ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Тамара Мандрико
м. Лебедин, Україна

Учитель сьогодні не повинен бути авторитарним носієм знань, а виступати порадником, консультантом, який зможе заохотити кожного учня до навчальної і пошукової діяльності, спрямовуючи розвиток його особистісних характеристик як повноправного учасника творчого навчального процесу. У статті описано досвід викладачів психології училища по забезпеченню інноваційного підходу до формування  психологічної компетентності майбутніх учителів початкових класів.

Ключові слова: психологічна підготовка, інновації, інтерактивні методи, сфери компетентності.

Teacher  mustn’t be authoritative exponent of knowledge, but to be an advicer, consultant, which will be able to encourage every student to educational and research activity, directing development of his personal characters as a participant of a creative educational process. She experience of Psychology teachers of college in providing innovation approach, forming psychologic competence of future teachers of elementary   school, is described in the article.

Key words: psychological preparation, innovation, interactive methods, spheres of competence.

Постановка проблеми. Сучасна концепція розвитку загальноосвітньої школи передбачає нові вимоги до професійного рівня учителя, а особливо учителя початкових класів. [4]. За таких умов постає нагальна необхідність перегляду і модернізації всієї системи підготовки вчителя-початківця, який би зміг  успішно реалізувати завдання, поставлені перед школою на сучасному етапі її розвитку, бо «саме він закладає фундамент змістової, операційної і мотиваційної сторін навчання, починає цілеспрямовано формувати найважливіші риси громадянина України. Первинність засвоєння багатьох, у тому числі провідних понять, уявлень, ціннісних орієнтацій і зумовлює виняткову роль початкової ланки освіти, підсилює ступінь впливу початкового навчання та результативність наступної роботи в середніх і старших класах» [2 с. 44]

Аналіз останніх  досліджень і публікацій.  Слід зазначити, що проблема формування компетентного  фахівця все більше стає  предметом комплексного дослідження філософії, соціології, психології та педагогіки в цілому про що свідчить перелік напрямів досліджень: впровадження основ професійної підготовки (О. Абдуліна та ін.); формування педагогічної майстерності майбутніх учителів (А. Алексюк,  В. Бондар, І. Зязюн, О. Мороз,     М. Поташник, В. Паламарчук та ін.); теоретико-методологічні основи підготовки вчителів у педагогічних навчальних закладах  (Н. Воскресенська, А.  Лисенко,  Н. Максименко, Б. Шиян та ін.); професійно-педагогічна підготовка студентів педагогічних вузів до використання нових технологій навчання (О. Горська, Т.Алексеєнко, Н. Клокар, Л. Панченко, О. Пєхота та ін); формування творчої особистості вчителя в процесі вузівської  професійної підготовки (Д. Іванова, М. Кічук, С. Сисоєва та ін.); психолого-педагогічна та методична підготовка      (К. Авраменко, Н. Дем’яненко, О.  Пономарьова, Л. Хомич та ін.) тощо.

Все це, а також нова парадигма початкової школи і являє собою той поштовх, який виокремлює проблему інноваційного підходу до психологічної підготовки студентів вузу І рівня акредитації – майбутніх  учителів початкової школи – наших  випускників. Критерієм є рівень психологічної компетентності учителя-класовода, яка у освітньо-кваліфікаційній характеристиці представлена у вигляді комплексних, інтегрованих умінь, підпорядкованих системі типових задач професійної діяльності відповідно до виробничих функцій спеціаліста.

Метою даної статті є обґрунтування забезпечення інноваційних підходів до формування психологічної компетентності  майбутніх учителів початкових класів.

Виклад основного змісту. В Україні запроваджується інноваційна спрямованість на модернізацію освіти відповідно до вимог сьогодення. Інноваційні процеси спрямовані на пошук нових  змісту та технологій навчання і виховання, управління. У сучасній науці поняття «інновація» розглядається як процес  створення, поширення й використання нових засобів для розв’язання педагогічних проблем [7], «процес оновлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети». [1, 132]. Звідси, ми, викладачі, повинні знати тенденції інноваційних змін в системі сучасної освіти, розуміти  суть  педагогічної технології, володіти інтерактивними формами і методами навчання, критеріями технологічності, цілеположення, проектування, діагностування, розвинених дидактичних, рефлексивних, проектувальних, діалогічних умінь. [4].

У цьому контексті важливого значення набуває вивчення і врахування вітчизняного та зарубіжного досвіду формування психологічної компетентності сучасного вчителя початкових класів, яку доцільно розглядати як комплексний термін, як максимально адекватну, пропорційну сукупність професійних, комунікативних та особистісних якостей педагога, котрі забезпечують не тільки загальнопрофесійну підготовленість, а й високий рівень професійної самосвідомості, уміння керувати своїм психічним станом. [6].  М. Лук’янова в якості основних складових психологічної компетентності виділяє три блоки: психолого-педагогічна грамотність  (знання, які називають загально професійними); психолого-педагогічні уміння (здатність учителя використовувати свої знання в педагогічній діяльності, в організації взаємодії); професійно важливі особистісні якості      (відображаються в професійній діяльності і впливають на вихованців та забезпечують своєрідність зовнішньої реалізації знань і умінь)[3].

Аналіз галузевих стандартів за спеціальністю «Початкова освіта» засвідчує, що курс «Психологія» –  це базова дисципліна у професійній підготовці. На його вивчення відводиться 135 годин, з них 74 години  аудиторної і 61 година самостійної роботи. Весь курс навчального предмета розподілено на 7 блоків: ПН.47, ПН.48, ПН.49, ПН.50, ПН.51, ПН.52,  ПН.53. Кожний блок включає декілька модулів. Наприклад, блок ПН.47 включає 4 змістові модулі: 1) Предмет психології, її завдання; 2) Методи психологічних досліджень; 3) Мозок і психіка; 4) Розвиток психіки та свідомості, а блок ПН.51 – 3 змістові модулі: 1) Темперамент; 2) Характер;  3) Здібності.

Орієнтуючись на логічну завершеність матеріалу у модулі та змістові зв’язки між окремими модулями,  ми внесли корективи у робочу програму з психології, створили комплекси інформаційно-методичного забезпечення до кожного модуля. В кабінеті психології, на нашу думку, такі  комплекси вкрай необхідні.  Наш досвід переконує, що комплекс має включати: план-партитуру модуля; методичні рекомендації до вивчення матеріалу модуля; апарат засвоєння (матеріали лекційних та семінарських занять, практичні заняття тощо); апарат організації самостійної роботи студентів; апарат корекції, контролю та самоконтролю; апарат орієнтування (бібліографія). Кожний із них має свою дидактичну мету.

Звідси, основною формою та механізмом навчання, на нашу думку, має бути конструктивна взаємодія у підсистемах «викладач-студент», «викладач-студенство», «студент-студент», «студент-студентство». В основі такої взаємодії – активний діалог, самоуправління, взаєморозуміння, що передбачає спілкування, співробітництво, рівність позицій, емпатію. Тому новий підхід ми здійснюємо, наприклад,  до апарату засвоєння програмового матеріалу курсу «Психологія», розглядаючи психологічні знання не лише як теорію, але і як особливого роду дію, що має реалізуватися на практиці. Ми переконані, що сучасному вчителю недостатньо володіти лише теоретичними знаннями про психіку дитини та вміннями формально діагностувати деякі сторони її психічного розвитку. Ці знання ми розглядаємо лише як передумову професійного підходу фахівця до вирішення проблем школяра. Важливіше, на наш погляд, навчити майбутнього спеціаліста здійснювати безпосередню психологічну підтримку своїх вихованців. Зокрема, він повинен володіти методами експрес-діагностики та інструментарієм, що дозволяє управляти психічним розвитком дітей, розвивати й коригувати окремі сторони особистості учнів. Враховуючи психологічні особливості навчальної діяльності старших підлітків, якими є наші студенти на період вивчення курсу, не відмовляючись від традиційних форм роботи, практикуємо й інноваційні. Так, практикуємо проведення інтерактивної лекції у різних формах (лекції-діалоги, лекції-провокації, лекції із застосуванням зворотного зв’язку, лекції-візуалізації, лекції із застосуванням ігрових методик тощо). Щоб не звести лекцію лише до передачі інформації, ми використовуємо спеціальні прийоми активізації аудиторії: «апеляція до особистості лектора», «співпереживання», «парадоксальні ситуації», повідомлення про особливі обставини, які допускають і виправдовують професійний риск, апеляція до безпосередніх інтересів аудиторії, до відповідних джерел інформації, «лови помилку», «дивуй», «синтез думок» та інші.

Значне місце в комплексі інформаційно-методичного забезпечення займає апарат організації самостійної роботи студентів. Ми поділяємо думку тих дослідників (Асмолов А., Балл Г., Елканов С., Жарова Л.), які в самостійній роботі студентів вбачають: організацію управлінської взаємодії викладача і студентів у процесі їх підготовки до майбутньої вчительської діяльності; можливість здійснювати стимулювання студентської освіти та самоосвіти; забезпечення спрямованості освітніх процесів на формування позанавчальних умінь і навичок та практичне опанування методів та прийомів самостійної роботи з урахуванням рівня підготовки студентів та їх індивідуальних особливостей; можливість забезпечення досягнень студентами певного рівня професійно-особистісної самосвідомості. Нами розроблено «Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Психологія», у яких до кожної теми, що винесена на самостійне опрацювання, визначено навчальну мету, рекомендовану літературу, основні завдання для самостійної роботи студентів, поради щодо успішного  виконання роботи та завдання для самоконтролю.

Комплекс інформаційно-методичного забезпечення дає більше можливостей для використання різних форм і методів активізації пізнавальної діяльності студентів, контролю якості засвоєння курсу. Позитивним також і  той факт, що студент має всі умови для самоперевірки з тих чи інших змістових модулів, з кожного модуля, з усього курсу. А це дозволяє студенту оцінювати власний рівень підготовки, здійснювати корекцію власної самостійної роботи, одержуючи позитив від навчання.

Наш досвід переконує, що модульний підхід до вивчення предмета, не підмінюючи традиційної системи навчання, робить організацію навчального процесу гнучкішою, об’єктивнішою, а студента перетворює на суб’єкта навчального процесу. Ми практикуємо сучасні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності – ділові ігри, дискусії, моделювання ситуації, мікро-тренінги, креатині завдання з використанням комп’ютерних презентацій тощо. Викладачами розпочата робота по створенню мультимедійних лекційних демонстрацій, що дозволяє їм проводити більш різноманітні і більш інформаційні лекції, ніж при класичному методі викладання. Сполучення графіки, двомірної і тривимірної анімації і звуку дозволяє передавати студентам максимальну кількість інформації за більш короткий час. За цих обставин у студентів розвиваються і формуються такі необхідні якості як самостійність, ініціативність, упевненість у собі, творчий стиль діяльності, ерудиція, ділова активність тощо.

Знання студентів з предмета оцінюються при поточному і підсумковому контролі через опитування, оцінку відповідей за тестами, семестрову контрольну роботу та іспит. Поточний контроль передбачає перевірку розуміння засвоєння студентом вивченого матеріалу. Об’єктом поточного контролю є систематичність та активність роботи студентів при вивченні програмового матеріалу на лекціях, семінарських та практичних заняттях, при виконанні самостійної роботи, відповідей на контрольні запитання. Письмова робота є завершальним етапом оцінки знань з кожного модуля. Студенти, які мають відмінні та добрі оцінки, рішенням циклової комісії звільняються від іспиту.

Висновки. Зміст і технології вивчення психології повинні формувати у студентів потребу у самоосвіті, обумовлювати необхідність самопізнання з метою розвитку позитивної професійної Я-концепції,  яка стимулює розвиток всіх підструктур особистості майбутнього вчителя-початківця.Ефективне засвоєння змісту психології повинне, на наше переконання, відбуватися за умови інноваційного підходу до опанування змістом загальнокультурної та професійно-предметної підготовки.Разом з тим, виникає багато запитань, пов’язаних з організацією, керівництвом та обліком самостійної роботи, навички якої у випускників  основної школи, наших студентів, досить слабкі; великою кількістю часу, що йде на складання тестів, недостатність відповідного устаткування тощо.

Література

  1. Даниленко Л. І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах: Монографія./ Л. І. Даниленко.  – К.: Міленіум, 2004. – 358 с.
  2. Дзюба Л. П., Савельєва О. В. Професійне становлення вчителя початкових класів на межі тисячоліть/ Л. П. Дзюба, О. В. Савельєва // Пост методика. – 2000. - №5(31) – с.44
  3. Лукьянова М. И. Психолого-педагогическая компетентность учителя: Диагностика и развитие/ М. И Лукьянова.- М.: Сфера, 2004.- 144с.
  4. Національна доктрина розвитку освіти// Освіта України. – 2002. - №33. –  с.4-6.
  5. Никишина И.В. Инновационные педагогические технологии и организация учебно-воспитательного процесса в школе: использование  интерактивных форм и методов в процессе обучения учащихся и педагогов. 2-е изд., стереотип. / И. В. Никишина. – Волгоград: Учитель, 2008. – 91с.
  6. Подоляк Л. Г., Юрченко В. І Психологія вищої школи. Підручник /        Л.Г. Подоляк, В. І. Юрченко.- К. : Каравела, 2011.- 360с.
  7. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. / О. Я. Савченко.  – К.: Абрис, 1997. – 416с.