КОНТЕКСТНЕ НАВЧАННЯ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Наталія Шустова
(Вінниця, Україна)

Анотація. Проаналізовано зміст понять «контекстне навчання», «квазіпрофесійна діяльність», «професійне самовдосконалення». Здійснено огляд основних аспектів контекстного навчання як умови формування основ професійного самовдосконалення майбутнього вчителя початкової школи. Розглянуто основні завдання педагогічних коледжів щодо формування основ професійного самовдосконалення. Наведено конкретні приклади використання контекстного навчання при підготовці майбутніх учителів початкових класів та на їх основі виокремлено умови формування основ професійного самовдосконалення.

Ключові слова: професійне самовдосконалення, майбутній учитель початкової школи, контекстне навчання, квазіпрофесійна діяльність.

Аннотация. Проанализировано содержание понятий «контекстное обучение», «квазипрофессиональной деятельности», «профессиональное самосовершенствование». Осуществлен обзор основных аспектов контекстного обучения как условия формирования основ профессионального самосовершенствования будущего учителя начальной школы. Рассмотрены основные задачи педагогических колледжей по формированию основ профессионального самосовершенствования. Приведены конкретные примеры использования контекстного обучения при подготовке будущих учителей начальных классов и на их основе выделены условия формирования основ профессионального самосовершенствования.

Ключевые слова: профессиональное самосовершенствование, будущий учитель начальной школы, контекстное обучение, квазипрофессиональной деятельность.

Annotation.Analyzed the concept of "contextual learning", "kvaziprofesiyna activity", "professional self-improvement." Done overview of the main aspects of contextual education as a condition for laying the foundations of professional self future elementary school teacher. The main task of teacher training colleges on laying the foundations of professional self. Given specific examples of contextual learning in the preparation of primary school teachers and are allocated based on these favorable conditions forming the basis of professional self-improvement, in particular, the formation of positive motivation of students; student awareness of the goals and objectives that will help his self-improvement; creating a real problem situation with future professional activities that ensure professional growth process of the individual; organization system for consistent steps aimed at creating their own attitude to the problem and justify their own position; develop their own methodological base through the development of various kinds of teaching methods for solving simple problems.

Keywords: professional self-improvement, future teacher, contextual learning, kvaziprofesiyna activities.

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку системи освіти та  її орієнтації на побудову компетентністної моделі навчання особливої актуальності набуває впровадження таких технологій навчання у вищій школі, які орієнтовані на підготовку компетентного фахівця, здатного ефективно виконувати професійні функції та бути комунікабельним у швидкозмінних умовах ринку. Однією з таких технологій є контекстне навчання, яке сприяє максимальному наближенню освітнього процесу у вищому навчальному закладі до умов майбутньої професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питання впровадження контекстного підходу в процес професійної підготовки майбутніх фахівців досліджували А.А.Вербицький, Н.А.Бакшаєва, Н.В.Борисова, В.А.Далінгер, Т.Д.Дубовицька, В.М.Кругліков, Н.Б.Лаврентьєва, О.Г.Ларіонова, М.Г.Макарченко, Л.А.Машкіна, Н.В.Пророк, В.Ф.Теніщева та ін. Педагогічні аспекти використання контекстного навчання у професійній підготовці вчителя початкової школи проаналізовано в роботах В.В.Желанової, І.І.Демченко, С.О.Скворцової. Однак, на наш погляд, недостатньо досліджені окремі теоретичні питання впровадження  контекстного навчання в процес формування основ професійного самовдосконалення  майбутнього вчителя початкової школи.

Мета даної статті полягає увиокремленні та обґрунтуванні основних теоретичних положень контекстного навчання як однієї з умов формування основ професійного самовдосконалення майбутнього вчителя початкової школи.

