• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ХАРАКТЕР РОЗВИТКУ ОСВІТИ У РОЗРІЗІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОСТІ

УДК 371.15

ЧУМАК Микола Євгенійович

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри теорії та методики викладання фізики та астрономії

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

ORCID ID 0000-0002-9956-9429

e-mail: [email protected]

Анотація. Тематика статті торкається міждисциплінарного характеру розвитку освіти, яка детермінувалася історичною подієвістю поступального соціокультурного розвитку різних цивілізацій. Деталізовано вплив європейської висоідейності на зорієнтованість продуктивного розвитку дидактичних принципів, методів та засобів, які широко використовувалися у навчально-виховному процесі різних країн світу.

Авторський погляд звернено на детальний аналіз тематичної насиченості знаннєвого компоненту навчально-виховного процесу окресленого історичного періоду, який засвідчив широту наукового обґрунтування наявної фактажності – своєрідного продукту інтелектуального розвитку цивілізацій.

На міждисциплінарному рівні підкреслено суттєву соціальну варіативність існуючої міжособистісної ініціативності, віддзеркаленої у актуалізації проблеми грамотності, практичної зорієнтованості знаннєвого компоненту на вирішення нагальних соціальних деструкцій, необхідності заснування нових освітніх інституцій на території різних держав світу тощо. Підкреслено, що такий перебіг достатньо прогресивної подієвості нерідко не підтримувався представниками діючого керівного апарату, проте не девальвувалася під руйнівним впливом того часу.

Ключові слова: освітній процес, особистість, міждисциплінарність, виховання, розвиток.

ЧУМАК Николай Евгеньевич. ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ ХАРАКТЕР РАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАНИЯ В РАЗРЕЗЕ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОСТИ

Анотация. Тематика статьи проблематизирует междисциплинарный характер развития образования, детерминированого исторической событийностью поступательного социокультурного развития различных цивилизаций. Детализировано влияние европейской висоидейности на ориентированность продуктивного развития дидактических принципов, методов и средств, которые широко использовались в учебно-воспитательном процессе различных стран мира.

Авторский взгляд обращено на анализ тематической насыщенности знаний, как компонента учебно-воспитательного процесса очерченного исторического периода, который показал широту научного обоснования имеющейся фактажности - своеобразного продукта интеллектуального развития цивилизаций.

На междисциплинарном уровне подчеркнуто существенную социальную вариативность существующей межличностной инициативности, отраженой в актуализации проблемы грамотности, практической ориентированности знаний на решение социальных деструкций, необходимость создания новых образовательных учреждений на территории разных стран мира и тому подобное. Подчеркнуто, что ход достаточно прогрессивной событийности нередко не поддерживался представителями действующего руководящего аппарата, однако не девальвировался под разрушительным воздействием того времени.

Ключевые слова: образовательный процесс, личность, междисциплинарность, воспитание, развитие.

 

CHYMAK Mykola Yevgeniyovych. HISTORICAL AND PEDAGOGICAL CHARACTER OF DEVELOPMENT OF EDUCATION IN THE DISCHARGE OF INTER-DISSIPILITY.

Abstract. The subject of the article concerns the interdisciplinary nature of the education development, which was determined by the socio-cultural events of the gradual socio-cultural development of various civilizations. The influence of European high ideals on the orientation of the productive development of didactic principles, methods and tools widely used in the educational process of different countries of the world is detailed.

The subject of the study was the interdisciplinary content of educational development in the projection of the best world educational traditions of the studied epochs.  The purpose of the article is to analyze interdisciplinary differentiated education through progressive tendencies of educational development.  The research tools for the study were biographical, chronological and content, incremental, historical, pedagogical and comparative methods. 

The close connection between the historical fact of the unification of the research terminological apparatus with the deepening of the content of a number of disciplines was emphasized. Such correlation was due to the objective need to reexamine existing curricula, in response to new socio-cultural inquiries, the need for maintaining close inter-ethnic cooperation, reform of education and the cultural sphere as a whole.  The analysis of the titled problem was based on the analysis of the best theoretical developments of the epoch under study, which challenged the high ideology of the pedagogical views and beliefs of contemporary enlighteners. A rethinking of a given subject was based on a holistic axiological, humanistic and personally-oriented researched construct.

 Over the course of the study, the author reconsidered the productivity of the gradual development of the phenomenon of education through the prism of personal self-realization, building close interaction of representatives of the domestic intelligentsia with the outside world. The author's view is drawn to a detailed analysis of the thematic content of the knowledge component of the educational process of the pre-determined historical period, which showed the breadth of scientific reasoning of the available facts - a kind of product of the intellectual development of civilizations.

At the interdisciplinary level, the significant social variability of the existing interpersonal initiative is highlighted, which is reflected in the actualization of the problem of literacy, the practical orientation of the knowledge component to resolving urgent social destruction, the need for the establishment of new educational institutions on the territory of different countries of the world, and so on. It was emphasized that such a progressive course of events was often not supported by representatives of the governing body, but it did not devalue under the devastating influence of that time.

The close interdependence of interdisciplinary educational genesis with the tendency of progressive development of the educational process in accordance with the best world traditions has been updated. It has been proved that the interdisciplinary content of a number of that time scholars’ works reflect the high ideals nature of the content of the educational process organization, filled with highly informative totality of facts. The peculiarity of the orientation of such a trajectory of the educational realities development actually initiated the comprehensive development of a personality; his/her further professional success and commitment to the solution of the contemporaneous issues of state-building. The practical orientation and significance of interdisciplinary knowledge for an ever deeper rethinking of the ideological peculiarities of that time thinkers was emphasized; it was correlated with the development of various areas of education during the researched period.

Keywords: educational process, personality, interdisciplinary, education, development.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Домінування у світовій політиці цивілізованих країн світу гуманістичної зорієнтованості сфери послуг, передбачає необхідність переосмислення історико-педагогічних витоків цінних ідей, націлених на розкриття характерних особливостей розвитку освіти у міждисциплінарному розрізі. Така високоідейність дотична до ключової мети діяльності соціальних інститутів – навчання, виховання та розвитку представників підростаючого покоління. У цьому ключі, ціннісні виміри міжпредметної наповненості теоретичної спадщини різних дослідників виявляються, передусім, у їх духовній багатогранності та ціннісній зорієнтованості на реалізацію пріоритетних завдань кожної держави в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти досліджуваної проблематики  знаходимо у працях В. Андрущенка, В. Євтуха, В. Сиротюка, Т. Завгородньої, Л. Вовк, О. Сухомлинської, Т. Дудки та ін. Проте, досі мало вивченим залишається питання багатогранності історико-педагогічного характеру розвитку освіти у міждисциплінарному ключі, «крізь призму» низки авторських підходів до досліджуваної проблематики в історіософському контексті.

Метою статті є розкриття історико-педагогічної наповненості освіти у контексті міждисциплінарності.

Методологічним інструментарієм дослідження виступив хронологічно-змістовний, поетапно-проблемний, історико-педагогічний та порівняльний методи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Будь-який дослідницький синтез міжпредметних взаємодій за своєю суттю є продуктом міжцивілізаційного дискурсу по ключовим віхам історичного розвитку тієї чи іншої науки. У зв’язку з цим, вважаємо доцільним централізувати дане дослідження на аналізі феномена «освіта», оскільки у рамках пошуку шляхів варіативного реформування сучасного навчально-виховного процесу найціннішим, на наш погляд, є відрефлексування цілісного (міжнаціонального) характеру розвитку освіти, який дозволяє рельєфно відтінити усі аспекти вітчизняного історико-педагогічного поступу.

Сама процедура відрефлексування транскордонності поліциплінарних практик, у нашому дослідницькому ключі, розпочинається із аналізу філософських підвалин освітнього дискурсу, який дозволяє відносно симетрично побудувати міждисциплінарну конструкцію сформульованої проблематики.

 Сукупність риторичних запитань, які актуалізуються нині з метою раціонального конструювання «скелету» глобальної інформатизації навчально-виховного процесу вимагають переосмислення змістової наповненості сучасної освітньої парадигми. Сьогодні поняття «освіта» стає все більш дотичним до прикметника «глобальна», оскільки поверхневість знаннєвого компоненту ніколи не фаворитувалася у суспільних колах, проте й досі наукове висвітлення значущості феномена «глобалізована освіта» або «інтернаціоналізована освіта» не набуло значних розмахів у дослідницьких проектах.

Певного роду амбітність мотивів різних соціальних інститутів інтернаціоналізувати освіту зросла частково під впливом науково-технічного прогресу, що було у першу чергу результатом розвитку цивілізаційної практики, яка цього разу випередила наявний теоретичний базис існуючої педагогічної скарбниці. Така подієвість не залишилася поза увагою окремих науковців, що засвідчено, зокрема, назвою публікації американки Єлизавети Хайльман «Критичні, ліберальні та постструктивні виклики глобальній освіті» (2006) [5]. У зазначеному дослідженні автор деталізує сутнісне наповнення терміну «глобальна освіта» та висуває цілий ряд організаційних вимог на педагогічної практики, яка проблематизує формування на міжособистісному рівні глобального (міждисциплінарного) світогляду. Оскільки, специфіка педагогічної науки полягає у тому, що вона зорієнтована на особистісний розвиток, який достатньо вагомий для кожної країни світу, відповідно і педагогічна діяльність у цьому ключі набуває вже загальносвітового звучання, а не лише суто регіонального відголоску. 

Всебічно досліджуючи титульний феномен під загальнофілософським кутом стає зрозумілим, що під впливом низки історичних віх з часом він оздобив  і вітчизняну теологічно-онтологічну  канву. Така сукупна хронологічна подієвість була актуалізована функціонуванням особистості на рівні визначеного онтологічного простору, в якому поставала нагальна необхідність універсалізації  та уніфікації системи освіти в цілому, враховуючи цінності релігійних постулатів. Ключові аспекти такої необхідності були продиктовані двома основними детермінантами: необхідністю створення тісного взаємозв’язку на рівні міжнаціональних соціальних інститутів; багатопрофільністю «всесвіту» освіти, під впливом якого людство все інтенсивніше інтелектуально змінювалося, самовизначалося, самореалізовувалося в умовах чіткого усвідомлення свого соціокультурного призначення.

Виходячи зі змісту викладеного чітко викристалізовується високоідейність цілісного  становлення усього людства, що «проходило» стежкою ідеального та особистісно-реального буття, яке маркувалося векторами педагогічної діяльності.

Досить ґрунтовні твердження знаходимо на сторінках монографічного дослідження «Освіта в перспективі онтології…» у якому автор досить чітко та водночас аргументовано висловлюється з приводу невіддільності феномена «освіта» від загальнофілософських підходів, що є наслідком розвитку особистості та цивілізаційного прогресу в цілому [3].

Історіософсько-феноменологічні витоки заявленої тематики найбільш дотичні, також, і до тих життєвих потреб соціуму, які сягають світоглядних узагальнень. Така комплексність та водночас глибинність світоглядних детермінант надає кожному історико-педагогічному дослідженню рис метаісторичного характеру, які власне надбудовують історіософську предметність.

Широка варіативність історіософського ракурсу ще більшою мірою раціоналізує здійснення процесу пізнання, шляхом розширення спектральної сторони особистісного досвіду. Зокрема, у нарисі «Освіта: історико-культурний феномен» автор синонімізує історико-педагогічну спадщину зі справжнім національним багатством, яке «одухотворюється» результатами дослідницько-пошукової діяльності, до яких може торкнутися кожен небайдужий [1]. Сутнісне доповнення повсякденного змісту особистісного буття зерном раціональності по-суті відкриває двері до істинного світорозуміння, вибудовує соціокультурні концентри у відповідності до діючих суспільних норм.

Всебічність розвитку освіти сьогодні уможливлює досягнення ключових педагогічних завдань – навчання, виховання та розвитку особистості у геопросторовому континуумі. Всеосяжність повноти безкорисливої педагогічної мети, яка ідентифікує сукупний перелік ціннісних орієнтирів, віддзеркалилася завдяки трьом основним компонентам – особистісна мета, активність, діяльнісна зорієнтованість.

