ОСОБЛИВОСТІ БІЛІНГВАЛЬНОЇ ОСВІТИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ СЛОВАЧЧИНИ

Ліна Смірнова
(Кіровоград, Україна)

Анотація. В статті розглянуто досвід Словаччини щодо білінгвальної освіти. Проаналізовано проблемні аспекти цього питання, на основі яких визначено критерії двомовної освіти.

Ключові слова: білінгвальна освіта, двомовний навчальний заклад, мультилінгвізм, міжнародні освітні програми, мобільність.

Аннотация. В статье рассмотрен опыт Словакии касательно билингвального образования. Проанализированы проблемные стороны данного вопроса, на основе чего определены критерии двуязычного образования.

Ключевые слова: билингвальное образование, двуязычное учебное заведение, мультилингвизм, международные образовательные программы, мобильность.

Annotation. The experience of the Slovak Republic concerning bilingual education is considered. Problematic aspects of the question are analyzed. As a result, the criteria of bilingual education are distinguished.

Key words: bilingual education, bilingual school, multilingual approach, international educational programs, mobility.

Постановка проблеми. В кінці 20-го на початку 21-го століття світова тенденція сприяння вивченню іноземних мов в контексті глобалізації освіти та європейської інтеграції здійснила суттєвий позитивній вплив на розвиток галузі іншомовної освіти в Словаччині. Для сучасної мовної політики цієї країни знаковим стало прийняття у 2002 році на Барселонському саміті Ради Європи глави держав та урядів принципу "рідна мова плюс дві іноземні" та "індикатора лінгвістичної компетентності". Це передбачає вивчення, щонайменше, двох іноземних мов з раннього віку і має стати частиною діяльності закладів шкільної, університетської та професійно-технічної освіти ЄС, Словаччини зокрема.

Впровадження білінгвальної освіти стало одним із пріоритетних напрямків у нових словацьких міністерських програмах на 2007–2013 роки. Зміна доктрини викладання іноземних мов в Словаччині зумовила реалізацію країною концепції 2007 року, яка передбачала викладання іноземної мови в початковій та середній школі [5].

Сьогодні, коли програми раннього навчання іноземній мові працюють і вдосконалюються, переважна більшість зусиль словацьких педагогів та науковців направлена на якісну білінгвальну освіту, що також є актуальнім і для нашого освітнього простору. Враховуючи географічну та ментальну близькість Словаччини та накопичений цією країною вагомий досвід в питаннях полікультурної та білінгвальної освіти, вважаємо доречним та своєчасним вивчення словацького досвіду в цій галузі. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед українських науковців питання іншомовної та білінгвальної освіти в країнах-членах Ради Європи досліджують Боднарчук Т.В., Тадеєва М.І., Поченюк Я.В., Штифурак А.В. та інші, однак безпосередньо досвід Словаччини не досліджується. Тенденціям розвитку білінгвальної освіти присвячено роботи таких словацьких науковців, як Єви Малої, Яни Хартанської, Беати Хоцкіцкової, Адріани Халушкової, Річарда Репки, Едіти Хорначкової-Клапіцової, Сільві Валкової та інших. Проте, як показує аналіз періодичних педагогічних видань Словаччини, питанням розвитку моделі білінгвальної освіти не приділялося належної уваги.

Формулювання мети статті та завдань. Отже, метою статті є розглянути досвід Словаччини щодо впровадження та розвитку білінгвальної освіти. У процесі викладу статті було поставлено завдання проаналізувати законодавчу базу даного питання та визначити особливості умов реалізації засад білінгвальної освіти в Словаччині з перспективою впровадження конструктивних ідей в українське освітнє середовище.

Виклад основного матеріалу статті.Сприяння вивченню іноземних мов для підтримки мультилінгвізму в межах ЕС, покращення рівня викладання та можливість отримувати освіту протягом життя з урахуванням індивідуальних потреб уже давно стали окремими напрямками діяльності міністерства освіти Словаччини. У контексті впроваджень в зазначених сферах, першою всеосяжною програмою, спрямованою на це, була Lingua, запроваджена у 1989 році. Відтоді, як зазначають в міністерстві, вивчення іноземних мов лежить в основі освітніх програм.