Виклад основного матеріалу. Основоположником контекстного методу навчання вважається А.А.Вербицький. На думку вченого, контекстним є таке навчання, в якому мовою науки і за допомогою всієї системи форм, методів і засобів навчання (традиційних та нових) послідовно моделюється предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності студентів [2: 53]. Як зазначає А.А.Вербицький, при контекстному навчанні основним є не передавання інформації, а розвиток здібностей студентів компетентно виконувати професійні функції, вирішувати професійні проблеми та завдання, тобто опановувати цілісну професійну діяльність. У таких умовах відбувається перехід діяльності від навчання до формування навичок виконання професійних обов’язків. Студент усвідомлює, що було (усталені зразки теорії і практики), що є (виконувана ним пізнавальна діяльність) і що буде (модельовані ситуації професійної діяльності). Все це мотивує пізнавальну діяльність, і, як наслідок, навчальна інформація й сам процес учіння набуває особистісного смислу, інформація перетворюється в особисті професійні знання студента [2: 45]. А.А.Вербицький виокремив основні принципи контекстного навчання: принцип психолого-педагогічного забезпечення особистісного включення студента в навчальну діяльність; послідовного моделювання в навчальній діяльності студентів цілісного змісту, форм та умов професійної діяльності фахівців; проблемності змісту навчання і процесу його розгортання в освітньому процесі; адекватності форм організації навчальної діяльності студентів цілям та змісту освіти;  провідної ролі спільної діяльності, міжособистісної взаємодії і діалогічного спілкування суб’єктів освітнього процесу; педагогічно обґрунтованого поєднання нових і традиційних педагогічних технологій; принцип відкритості – використання для досягнення конкретних цілей навчання і виховання в освітньому процесі контекстного типу будь-яких педагогічних технологій, запропонованих у межах інших теорій і підходів; єдність навчання та виховання особистості фахівця [2: 47]. А.А.Вербицький виділив три базові форми діяльності студентів: навчальна діяльність академічного типу, квазіпрофесійна діяльність та навчально-професійна діяльність. Дослідник доводить, що за умов контекстного навчання особливого значення набуває педагогічна ситуація, а не порція нової інформації, як це звикли традиційно вважати. 

М.В.Левківський вважає, що вирішальною умовою реалізації контекстного навчання у професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів є оволодіння ними інтерактивними методами. До них дослідник відносить різноманітні ігри (навчальні, навчально-ділові, імітаційні, рольові), дискусії, психодрами, психомалюнки, брейн-ринги, КВК; моделювання педагогічних ситуацій та «мозковий штурм».  Однією з умов оптимізації контекстного навчання, на думку вченого, є вміння майбутніх учителів проводити нестандартні уроки, розв’язувати педагогічні задачі, моделювати навчально-виховні ситуації тощо [6].

         На думку В.В.Готтинга [3], формувати професійну компетентність в умовах контекстного навчання можна за допомогою комплексу стимулів. По-перше, мова йде про ефектрезультативності, який полягає в орієнтації студентів не тільки на засвоєння науково-педагогічної інформації відповідно до Державного стандарту, але і на творче застосування одержаних знань на практиці через виконання спеціальних творчо-пошукових завдань, які спонукають до дослідницької діяльності по перевірці результативності упровадження нової педагогічної інформації в освітній процес. До комплексу стимулів належать також: застосування нестандартних методів та прийомів навчання і виховання школярів; аналізу шкільних учбових планів, програм і підручників з позиції вимог педагогічної інновації. Метою пошуку «педагогічного ідеалу» є сприйняття, осмислення нової інформації з позиції тактичних і стратегічних завдань навчання. В.В.Готтинг певними стимулами вважає: формування власної позиції через читання і обговорення широкого кола наукової літератури, періодики; написання творів, добір матеріалу про інноваційні освітні підходи, очолювані майстрами педагогічної праці, про педагогічні системи, реалізувати які здатні творчо мислячі, високо компетентні фахівці.

С.О.Скворцова [7] вважає, що впровадження технології контекстного навчання повинно розпочатися із перегляду програми курсу «Методика навчання математики в початковій школі» з точки зору визначення переліку компетентностей та компетенцій, що мають бути наявні в студента, який вже опанував курс. Наступним кроком має бути виокремлення компетентностей чи компетенцій, які формуються під час кожногоокремого модуля, через його теоретичний, практичний блоки та самостійну роботу студентів й навчальний проект. Формами навчання є проблемналекція, за допомогою якої формується предметний контекст діяльності; практичне заняття з елементами дискусії, рольових та імітаційних ігор, моделювання майбутньої професійної діяльності, що сприяє формуванню не лише предметного, а соціального контексту майбутньої професійної діяльності; науково-дослідна робота студентів, проектна діяльність, педагогічна практика, курсові, дипломні та магістерські роботи.На думку С.О.Скворцової, дидактична модель контекстного навчання включає: особливості проектування професійно-орієнтованого навчального середовища як єдності інформаційної і технологічної складових освітнього процесу; принципи відбору і структурування змісту освіти, що забезпечують інтеграцію навчальної інформації з фахових дисциплін; способи і форми його засвоєння.

На думку В.В.Желанової [5], на основі контекстного навчання відбувається реалізація середовищного підходу, що є перспективним напрямом процесу модернізації сучасної вищої освіти. Утворення рефлексивно-контекстного освітнього середовища ВНЗ є динамічним процесом, що збігається з етапами технології контекстного навчання. При цьому фаза адаптації до умов зазначеного середовища, стверджує авторка, співвідноситься з навчальною діяльністю академічного типу; фаза активного відтворення середовища студентами – з квазіпрофесійною діяльністю; фаза активного впливу студентів на середовище та самостійного його створення – з навчально-професійною діяльністю. Утворення середовища на всіх етапах пов’язане з реалізацією об’єктивних та спеціально створених, зовнішніх та внутрішніх умов середовища, що спрямовані на моделювання мотиваційно-стимулювального,рефлексивно-формувального,смисло-утворювального,суб’єктно-формувального, соціального контекстів з метою формування мотивації, смислів, професійної суб’єктності. Критерієм якості утворення середовища є присутність, інтерактивність як провідні характеристики рефлексивно-контекстного середовища. Враховуючи складність та багатоаспектність процесу утворення рефлексивно-контекстного середовища, на думку В.В.Желанової, є необхідність подальшої наукової розвідки питання щодо зв’язку процесів трансформації пізнавальних мотивів у професійні, рефлексіогенезу, смислогенезу, суб’єктогенезу як провідних динамічних складників технології контекстного навчання з певними фазами утворення середовища.

І.І.Демченко [4] вважає, що підготовка майбутніх учителів початкової школи в системі вищої педагогічної освіти має відбуватися в умовах використання методології «контекстного підходу», спрямованого на поступове насичення навчального процесу елементами професійної діяльності, тобто створення її умовних (квазіпрофесійних) моделей. Своєрідність і перевага цього підходу порівняно із традиційним навчанням полягає у відновленні генетично початкових відносин практики й обслуговуючої її теорії і в реалізації принципу системного моделювання розв’язання професійних завдань за допомогою здобутих студентом у ВНЗ знань, умінь і навичок. На думку І.І.Демченко, сутнісною ознакою контекстного навчання є моделювання цілісного змісту майбутньої педагогічної діяльності. При контекстному навчанні засобами формування знань стають контури професійної діяльності, а тому абстрактні педагогічні положення щільніше зближуються з реаліями обраного фаху.

На нашу думку, основними завданнями навчального закладу, зокрема педагогічного коледжу, для формування основ ефективності процесу професійного самовдосконалення майбутнього вчителя початкової школи, є створення сприятливих організаційно-педагогічних умов та використання викладачами різноманітних засобів активації професійного самовдосконалення студентів, які сприяли б підвищенню мотивації та бажання творчого саморозвитку майбутніх учителів. Одним з таких засобів і виступає контекстне навчання. Від того наскільки широко будуть його використовувати викладачі залежатиме якість підготовки сучасного вчителя початкових класів і його прагнення до самовдосконалення в майбутньому.

          Однією з базових дисциплін у професійній підготовці майбутнього вчителя початкових класів є «Методика навчання математики». Зміст лекційного та практичного курсів цієї дисципліни сприяє не лише накопиченню теоретичних знань, а й відпрацюванню практичних навичок у штучно створених умовах педагогічної діяльності. Класичним прикладом використання контекстного навчання може бути інформаційна лекція, на якій відбувається передавання та засвоєння професійно важливої інформації. Під час проблемної лекції чи семінара-дискусії простежуються предметний та соціальний контексти майбутньої професійної діяльності: моделюються дії фахівців, які обговорюють суперечливі теоретичні питання та проблеми. Першим важливим етапом є мотивація навчальної діяльності студентів. Далі викладач формулює проблему і для того, щоб студенти її розв’язали, пропонує низку відомих методичних прийомів описаних у науково-методичній літературі. Студентам надається можливість самостійно визначитися з власною позицією,  обґрунтувавши позитивні й негативні риси використання кожного з прийомів. Наступним етапом є самостійне складання студентами порівняльної характеристики розглянутих прийомів і обґрунтування найбільш ефективного виходячи із власних переконань. Майбутній учитель початкових класів демонструє засвоєння методики роботи при розв’язуванні реальних методичних задач. У таких умовах відбувається формування предметного контексту майбутньої професійної діяльності. Студент «пропускає» необхідні прийоми через власну свідомість і формує уявлення про майбутнє їх застосування у власній професійній діяльності. Остаточне відпрацювання навичок та відстоювання переконань щодо обраної позиції відбувається на практичних заняттях з даної дисципліни. Майбутній учитель за допомогою фрагментів уроків демонструє прийоми, перевагу яким надає, моделюючи при цьому діяльність як вчителя, так і учнів у конкретних педагогічних ситуаціях. Формування предметного та соціального контексту майбутньої професійної діяльності полягає у невизначеності ситуації та її прямій залежності від дій учителя та учнів.

        Наведемо приклад однієї з проблемних лекцій курсу «Методика навчання математики в початковій школі» на тему: «Методика формування вмінь розв’язування простих задач у першому класі». Виокремимо ті аспекти лекції, в яких розкривається наше бачення прийомів контекстного навчання, як умови формування основ професійного самовдосконалення майбутнього вчителя початкової школи. Перший етап лекції: мотивація навчально-пізнавальної діяльності студентів. Викладач пропонує розглянути методичні прийоми навчання учнів розв’язувати задачі. Їх роль у навчанні математики є надзвичайно великою. Саме вони є базовими для подальшого розв’язування різних видів задач. В процесі їх розв’язування учні опановують основні прийоми роботи над задачею. Учитель має добре підготувати учнів до її засвоєння, детально розглянути усі її складові елементи. Значну роль відіграє навчання учнів розв’язувати різноманітні види задач, які передбачені програмою. Тобто, головним завданням вчителя є досконале оволодіння всіма тонкощами розв’язування таких задач, що дозволить учням добре засвоїти це поняття та швидко навчитися розв’язувати завдання такого типу.

Другий етап лекції: формулювання проблемної ситуації за допомогою постановки проблемних питань:

   -    Які нормативні документи визначають зміст цієї теми?

-         Чому вчителю потрібно знати методику формування поняття задачі та основні прийоми роботи над задачею?

-         Яка основна мета та завдання вивчення теми?

-         Яка структура математичної задачі?

-         Як висвітлена дана тема в чинних підручниках?

Третій етап лекції. Аналіз нормативних документів та навчальної програми з теми, аналіз чинних підручників та розгляд різних методичних прийомів розв’язування задач. На даному етапі викладач повинен разом із студентами детально проаналізувати зміст навчального матеріалу по даній темі та вимоги визначені навчальною програмою. Важливе методичне значення має ґрунтовний аналіз чинних підручників та методичних прийомів розв’язування задач.

Четвертий етап лекції. Складання порівняльної характеристики підручників та методичних прийомів та обґрунтування найбільш ефективного з них. Акцентуємо увагу на важливості самостійного детального опрацювання майбутніми вчителями початкових класів всіх методичних прийомів та чинних підручників. Викладач має чітко визначити завдання для самостійної роботи. До таких завдань можна віднести: перегляд змісту теми в підручниках, визначення послідовності викладу навчального матеріалу та його відповідності вимогам програми.

  П’ятий етап лекції. Підведення підсумків, висунення пропозицій та формулювання гіпотези. Наголошуємо, що на цьому етапі, майбутні вчителі початкових класів мають знати відповіді на сформульовані на початку лекції  проблемні питання. Студентам пропонується самостійно висунути пропозиції та сформулювати гіпотезу виходячи з власних переконань.

При такій організації лекційного заняття ми виділяємо наступні сприятливі умови формування основ професійного самовдосконалення майбутнього вчителя початкової школи:

-   формування позитивної мотивації студентів;

-   усвідомлення студентом цілей та завдань, які сприятимуть його самовдосконаленню;

-   створення реальної проблемної ситуації з майбутньої професійної діяльності, яка забезпечить процес професійного росту особистості;

-   організація послідовного виконання системи кроків, які спрямовані на формування власного відношення до проблеми і обґрунтування власної позиції;

-   розробка власної методичної бази за рахунок освоєння різного роду методичних прийомів розв’язування простих задач.

Основним видом діяльності, який забезпечує реалізацію контекстного навчання єквазіпрофесійна діяльність. Вона полягаєв моделюванні в аудиторних умовах обставин,  змісту і динаміки реальної педагогічної ситуації, взаємовідносин задіяних в ній людей, як це відбувається, наприклад, під час проведення ділової гри. Ділова гра виступає своєрідною формою імітації поведінки вчителя та учнів, яка дає можливість відтворити реальний урок математики в початковій школі з різних позицій. Такі рольові ігри дають можливість майбутнім учителям не лише відчути себе в умовах реального уроку, а й таким чином набути певного досвіду професійної діяльності.

        Розглянемо фрагмент ділової гри на практичному занятті з «Методики навчання математики» спрямованої на узагальнення і систематизацію навчального матеріалу у третьому класі на тему: «Перевірка правильності виконання арифметичних дій». Учні поділяються вчителем на дві команди та отримують однакові завдання. Яка команда швидко і правильно виконає поставлені завдання та і переможе.

Вчитель розповідає учням, що на занятті пропонується відвідати дві будівельні компанії, що засновані крокодилом Геною і Чебурашкою з добре відомого вам мультфільму. Завдання полягає у визначенні надійнішої фірми, тобто тієї, в якій уміють правильно рахувати і не ошукають.

Завдання 1. Вчителем пропонуєтьсязадача, про те, як фірма крокодила Гени отримала замовлення, побудувати п’ятиповерховий будинок з трьома під’їздами. Потрібно визначити скільки квартир буде в цьому будинку?

Завдання 2. Пропонуєтьсязадача проЧебурашку, який представив бухгалтерський звіт про виконану роботу. Деякі числа звіту були нерозбірливо написані. Визначити, що це за числа?

3* ? + 10 = 25               ? : 2 – 5 = 5                  

27 + 16 : ? = 31             2*5 + ? = 45

Завдання 3. Вчителем пропонується завдання представити обом командам  рекламу своєї фірми.

        Даний фрагмент ділової гри дозволяє студентам змоделювати поведінку вчителя та учнів в реальній педагогічній ситуації. В такій грі відбувається тісна взаємодія між усіма її учасниками, чітко відслідковуються всі відносини, яскраво виражається соціальний контекст. За допомогою таких ігор майбутні вчителі вдосконалюють не лише власні знання, вміння та навички, але і набувають певного практичного досвіду, що є основою професійного самовдосконалення.

Контекстне навчання передбачає виконання дослідницької навчально-професійної діяльності під час написання курсових та дипломних робіт або під час проходження педагогічної практики. Ці умови є найефективнішими і вони забезпечують найтісніший зв'язок контексту змісту навчання з майбутньою професійною діяльністю. 

Висновки. Контекстне навчаннямає значний потенціал щодо забезпечення професійного саморозвитку майбутнього вчителя початкової школи. В основі контекстного навчання лежить моделювання предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності через відтворення реальних педагогічних ситуацій. Побудова процесу підготовки майбутнього вчителя початкової школи на базі технології контекстного навчання сприяє послідовному систематичному наближенню студента до майбутньої професійної діяльності.

Список використаної літератури

  1. ВербицькийА.А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе // А.А.Вербицький // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С.31-39
  2. ВербицькийА.А.Компетентностный подход и теория контекстного обучения /А.А.Вербицький. – М.: ИЦ ПКПС. – 2004. – 84 с.
  3. ГоттингВ.В. Подготовка педагога профессионального обучения на основе компетентностного подхода // Материалы международной научно-практической конференции «Инновации и подготовка научных кадров высшей квалификации в Республике Беларусь и за рубежом» / Под ред. И.В.Войтова. – Минск: ГУ «БелИСА», 2008. – 316 с.
  4. ДемченкоІ.І.Алгоритм квазіпрофесійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до роботи в умовах інклюзивної освіти / І.І.Демченко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – –  № 45. –С. 40–
  5. ЖелановаВ.В. Динаміка середовищеутворення в технології контекстного навчання майбутнього вчителя початкових класів/   В.В.Желанова// Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових праць. – Київ: ТОВ "Видавниче підприємство "ЕДЕЛЬВЕЙС", 2014. – Вип 4. – С.27–
  6. ЛевківськийМ.В.Нові навчальні технології / М.В.Левківський // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 1999. –    № 3. – С. 14 –18.
  7. СкворцоваС.О. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя на засадах контекстного навчання/ С.О.Скворцова // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. – Умань, 2010. – Випуск 35. – С. 66 – 71.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Шустова Наталія Юріївна – викладач математики та економічних дисциплін Вінницького обласного комунального гуманітарно-педагогічного коледжу. Коло наукових інтересів – формування основ професійного саморозвитку майбутніх учителів у процесі навчання математики в педагогічному коледжі.