ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ПРИРОДИ В РАКУРСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

25 вересня 2018 Останнє оновлення: 25 вересня 2018

Віта Колесник

(магістрантка 2 курсу Навчально-наукового інституту педагогіки і психології)

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка,

м. Суми

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Н. М. Павлущенко

У статті висвітлені ідеї та погляди В. Сухомлинського про виховання морально-патріотичних цінностей молодших школярів до рідної природи з урахуванням специфіки сьогоденних викликів до початкової школи.

Ключові слова: морально-патріотичне виховання, рідна природа.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Концепція екологічної освіти України визначила пріоритетом загальної середньої екологічної освіти її особистісну орієнтацію, що передбачає створення умов, за яких природа стає особистісною цінністю для кожного школяра. Цим обумовлюється необхідність посиленої уваги педагогічної науки до проблеми опанування учнями широкого кола суб’єктних цінностей природи.

Аналізуючи педагогічну спадщину В. Сухомлинського, слід відзначити, що він відкидав характерне для свого часу сприйняття природи передусім через призму її господарської (практично-економічної) цінності, наголошував на тому, що людина немислима без духовного спілкування з довкіллям [1]. З огляду на важливість створення переліку базових цінностей природи як основи для добору навчального матеріалу та розробки і використання екологічно орієнтованого методичного супроводу, є потреба у конкретизації морально-патріотичних цінностей природи за В. Сухомлинським.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Творча спадщина В. Сухомлинського привертала до себе увагу не одного покоління науковців у галузі педагогіки. Це проявляється в публікаціях і дослідженнях учених та працівників освіти: М. Антонець, І. Беха, Л. Бондар, В. Майбороди, О. Савченко, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської та ін.

Мета дослідження – висвітлення ідей В. Сухомлинського щодо виховання морально-патріотичних цінностей молодших школярів до природи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вивчення наукового доробку видатного педагога виявляє виразний акцент на естетичній цінності природи («Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», «Духовний світ школяра», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Павлиська середня школа», «Розмова з молодим директором» та ін.). Естетичне ставлення до довкілля протиставляється його суто утилітарному сприйняттю: «У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве» [4, 409]. Краса природи розглядається В. Сухомлинським у тісному поєднанні з її моральною, патріотичною, пізнавально-розвивальною цінностями, вона є атрибутом людської духовності взагалі. Слід зазначити, що ця складова спадщини видатного педагога досі не отримала належного визнання у теорії екологічного виховання.

Моральна цінність природи, за В. Сухомлинським, полягає у формуванні відповідних якостей особистості в процесі контактів з довкіллям, його екологічно виправданого перетворення для людських потреб. Він особливо наголошував на вихованні у спілкуванні з природою доброти, сердечності, милосердя до всього живого («Методика виховання колективу», «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Нагорода за добро» та ін.).

Патріотична цінність довкілля обумовлена першовитоками патріотичних та громадянських почуттів молодших школярів із емоційного сприйняття рідної природи. На вислів фундатора, вдумливий і далекоглядний педагог починає творити патріотичний стрижень людини з того, що на все життя відбиває в її свідомості глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, багряний захід перед вітряним днем, тріпотіння марева над горизонтом, безмежну далеч степів, сині тіні в кучугурах лютневого снігу, журавлиний ключ у холодній небесній сині [2, 134].

При розгляді пізнавальної, науково-освітньої цінності природи педагог зупиняється передусім на розвивальному значенні пізнання довкілля. Поєднуючи в собі яскраві образи і причинно-наслідкові зв’язки, природа стимулює активну пізнавальну діяльність дітей і виступає «найбагатшим джерелом думки», «першоджерелом живого слова», джерелом, що живить «криницю розумових сил і нервової енергії дитини» («Серце віддаю дітям»).

Крім того, слід зауважити, що В. Сухомлинський також привертав увагу колег до санітарно-гігієнічної та рекреаційної цінностей природи. Свідченням важливості у його практичній діяльності опори на санітарно-гігієнічну цінність довкілля є опис відповідних спеціальних досліджень, наведений у працях «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа». За значенням для здоров’я дітей видатний педагог порівнював життя серед природи багатою на вітаміни їжею. У його досвіді присвоєння санітарно-гігієнічної та рекреаційної цінностей довкілля для дітей молодшого шкільного віку нерозривно пов’язані з пізнанням природи та діяльністю по її перетворенню, духовним розвитком особистості.

Зрештою, атрибутивною для аксіологічного бачення природи за В. Сухомлинським є господарська цінність довкілля. Корисність і вартість як виміри природи у доробку педагога також подаються передусім у виховному та розвивально-навчальному ракурсах. Праця по перетворенню природивиступає «матеріальним втіленням добрих почуттів», коли головний результат оцінюється не кількістю чи вартістю одержаного продукту, а особистісним зростанням дитини («Народження громадянина»).

На особливу увагу заслуговують твори для дітей В. Сухомлинського про морально-патріотичне ціннісне ставлення дитини до рідної природи. Серед мініатюр для молодших школярів слід назвати передусім такі казки, як «Конвалія в саду», «Серед степу в липневий день».

Розроблена видатним педагогом система морально-патріотичного ставлення дитини до рідної природи широко ним розкривалася також в аспекті етичного виховання [3]. Так, за В. Сухомлинським, виховання в дитини дбайливого ставлення до рідної природи сприяє формуванню виваженості по відношенню до неї, закріплює важливість питання про смисл збереження власного здоров’я, що закріпить думку про здоров’я цілої нації.

Аналіз розкриття цінностей природи у доробку В. Сухомлинського переконує: для видатного педагога пріоритетними були нематеріальні цінності довкілля. З-поміж них особливо вирізняється естетична цінність, яка слугувала чи не провідною системотвірною основою корпусу природних вартостей.

Висновки і перспективи подальших розвідок напряму. Розмірковуючи про світоглядний вимір екологічної кризи нині, зауважимо що над ціннісними є внутрішні цінності людини. Така позиція тотожна відстоюваній свого часу В. Сухомлинським про цінності природи з надійним орієнтиром на виховання підростаючого покоління.

Бібліографія

Копилець Є. В. виховання геоекологічних ціннісних орієнтацій у контексті педагогічної спадщини В. Сухомлинського / Є. В. Копилець // Витоки: Альманах Української асоціації Антона Макаренка. – Вип. 2. – Полтава, 2004. – С. 66-67.
Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т 1. – С. 55-206.
Сухомлинський В. О. Школа і природа / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1977. – Т 5. – С. 536-551.
Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину/В. О. Сухомлинський// Вибрані твори: в 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т 2. – С. 149-416.