Останні роки асоціація державних директорів віщих шкіл при міністерстві освіти Словаччини актуалізує проблему якості білінгвальної освіти і в одній з своїх резолюцій зазначає про необхідність коригування чітких критеріїв для двомовної освіти і лише після цього змінювати систему фінансування шкіл, передбачену реформою вищої освіти [2008]. Наразі сама модель фінансування потребує доопрацювання, тим не менш підтримка двомовних навчальних закладів на належному рівні є першорядною на думку фахівців, оскільки перш ніж вкладати кошти в білінгвальну освіту, необхідно дивитись на якість того чи іншого навчального закладу.

Оскільки проблема фінансування стоїть надзвичайно гостро для словацьких колег, ними чітко зазначається необхідність забезпечити високоякісну двомовну освіту, оскільки в протилежній ситуації підвищення рівня освіти, до якого так прагне країна, буде під загрозою повного зриву. Адже міністерством планується вивести на рівень державних іспитів мови, які складатимуть основу двомовного навчального закладу і вивчатимуться студентами не менше чотирьох років. Зазначимо, що згідно закону про освіту, щоб відкрити двомовний навчальний заклад в цій країні, необхідно щоб іноземною (не рідною) мовою велось викладання принаймні трьох основних предметів, наприклад фізика, хімія, біологія, математика, географія тощо, залежно віх напряму навчального закладу. 

В Словаччині згідно статистики інституту інформації та прогнозування освіти в 2011 році загальна кількість білінгвальних навчальних закладів складала 51, в яких навчалося більше 4000 студентів. Завдяки невпинній роботі по вдосконаленню білінгвальної освіти та здоровій критиці наявних недоліків, пов’язаних з організацією та якістю навчання, фінансовими питаннями тощо, в 2013 році існувало вже 47 двомовних закладів. Такий показник говорить про складність питання та прагнення словацьких колег понад усе закласти основи якісної моделі білінгвальної освіти.    

Достатньо велика кількість словацьких двомовних гімназій, коледжів, професійно-технічних училищ та інших навчальних закладів створювалися на основі міжнародних угод. Відповідно, в цій країні існують двомовні школи, основною іноземною мовою в яких є на завжди англійська, хоча вона є найпоширенішою. Іншими пріоритетними мовами є чеська, німецька, іспанська, французька і в Братиславі також існує єдина в країні словацько-італійська двомовна гімназія.

Як показують дослідження, переважна кількість студентів висловлюють бажання навчатися саме в білінгвальних навчальних закладах, на відміну від класичних. Позитивним прикладом перетворення відповідно соціального запиту може слугувати досвід гімназії в Кошице (PremonštrátskegymnáziumKováčska), яка засновувалася як звичайна 4-х річна гімназія, однак як тільки в доповнення до основного курсу адміністрацією було сформовано двомовне французько-словацьке  відділення. В майбутньому це суттєво вплинуло на подальший якісний структурний розвиток гімназії, посприяло розширенню знань студентів та їхньому творчому розвитку. Впровадження такого білінгвального відділення здійснювалося у відповідності до міжурядової угоди, основною метою якої була підготовка майбутніх спеціалістів для співпраці з Францією в галузі культури, економіки та соціальних відносин. 

 Кількість молодих словаків, які вважають знання іноземних мов корисним невпинно зростає. Більшість з них вважають знання англійської мови надзвичайно важливим. Останнє дослідження інституту інформації та прогнозування освіти, проведене у 2013-2014 роках, свідчить, що вже сьогодні linqua franca для 68% словаків в віці від 25 до 64 років може бути англійська мова. Вона залишається найпоширенішою мовою в Європі [6]. Дана тенденція зумовлена, звичайно, необхідністю економічного і соціального характеру.

Слід зазначити, що перспектива домінування англійської мови в комунікації спільноти примусила словацьких науковців-педагогів говорити про необхідність заохочення молодих словаків вивчати другу мову, яка не є мовою міжнародного спілкування. Історично склалося вже так, що Словаччина завжди була багатомовною країною. Вони запропонували концепцію, суть якої полягає в тому, щоб кожна молода людина вивчала легку для засвоєння іноземну мову. Ця друга мова має бути близькою до рідної. Фактично в Словаччині запроваджується концепція другої рідної мови, вивчення якої повинно починатися в школі та тривати у вищому навчальному закладі. Вивчення цієї мови має супроводжуватися вивченням історії, культури та літератури народу, який спілкується цією мовою.

Даний феномен сформувався, у якомусь сенсі, також завдяки неприйняттю певною кількістю батьків ідеї білінгвальної освіти. Словаки старшого покоління мали побоювання втрати їхніми дітьми власної ідентичності через введення білінгвальної освіти в країні. Педагогами постійно велася поступова роз’яснювальна робота. Серед аргументів «за» білінгвальну освіту позиціонувалися наступні факти:

1) засади білінгвальної освіти не передбачають перевагу однієї мови над іншою, отже, білінгвальна освіта в Словаччині впроваджується таким чином, щоб діти відчували гордість за свою рідну мову і оволодівали іноземною мовою задля власного розвитку і успіху в подальшому житті;

 2) переваги економічного характеру для кожної молодої людини, оскільки білінгвальна освіта забезпечить стабільні, добре оплачувані робочі місця та кар’єрний розвиток в майбутньому;

3) позитивний вплив на здоров’я молодого покоління, оскільки під час іншомовної освіти відбувається загальний розвиток інтелекту, а також, опираючись на дослідження 2010 року, з’являється можливість знизити ризик захворіти на хворобу Альцгеймера в працездатному віці.

Також, педагоги регулярно влаштовують дні білінгвальної освіти для батьків та демонструють їм досягнення їхніх дітей, їхні білінгвальні навички зокрема.

За останній період загально прийнята міністерством освіти формула «рідна мова + 2», природнім чином перетворилася на формулу «рідна мова, англійська мова + одна іноземна мова». З 2011 року в словацьких навчальних закладах пропонують на вибір 6 іноземних мов, з урахуванням, що англійська є обов’язковою, другу іноземну мову можна вибрати з-поміж таких мов, як: німецька, російська, французька, іспанська та італійська.

 В Словаччині з’являються перші навчальні заклади мультилінгвальної направленості, наприклад середні школи в місті Нітра залучені в проект, координатором якого виступає кафедра романських мов факультету філософії університету Костянтина Філософа в Нітрі (UniverzitaKonštantínaFilozofavNitre). Фінансується цей проект посольством Франції в Словаччині, в ньому приймають участь високопрофесійні французькі вчителі. Даний проект складається з трьох етапів і передбачає успішну реалізацію засад полікультурності не лише через опанування учнями двох і більше іноземних мов, а й через формування поваги до різних культур (в даному випадку до французької), усвідомлення розмаїття культур (історія, звичаї, традиції тощо) багатомовної Європи і світу. 

  Загалом, Словаччина опинилась на десятому місці (85%) серед інших країн Євросоюзу по кількості людей, які розмовляють двома і більше іноземними мовами. Цей високий показник забезпечив той факт, що в Словаччині активно практикують декілька іноземних мов, як нами зазначалося вище. Іншими словами, можна дійти висновку, що в цій країні засади білінгвальної освіти впроваджують за наступними напрямками, а саме: білінгвальна освіта орієнтована на нацменшини (чеська, угорська тощо) та білінгвальна освіта орієнтована на європейську спільноту (англійська, німецька, іспанська, французька тощо). 

Потужний обсяг роботи передбачає неабияку відповідальність викладачів, їхній високий рівень знань. Згідно даних опитувань Інститутом суспільних справ Словаччини в 2011 році, високий процент опитаних молодих словаків підтвердив той факт, що значною мотивацією для вивчення іноземної мови становить якість освіти, кваліфікація вчителя і що ще важливіше, рівень знань та досвід педагога. Багато досліджень підкреслюють важливість забезпечення практики іноземної мови, що вивчається й за межами навчального закладу, за межами формальної освіти.

Отже, словацькі педагоги та адміністрації навчальних закладів докладають усіх необхідних зусиль для забезпечення мобільності студентів та участь як студентів, так і закладів у міжнародних програмах, проектах тощо (наприклад щорічний американський проект «aces», Академія шкіл центральної Європи яка ініціюється фондом ErsteFoundation в Австрії, або проект «Connectingclassrooms» під егідою Британської Ради чи будь які проекти, пов’язані з мобільністю студентів).    

Для порівняння з початку зробимо короткий огляд структури звичайної іншомовної освіти в Словаччині, яка є обов’язковою і починається, як правило, в третьому класі, однак налічується все більше шкіл, де викладання починається з першого класу. Вже з початкової школи на основі міністерських програм створюються авторські навчальні програми, які забезпечують можливості для профільності класів, де дирекція має змогу посилити наприклад вивчення англійської або інших іноземних мов на основі інноваційних форм освіти. Викладання другої іноземної мови починається з 7-го класу, проте, в межах програми дозволяється адміністрації самостійно обирати рік навчання, за умов, що кількість годин має складати 4 години.

   Передбачається, що згідно освітньої концепції 2007 року, а саме концепції формування на теренах Словаччини мультикультурного європейського суспільства, учні продовжують вивчати обрані раніше іноземні мови і випускники середньої школи таким чином досягають рівня знань В2, який вимагається під час вступу у вищий навчальний заклад. Так само, після закінчення професійно-технічних училищ, консерваторій «konzervatórií», які відповідають нашим музичним училищам тощо студенти мають отримати рівень В1, якщо не планують вступати до вищого навчального закладу та рівень В2 з іноземної мови для подальшої вищої освіти [5].

Що стосується білінгвальної освіти в Словаччині, вона представлена двома типами двомовних навчальних закладів. Перший тип – заклади, створені на основі міжнародних угод, можуть мати власні особливості та працювати за власними навчальними програмами, не опираючись на національну освітню програму. Другий тип – заклади, які не мають укладеної міжнародної угоди і повинні відповідати законодавчій освітній базі Словаччини. В міністерстві освіти цієї країни затверджено окремі освітні програми, стандарти та вимоги по білінгвальній освіті згідно з концепцією мультикультурного європейського суспільства[4].

Розглянемо досвід білінгвальної освіти першого типу в Словаччині на прикладі експериментальної перевірки білінгвальної форми навчання в деяких двомовних навчальних закладах, яка нещодавно проводилася міністерством освіти. Було з’ясовано, що, наприклад в таких приватних закладах, як QSIInternationalSchoolofBratislava (Міжнародна школа якісної освіти в Братиславі) та Spojená školaNovohradská (гімназія «об’єднана школа Новохрадська» в Братиславі) на 3-му та 4-му роках навчання (що відповідає нашим 10-11 класам середньої школи) працюють у відповідності до міжнародної освітньої програми InternationalBaccalaureateDiploma (IBD). Дана програма розрахована на підготовку студентів до вступу до вищого навчального закладу, передбачає подальший розвиток студентів з вираженим інтелектуальним, фізичним, емоційним та етичним потенціалом.

Перевіркою підтверджено, що така освітня програма допомагає мобільності студентів та відповідає міжнародному рівню. Студентам, які пройшли цю програму до кінця, офіційно зараховують її як випускні іспити [5].   

Все вище зазначене, безумовно знаходить своє відображення в психології, педагогіці та дидактиці іноземних мов, які мають свої особливості в словацькому освітньому просторі. Проаналізувавши напрацювання словацьких колег стосовно питань білінгвальної освіти, хотілося б зупинитися на тих проблемах та труднощах, які є не лише актуальними і для нашого освітнього простору, але й усвідомлення яких допоможе вітчизняним фахівцям в майбутньому розв’язувати завдання, пов’язані з двомовною освітою. Отже:

1) реалізація білінгвальних освітніх програм супроводжується великою кількістю правил та норм, які, з одного боку регулюють їх, з іншого заважають успішній реалізації цих програм, у тому числі рок від року зростаючі обмеження на їх фінансування;

2) упереджене ставлення до активізації білінгвальної освіти з боку батьків, які побоюються, що у дітей відбуватиметься витіснення усвідомлення їхньої національної приналежності;

3) огріхи переходу на іноземну мову, які пов’язані а) з підміною понять білінгвальна програма та програма з іноземної мови; б) нестача двомовних вчителів; в) використання іноземної мови в контексті соцзамовлення, а не в контексті академічної освіти. Все ж, освітня програма має бути на першому місці; г) білінгвальна програма має тривати стільки, скільки необхідно студентові для оволодіння мовою, рівень якого є індивідуальним для кожного, і його не потрібно ставити в межі добре чи погано він знає іноземну мову;

4) невідповідність навчальних матеріалів вимогам білінгвальної освіти, а саме: неточний переклад слів чи термінів; відсутність належної культурної репрезентації в матеріалах, що змушує вчителів додатково опрацьовувати цей аспект; коли синтаксис і морфологія загалом прийнятні, в той самий час, лексичні особливості та контекст іноді можуть бути незрозумілими студентові з обмеженим знанням іноземної мови, що змушує його почуватися некомфортно;

5) недостатня кількість вчителів-фахівців з білінгвальної освіти. Хоча поліпшення у підготовці вчителів для цього виду освіти останнім часом відбулося, однак їх все ще суттєво наразі бракує;

6) відсутність належної адміністративної підтримки та фінансування (навіть якщо кошти виділяються, чітко прописаного пункту що це кошти на білінгвальну освіту не існує);

7) обмеження, а подекуди й відмова від використання рідної мови, однак: а) студенти потребують пояснень рідною мовою, принаймні на рівні завдань, а також краще опановують іноземну мову коли навчання опирається на рідну; б) не вважається продуктивним і правильним коли вчитель не володіє, відповідно не використовує рідну мову студента, отже сам вчитель має бути білінгвом;

8) брак можливості розвивати мовні навички, який спричинений: а) більшість викладачів скаржитимуться на слабко розвинуті навички студентів; б) для належного розвтку мовних навичок завжди не вистачатиме годин в будь-якій білінгвальній навчальній програмі; в) відсутність у студентів балансу між навичками письма та мовлення (звично вивчають з початку письмо, а потім мовлення, однак насправді необхідно гармонійно поєднувати це в процесі навчання); г) низький рівень очікувань з боку студентів через брак мотивації та нерівних здібностей до вивчення іноземної мови серед студентів [3].

Очевидно, що потреби студентів під час білінгвальної освіти є унікальними, отже навчання пройде успішно, якщо відповідатиме наступним критеріям:

1. процес навчання має бути націлений на «оволодіння» іноземною мовою, а не на «навчання» іноземній мові. Виокремлення цих термінів складає суть психологічного прийому, оскільки під час «оволодіння» навчальний процес сприймається студентами легше, більш позитивно, як щось природнє та супроводжується використанням сугестивних методик [2] та методики повної фізичної реакції;

2. підхід до двомовної освіти має полягати у зосереджені навчання від загального до конкретного; від цілого до частини. Саме такий методичний підхід забезпечує формування у студентів таких змістовних контекстів, які в подальшому допомагають опановувати наступні контексти. Такі методики,  як LanguageExperienceActivity (LEA), TotalPhysicalResponse (TPR) та сугестивні методики забезпечують створення змістовного контексту у студентів;

3. комплексний підхід до двомовної освіти, який забезпечує цілісний, інтегративний та тематичний освітній процес;

4. використання нових освітніх концепцій шляхом їхньої широкої практичної реалізації;

5. використання таких стратегій навчання, як: рецептивної, комунікативної, реконструктивної та еклектичної тощо як максимальний спосіб досягнути цілей білінгвальної освіти [2, c. 243].

Висновки. Для  двомовної освіти в Словаччині на всіх рівнях актуальними чинниками виступають співпраця і кооперація, які мають місце на всіх етапах освіти; інтенсифікація, яка проявляється у використанні гнучких освітніх технологій та програм, основ сучасної дидактики, нових підходів до проблем оцінювання та самооцінки; мобільність, яка передбачає створення та реалізацію проектних завдань, освітніх програм які є продуктивними та виходять за межі стандартних вимог; широкопрофільну підготовку та дотримання відповідних кваліфікацій; безперервність – процес постійного оновлення, розвитку і вдосконалення; креативність, яка передбачає високий рівень творчої професійної діяльності як студентів, так і викладачів. Детальне вивчення та аналіз вище зазначених чинників і становить мету наших подальших досліджень.

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Пелагеша Н. Мова рідна і дві іноземні / Наталя Пелагеша // Дзеркало тижня. – 2008. – № 25.
2. Смірнова Л. Л.Використання пісенної творчості в навчанні іноземної мови на немовних факультетах / Л.Л. Смірнова // Наукові записки. Серія: Філологічні науки: зб. наук. праць. – Вип. 96 (2). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. – С. 241 – 245.
3. Malá E. Jazyková a interkultúrna dimenzia v procese internacionalizácie vzdelávania / E. Malá // Ianua ad Linguas Hominesque Reserata II. Paríž: Asiathéque. – Maison des Langues du Monde 2009. – S. 100-123.
4. [Електронний ресурс] Режим доступу:https://www.vedatechnika.sk/SK/VedaATechnikaVSR/Legislatva/245_2008_skolsky_zakon.pdf
5. [Електронний ресурс] Режим доступу:https://www.minedu.sk/prihovor-na-konferencii-%E2%80%9Evzdelavanie-ucitelov-zakladnych-skol-v-oblasti-cudzich-jazykov-v-kontexte-rozvoja-plurilingvizmu-a-interkulturality%E2%80%9C/
6. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.statpedu.sk/files/documents/publikacna/rozvoj_funkcnej_gramotnosti/zapotocna.pdf

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Смірнова Ліна Леонідівна − о. доцент кафедри лінгводидактики

та іноземних мов, к.пед.н., Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка.