ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦИФІЧНИХ ПІДХОДІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ

Орос Ільдіко

Британські вчені в процесі навчання дорослого населення використовують специфічні підходи, орієнтовані на: викладача; дорослого учня; зміст (content-oriented); процес (process-oriented). Коротко їх схарактеризуємо.

До підходів, центрованих на викладача, вчені відносять традиційно-дидактичний підхід і проблемно-пошуковий.

Традиційно-дидактичний (traditional didactic) підхід, як зазначає О. Топоркова, заснований на стереотипному (stereotypical) розумінні навчання, в процесі якого вчителем надаються дорослим ученням знання, вміння, цінності з наступною оцінкою їх засвоєння. При використанні цього підходу дорослі студенти пасивно засвоюють матеріал.

Проблемно-пошуковий (термінологія британських експертів «сократичний» – socratic) підхід до навчання дорослих учнів полягає в тому, що знання не нав’язуються дорослим, що навчаються, вони самі, використовуючи власний досвід, їх формулюють, створюють нові знання; у зв’язку із зазначеним, дорослі студенти мають бути активними учасниками процесу навчання [1, c. 103-104].

Значну роль, на думку П. Джарвіса, у засвоєнні матеріалу при використанні цього підходу відіграє вміння викладача правильно задавати запитання, адже при цьому викладач дає можливість дорослим усвідомлено сформулювати імпліцитні знання із життєвого досвіду – експліціювати. При цьому викладач використовує різноманітні методи, за допомогою яких дорослі студенти можуть аналізувати нові знання, спираючись на свій досвід і знання, що вже мають. Отже, при використанні сократичного підходу в процесі заняття дорослі учні стають активними учасниками навчання [2, c. 110; 3, c. 90]. Отже, врахування досвіду, знань студентів викладачем робить процес навчання зосередженим на учневі, але центральною фігурою в навчальному процесі залишається викладач [2, c. 118], Особливо на початку занять, на останніх стадіях процесу навчання його роль зменшується.

Розглянемо підхід, орієнтований на дорослого учня – фасилітуючий підхід і визначимо роль викладача як фасилітатора. Як зазначає П. Джарвіс [2, c. 113], фасилітатор допомогає навчатись дорослому студенту, створює сприятливу атмосферу для проведення заняття, але на думку англійських учених Д. Броуда, У. Бріджа, не нав’язує учням свою точку зору, не порушує їхню свободу: свободу темпу (учні навчаються зі швидкістю, що притаманна кожному), свободу методу (кожний обирає метод, який підходить йому), свободу змісту (дорослі учні обирають матеріал для вивчення), свободу вибору певних аспектів курсу [1, c. 108-109; 4].

Орієнтований на зміст (content oriented) підхід до навчання дорослих являє собою вибір методів навчання в залежності від змісту, який необхідно засвоїти.

Орієнтований на процес (process oriented) підхід до навчання дорослих учнів полягає в тому, що на занятті учні вивчають частину змісту, використовуючи відповідні методи, що буде використано як зразок у результаті засвоєння змісту матеріалу, який залишився для самостійного опрацювання.

Ці 2 останні підходи запропонував британський вчений-педагог А. Роджерс. Автор підходів зазначив, що підхід, орієнтований на зміст, буде в більшій мірі центрований на вчителеві, а підхід, зорієнтований на методи, –центрований на студентові, що навчається.

П. Джарвіс запропонував на допомогу викладачам-андрагогам підходи, які вони мають враховувати. Ми їх представили таким чином: враховуючи те, що дорослим учням подобається брати участь у навчальному процесі, викладач має використовувати методи навчання проблемно-пошукові або фасилітуючі і менше традиційно-дидактичні.

У зв’язку з тим, що навчання стає більш мотивованим тоді, коли наступає протиріччя між досвідом дорослого учня та його новим сприйняттям світу, викладач має будувати навчальний процес таким чином, щоб він міг відповідати проблемі, яка викликала потребу в навчанні.

Враховуючи, що дорослі учні в навчальну ситуацію вносять свій власний досвід, свої знання, викладачам потрібно використовувати їхній досвід як навчальний засіб, необхідно застосовувати методи, які дозволяють навчаючим використовувати їхні знання як ресурс. До того ж, викладачі мають заохочувати студентів до самооцінки, а не нав’язувати своє уявлення про них.

Щоб дорослі учні відчували, що з ними поводяться як з дорослими, викладачі не повинні вважати себе «джерелом» усіх знань.

У зв’язку з тим, що дорослі учні беруть участь у навчанні з різним навчальним досвідом і можуть навчатися з різною швидкістю, викладачі мають підтримувати їхнє учіння у відповідному для кожного темпі.

Крім того, як зазначає П. Джарвіс, методи, які використовують викладачі, не повинні «підривати почуття власної гідності» учнів [2, c. 104].

Представлені матеріали дозволяють зробити висновок, що в процесі навчання дорослого населення у Великій Британії використовують специфічні підходи, орієнтовані на викладача (традиційно-дидактичний і проблемно-пошуковий підходи), центрований на дорослого учня (фасилітуючий підхід), а також орієнтований на зміст і орієнтований на процес.

Література:

1. Топоркова Ольга Викторовна. Развитие дополнительного образования взрослых в Великобритании : диссертация ... кандидата педагогических наук : 13.00.01 / Топоркова Ольга Викторовна; [Место защиты: Волгогр. гос. пед. ун-т]. – Волгоград, 2007. – 237 с.
2. Jarvis P. Adult and continuing education: Theory and practice.– London: Routledge, 1995.-XV. – 302 p.
3. Митина Анна Мееровна. Становление и развитие дополнительного образования взрослых за рубежом: концептуальный анализ : диссертация ... доктора педагогических наук : 13.00.01. – Волгоград, 2005. – 417 с.
4. Bound D. A review of progress and problems // British journal of education technology. – 1975. – №2 (6). – P. 15-33