Заглиблюючись у вивчення досліджуваної проблеми стає все більше зрозумілим факт її дотичності до феномена педагогічного покликання. Універсальність особистісних схильностей до реалізації просвітницьких, навчальних та виховних функцій протягом усього ходу історії уможливлювала освітлення соціокультурного простору різних цивілізацій променями науки та знань. Для підсилення наведеної авторської аргументації доцільно звернутися до слів ординарного професора Київського політехнічного інституту – справжнього педагога, який пропрацювавши тривалий час у низці іноземних вищих шкіл ідентифікував свою педагогічну «місію» передусім як боротьбу із «…безкінечною безглуздістю…» [2, с.542].

Тісний взаємозв’язок освіти із гносеологією потребує більш ґрунтовного наукового переосмислення у сучасних умовах розвитку науки, оскільки засновується на пізнанні закономірностей пізнавальної діяльності суб’єктів на яких націлюється цілеспрямований навчально-виховний вплив.

Гносеологічні витоки освіти спрямовують дослідника на деталізацію та одночасне узагальнення методологічного інструментарію, змістової «начинки» та організаційних особливостей його поетапного становлення та розвитку. Так склалося подієво, що під впливом історико-педагогічного поступу феномен освіти набув транзитивних обрисів, оскільки педагог виконував роль певного дієвого інструменту, який працював із цілісним особистісним конструктом, в результаті чого вибудовувалася траєкторія педагогічної практики, фактична реалізація якої нівелювала нерідко сувору обмеженість загальнодержавних законів. Зокрема, дослідниця Крейг Калхун підкреслила, що високоосвідчені педагогічні кола Заходу протягом усієї історії людства працювали над тим, щоб «…подолати певного роду локальну тінь освіти, яка із висоти світового раціоналізму має дещо острівний характер надто звужених думок та породжує дискомфортну складність співжиття особистості із соціумом у міжцивілізаційному ландшафті» [4, с.107].

З точки зору історико-педагогічного дискурсу сама освіта сприймається як глобалізовано-концептуальний простір у якомусь розумінні ойкумена, що у дослідницькому ключі наведеної тези публікації протиставлена надмірній локальності [4].

Педагогічна цілеспрямованість актуалізувала якісне переформатування наявних освітніх реалій завдяки тому, що набув цілісних рис територіально-організаційної та соціальної центрованості, уможлививших реалізацію на практиці дуалістичної єдності дидактичних принципів систематичності й послідовності, а також  доступності.

Складний шлях становлення досліджуваного феномена на рівні соціальних інститутів оприлюднює наступна компонентна багаторівневість: регіонально-національна – віддзеркалює соціоментальність; інфраструктурна – відтворює рівні освітніх проектів; вузькопрофільна – відображає наповненість наявних освітніх реалій: теоретична – макро- та мікро- парадигмальність; практична – педагогічний досвід; традиційно-звичаєва – нерефлексивна поведінка особистості  у просторі, стереотипи та архетипи.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розробок. На основі викладеного можемо зробити висновок, що одночасна присутність на історичній осі цивілізаційної площини освіти була обумовлена єдиноначальною структурованістю і самої педагогічної науки (зміст, методи, засоби, принципи, форми та ін.), яка практично дозволяла широко використовувати її здобутки на практиці. Така організаційна структурованість феномена надала об'єктивну можливість педагогічним колам цілого світу упорядковано систематизувати педагогічні знання, щоб забезпечити надання належного освітньо-кваліфікаційного рівня здобувачам, які територіально знаходилися у різних суспільно-політичних умовах. Послідовність дослідницького аналізу актуалізувала необхідність вирізнення із педагогічної канви таких спеціалізованих галузей, як: вікова педагогіка, корекційна педагогіка, соціальна педагогіка, професійна педагогіка, історія педагогіки та загальна педагогіка. Кожна з вищеперелічених галузей з часом тематично структурувалася, поєднуючи у собі певну сукупність підтем. Тобто, цивілізаційно-освітній поступ актуалізував розвиток внутрішньогалузевих структурованих знань, що сприяло примноженню соціокультурної скарбниці світу в цілому.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розгляді аксіологічної наповненості творчої спадщини педагогічних персоналій, які внесли вагомий внесок у розвиток вищої освіти на території різних регіонів світу.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

