ЗНАЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЮРИДИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
Національного університету цивільного захисту України

Кришталь Аліна, Собченко Анастасія

У сучасному світі уміння комунікувати відіграє важливу роль, оскільки від уміння правильно висловлюємо власні думки на пряму залежить компетентність фахівця. Доволі часто у юридичній сфері трапляються випадки, коли посадовець демонструє мовні і мовленнєві труднощі у спілкуванні з клієнтами, під час нарад, публічних виступів тощо, що в результаті нівелює його професійні якості і уміння.

Зважаючи на зазначене, мета нашого дослідження – проаналізувати значення комунікативної компетентності у юридичній діяльності.

У сучасних дослідженнях пропонуються різні тлумачення поняття «комунікативна компетентність»: 1) рівень сформованості міжособистісного досвіду, необхідного індивіду, щоб у межах власних здібностей та соціального статусу успішно функціонувати у певному суспільстві (Т. Вольфовська); 2) спроможність людини здійснювати спілкування як складну багатокомпонентну динамічну цілісну мовленнєву діяльність, на характер якої можуть впливати різноманітні фактори (О. Петращук); 3) здатність координувати взаємодію окремих її компонентів задля забезпечення ефективності та результативності комунікації (В. Топалова); 4) сукупність умінь і навичок, що забезпечують продуктивне функціонування процесу спілкування (Н. Юрійчук) тощо.

У системі вищої освіти України регулярно відбуваються зміни і набувають чинності певні нововведення з метою підвищення якості підготовки майбутніх фахівців і їх конкуренто спроможності на ринку праці. Відповідно до Стандарту вищої освіти України [1] першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у галузі знань 081 «Право» (№1379 від 12.12.2018 р.), результатом підготовки здобувача є демонстрація таких результатів навчання, зокрема – набуття комунікативної компетентності:

  • вільно спілкуватися державною та іноземною мовами як усно, так і письмово, правильно вживаючи правничу термінологію;
  • володіти базовими навичками риторики;
  • доносити інформацію до респондента доступно і зрозуміло;
  • пояснювати характер певних подій та процесів з розумінням професійного та суспільного контексту.

Ураховуючи процес інтеграції до Європейського Союзу, виникає чітке розуміння, що реалізація прав і свобод громадянин, їхній безпосередній захист можливі лише за умов стабільного розвитку суспільства, дотримання закону та неприпустимості порушення правопорядку. Це можливо лише за наявності компетентних фахівців юридичного профілю, що, безумовно, визначається якістю їхньої підготовки у закладах вищої освіти. Згідно з проектом «Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії» (від 23.09.2016р.) [2] метою правничої освіти є формування компетентностей, необхідних для розуміння природи і функцій права, змісту основних юридичних інститутів, застосування права, а також меж юридичного регулювання різних суспільних відносин. Здобувачі правничої освіти повинні бути готові до служіння суспільству, бути віддані принципам людської та професійної гідності, справедливості, неупередженості, співпереживання та дотримання високих етичних стандартів.

Н. Кривич зазначає [3, 74], що професійна діяльність юриста реалізується у процесі постійної міжособистісної комунікації. Формально така діяльність втілюється у нормативно-правових документах (звернення, проекти угод, вироки суду, проекти нормативно правових актів тощо), що надалі обговорюються, узгоджуються, підлягають оприлюдненню, доведенню до відома. Здійснення перемовин юриста із зацікавленими особами можливе завдяки міжособистісній комунікації, як і розгляд судових справ, повідомлення рішення юристів тощо.

Аналіз наукових джерел, законодавчих і нормативно-правових актів, дозволяє визначити особливості діяльності юриста, що потребують високого рівня сформованості комунікативної компетентності:

  • наявність владних повноважень, що є одним із вагомих факторів міжособистісної взаємодії;
  • нерозривний зв’язок професійної, зокрема комунікативної, діяльності юриста із морально-етичними принципами;
  • сформованість так званого «юридичного мислення», що дозволяє за допомогою «мови закону» оцінювати правові явища і реагувати на них відповідним чином;
  • професія юриста ґрунтується на творчості, оскільки успішне вирішення будь-якої справи потребує не лише аналітичний розум, а й добре розвинені комунікативні якості (уміння вибирати найбільш доцiльнi мовленнєві стратегії і тактики у конкретній професійній ситуації);
  • необхідність долати активний або пасивний спротив з боку інших осіб або мікрогруп тощо.

Окремі науковці зазначають [4, 39], що комунікативна природа права породжує професійні відносини, що виникають на основі нормативно-правової інтерпретації правових дискурсів, що мають як вербальний, так і невербальний характер.

Відмітимо також, що важливим компонентом культури професійної комунікації юристів є високий рівень толерантності, вміння коректно й ефективно спілкуватися з клієнтами і колегами.

Отже, підсумовуючи вищевказане, комунікативна компетентність реалізуються юристами у процесі професійного спілкування як з колегами, так і з громадянами, і містить правовий, психологічний, етичний, мовний компоненти. Одним з найважливіших компонентів професійного успіху юриста є високий рівень сформованості комунікативної компетентності.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні зарубіжного досвіду впровадження тренінгів з формування комунікативної компетентності у майбутніх юристів у середовищі закладу вищої освіти.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Стандарт вищої освіти України: перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, галузь знань 08 «Право», спеціальність 081 «Право». Київ : МОН, 2018. 19 с.

2. Концепція вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії : проект від 23.09.2016. Київ : МОН. URL: https://ips.ligazakon.net/document/NT2731

3. Кривич Н.Ф. Комунікативний підхід як парадигма підготовки майбутнього фахівця. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/24644/Kryvych.pdf

4. Лукашевич В.Г., Невмержицька О.В., Марченко О.В. Комунікативна культура юриста. URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/625/1/Komunikativna_kultura_yurista.pdf