ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ БІОЛОГІЇ

Калініченко Н.А.,

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Постановка проблеми. Провідне завдання сучасної школи – пошук раціональних шляхів зацікавлення учнів навчанням, спонукання до творчості, формування соціально компетентної особистості, яка може здійснювати самостійний вибір, вміти практично і творчо застосовувати здобуті знання у життєвих ситуаціях. Цьому сприяють дослідницькі компетентності учнів, які формуються за умови використання вчителем різних видів дослідницьких завдань, виконання лабораторних та практичних робіт з біології. В умовах сучасної школи вчителі природничих дисциплін відчувають потребу в обґрунтованій дидактичній системі навчально-дослідницьких завдань та розроблених технологіях її впровадження.

Виклад основного матеріалу. У процесі науково-дослідницької діяльності учнів створюються умови для засвоєння не лише знань, а й формування дослідницьких умінь, внутрішньої потреби дітей до пізнання природи. У науково-педагогічній літературі (Г. Андрєєв, В. Успенський, В. Ушачов) категорія «уміння» визначається як система узгоджених дій, яка формується і проявляється в діяльності і спрямована на досягнення мети.

Н. Недодатко трактує навчально-дослідницькі вміння як складне психічне утворення (синтез дій – інтелектуальних, практичних, самоорганізації та самоконтролю, – засвоєних і закріплених у способах діяльності), яке лежить в основі готовності школярів до пізнавального пошуку і виникає в результаті управління навчально-дослідницькою діяльністю учнів [4, с.5]. Структура навчально-дослідницького вміння включає інтелектуальний компонент (знання, розумові операції аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення і систематизації, абстрагування, моделювання, уміння опису об'єкта, що вивчається чи спостерігається, індуктивного висновку і встановлення причинно-наслідкових зв'язків, постановки проблеми і висунення гіпотези її вирішення, пошуку й використання аналогій, дедуктивного висновку й доказу).

Практичний компонент передбачає використання довідкової літератури, добір приладів і матеріалів для експерименту, оформлення результатів дослідження з використанням графіків, таблиць, діаграм тощо. Самоорганізація і самоконтроль забезпечують планування роботи, раціональне використання часу і засобів діяльності, регулювання і перебудову своїх дій, самоперевірку та самооцінку отриманих результатів.[2,3,4]

Основні навчально-дослідницькі вміння учнів: спостереження, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, проведення дослідів та експериментів.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що навчально-дослідницька діяльність школярів характеризується творчою спрямованістю змісту розумових операцій, управлінням педагогічним процесом, формуванням навчально-дослідницьких умінь, який відбувається більш успішно, якщо учні долучаються до прогнозування очікуваних результатів, визначення мети та гіпотези, самостійного пошуку вирішення завдань дослідження і обґрунтування правильності рішень.

Дослідницька діяльність передбачає послідовність та формування вмінь шляхом використання різних типів навчально-пізнавальних завдань, які забезпечують формування понять, інтерпретацію відомостей, застосування правил і принципів [5, с. 46-49].

На етапі формування понять учитель користується арсеналом запитань: що ви побачили? Як це пов'язано? Як можна назвати ці групи? Етап інтерпретації відомостей передбачає запитання: Що виявили? Що з цього випливає? Які висновки можна зробити? На етапі застосування правил і принципів актуалізується ряд проблем: Що б могло статися, якби? При яких умовах твердження буде дійсним? Уміння дослідника необхідно розвивати з початкової школи, зберігаючи наступність у подальші роки навчання. Особливо результативними є практичні методи навчання, пов'язані з розпізнаванням і визначенням природних об'єктів, спостереження з фіксацією явищ, проведення експерименту, виконання практичних і лабораторних робіт, проектна діяльність та навчальні екскурсії. Наприклад, при проведенні екскурсій, коли учні безпосередньо сприймають явища довкілля, самостійне виконання завдань підвищує їх пізнавальну активність, інтерес до природи, виховує навички спостереження і правила поведінки в природі.

При виконанні експериментальних робіт учні вивчають процеси, що відбуваються в живих організмах у штучно створених умовах. Експеримент, спрямований на підтвердження висловлених припущень, включає: постановку проблеми (формування гіпотези); пошуки шляхів її розв'язання (створення умов для експерименту); демонстрування експерименту або його результатів; оформлення висновків, які розкривають сутність явища, що вивчалося. Під час демонстрування результатів експерименту учні демонструють «дослідні» і «контрольні» об'єкти, порівнюють їх, а результати фіксують у вигляді таблиць, малюнків, графіків.

Для формування дослідницьких вмінь цінними є лабораторні роботи, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, знайомлять учнів із методами дослідження, вчать користуватися приладами, фіксувати одержані результати, робити правильні наукові висновки. Є позитивна практика вчителів біології щодо керівництва проектною діяльністю учнів (вивчення флори і фауни заповідників та заказників, дендропарків; вивчення первоцвітів; вивчення видового складу лікарських рослин; екологічний стан водойм; вплив автотранспорту на стан атмосфери; вивчення поведінки та екології окремих видів рідкісних тварин тощо).

Володимир Вербицький наголошує, що навколишній світ стрімко змінюється, причому змінюється якісно, і майбутні вчителі біології мають реагувати на ці зміни [1, с.35]. При плануванні проектів він радить використовувати рекомендації, розроблені на основі «Порадника з підготовки заявки на отримання проекту в рамках програми «Шлях у майбутнє», які передбачають таку послідовність дій: ідеї → концепція → аналіз зацікавлених сторін → аналіз проблеми → аналіз завдань → стратегія проекту → логіка проекту → розподіл обов'язків → необхідні ресурси → залучення коштів → реалізація проекту → моніторинг та оцінка → складання звіту. Вважаємо за доцільне до даного плану дій додати ще презентацію проекту та нагородження учасників.

Висновки. Підготовка майбутніх вчителів біології з проблеми формування дослідницьких умінь засобами навчального предмета має ґрунтуватися на наукових методах знання, усвідомлення сутності поняття «дослідницькі вміння учнів» як вищої форми самоосвіти, що удосконалює як зміст освіти, так і підготовку до майбутньої професійної діяльності. Для успішної педагогічної роботи магістри, майбутні вчителі біології, вчаться поступово і професійно розвивати дослідницькі вміння учнів на основі вивчення науково-пізнавальних інтересів кожного, підтримання ініціативи спробувати себе у науковому пошуку, досягти результатів у власному дослідженні.

Необхідність залучення до екологічних програм – науково-дослідницьких проектів молоді зумовлено потребами суспільного буття, адже збереження та створення природного середовища, сприятливого для здоров'я і життя людини – одна з найактуальніших потреб сучасності.

Список джерел

  1. Вербицький Володимир. Проектна форма навчання і виховання еколого-натуралістичного напряму / В. Вербицький. – Рідна школа. № 3 (926), 2007. С. 35-47.

  2. Драган Ольга. Творчі задачі з екології та методики їх розв'язання / О. Драган. К.: Шк. світ, 2009. 104 с.

  3. Гнєдашев В.М. Програма організації науково-дослідницької діяльності учнів / В.М. Гнєдашев. Х.: Вид. група «Основа», 2005. 208 с.

  4. Недодатко Н.Г. Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників / Н.Г. Недотатко. Автореферат дис. канд. пед. наук. Х.: 2000. 20 с.

  5. Пластюк А. Організація дослідницької діяльності учнів / А. Пластюк. Біологія. Шкільний світ, № 4-5. Лютий 2011. С 44-50. [Електронний ресурс]. Режим доступу www.osvitaua.com