ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЙ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У ПОЯСНЕННІ ТА ПРОГНОЗУВАННІ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОРОВОГО ЖИТТЯ

Полтавський національний педагогічний університет

імені В. Г. Короленка

Калюжний Владислав, Цина Андрій

Сучасна освіта переживає суттєві зміни, які посилюють значення формування компетентностей, пов’язаних із ідеями добробуту та здорового способу життя. Актуальність концептуального дослідження визначається нами необхідністю пояснення та прогнозування за допомогою наявних методологічних підходів до формування компетентності учнів із здорового життя. Формування компетентності зі здорового життя визначається системою ідей, побудов і принципів, які пояснюють організоване певним чином становлення особистості учня, а також прогнозують у часі певні його особистісні зміни.

Наукова новизна пропонованого нами концептуального підходу до формування в учнів компетентності зі здорового життя полягає у поясненні та прогнозуванні цього процесу шляхом визначення та інтеграції декількох цінних концептуальних підходів у перевірених практикою і часом концепціях розвитку особистості. Аналіз структурних концепцій розвитку особистості з погляду їхньої ефективності для пояснення та прогнозування шляхів формування в учнів компетентності здорового життя дає нам можливість визначити такі концептуальні підходи до її формування:

1. Компетентнісний підхід ґрунтується, за О. Коберником [4], у глибокому аналізі Державних стандартів та навчальних програм і виокремленні ключових (найсуттєвіших для формування ціннісних орієнтацій знань і вмінь) компетенцій зі здорового життя. Основою формування ключової компетентності зі здорового життя Державний стандарт базової середньої освіти [3, с. 5] визначає особистісні якості, соціальний, особистий, навчальний і культурний досвід учнів.
   Сучасні учні здебільшого спроможні лише відтворювати фрагменти несистематизованих знань зі здорового способу життя, часто не вміють застосовувати їх для виконання трудових завдань [6, c. 4]. Тому, ключовими компонентами формули Нової української школи є визначення нового змісту освіти, заснованого на формуванні компетентностей, потрібних для успішного здорового життя, під якими слід розуміти здатність до комплексної реалізації на практиці набутих у процесі навчання технологій знань, умінь, навичок, цінностей і ставлень.
2. Особистісно орієнтований підхід в освіті, за І. Бехом [2], визнає її головними цінностям саму особистість, культуру і творчість. Мета такої освіти формулюється як виховання цілісної людини культури, становлення її суб’єктності, яка має взаємозв’язані сутності: природну (здоров’я, тілесність, потреби, здібності), соціальну (здатність організовувати здорове і безпечне життя в мінливому соціумі, у новій культурній ситуації) і культурну (культура здорової поведінки, культурна ідентифікація, творча самореалізація). За Державним стандартом базової середньої освіти [3, с. 1-2], у формуванні здорового способу життя особистісно орієнтований підхід, виходить із визначення пріоритету здоров’я як найвищої цінності людини, досвіду застосування в різних ситуаціях життєдіяльності оптимальні моделей здорової поведінки.
3. Гуманістичний підхід в теорії розвитку особистості А. Маслоу [5], визначає виявом здорового життя безпосередність, простоту та природність, терпимість і уміння пристосовуватися з метою відмежування себе й інших від болю чи несправедливості, але, разом із тим, готовність до відхилення певних небажаних соціальних норм у разі необхідності. Рух до потреб самоактуалізації – прагнення стати такою, якою людина може стати може відбуватися лише за сприятливих суспільних умов, коли особистість відчуває себе захищеною, у безпеці та може наважитися на особистісно громадянське зростання, ризикуючи, долаючи страх помилитися та відмовляючись від небажаних, шкідливих звичок.

Визначаючи здоров’я головною життєвою цінністю людини та його пріоритету над усіма іншими цінностями розглянуті вище концептуальні підходи орієнтують освітній простір закладу загальної середньої освіти на виховання у школярів почуття відповідальності за власне здоров’я, здоров’я своєї родини та суспільства в цілому. Разом із тим, за словами М. Амосова, щоб бути здоровим, необхідні значні та постійні власні зусилля [1].

Наступною перспективною науковою розробкою за досліджуваною проблематикою вважаємо обґрунтування, за окресленими концептуальними підходами, системи методів формування компетентності зі здорового життя учнів основної школи під час навчання технологій.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Амосов Н. М. Здоровье и счастье ребёнка. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общество. Москва; Донецк, 2002. С. 129-173.
2. БехІ.Д. Виховання особистості : підручник для студентів вузів. Київ: Либідь, 2008. 848 с.
3. Державний стандарт базової середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannya-derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898 (дата звернення: 29.09.2022).
4. Коберник О.М. Компетентнісний підхід в технологічній освіті/ О.М. Коберник // Проблеми трудової і професійної підготовки: зб. наук. пр. Слов’янськ: СДПУ, 2008. Вип. 12. С. 9-16.
5. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / пер. с англ. Г. А. Балла. Київ: Институт психологии АПН Украины, 1994. 52 с.
6. Нова українська школа: основи стандарту освіти. Львів: [б.в.], 2016. 64 с.