ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ПІД ЧАС ЗАОХОЧЕННЯ ДІТЕЙ ДО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Дарія Кіслінська
(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка
м. Кропивницький

Науковий керівник – кандидат пед. наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. Проходячи практику в школі, ми замислилися над тим, як важливо заохотити дітей до навчання, зробити освітній процес для них незабутнім відкриттям. В даній статті ми спробували провести паралель між ідеями В. О. Сухомлинського на вибрану тему, та досвідом, здобутим на педагогічній практиці.

Ключові слова: вчитель, дитина, освітній процес, навчання, В. О. Сухомлинський.

Постановка проблеми. Під час педагогічної практики в школі на 3 курсі ми відзначили, наскільки важливо зацікавити учнів у освітньому процесі, обрати саме ту інформацію, яку діти легко будуть засвоювати, підібрати саме ті завдання, які активізують дітей, допоможуть їм у виборі легкого шляху засвоєння нових знань.

Аналіз досліджень. Проблему заохочення школярів до навчання вивчали П. Гальперін, О. Савченко, Я. Скалкова, М. Скаткін, В. Оконь, А. Фурман та інші. Ми вирішили звернутися за допомогою до безсмертного джерела – педагогічної спадщини Василя Олександровича Сухомлинського.

Мета статті: дослідити творчу спадщину В. О. Сухомлинського з метою визначення основних ідей щодо заохочення учнів до навчання.

Виклад основного матеріалу. Тема є традиційною для дослідження дидактів, педагогів, адже без внутрішньої мотивації, без внутрішньої потреби вчитися, жодна педагогічна система, жодна методика не буде мати позитивного результату. Слід нагадати, що розквіт таланту Василя Олександровича Сухомлинського припадав на 60 – 70-ті роки, коли в педагогіці та психології набули поширення соціально-примусові мотиваційні чинники навчальної діяльності школяра. Наприклад, «ти – піонер, комсомолець – і вже тому повинен добре вчитися, ти зобов’язаний добре вчитися, щоб жити краще, ніж твої батьки, ти маєш вчитися, як видатні постаті того часу» тощо [4]. В цих умовах Василь Олександрович Сухомлинський принципово по-новому бачив проблему мотивації учнів до навчання. Педагог вважав, що це глибоко особистісна сфера дитини, це світ тих внутрішніх потреб, на які вчитель повинен різнобічно впливати.

Василь Олександрович Сухомлинський виділяв 12 комплексних умінь, які вважав найбільш цінними для формування у дітей уміння навчатися. Це уміння спостерігати, думати, яке включає в собі різні складові цього процесу (і зіставляти, знаходити вузлики запитань, знаходити невідоме тощо). І дуже важливе — це блок інтелектуальних почуттів. Без інтелектуальних почуттів не може бути повноцінного навчання. Це і здивування, і радість, і вольове уміння долати труднощі на цьому шляху тощо [1, 506].

На практиці вдалося поспостерігати за справжньою реалізацію теоретичних засад В.О. Сухомлинського. В першу чергу звернемось до тези «Треба знати, і знати, всебічно знати учня» [2, 328]. Приємно здивувала обізнаність вчителя у особливостях кожної дитини. Як розповідала сама вчитель, за прикладом великого педагога вона познайомилася з майбутніми учнями задовго до їхнього вступу до школи.

Цікавими є положення, які співзвучні з ідеями особистісно зорієнтованого навчання. Наприклад, Василь Олександрович писав, що у дитини бажання навчатися ніколи не з’явиться , якщо нові знання залишаються на рівні повідомлення і не переростають у способи їх застосування, не будуть переживатися як радість, честь, багатство і гідність особистості [3]. Ми зауважили, що вчитель подає завдання так, щоб здобуті знання були для дітей веселим дослідженням, радісним святом. Кожен раз, коли дітям ставало сумно чи нудно, вчитель одразу перемикала їх увагу на якусь дидактичну гру, на якийсь цікавий момент дослідження. Окрім цього, вдалося переконатись, якщо дітям не подобається вчитель чи сам урок, їм не цікаво, то вони неактивні, не беруть участі у груповому спілкуванні. Таким дітям потрібно відразу змінювати емоційну обстановку та залучати до якогось нового виду роботи.

Наступна позиція — стиль спілкування і різні форми заохочення учнів як джерело мотивації. У Василя Олександровича жодна категорія дітей не була забута. Він спеціально пише про дітей слабких, які вимагають особливих засобів мотивації навчання, і про дітей обдарованих, яких він вважав найціннішим багатством школи [4]. У нашому класі теж були діти, які за рівнем розвитку суттєво відрізнялися від інших. Так, звичайно, відразу видно, які діти слабші, які обдаровані, але слід зауважити, що на уроках всі діти були активними, зацікавленими. Для дітей обдарованих завдання були підібрані важчі, для слабших – легші. Всі діти брали участь у процесі навчання, вони допомагали вчителю, слухали його та були досить уважні. Вчитель постійно хвалила дітей за всі їх успіхи, не зациклювала увагу на помилках, разом з дітьми вирішувала їх.

Висновок: В наш час технологічного розвитку, швидкісного інтернету, вчителю надзвичайно важливо уміти зацікавити дітей, зробити навчальний процес для них веселим, новим дослідженням, переконати їх наскільки важливо вчитися, отримувати знання. У працях Василя Олександровича Сухомлинського можна знайти дуже багато цінних ідей, які ніколи не загублять своєї актуальності. Педагог доводив: діти повинні постійно переживати радість успіху, подолання труднощів. Не можна дати дитині відчути, ніби вона гірше інших, не здатна, відстає, не можна принижувати її гідність: учень не винен в тому, що думає повільніше інших. Постійно підтримувати дитину, не ставити їй поганих оцінок, поки вона не досягне успіху. Оцінювати не знання саме по собі і не старанність, а саме просування вперед як результат з'єднання знання зі старанністю. «Навчання – праця, серйозна праця дитини, отже, воно повинно бути радістю, тому що праця, успіх у праці, подолання перешкод у праці, його результат - все це надійні джерела людської радості», ‒ писав Сухомлинський.

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Сухомлинський Василь Олександрович / Вибрані твори: в 5т. – Т.4. К.: Радянська школа, 1976. – 640с.

  2. Сухомлинський В. О. Сто порад учителю. // Сухомлинський Василь Олександрович/ Вибрані твори: в 5т. – Т.2. –К.: Радянська школа, 1976. – 657с.

  3. Формування загальнолюдських цінностей учнів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського – [Електронний ресурс]: Режим доступу: refs.in.ua/formuvannya-zagalenolyudsekih-cinnostej-uchniv-u-tvorchij-spad.html?page=2

  4. Виховання уміння вчитися – шлях до знань ‒ [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://teacher.at.ua/publ/vikhovannja_uminnja_vchitisja_shljakh_do_znan/38-1-0-9560