні казки діти вчаться уявляти, фантазувати, розрізняти, що є добро, а що є зло та найважливіше, що казка вчить дітей як жити.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Праці та ідеї видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського на сьогодні добре всім відомі, вони допомагають вирішити різні питання процесу навчання та виховання новому поколінню педагогів. Його ідеї втілені в практику багатьох шкіл. Ідею використання казки як методу навчання та виховання досліджували сучасні вчені різних галузей. Такі як І. Бех, О. Савченко, Г. Левченко, Н. Калініченко, Р. Малиношевський, В. Мадзігон, А. Постельняк та інші.
Мета статті полягає у висвітленні ідеї Василя Олександровича Сухомлинського щодо впливу казки на особистість шестирічних дітей в школах сьогодення.
Виклад основного матеріалу. Аналіз педагогічної літератури свідчить про те, що дослідження значення казки для дітей, має давню історію. Науковий підхід до цієї проблеми виник ще на початку 1982 року, цього ж року великий педагог та психолог Шалва Олександрович Амонашвілі розробив методику виховання характеру дітей казкою, яка мала велике практичне значення.
Одним із перших в українській педагогіці, хто використав казку при роботі з дітьми є Василь Олександрович Сухомлинський. Він говорив: «Казка для маленьких дітей – не просто розповідь про фантастичні події, це – цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю» На думку педагогаказка – це активнее естетичне мистецтво, яке охоплює всі сфери духовного життядитини: розум, уяву, волю. Вона оволодіваєпочуттями дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі [1,11].
За нашими спостереженнями у 1 класі казка, як метод впливу на особистіть школяра, виконує найважливіші функцій, а саме: розвиваєпам’ять, мислення, увагу. Виховує у дітейпочуття чуйністі, доброзичливісті, інтерес до творівусноїнародноїтворчості, зокрема, казок.
У своїй роботі В. О. Сухомлинський пропонував дітям початкових класів самостійно створювати казку, визначати її основні складові, акцентувати увагу на окремих моментах творчого матеріалу. Головне було в тому, щоб діти вчилися самостійно створювати казки з метою збагачення власного словникового запасу. Описуючи створення казок дітьми, він зазначав, що їх складання в молодшому шкільному віці допомагає мислитидитині в більш дорослому віці. Казка є найкращим методом розвиткудитини, яка співвідносить свої дії з персонажами твору. В. О. Сухомлинський вважав, що саме завдяки їй в дітей формується аналітичне мислення. Вона привчає дитину до логічного мислення, і ця навичка зберігається на все життя [1,103].
Дійсно, складаючи казку в першому класі, навіть, якщо вона буде коротенькою, у дитини розвивається уява, фантазія. До того ж помітили, що всі діти шестирічного віку виявились великими мрійниками, в процесі створення казки в них виявляється винахідливість тспостережливість. Чим більше ми вчитуємося у твори Сухомлинського, тим більше розуміємо їх основну думку, яку хотів донести педагог і як глибоко він розумів дитину, її хвилювання, знав думки дітей, їх мрії, як тактовно вчив малечу робити правильний вибір, висновки. Наприклад, такі твори як:«Аби швидше почути дзвоник»,«А хто ж вам казку розповідає, бабусю?»,«Біда заставляє вчитись», «Вогник у вікні», «Будеш із гнізда випадати?»,«Дивний мисливець», «Завтра я вилізу на найвище дерево», «Їжак і місяць»,«Доброго Вам здоров’я, дідусю!», «Кмітливий скляр», «Комірчина для дідуся», «Коли заснуть зорі»,«Конвалія в саду», «Кустар і Різець», «Кущ вовчих ягід», «Лисиччук-першокласник», «Корисний чи шкідливий?»,«Найгарніша мама» та багато інших,спонукають і дітейі вчителів до роздумів, до аналізу вчинків героїв, до відповідних висновків, викликають бажання наслідувати їх або навпаки чинити по іншому.
Досить незвичайним є те, що педагогічні казки В. О. Сухомлинського ніби непомітно зовні, насправді вміло і глибоко виховують у дітей найкращі людські якості. Таким чином, педагог досяг морально-етичних норм, які можна проповідувати як заповіді. Вони призначені для тих, хтохоче стати «справжньою Людиною». Наприклад, такі як: «Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним, товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щобти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею» [2, 33].
Висновки та перспективи подальших досліджень. Проаналізувавши погляди Василя Олександровича Сухомлинського щодо використання казки, як методу навчання та виховання і співставляючи її застосування в сучасній НУШ, дійшли висновку про те, що використовуючи його спадщину великого педагога, вчитель розвиває в учнів мислення, пізнавальні здібності, виховує інтерес до праці та творчості, вчитьдітейаналізувати прочитані оповідання, наслідувати позитивні риси героїв,словами та емоціями передавати свій настрій, ставлення до баченого, бачити красу навколо себе.
Бібліографія