  1. Белозерцев Е.П. Образование: историко–культурный феномен / Е.П. Белозерцев. – СПБ.: Изд. Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 704 с.
  2. Булгаков С.Н. Свет Невечерний. Созерцания и умозрения / С.Н. Булгаков. – СПб.: Изд. Олега Абышко, 2008. – 640 с. 
  3. Крикунов А.Е. Образование в перспективе онтологии (онтологическое обоснование педагогических практик в русской религиозной философии): монография / А.Е. Крикунов. – Елец: ЕГУ им. И.А. Бунина, 2010. – 224 с.
  4. Calhoun C. Cosmopolitanism and the Modern Social Imaginary / Craig Calhoun. - Daedalus, – Р. 105-114.
  5. Heilman E. Critical, Liberal, and Poststructural Challenges for Global Education Social Studies / Elizabeth Heilman // The Next Generation: Researching in the Postmodern. Avner Segall, Elizabeth Heilman, and Cleo Cherryholmes. - New York: Peter Lang, 2006. – Р. 189-208.

 

REFERENCES

  • Belozercev E.P. Obrazovanye: y іstoryko–kulturnuj fenomen / P. Belozercev. – SPB.: Y`zd. R. Aslanova «Yurydycheskyj centr Press», 2004. – 704 s.
  • Bulgakov S.N. Svet Nevechernyj. Sozerczanya y umozrenya / S.N. – SPb.: Y`zd. Olega Abushko, 2008. – 640 s.
  1. Krykunov A.E. Obrazovanye v perspektyve ontology (ontologycheskoe obosnovanye pedagogycheskyh praktyk v russkoj relygyoznoj fylosofyjy): monografyja / A.E. Krykunov. – Elecz: EGU ym. Y.A. Bunyna, 2010. – 224 s.
  2. Calhoun C. Cosmopolitanism and the Modern Social Imaginary / Craig Calhoun. - Daedalus, 2008. – R. 105-114.
  3. Heilman E. Critical, Liberal, and Poststructural Challenges for Global Education Social Studies / Elizabeth Heilman // The Next Generation: Researching in the Postmodern. Eds. Avner Segall, Elizabeth Heilman, and Cleo Cherryholmes. - New York: Peter Lang, 2006. – P.189-208.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

ЧУМАК Микола Євгенійович - кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики викладання фізики та астрономії  Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Наукові інтереси: теорія та історія педагогіки.

 INFORMATION ABOUT THE AUTHOR

CHYMAK Mykola Yevgeniyovych - candidate of Pedagogic Sciences Associate Professor of  the Department of theories and methods of teaching physics and astronomy of National Pedagogical Dragomanov University.

Circle of research interests: theory and history of pedagogy.

Коментарі   

# Катренко Евгений 21.11.2018, 10:11
З автором даної статті я згоден. Тому що Микола Євгенійович засвідчив широту наукового обґрунтування наявної фактажності – своєрідного продукту інтелектуальног о розвитку цивілізацій
# Стрілець М.В. 17.11.2018, 09:14
Дякую Микола Євгенійович, за цікаві роздуми, Ви значною мірою заповнили недостаючого матеріалу з проблеми становлення педагогіки як науки...
# Трифонова Олена 15.11.2018, 21:55
Підтримую думку автора, що тісний взаємозв’язок освіти із гносеологією потребує більш ґрунтовного наукового переосмислення у сучасних умовах розвитку науки
# Берун Інна 14.11.2018, 19:46
Прочитавши статтю Чумака Миколи Євгенійовича "ІСТОРИКО-ПЕДАГ ОГІЧНИЙ ХАРАКТЕР РОЗВИТКУ ОСВІТИ У РОЗРІЗІ МІЖДИСЦИПЛІНАРН ОСТІ" для себе особисто я виділила, що Сьогодні поняття «освіта» стає все більш дотичним до прикметника «глобальна», оскільки поверхневість знаннєвого компоненту ніколи не фаворитувалася у суспільних колах, проте й досі наукове висвітлення значущості феномена «глобалізована освіта» або «інтернаціоналі зована освіта» не набуло значних розмахів у дослідницьких проектах. Також хочу виділити, що тісний взаємозв’язок освіти із гносеологією потребує більш ґрунтовного наукового переосмислення у сучасних умовах розвитку науки, оскільки засновується на пізнанні закономірностей пізнавальної діяльності суб’єктів на яких націлюється цілеспрямований навчально-вихов ний вплив.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись