ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Атаманова Леся Михайлівна,
магістрантка Уманського державного  
педагогічного університету імені Павла Тичини

Екологічна освіта повинна здійснюватися упродовж всього життя людини і диференціюватися залежно від її віку, рівня і профілю навчання, характеру роботи і суспільного стану. Реалізація цих нагальних завдань визначається статтями 9-12 Закону України про «Про охорону навколишнього природного середовища».

Найважливішою ланкою в екологічній освіті стає професійно-екологічна підготовка майбутніх учителів початкової школи, оскільки система екологічних цінностей і екологічна культура вчителя є важливою умовою екологічної освіти молодого покоління.

Зупинимося на тих недоліках теорії і практики екологічної освіти в вищому педагогічному навчальному закладі, що знижують її ефективність.

По-перше, зміст екологічних аспектів різних навчальних дисциплін розробляється на різних підставах, відсутня цілісна координуюча концепція, яка вказала б природу соціально-екологічних функцій, властивих учителеві незалежно від його профілю.

По-друге, при визначенні екологічного змісту навчальних дисциплін більшість дослідників орієнтуються на навчальний план вищої педагогічної школи, що вже склався, апріорі вважаючи, що цей склад, послідовність і композиція навчальних предметів цілком відповідають соціальним функціям школи, у якій належить працювати вчителеві.

Визначимо у найзагальнішому вигляді зміст екологічної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Пріоритетне місце займає навчальна робота, регламентована навчальними планами і програмами, яка включає вивчення навчальних дисциплін, польові і педагогічні практики. Зокрема це:

  1. Дисципліни, предметом вивчення яких є природа і людина (основи природознавства, землезнавство і краєзнавство, анатомія і фізіологія людини, методика викладання природознавства). Ці дисципліни відіграють найважливішу роль у формуванні екологічної культури студентів.
  2. Дисципліни суспільного і психолого-педагогічного циклів. Найзагальніше завдання, яке покликані вирішувати суспільні науки в екологічній сфері.
  3. Дисципліни математичного циклу створюють умови для розвитку уміння давати кількісну оцінку стану природних об’єктів і явищ, позитивних і негативних наслідків діяльності людини у природному і соціальному оточенні.
  4. Дисципліни гуманітарно-естетичного циклу сприяють розвитку ціннісних орієнтації, естетичних і етичних відносин, грамотній поведінці у природі; творчій активності і прояву свого особистісного ставлення до навколишнього природного і соціального середовища засобами мистецтва.

Таким чином, серед усіх циклів, природознавчі дисципліни несуть основне навантаження у плані підготовки майбутніх учителів до формування екологічної культури молодших школярів.

Проте, природознавчі дисципліни самі по собі можуть і не нести соціально-екологічного навантаження, якщо природа розглядається поза зв’язком із людиною. Кількості годин, що відводиться за навчальним планом на дисципліни природознавчого циклу недостатньо, щоб у повному обсязі вивчити питання взаємин людини і природи, суспільства і природи.

Навчальний план не завжди відображає основний дидактичний принцип систематичності і послідовності. Наприклад, за планом всі природознавчі дисципліни вивчаються на 1 курсі, а методика викладання природознавства – на 4 курсі. При такій розстановці предметів немає міцної опори на природничі знання при вивченні методики. Еколого-педагогічна підготовка вчителів початкової школи не повністю задовольняє постійно зростаючим потребам сучасного суспільства.