НАВЧАННЯ УЧНІВ СПОСОБІВ ОЗДОБЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Поліщук Ірина

Підготовка учнів до самостійного життя, формування у них навичок самообслуговування є важливим завдання, що стоїть перед сучасною школою. Саме на уроках трудового навчання школярів навчають різноманітним технологіям побутової діяльності та технологіям виготовлення виробів, що у подальшому робить їх більш підготовленими до дорослого життя.

Уже починаючи з 5 класу учні опановують на уроках трудового навчання технології виготовлення нескладних швейних виробів ручним та машинним способом. У 7-9 класах вчаться знімати мірки з людини та шити одяг за знятими мірками. Важливим етапом у пошитті одягу є його оздоблення. Питання навчання молоді технології пошиття одягу відображено в працях Білевич С., Гусєва В., Дубик Н., Гуменюк Т., Харитонова В. та інші.

Метою статті є аналіз способів оздоблення швейних виробів, які вивчають учні на уроках трудового навчання.

Навчання школярів елементам оздоблення одягу відбувається на уроках трудового навчання у 7-9 класах, коли вони опановують технології виготовлення швейних виробів (плечових, поясних) ручним та машинним способом [3]. Важливим етапом у навчальному процесі є мотивація навчальної діяльності учнів. Так, вчитель зосереджує увагу учнів на тому, що сучасному світі люди бажають виглядати привабливо, як правило, цього вони досягають завдяки одягу. Їх вимоги до естетики, зовнішнього вигляду, практичності в одязі в основному досягаються за рахунок оздоблювальних елементів на одязі. Але одяг повинен бути не лише стильним, але і комфортним водночас. Для цього треба продумано використовувати різні види оздоблення. Учні усвідомлюють, що оздоблення потрібне для того, щоб виріб мав естетичний вигляд.

Потрібно сформувати розуміння в учнів того, що при виборі виду оздоблення необхідно враховувати призначення швейного виробу, його конструкцію, волокнистий склад та колір тканини. Зупинимось детальніше на видах оздоблень [1].

Оздоблювальні шви мають декоративне значення. До них відносяться виточки, складки, защипи, рельєфи, підрізи. Виточки надають виробу певної форми відповідно до фігури людини, а також для кращого прилягання виробу до фігури на основних деталях роблять виточки. Складки – це закладений у декоративних цілях і застрочений або запрасований припуск тканини за довжиною або шириною деталі виробу. Вони бувають односторонніми, зустрічними та бантовими. Рельєфні шви застосовують у декоративних цілях на поверхні нерозрізаного матеріалу. Підріз – це обробний декоративно-конструктивний шов, одна зі сторін якого довша за іншу і виконана у вигляді складання або закладена в складки. Підрізи часто замінюють собою виточки або використовуються для створення більшої форми за допомогою закладеного в них драпірування.

Вишивка є традиційним і завжди актуальним видом оздоблення, вона буває з різноманітними візерунками: геометричними, тематичними, рослинними, може виконуватися за народними мотивами. Вишивкою оздоблюють полотнища спідниці або дрібні деталі – кишені, кокетки.

У якості оздоблення часто використовують косу бейку, широку декоративну тасьму, яку поєднують з оздоблювальними стібками, аплікацією. Одяг у романтичному стилі часто декорують оборками, рюшами, воланами.

Оздоблення одягу блискавкою, ґудзиками, кнопками, пряжками, кишенями, петельками, клапанами відбувається з метою  декорування.

Навчання учнів технологічним особливостям пошиття швейних виробів та виконання його оздоблення різними способами відбувається з використання швейного обладнання, інструментів, пристосувань. Важливо навчити шкільну молодь безпечним прийомам роботи на швейному обладнанні та користуванню інструментами і пристосуваннями для шиття [2]. Безпека праці у шкільних швейних майстернях є пріоритетним завданням для вчителя трудового навчання.

Отже, ознайомлення учнів із різними видами оздоблення швейних виробів відбувається на уроках трудового навчання в процесу вивчення технології виготовлення поясного та плечового одягу. Важливо навчити школярів при виборі виду оздоблення враховувати ряд факторів, а саме – призначення швейного виробу, його конструкцію, волокнистий склад та колір тканини.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Єжова О. В., Гур’янова О. В. Технологія оброблення швейних виробів: Навчальний посібник. Кіровоград : Лисенко В.Ф., 2013. 236 с.
2. Мамчур А. М., Кудря О. В. Вимоги до організації безпечного робочого місця за спеціалізованим швейним обладнанням. «Охорона праці: Освіта і практика», «Проблеми та перспективи розвитку охорони праці»: Зб. наук. праць Всеукраїнської науково–практичної конференції викладачів та фахівців–практиків та ХI Всеукраїнської науково-практичної конференції курсантів, студентів, аспірантів та ад’юнктів. Львів : ЛДУ БЖД, 2021. С. 157-159. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/16869
3. Програма Трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів, 5-9 класи. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-5-9-klas