СПРИЙНЯТТЯ РАДІАЦІЙНИХ РИЗИКІВ У КРОПИВНИЦЬКОМУ
Шевченко О.А.1, Дорогань С.Б. 2
1ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
2Донецький національний медичний університет
Вступ. Донині немає жодної шахти чи рудника, діяльність яких не супроводжувалася б створенням на поверхні відвалів. За багато років роботи уранових шахт в Україні накопичено більш ніж 10 млн. тонн відвалів (пустих порід та забалансових руд), збагачувальних установок і фабрик. Відвали гірничодобувної промисловості є екологічно небезпечними об’єктами та займають великі території сільськогосподарських угідь, що могли б використовуватися за призначенням. Відвали порожніх порід і забалансових руд є джерелами неорганізованих викидів забруднюючих речовин, а також джерелом вітрового рознесення пилу [1]. При опробуванні відвальної породи шахти Інгульська (Кіровоград) було з’ясовано, що фактично всі відвальні породи характеризуються вмістом урану, який перевищує 0,01 % (слабкорудні відвали). Найбільше урану накопичується в пилуватій фракції. Так, біля підніжжя відвалів вміст урану складає 0,01-0,06 %. У пробі дорожнього пилу, взятого з підніжжя відвалу, вміст урану становить 0,137 %, що свідчить про забруднення прилеглої до відвалів території радіоактивним пилом. Аналіз метеорологічних умов в районі розташування відвалів показує, що швидкість вітру, температура, вологість повітря та кількість опадів, які змінюються в широких діапазонах, можуть сприяти здійманню пилу з поверхні твердих відходів і сприяти забрудненню довкілля [2]. Також було проведено дослідження запиленості листя дерев, яке показало що його запиленість у м. Кіровограді складає 20-50 част./см2, а в районі відвалів – від 100 до 300 част./см2 [2].