ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ УНІВЕРСИТЕТУ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Ілійчук Любомира
Глобалізаційні процеси, які відбуваються сьогодні у світовому освітньому просторі створюють передумови для перетворення вищої освіти на дієвий механізм конкурентоспроможності країни. Водночас створення суспільства знань, конкуренція на міжнародному ринку праці, транскордонна інтелектуальна експансія, виникнення глобальної освітньо-наукової мережі й розбудова єдиного освітнього простору зумовлюють швидку інтернаціоналізацію вищої освіти, яка стає ключовим чинником її розвитку й забезпечення якості освітніх послуг в сучасних університетах.
Приєднавшись до Болонського процесу, наша держава підтвердила євроінтеграційні устремління й прагнення приєднатися до Європейського освітнього простору вищої освіти, у якому суттєва роль відводиться забезпеченню якості в контексті її інтернаціоналізації. Розроблення системи забезпечення якості вищої освіти в Україні узгоджується із Стандартами і рекомендаціями щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої у рамках гармонізації систем оцінювання якості освіти. Одним із важливих параметрів оцінювання якості, допоміжним інструментом й об’єктивним показником якісних і кількісних змін діяльності закладу вищої освіти є його інтернаціоналізація [1, с. 164].
Інтернаціоналізація вищої освіти є широким багатовимірним утворенням, яке постійно видозмінюється й перебуває під впливом міжнародного контексту, у якому вона протікає та який визначає її цілі, сутність, завдання і перспективи розвитку. Процеси інтернаціоналізації значною мірою визначаються сукупністю економічних, політичних й соціокультурних чинників, які набувають різних масштабів та форм на рівні країн, регіонів і закладів вищої освіти.
Серед вимірів інтернаціоналізації вищої освіти виокремлюють глобальний (програми інтернаціоналізації, створені у контексті освітньої політики міжнародних організацій); регіональний (регіональні стратегії інтернаціоналізації національних систем вищої освіти); національний (національні програми і стратегії інтернаціоналізації вищої освіти); міжінституційний (міжнародне співробітництво, академічна мобільність, міжнародні експертні і дослідницькі проєкти тощо); інституційний (міжнародний й інтеркультурний вимір змісту освіти, викладання та наукових досліджень у ЗВО); індивідуальний (індивідуальна академічна і професійна мобільність студентів й академічного персоналу) [2, с. 52].
Інтернаціоналізація є стратегічним підходом до запровадження міжнародного виміру в усі аспекти функціонування системи вищої освіти, яка визначає забезпечення нової якості процесу і результату її діяльності. Ступінь участі університету в інтернаціоналізації визначається тим, чи пов’язана з інтернаціоналізацією діяльність ґрунтується на інституційному підході або є наслідком ініціативи окремих осіб. Виходячи із цього підходу, виокремлюють такі рівні участі інституцій в інтернаціоналізації вищої освіти, як всебічна інтернаціоналізація (усі види діяльності ЗВО мають чіткий міжнародний вимір, а інтернаціоналізація є стратегічним інституційним підходом); часткова інтернаціоналізація (деякі відділення, факультети, кафедри чи студентські товариства беруть участь у міжнародній діяльності); індивідуальна інтернаціоналізація (окремі представники університетської спільноти займаються діяльністю із інтернаціоналізації через зовнішні організації або незалежно) [3, с. 46].
Різні рівні і типи інтернаціоналізації трансформують діяльність ЗВО у різних аспектах, що призводить до покращення якості надання освітніх послуг. Механізм цього процесу полягає у тому, що університет, який реалізує міжнародну діяльність повинен адаптувати свою діяльність до параметрів роботи іноземних партнерів, що призводить у підсумку до підвищення стандартів діяльності а, відповідно, і до покращення якості освіти. Відтак існує кореляційний зв’язок між якістю надання освітніх послуг й інтегрованістю закладу вищої освіти у міжнародну спільноту.
Отже, інтернаціоналізація є ключовим напрямом розвитку освіти і науки впродовж останніх десятиліть, яка значною мірою впливає на якість та зміст освітянських структур, підвищує рівень конкуренції, змінює політику й пріоритети сучасних університетів. У контексті євроінтеграційних прагнень нашої держави проблема формування системи забезпечення якості вищої освіти, побудованої на дотриманні єдиних стандартів і рекомендацій щодо інтернаціоналізації вищої освіти, потребує посиленої уваги й пошуку шляхів її вирішення.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1. Світоглядні пріоритети гуманізації вищої освіти : монографія / за ред. В. І. Лугового, Ж. В. Таланової. Київ : Інститут вищої освіти НАПН України, 2017. 229 с.
2. Формування європейського виміру забезпечення якості вищої освіти в контексті інтернаціоналізації освітнього простору: монографія / за заг. ред. А. А. Сбруєвої. Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2019. 254 с.
3. Brandenburg U., Jones E., Leask B., Drobner A. Internationalization in Higher Education for Society (IHES). Concept, Current Research and Examples of Good Practice (DAAD Studies). Bonn : DAAD, 2020. 108 p.
