ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Дар’я Матко

(студентка 2 курсу другого магістерського рівня факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – доктор педагогічних наук О.С.Радул

Анотація.«Якщо Ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини. Якщо Ви не вмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститися до світу дитячих інтересів, – нічого не вийде.» В.Сухомлинський.

Ключові слова: педагогіка, діти, гуманізм.

В історії вітчизняної та світової педагогіки В. О. Сухомлинський цілком заслужено займає визначне місце як видатний педагог, гуманіст, мислитель, дитячий письменник. Бувши послідовником великих педагогів минулого, він створив власну самобутню, оригінальну систему навчання та виховання дітей - гуманістичну протидію офіційній авторитарній радянській педагогічній системі, недоліки якої ставали все очевиднішими. Його ідеї ґрунтувалися на кращих здобутках вітчизняної педагогіки ХХ століття. Глибоко сприймаючи передові для того часу ідеї вітчизняних педагогів, він творчо розвинув їх і пішов значно далі.

Педагогічний досвід В. Сухомлинського глибоко вивчається у багатьох країнах світу. Його твори видано 59-ма різними мовами, їх вивчають у провідних університетах і педагогічних інститутах Європи, окремі статті та уривки з фундаментальних праць друкуються в педагогічних журналах Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії, Іспанії, Фінляндії та інших країн. На сьогодні опубліковано 65 творів педагога, 371 видання тиражом близько 15 млн. примірників, а його найвідоміша книга «Серце віддаю дітям» видавалася 55 разів 32-ма мовами. Цей твір, який став символом гуманної педагогіки, удостоєний першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) та Державної премії УРСР (1974).

Сухомлинський пише, що справжня мудрість вихователя, батька, матері, педагога - в умінні дати дитині щастя.Щастя - це не тільки здатність відчувати радість буття, задоволення своїх різноманітних потреб, а й уміння гідно долати неминучі біди, нещастя та обмеження.

Роздуми складової щастя є у багатьох видатних умів людства. В. О. Сухомлинський часто повторював відомі сова Гете: "Лише той гідний життя і свободи, хто кожен день за них іде на бій".

Система роботи В. Сухомлинського та діяльність керованої ним Павлишської середньої школи викликали велику увагу педагогічної громадськості. Його ідеї отримали широкий резонанс у засобах масової інформації, наукових розвідках. Вони почали виокремлюватися в напрям в історії педагогіки  80-х років ХХ століття й отримали назву «сухомлиністика». Особливості сухомлиністики полягають у різноманітності авторських позицій, з яких висвітлюється, аналізується й розвивається педагогічна спадщина В. Сухомлинського. У своєму становленні та розвитку вона пройшла три етапи:

Перший етап. 1948-1990 рр. - період накопичення досліджень різних аспектів педагогічної системи В. Сухомлинського на засадах радянської ідеології та марксистсько-ленінської методології. Джерельну базу сухомлиністики цього періоду становлять як праці самого педагога, так і кандидатські дисертації, публікації в періодичних виданнях (як фахових, так і масових) і перші розвідки, де зроблено аналіз окремих аспектів творчої спадщини педагога. Метою звернення більшості авторів до вивчення різних аспектів педагогічної системи В. Сухомлинського було вивчення спадщини педагога та пошук шляхів для розв'язання проблем, поставлених тогочасними реаліями.

Другий етап. 1991-2000 рр. - період вивчення та інтерпретації педагогічної системи В. Сухомлинського на ґрунті національної ідеології й об'єктивного наукового, гуманістичного підходу, коли було значно розширено джерельну базу та тематику досліджень. Зростає кількість праць (як монографій, так і публікацій у педагогічній пресі), в яких розглядається педагогічна система, створена педагогом, і вона розцінюється як внесок в історію української педагогічної думки.

Третій етап. 2001-2005 рр. - якісно новий період дослідження педагогічної системи В. Сухомлинського, що характеризується інтерпретацією ідей видатного педагога з культурологічних і компаративних підходів та з позицій філософії освіти. Численні дослідження педагогічної системи В. Сухомлинського, його практичної діяльності привели до групування педагогів навколо імені та спадщини Василя Олександровича, які ми представляємо як наукові школи. Серед них виділяємо:

Уманська наукова школа (Уманський державний педагогічний університет ім.П.Тичини), характерними особливостями якої є практична орієнтованість досліджень спадщини Василя Олександровича з експериментальним упровадженням його ідей у практику роботи сучасної школи (чи ВНЗ) та написання праць компаративного характеру, коли ідеї та система В. Сухомлинського порівнюються зі спадщиною С. Френе, Я. Корчака та ін.

Київська наукова школа при лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України. Характерною особливістю її діяльності є органічне поєднання різних форм роботи: керівництво дисертаційними дослідженнями пошукувачів із різних регіонів України з власною науковою роботою (М. Антонець, Л. Бондар) та звернення до аналізу виховних аспектів педагогічної спадщини В.Сухомлинського.

Наукова школа Української асоціації Василя Сухомлинського. Основною формою її роботи є проведення Всеукраїнських і Міжнародних педагогічних читань «Василь Сухомлинський і сучасність», що й визначає особливості її діяльності - колективний характер роботи та зосередження уваги на актуальних проблемах роботи сучасної освіти - початкової, середньої, вищої, діяльності вчителя тощо.

Російська сухомлиністика представлена діяльністю Уральської асоціації В. Сухомлинського, яку очолює учениця Василя Олександровича, професор В. Риндак. Під її керівництвом написано й захищено два дисертаційні дослідження, присвячені різним аспектам виховання.

Аналізуючи все вищесказане, можна зазначити що внесок Василя Сухомлинського в сучасну педагогіку є і справді неоціненним. «Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою людиною - це значить віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі». В. Сухомлинський.

Бібліографія

1.Зязюн І. А., Радчанін Є. Г. Морально естетичні погляди В.О.Сухомлинського. - Київ, 1980 рік.
2.Савченко А. Я. Гуманистическиеосновы педагогіки В.А.Сухомлинского//Педагогічний вісник. 2008. - № 1-2 (5-6).
3.Сухомлинський В. О. Бібліографія творів /Вступ, ст. В.З. Смаля. Пок. пр. склали Г.І. та О.В. Сухомлинська. - К,: 2001.
4.http://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/3637/
5.https://vseosvita.ua/library/krilati-vislovi-velikogo-pedagoga-25652.html