• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ КАЗОК ТА ОПОВІДАНЬ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Олександра Штода

(студенка3 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

Університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Т. О. Прибора

Анотація: У статті досліджено досвід морального виховання молодших школярів у дидактично-методичній спадщині В. О. Сухомлинського засобами казок і оповідань.

Ключові слова: В. О. Сухомлинський, моральне виховання, молодший шкільний вік, казка, оповідання.

Існування людського суспільства можливо тільки в тому випадку, якщо всі його члени живуть за одними законами. Фундаментом будь-якої законодавства є моральні принципи, прийняті в цьому суспільстві. Якщо який-небудь індивід не дотримує закони, прийняті в навколишньому його соціумі, то виникає конфлікт, який може закінчиться або зміною світогляду особистості, або його покаранням і подальшим жорстокістю з посиленням конфлікту, або зростанням зневіри аж до самогубства.

Мета: виховати у дітей моральні почуття за допомогою оповідань Сухомлинського.

Останнім часом почастішали випадки дитячої злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції та інших проявів хвороби суспільства. Для оздоровлення суспільства необхідно звернути увагу на моральне виховання. А так як основи морального ставлення до життя в людському суспільстві формуються в молодшому шкільному віці, то стає зрозумілою актуальність використання творчості В. Сухомлинського.

Український вчитель, Н. Адаменко зазначала, що педагог-новатор називав «школою сердечності» виховання дітей 6–10 років. Він радив педагогам вчити дітей добру, любові, милосердю. [1, 8].

В. Сухомлинський у роботі «Серце віддаю дітям» писав, що за допомогою слова можна створити красиві ноти душі, але можна й нанести значну шкоду спотворивши її. З цього можна віднайти висновок: якщо ми будемо користуватися добрими словами, то їх внутрішня краса, їх барви і відтінки лишать незабутній слід у маленькій дитячій душі[2, 105].

Українські педагоги Н. Романовська, О. Ратушна вважали, що педагогічною заповіддю для наступних поколінь є наступні слова: «На любові до дітей тримається світ».При цьому В. Сухомлинський у своїх працях стверджував, що для того щоб любити – треба мати могутню духовну силу. А місія старших поколінь полягає в тому, щоб вдихнути в дитину цю мудрість[7, 95].

Художня література налаштовує серце та розум дитини на творчий дух народу, різні погляди та ідеали, виховання любові до рідної країни, неньки, як зазначав український вчитель І. Сіданич. Вони реалізуються за допомогою читання книжок, яке Василь Олександрович вважав важливим компонентом в житті [9, 282].

Виховуючи дітей, В. Сухомлинський не рідко звертався до книг і привчав до цього вихованців. Він вважав, що книга – невичерпне джерело мудрості. Про те що визначний педагог був переконаний в цьому, ми можемо зрозуміти з його праць: «Деякі питання викладання літератури» (1952), «Духовний світ школяра» (1960), «Щоб душа не була пустою» (1962), «Слово про слово» (1964), «Слово рідної мови» (1965), «Слово і мислення» (1965), «Стежка до квітучого саду» (1969), «Вчити вчитися» (1969), «Джерело Невмирущої Криниці» (1970) та інші.

Він вчив вбачати красу художнього слова в джерелах усної народної творчості, а саме: легендах, казках, приказках та прислів`ях, тому що вони, на думку педагога містять у собі долі людей, їхню мудрість життя і мораль.

В. Сухомлинський застосовував у мовленні крилаті вислови і спонукав до цього учнів. Він був впевнений, що твори усної творчості насичують духовний світ дитини. Спираючись на це переконання педагог справляє уроки «під небом голубим», подорожі до джерел мудрості», організовував свята Книги та Рідного слова. Засновує Кімнату українського слова, де усі діти мали можливість прочитати рідкісні книги, твори зарубіжних письменників, обговорити долю улюблених героїв; проводить «уроки сімейного читання» і багато іншого[6, 60].

Вчителька початкових класів, спеціаліст вищої категорії С.  Маркіна писала, що за шкільною програмою у початковій школі треба вивчити 22 літературних творів – мініатюр педагога. Літературні твори Сухомлинського наштовхують до роздумів, морально-етичного аналізу вчинків героїв творів і про свої вчинки.

З першого класу, учні ознайомлюються з творчістю видатного педагога Наприклад, в букварі М. Вашуленка та О. Вашуленко діти вивчають оповідання «Барвисте коромисло» за допомогою якого виховуються почуття прекрасного[4, 15].

Діти вивчають казку В. О. Сухомлинського «Найщасливіша людина на землі» в якій розповідається про цінність сім`ї. А оповідання «Усі добрі люди – одна сім`я» можна дізнатися про те, що людство – це одна велика сім`я і треба пам`ятати про свої корні. Ознайомлюючись з темою милосердя та справедливість діти з захопленням слухають оповідання «Миколі стало легше». Оповідання «Образливе слово» закликає пам`ятати, що образливі, грубі слова ранять і без того чутливе серце і душу. Щоб навчити дітей самостійності і працьовитості на уроках, дітям пропонують ознайомитись з оповіданням «Чому мама так хвалить Люду?». А оповідання «Перестелимо постіль дідусеві» прокидає доброту в душі навіть черствої людини [3, 12].

Дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор О. Савченко, зазначала, що В. Сухомлинський дуже вміло розповідає про яблука, різнобарв’я постає в уяві дитини, образ яблука можна прочитати у творах: «Яблуко з осіннього саду», «Яблунька і літо», «Яблуко на верхівці», «Бабусина яблуня», «Зламана яблунька», «Яблуко для бабусі», «Червоне яблучко на вершині яблуні» та ін. Через яблуко Василь Олександрович залучає дітей до осмислення найважливіших морально-етичних цінностей таких як: добро, відповідальність, обов’язки, любов до матері, працелюбність. Так само проникає у душу педагог до дітей, будуючи сюжети творів, з іншими словами - символами української мови: серце, людина, совість, соловей, криниця, сонце, поле, колиска, лелека, ластівка, рушник, зозуля. Савченко писавши про твори Сухомлинського зазначала: «Засвоєння слів-символів розвиває дитяче мислення разом з інтелектуальними, моральними і естетичними почуттями, розкриває малюкам джерела виникнення думки і слова. «Я тисячу разів переконувався: без поетичного, емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розвиток дитини»[8, 442].

Але не тільки оповідання були для нього джерелом виховання, а й поезія таких геніїв свого діла, як О. Пушкіна, М. Лермонтова, Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського, В. Сосюри. Вивчення віршів спонукає до розвитку пам`яті та збагачує словниковий запас слів у дітей[9, 282].

Василь Сухомлинський виховував моральні почуття у дітей за допомогою таких творів: «Моральні заповіді дитинства і юності», «Як виховати справжню людину», «Листи до сина», «Духовний світ школяра», «Праця і моральне виховання», «Моральний ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка» та ін.

В.Сухомлинський вважав, що формування у дітей почуття любові до рідної землі, мови, культури народу сприяє більш ефективному вихованню у них соціальної активності, громадянської зрілості, системи активного дійового ставлення особистості до суспільства, природи, до праці й самого себе, а також прилучає дитину до національної культури свого народу, його історії, розвиває почуття власної гідності, поваги до духовної спадщини людства [5, 347].

Тому виховання за допомогою оповідань, казок, легенд, приказок та іншого фольклору дуже важливе для дітей молодшого шкільного віку. І саме за допомогою творчості Василя Сухомлинського можна познайомити дітей з першими моральними вчинками, навчити знаходити щось гарне в кожній людині, цінувати дорослих, в першу чергу батьків. Можна довго писати про духовну спадщину В. Сухомлинського і про його користь у вихованні дітей.

Бібліографія

1. Адаменко Н. Виховання доброти у дітей молодшого шкільного віку за ідеями В. О. Сухомлинського / Н. Адаменко // Журнал Початкова школа. – 2014. –№ 9. – С. 8–9.

2. Кондратенко Н. В. В. О. Сухомлинський про розвиток творчої особистості школярів: індивідуальний і диференційований підходи / Н. П. Кондратенко // Журнал Педагогічний вісник. –2013. –№2/3. – С. 103–106.

3. Лящук Л. Педагогіка добра, педагогіка діалогу Василя Сухомлинського / Л. Лящук Адаменко // Журнал  Початкова школа. –2014. –№ 9. –С. 10–12.

4. Маркіна С. Формування моральних цінностей у молодших школярів на основі педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського / С. Маркіна // Початкова школа: наук.-метод. журн. – 2014. –№ 9. –С. 13–15.

5. Навозняк, Л. Л. Особливості морального виховання учнів засобами фольклору в педагогічній спадщині В. Сухомлинського / Л. Л. Навозняк // Педагогічний дискурс: збірник наукових праць. –2011. – С. 346–349.

6. Небеленчук І. О. Читання художніх творів як засіб формування естетичних смаків, складова морального виховання та духовного збагачення школярів / І. О. Небеленчук // Педагогічний вісник. – 2013. –№ 2/3. –С. 59–64

7. Романовська, Н. Проблема духовності в творчості В. О. Сухомлинського / Н. Романовська, О. Ратушна // Журнал Педагогічний вісник. – 2013. – №2/3. – С.91–95.

8. Савченко, О. Я. Художні твори Василя Сухомлинського для дітей як джерело виховання цінностей / О. Я. Савченко// Педагогічний дискурс: збірник наукових праць, – 2011. – С. 441–443.

9. Сіданич, І. Ідеї духовно-морального виховання дітей у поглядах сучасних учених на педагогіку В. О. Сухомлинського / І. Сіданич // Наукові записки: КДПУ, Вип. 123, – Т. 1. – 2013. – С. 287–292.

 

Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись