МОТИВАЦІЯ ЯК ПЕРШООСНОВА ФОРМУВАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ І МАТЕМАТИКИ

Наталія Костюченко
(Кіровоград, Україна)

Анотація: У статті розглядається мотивація як основа формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики. Визначено поняття мотивації з точки зору різних учених, розглянуті види мотивів, різні їх класифікації; зазначено значущість мотивів, їх вплив на засвоєння навчального матеріалу майбутніми фахівцями. З аналізу різних психолого-педагогічних та науково-методичних джерел автором визначені шляхи(методи, прийоми), представлені  умови, окреслені вимоги до занять, відбору задач та завдань, які сприяють ролі мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики.

Ключові слова: мотиви, мотивація,математична компетентність, процес навчання, майбутні вчителі фізики та математики, ВНЗ, шляхи забезпечення мотивації.

Anotation: Motivation as basis of forming of mathematical competence of future teachers of physics and mathematics is examined in the article. The concept of motivation is certain from the point of view of different scientists, considered types of motives, their different classifications; meaningfulness of motives is marked, their influence on mastering of educational material by future specialists. From the analysis of different psychology-pedagogics and scientifically-methodical sources the author defines the ways (methods, approaches), presents  terms, outlines requirements to employments, selection of tasks and quests that assist the role of motivation in the process of forming of mathematical competence of future teachers of physics and mathematics.An author asserts that a motivational factor in the process of forming of mathematical competence assists realization of role of physics and mathematics in future specialist professional activity, acceptance of theoretical and practical meaningfulness of physical and mathematical knowledge.

Keywords: motives, motivation, mathematical competence, process of studies, future teachers of physics and mathematics, higher educational establishments, ways of providing of motivation.

Постановка проблеми. Одним із факторів забезпечення конкурентоспроможності країни на світовому рівні є підвищення якості підготовки фахівців, розвиток у них позитивної мотивації до майбутньої професії. Все це неможливо без стійкої мотивації до навчальної діяльності, пов’язаної з майбутньою професійною діяльністю. Безумовно, деякі студенти мають позитивну мотивацію до навчання вже на першому курсі. Вони свідомо обрали свою майбутню професію і готові отримувати нові знання як для свого професійного майбутнього, так і для особистісного зростання. Але згідно даних, отриманих у результаті численних опитувань, більша частина майбутніх спеціалістів, вступаючи до ВНЗ, не має готовності отримувати нові знання, тому відповідно має низьку мотивацію до навчання. Отже, незважаючи на наявність у сучасній науці значної кількості науково-педагогічних праць, присвячених проблемі розвитку мотивації до навчальної діяльності у ВНЗ, це питання все ще залишається одним із актуальних питань педагогіки та методики викладання фізики і математики. Тому питання розвиток мотивації до навчальної діяльності є невід’ємним елементом у майбутній професійній діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням мотивації особистості займалися Д. Аткінсон, Г. Келлі, О. Леонтьєв Д. Макклелланд, Р. Мей, К. Роджерс, Ю. Роттер, Г. Хекхаузен. Мотиваційному аспекту навчання уже порівняно давно приділяли велику увагу в психолого-педагогічній, науково-методичній літературі М. Алексеева, Л. Божович, О. Ковальов, Г. Костюк, В. Мерлін, С. Рубінштейн, І. Синиця, В.Сухомлинський та інші. Питання мотивації навчальної діяльності є предметом педагогічних і психологічних наукових досліджень, які ведуться здебільшого в двох основних напрямках: мотивація навчання розглядається, по-перше, як передумова й умова навчання, а по-друге, як результат навчальної діяльності. Слід виокремити позицію А.Маркової, яка виділяє два типи стратегій дослідження мотивації: 1) вивчення впливу мотивації на діяльність студента залежно від актуалізації різних мотивів; 2) вивчення впливу діяльності на становлення мотиваційної сфери [5]. Умови, які сприяють розвитку у студентів позитивної мотивації до навчальної діяльності, виділені у працях учених Н.Волкової, А.Гебоса, С.Занюк, В.Кикотя, В.Михайличенка, В.Полянської, О.Тарнопольського, В.Якуніна та ін. Питання розвитку мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики досліджувалися І.Бачевською, Д.Булавіною, І. Главатським, М. Голованем, О. Комісаренком, О. Токарчук, В. Плаховою, Я. Стельмахом та ін. [9].

Звідси, метою статті є визначення значущості мотивів та обґрунтування їх впливу на засвоєння навчального матеріалу, а також виокремлення шляхів, які сприяють ролі мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики.

Виклад основного матеріалу. Спочатку закцентуємо увагу на загальних підходах щодо трактування сутності мотивації. Ми погоджуємося з висновками вітчизняних та зарубіжних учених (А. Божович, В. Гладкової, Я. Єгошина, О. Ільїна, Н. Кузьміної, І. Підласого, С. Сагайдака, Г. Сазоненко, П. Якобсона та ін.), які вважають, що мотивація є рушійною силою людської діяльності для досягнення конкретної мети, а в освітній сфері – для забезпечення її якості. Саме мотивація має сильний вплив на поведінку та діяльність будь-якої особистості, у тому числі, й педагогічну діяльність. Таким чином, мотивація навчання – це система пізнавальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, наукового пізнання та пошуку істини. Вітчизняні науковці характеризують мотивацію як сукупність стійких мотивів особистості, що визначають її життєву спрямованість (Б. Ананьєв, Л. Божович, В. Вілюнас, Г. Костюк, І. Маноха, В. Роменець, В. Татенко). З аналізу психолого-педагогічної літератури можна визначити мотивацію як сукупність складних, багаторівневих, неоднорідних спонукань, що обумовлюють той чи інший учинок. Слід виділити дві сторони мотивації: 1) внутрішня, яка пов’язана з потребами, інтересами, переконаннями, почуттями; 2) зовнішня – із соціальними потребами [9]. Вивчення особистісної мотивації, яка включає в себе потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, настанови, емоції, норми, цінності тощо, по суті, є вивченням людини в її діяльності. Що різноманітніші вищеназвані мотиваційні складові в діяльності людини, то більш розвиненою є її мотиваційна сфера. Найважливішою складовою мотиваційної сфери людини є мотив. Мотив – це внутрішнє і зовнішнє спонукання людини до діяльності з метою задоволення потреб. Мотиви – збудники діяльності, які формуються під впливом умов життя суб’єкта та визначають напрямок його активності.

У сучасній дидактичній літературі багато місця відводиться проблемі розвитку мотивації до навчальної діяльності, оскільки розвиток мотивації відбувається в процесі навчання, а формування мотивів – складна задача, яка постає перед викладачем. Мотив навчання – система природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають до відвідування навчального закладу, виконання вимог викладачів, включення у процес навчання, до зусиль, необхідних для подолання труднощів, до реалізації в процесі навчання власної схильності, до розвитку здібностей, до навчальної взаємодії тощо. Таким чином, мотив навчання – це усвідомлена потреба студента здійснювати організовану навчально-пізнавальну діяльність. Будь-яка навчальна діяльність є мотивованою, призводить до збудження інтересу. На думку О. Леонтьєва, для виникнення інтересу необхідно створювати мотиви, які призводять до досягнення цілі [4]. У діяльності, яка сприяє цьому, головне місце відводиться змісту конкретного предмета і в результаті цього він легко сприймається суб’єктом навчання.

У ролі мотивів можуть виступати потреби та інтереси, нахили та емоції, установки та ідеали. За словами вченого П. Щербаня, мотивами можуть виступати зміст самої діяльності, її суспільне значення, успіх або невдача в її проведенні, особисті досягнення [10]. Важливим для нашого дослідження є думка методиста В. Котирло про те, що спрямування та інтенсивність діяльності залежить не тільки від змісту та сили початкового мотиву, а й від мотивів, які, по-перше, породжуються діяльністю, по-друге, властиві і суб’єкту навчання як індивіду [7]. Тому початкове спонукання до мети не має абсолютного значення, воно посилюється чи послаблюється при виникненні труднощів, а то й зовсім втрачає силу, замінюється новими мотивами.

З аналізу психолого-педагогічної та науково-методичної літератури можна виділити багато класифікацій навчальних мотивів. Так, В. Мільман до внутрішніх мотивів навчання відносить власне пізнавальні інтереси та безпосередню зацікавленість суб’єкта навчання в реалізації процесу й досягненні результату, а до зовнішніх – орієнтацію суб’єкта навчання на оцінку та інші форми заохочення, покарання, різні форми зацікавленості, навіть і ті, що не стосуються процесу навчання [6]. Цінним для нашого дослідження є проведений Л. Земцовою аналіз зовнішніх і внутрішніх мотивів, який указує, що домінування у сфері мотивації навчання зовнішніх мотивів, зокрема, суспільно спрямована діяльність, колективний тиск та інші, впливають на внутрішні, особливо на пізнавальні мотиви навчання [3]. Підтвердження цієї думки знаходимо в працях Д. Богоявленського, який зазначає, що внутрішній розвиток мотивів являє собою ті зміни, які виникають під впливом зовнішніх дій.

До найбільш відомої можна віднести класифікацію А. Маркової, в якій виділяються дві групи навчальних мотивів: пізнавальні і соціальні, внутрішні і зовнішні, які, в свою чергу, можуть мати різні рівні і по-різному мають прояв у навчальному процесі [5]. Внутрішні мотиви виявляються в інтересі до пізнання і до процесу здобування знань. Вони надають студентові впевненості у собі, підвищують його самооцінку, самоповагу, сприяють виникненню у нього нових позитивних емоцій. Якщо переважає внутрішня мотивація, студенти краще розв’язують нестандартні, креативні задачі, вибирають для розв’язання завдання оптимальної складності. Отже,внутрішня мотивація сприяє емоційному благополуччю, і навпаки – емоційне благополуччя викликає почуття впевненості в собі, захищеності, що сприяє розвитку життєрадісної, активної особистості. Домінуючі внутрішні мотиви визначають стійкість навчальної мотивації.

Учені П. Гальперін, О. Леонтьев, С. Рубінштейн, Н.Тализіна розглядають різні важливі умови, які впливають на процес формування мотивів навчання: особистість викладача, зміст навчального матеріалу, методів, прийомів, засобів навчання тощо. Про сформованість мотивів навчання, на думку фахівців, свідчить ставлення студентів до навчання, як до серйозної суспільно значимої діяльності, емоційна прихильність виконувати вимоги викладачів, пізнавальний інтерес до навколишньої дійсності, прагнення оволодівати новими знаннями та вміннями. При цьому пізнавальний інтерес як важливий внутрішній мотив, як критерій сформованості мотивів навчання широко вивчався в дослідженнях Г.Щукіної. Вона вбачає цінність його для розвитку особистості в тому, що пізнавальна діяльність у проблемній галузі під впливом інтересу до неї активізує психічні процеси особистості, приносить їй глибоке інтелектуальне задоволення, сприяє її емоційному підйому [11].

З метою розвитку у студентів мотивації до навчальної діяльності особливу увагу слід приділити стимулюванню їх до активної участі в освітньому процесі, формуванню в них суб’єктної позиції у процесі власного професійного становлення. Для розвитку мотивації студентів, підвищення їхньої внутрішньої активності у процесі навчальної діяльності викладачам необхідно: допомагати студентам опановувати методики рефлексивного аналізу власних досягнень на шляху опанування професійної майстерності, а також у плануванні і реалізації подальшого процесу професійного саморозвитку; організовувати зустрічі з висококваліфікованими фахівцями-вчителями із метою забезпечення кращого усвідомлення майбутніми фахівцями значущості та змісту обраної ними професії; залучати студентів до різних видів науково-дослідницької і навчально-дослідницької роботи, участі в науково-практичних конференціях на професійну тематику, що надає можливість надати їхній пізнавальній мотивації змістовного характеру.

Так як ми досліджуємо процес формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики, то для нас важливим є вивчення питання забезпечення пошуку шляхів, відбір методів, прийомів, завдань, задач, які сприятимуть ролі мотивації у процесі формування математичної компетентності. Сучасні дослідники (Н.Баглаєва, О.Брежнєва, О.Фунтікова, К.Щербакова та ін.) підкреслюють, що навчальний матеріал сам по собі ще не може забезпечувати ефективність засвоєння. Для цього необхідний ретельний відбір шляхівзакріплення, методів і прийомів навчальної роботи, завдань, задач, які дозволяють оволодіти змістом [2]. У роботі І.Развлінських зазначено, що роль мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики забезпечується наступними способами: 1) виконанням цікавих логіко розвивальних завдань, розв’язання ситуативних завдань, використанням цікавих фактів із життя знаменитих математиків і фізиків, різноманітних історичних матеріалів, ігрових ситуації, проектних методів, ефекту подиву; 2) створенням проблемної ситуації, ситуації зацікавленості, ситуації вільного вибору студентами навчального завдання, емоційно-моральних переживань, ситуації захопленості, евристичної бесіди, використання аналогії, порівняння, протиставлення; 3) застосуванням  навчальних ігор, навчальних дискусій, методу аналізу життєвих ситуацій сприяють розвитку позитивної мотивації [2].

З досвіду методистів А. Парус, С. Севастьянова, А. Cтельмах, можна відзначити наступні шляхи забезпечення мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх фахівців: залучення їх до самостійного пошуку й «відкриття» нових знань, розв’язання задач проблемного характеру; активна мисленнєва діяльність у процесі навчання; виконання завдань практичного і прикладного характеру; використання диференційованих дидактичних матеріалів, мультимедійних засобів навчання; активних методів навчання [8; 9].

Вчені Л. Зайцева, В. Матвейкіна, Н. Ходирьова окреслюють такі шляхи підтримання  мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики, як формування інтересу до використання математичного апарату у майбутній професійній діяльності; як зацікавленість студентів у результатах своєї математичної підготовки й демонстрації її для досягнення успіху в професійній діяльності, зокрема у курсових проектах, студентських наукових роботах тощо; як надання особистісного смислу й конкретного змісту навчальній діяльності; широкого використання інноваційних методів навчання; як формування пізнавальних мотивів і на їх основі мотивів професійних досягнень [8; 9; 10].

Таким чином, узагальнюючи досвід учених, методистів та викладачів, можна запропонувати наступні шляхи забезпечення мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики: використання ефекту подиву, евристичної бесіди, аналогії, порівняння, протиставлення, навчально-ігрових технологій, навчальних дискусій, методу аналізу життєвих ситуацій, використання спостережень, наслідування, виміру, експерименту, відкритої інформації на заняттях з фізики і математики, практичних задач, наочності, історичного матеріалу, створення на занятті ситуації успіху, проблемної ситуації, ситуації зацікавленості, ситуації вільного вибору студентами навчального завдання, створення ситуації емоційно-моральних переживань, створення ситуації захопленості, застосування нового математичного факту, методу доцільних задач з фізики і математики.

 Досвід педагогів Л. Земцової, В. Матвейкіної, А. Пруса, А. Стельмаха переконує, що важливу роль у забезпечені мотиваційного чинника під час формування математичної компетентності можна надати наступним методам та прийомам: створення творчої атмосфери при проведенні занять з використанням інноваційних методик навчання і викладання; професійний зміст та фахова спрямованість освіти; поєднання комунікативного і традиційного методу навчання; використання ділових та рольових ігор, проведення лекцій-презентацій, бесіди з випускниками ВНЗ [2].

Ми підтримуємо позиції вчених, на думку яких для розвитку стійкої мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики необхідно використовувати різні методи навчання: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні, частково-пошукові, дослідницькі [7]. Варто особливо підкреслити, що розвитку мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики сприяє вміле сполучення різних методів, засобів та організаційних форм, використаних у навчанні.

Ми погоджуємося з С. Севастьяновою, що для створення мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики необхідно актуалізувати інтеграційні зв’язки при вирішенні задач та виконання завдань, при цьому потрібно підбирати відповідний навчальний матеріал. Ці задачі та завдання поділяються на пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні, евристичні, дослідницькі. До відбору завдань та задач, спрямованих на підтримання мотивації при формуванні математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики необхідно підходити з урахуванням індивідуальних психологічних характеристик кожного студента. Ці завдання повинні бути не лише творчого характеру, практично значущими, бути поєднаними з біографіями знаменитих математиків і фізиків, зрозумілі студентами, але і внутрішньо прийнятими ними, стати особистіснозначущими [8].

Для забезпечення мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики важливо також систематично діагностувати наявний стан, що надасть змогу обирати адекватні ситуації, методи та форми навчальної роботи зі студентами. Зокрема, для збирання необхідної інформації, вивчення внутрішнього світу кожного студента, його думок, почуттів, мотивів, особливостей взаємовідносин можна застосовувати бесіди, спостереження, інтерв’ювання, анкетування тощо.

З аналізу психолого-педагогічної та науково-методичної літератури можна виділити ряд умов, що впливають на розвиток мотивації та сприяють формуванню математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики:

1) зміст навчального матеріалу: структурований, зрозумілий, оптимальний за рівнем складності, пов’язаний із життям тощо;

2) організація навчальної діяльності:

– спосіб розкриття навчального матеріалу: творчий, через розкриття суті предмета, що вивчається;

– співвідношення між мотивом і метою. Мета, поставлена викладачем, повинна стати метою студента;

– колективні та індивідуальні форми навчальної діяльності;

– використання проблемних завдань;

– використання методів, що стимулюють навчальну діяльність;

3) оцінка навчальної діяльності (караюча, підтримуюча);

4) врахування індивідуальних властивостей особистості.

5) професіоналізм викладача (бажання та вміння навчити);

6) ставлення до студента як до компетентної особистості;

7) сприяння самовизначенню студента, розвиток його позитивних емоцій;

8) професійна спрямованість навчальної діяльності [2; 6; 8; 9].

Оскільки створення мотивації відбувається у діяльності під час навчальних занять (зокрема з фізики і математики), тому враховуючи особливості процесу формування мотивації, варто дотримуватися вимог до проведення таких занять:

 1) Показати ціннісну значущість фізико-математичних дисциплін (застосування навчального матеріалу в повсякденному житті, знайомство з особливостями предмета для розвитку особистості);

2) Забезпечити реалізацію студентами тенденції до практичної реалізації задач з фізики та математики, що відповідають вимогам сьогодення;

3) Заохочувати самостійність студентів, надаючи лише необхідну допомогу (посильність завдань, своєчасне ускладнення їх, підбір творчих завдань);

4) Звертати увагу й постійно відзначати високу активність кожного студента, правильний спосіб виконання завдання, оригінальне рішення задачі, використання додаткового матеріалу з досліджуваної теми й ін.;

5) Кожне виконане завдання використовувати як нову сходинку для постановки нових задач з фізики і математики, для розкриття нових навчальних перспектив, розвитку нових прагнень та інтересів;

6) Повно використовувати на заняттях навчальний час, постійно чергуючи види діяльності викладача й студентів, використовуючи різноманітні прийоми, методи, форми роботи;

7) Оцінку виконаної роботи педагогу варто давати так, щоб вона додавала студентам упевненості у своїх силах, свідчила нехай навіть про невеликі досягнення в навчальній діяльності й задоволенні пізнавальних потреб, налаштовувала на нову пізнавальну активність;

8) Викладачу варто будувати зі студентами доброзичливі, відкриті, емоційно-насичені відносини у процесі навчання, спрямовані на формування й сприйняття себе як особистості, потреби в самоствердженні, самоактуалізації;

9) Педагогу необхідно виявляти емоційне багатство та розмаїтість своєї особистості: вираження свого ставлення (але не оцінки) до творів мистецтва, до вчинків людей, до власної професійної діяльності, готовність бути емоційно відкритим самому і приймати емоційність своїх студентів [6; 7].

Висновки.Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що мотиваційний чинник у процесі формування математичної компетентності сприяє розкриттю інтелектуального потенціалу студентів, збільшенню продуктивності розумової діяльності, якісному і міцному засвоєнню навчального матеріалу, пожвавленню мисленнєвих процесів, усвідомленню майбутнім фахівцем ролі фізики та математики у його професійній діяльності, прийняття теоретичної і практичної значимості фізичних та математичних знань, забезпечує здатність до осмислення і самооцінки власної професійної діяльності [6; 8].

З аналізу праць А. Божович, В. Гладкової, Я. Єгошина, О. Ільїна, Н. Кузьміної, І. Підласого визначено мотивацію до навчальної діяльності як систему пізнавальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, наукового пізнання та пошуку істини; як сукупність складних, багаторівневих, неоднорідних спонукань, що обумовлюють той чи інший вчинок. У психолого-педагогічній та науково-методичній літературі було досліджено питання забезпечення пошуку шляхів, прийомів, умов, вимог до занять з фізики і математики, задач та завдань, які сприяють ролі мотивації у процесі формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики. Можна стверджувати, що таких шляхів, методів, прийомів, умов, вимог до занять існує багато, що дозволяє їх максимально враховувати та оптимально поєднувати у процесі забезпечення мотивації для формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі спрямовані на визначення педагогічних умов формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л.И. Божович; под. ред. Д.И. Фельдштейна / Вступительная статья Д.И. Фельдштейна. – 2-е изд.– М.: Издательство «Институт практической психологи», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. – 352 с.

2. Зайцева Л.І. Деякі аспекти методичної системи формування елементарної математичної компетентності у дітей старшого дошкільного віку/ Л.І. Зайцева// Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – № 1. – Бердянськ: БДПУ, 2004. – С.137-144.

3. Земцова Л.И., Ермолаев О.Ю. Мотивы изучения информатики школьниками / Л.И. Земцова, О.Ю. Ермолаев // Вопросы психологии. – 1988. – № 5. – С. 78-83.

4. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики / Алексей Николаевич Леонтьев. – М., 1972. – 584 с.

5. Маркова А.К. Формирование мотивации учений / Аэлита Капитоновна Маркова. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

6. Матвейкина В.П. Модель формирования математической компетентности студентов университета / Валентина Павловна Матвейкина // Вестник Оренбургского госуд. университета. – 2012. – № 2 (138). – С. 115-121.

7. ПрусА.В. Про прикладну спрямованість шкільного курсу стереометрії / А.В.Прус // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2003.– Вип. 13.– С. 45-47.

8. Севастьянова С.А. Формирование профессиональных математических компетенций у студентов экономических вузов: автореф. дисс. … канд. пед. наук : 13.00.00 / С.А. Севастьянова. – Самара, 2006. – 22 с.

9. СтельмахА.Г. Вплив мотивації на розвиток професійної компетентності педагогів / А.Г.Стельмах // Завучу. Усе для роботи: науково-методичний журнал. – Харків: Вид. група «Основа», 2009.– 2012 р.– № 21/22 (93-94).– С. 27-31.

10. ШвецьВ.О. Теорія та практика прикладної спрямованості шкільного курсу стереометрії: навч. посіб. / В.О.Швець, А.В.Прус.– Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2007.– 156 с.

11. ЩукинаГ.И. Роль деятельности в учебном процессе: Кн. для учителя / Г.И. Щукина. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Костюченко Наталія Юріївна – аспірант кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Коло наукових інтересів: проблема формування математичної компетентності майбутніх учителів фізики і математики.