УПРАВЛІННІ СУЧАСНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Діана Мельник

(студентка 1 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – старший викладач кафедри педагогіки дошкульної та початкової освіти Т. А. Шарапова

Анотація. У статті розглянуто наукові здобутки педагогічної спадщини С.О. Сухомлинського; проаналізовано вклад педагога у розвиток та виховання дітей; висвітлено головні та провідні ідеї його праць.

Ключові слова: музичне виховання, діти молодшого шкільного віку, педагогічний досвіт, поради.

Чи задумувались ви коли - небудь про роль музики в нашому житті? Що формує особистість, виявляє нашу індивідуальність, закладає моральний фундамент, збагачує духовне підґрунтя?

Всі ці питання досліджував В.О. Сухомлинський, невтомно працюючи над розкриттям кожного.

Василь Олександрович Сухомлинський був одним з перших українських педагогів, який комплексно вивчав та масштабно впроваджував засоби мистецтва у художньо-естетичному розвитку дітей всіх вікових груп.

Метою статті є аналіз ідей, методів та поглядів В. О. Сухомлинського, як педагогічної спадщини в музичному вихованні дітей.

Об’єктом дослідження є педагогічна діяльність В. О. Сухомлинського його методів та поглядів.

Предметом дослідження є педагогічний досвід В. О. Сухомлинського та метод впливу музичного виховання на дітей.

Педагогічні поради В.О. Сухомлинського щодо гармонійного всебічного розвитку дітей пройшли довгий шлях від надання конкретних порад щодо виховання дітей засобами мистецтва до створення цілісної, авторської, оригінальної, самобутної системи гармонійного виховання у Павлиській середній школі. Сухомлинський писав, що одним із засобів гармонійного розвитку особистості, формування її культури є музика. Вона збуджує думки і почуття, викликає натхнення і насолоду, збагачує духовний світ людини, адже «музика – це джерело думки…, музика – це найсприятливіший фон, на якому виникає духовна спільність вихователя і дітей»  [4, 382]

Неодноразово В. Сухомлинський наголошував про унікальність та незамінність музики як виховного засобу, «який має надати емоційного та естетичного забарвлення всьому духовному життю людини. Пізнання світу, почуттів не можливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури».

Музичне виховання В. Сухомлинський розглядав у тісному зв'язку з вихованням громадянина – моральним, розумовим, естетичним. Найвищу мету музичного виховання підростаючого покоління у школі важко обґрунтувати точніше і простіше як це зробив Василь Олександрович: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини». Сухомлинський вважав, що дуже важливим є вміння слухати і розуміти музику як одну з елементарних ознак естетичної культури. Також він звертав увагу на «те, що неможливо сказати словом, можна сказати музичною мелодією, бо музика передає безпосередньо настрої, переживання…».

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів. В.О. Сухомлинський писав : "Музика - уява - фантазія - казка - творчість - така доріжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовні сили. Музична мелодія пробуджує в дітей яскраві уявлення. Вона ні з чим не зрівняний засіб виховання творчих сил розуму. Музика будила енергію мислення навіть у найінертніших дітей. В цьому піднесенні розумових сил під впливом музики я бачив емоційне джерело мислення".

Збагатити духовний світ підростаючого покоління, сформувати музичну культуру «як одну з найважливіших умов моральної культури» – у цьому вбачав він завдання музичного. виховання в загальноосвітній школі. Процес музичного виховання В. Сухомлинський тісно пов'язував із вихованням почуттів, емоційного світу школярів.

Василь Олександрович вважав, що виховання емоцій є не вузьким завданням, а єством усього виховного процесу, становлення морального обличчя людини.

Розгляд процесу музичного виховання у спадщині Сухомлинського як складного пізнавального акту, виділення в ньому емоційного та пізнавального аспектів, за безперечною перевагою емоційного, викликає значний інтерес. Важливе завдання, яке педагог повинен ставити під час слухання музики – це визначення емоційної реакції на мелодію і водночас навчання дітей розуміти музику в усій її красі та неповторності. Розглядаючи емоційне ставлення до музики, Сухомлинський виділяє естетичне єство музичного змісту. [3,306]

У своїй педагогічній діяльності Сухомлинський завжди пов'язував музику (в широкому та багатогранному розумінні) з життям. Найважливіше завдання під час сприйняття музичних, творів, стверджував педагог, є надавання можливості відчути, «що джерелом краси музики є: краса навколишнього світу».[1,517]

Видатний педагог порівнював мистецтво з часом і простором, в якому живе краса людського духу. На власному практичному досвіді він переконувався, що мистецтво випрямляє душу людини як гімнастика тіло. В.О. Сухомлинський підкреслював, що пізнання навколишнього світу не може бути безпристраним, беземоційним. Педагог вказував, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької людини багатогранні відтінки людських почуттів, зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами і в інші періоди життя. Через красиве – до людського. Серед засобів виховання дітей краса стоїть на першому місці.[5, 137]

Василь Олександрович Сухомлинський справедливо вважав першими та найяскравішими сторінками для читання мови почуттів народні пісні. Народна пісня, що увібрала в себе голос люблячого серця, захопленого, зачарованого красою жінки, виховує у молоді романтичне, чисте, благородне почуття ніжності. У павлиській середній школі естетичне виховання здійснювалося багатьма засобами, через систему різноманітних видів творчої діяльності: слухання музики, спів пісень, підготовку та проведення багаточисленних концертів, шкільних ранків, вечорів, свят родин, гру на музичних інструментах.[2, 263]

У своїй практичній роботі Василь Олександрович Сухомлинський використовував методику, яка забезпечувала належну якість навчально-виховного процесу. Він будував її на повазі, терпінні, на використанні природних даних кожної дитини, врахуванні особливостей її емоційної сфери.

Таким чином, належне ставлення В. Сухомлинського до шкільних занять з музики обумовлюється не тільки тим, чому вчать, але і тим, як вчать. Адже тут важлива роль надається вчителю. У зв'язку з цим виключну цінність для вчителів набувають думки, поради, рекомендації В. Сухомлинського. Він надає великого значення дієвості слова. Недолік вчителя, якщо він не; вміє вибрати зі скарбниці рідної мови саме ті слова, які необхідні, щоб знайти шлях до серця дитини.

Бібліографія

1. Лобова О. Формування основ музичної культури молодших школярів: теорія та практика: [Монографія] / Ольга Лобова. – Суми: ВВП «Мрія» ТОВ, 2010. – 517 с.

2. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – К., 1978. - 263 с.

3. Сухомлинский В. О. Про виховання / В. О. Сухомлинский. – М., 1985.- 306 с.

4. Сухомлинский В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинский. – К. : Рад. шк., 1981.- 382 с.

5. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. – Твори в 5-ти т. – Т.2. – К., 1976. - 137 с.