• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ПРОБЛЕМИ ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ БЕЗПЕКИ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Ушакова-Кирпач І.М.

Донецький національний медичний університет

На часі спостерігаємо складну, надзвичайну ситуацію в системі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища більшості підприємств, особливо малого і середнього бізнесу. За умов екологічної та демографічної кризи, високої політичної та економічної нестабільності, погіршуються умови праці та збільшується рівень професійних захворювань серед населення працездатного віку, що призводить до значного ослаблення трудового потенціалу, погіршення демографічної ситуації в Україні. Це проявляється зменшенням загальної чисельності працездатного населення, особливо – зменшенням питомої ваги населення молодших вікових груп, як резерву трудового потенціалу.

За даними Держсанпідемнагляду, кількість працюючих в умовах, що не відповідають установленим нормам з охорони праці за останні роки, зросла з 15 до 30 % від загальної чисельності працівників і складає майже 3 млн. людей. Більше 70% підприємств України не відповідають вимогам санітарних правил щодо функціонування на них систем опалення, вентиляції освітлення та роботи санітарно-побутових приміщень. У шкідливих та небезпечних умовах праці на сьогоднішній день працює майже кожен третій робітник.

Для порівняння, рівень смертності на виробництві на Україні вищий ніж у Молдови в 2 рази, у 4,5 разів - ніж в Естонії, у 5 разів ніж у Франції, у 12 разів вищий ніж у Швеції, у 22 рази ніж у Великобританії. [1]

Слід зазначити, що фінансування охорони праці на підприємстві покладено на роботодавця, згідно ст. 19 Закону «Про охорону праці». При цьому, для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці мають становити не менше 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік; для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах – не менше ніж 0,2% від фонду оплати праці.

Це свідчить про необхідність планування заходів з охорони праці роботодавцем, що, в подальшому, надасть можливість врахувати ці витрати у складі загальних фінансових витрат підприємства. Держпраці у листі від 13.09.2016 № 9378/1/4.5-ДП-16 наголошує про вибір працеохоронних заходів на розсуд роботодавця відповідно до специфіки роботи кожного підприємства (установи, організації) та згідно з Переліком № 994. Для прийняття обгрунтованого рішення щодо визначення необхідної суми витрат на фінансування охорони праці у 2020 році необхідно розробити комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення наявного рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам.

Основними витратами на охорону праці належать витрати на видачу працівникам:

  • спеціального одягу, взуття та інших ЗІЗ (ст. 163 КЗпП);

  • мила та знешкоджуючих засобів (ст. 165 КЗпП, ст. 8 Закону № 2694);

  • молока і лікувально-профілактичного харчування (ст. 166 КЗпП, ст. 8 Закону №2694).

Разом з цим, виправдовуючись кризою, більшість роботодавців різних форм власності в останні роки почали економити на безпеці праці, знижуючи і без того мізерні відрахування на працеохоронні цілі, прагнучи досягти якомога більших прибутків за будь-яку ціну та в найкоротші строки. Про це свідчать результати перевірок Держсанпідемнагляду, згідно яких більше 70% підприємств України не відповідають вимогам санітарних правил щодо функціонування на них систем опалення, вентиляції освітлення та роботи санітарно-побутових приміщень. За даними Держкомстату в останні роки понад 1,5 млн. працівників працювали в антисанітарних умовах збільшеної забрудненості повітря на робочому місці хімічними речовинами, пилом, перевищень рівнів шуму та вібрації, важкості та напруженості праці. На деяких підприємствах кількість таких робітників складає до 2/3 загальної кількості працюючих. В середньому в шкідливих та небезпечних умовах праці на сьогоднішній день працює майже кожен третій робітник.

Важливою статтею витрат з охорони праці є проведення атестації робочих місць на предмет відповідності вимогам законодавства про охорону праці згідно ст. 13 Закону №2694 та відповідно до Порядку № 442. Обов’язковим є також виконання вимог ст. 15 Закону №2694, згідно якої роботодавець зобов'язаний або створити на підприємстві службу охорони праці, або залучити відповідних фахівців. В закладах охорони здоров’я з кількістю працюючих 50 і більше осіб повинна створюватись служба охорони праці відповідно до Типового положення № 255. В закладах, де менше 50 осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку. В закладах з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Проте на сьогодні, за оцінками фахівців, в Україні відсутній дієвий економіко-правовий механізм, що спонукає роботодавців приймати ефективні заходи щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці. Діюча система економічних та правових відносин в галузі охорони праці не тільки не протистоїть негативним тенденціям, але й сама є джерелом соціальної напруженості. Це виявляється, насамперед, в діючій системі "пільг та компенсацій" за роботу у шкідливих умовах праці, яка дозволяє державі та роботодавцям економити на охороні праці, змушує працівників ризикувати своїм життям і здоров'ям заради досягнення елементарного життєвого рівня. Так, щороку майже 17 тис. громадян стають інвалідами праці, понад 300 тис. осіб одержують компенсацію за відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. З них близько 50 тис. осіб отримують компенсацію у зв’язку з втратою годувальника.

Продовжується негативна тенденція до збільшення кількості вперше виявлених профзахворювань, число яких складає 5000-7000 щорічно. За допомогою по профзахворюванню робітник звертається до медичних закладів надто пізно, вже після втрати працездатності, і, як наслідок, - інвалідність. Важливою причиною служить той факт, що більшість хворих бояться втратити роботу, тому намагаються приховати наявність у себе патології, несумісної з їхньою професійною діяльністю. До того ж виявлення профзахворювання на виробництві, особливо в закладах охорони здоров’я, тягне за собою розслідування причин професійного захворюван­ня з залученням відповідних фахівців, що не схвалюється адміністрацією закладів. Профілактичні та періодичні медичні огляди проводяться формально або не проводяться зовсім. У результаті це призводить до того, що професійні захворювання не діагностують, а хвороби відносять до загальної захворюваності. При співставленні цих фактів та кількості щорічно виявлених професійних захворювань у працівників цілком впевнено можна дійти висновку, що наявна статистика професійної захворюваності працівників не відповідає дійсності.

Сприяють такому негативному стану охорони праці та низькому рівню захисту працівників від професійних ризиків наступні проблеми:

  • відсутність ринкових механізмів компенсації шкоди здоров'ю та втрати працездатності на виробництві (основну частку економічного навантаження за професійний ризик продовжує нести суспільство, а не роботодавець);

  • відсутність науково обґрунтованих медико-біологічних методів та їх правового закріплення в нормах та рівнях професійних ризиків у різних виробництвах і галузях економіки;

  • наявність помилкової, хибної думки серед працівників з приводу пільг і компенсацій за роботу в несприятливих та шкідливих умовах праці, якій надається перевага перед збереженням здоров'я;

  • відсутність економічних методів стимулювання роботодавців щодо попередження настання нещасних випадків на виробництві;

  • недостатнє фінансування профілактичних заходів і засобів з охорони праці з Державного та місцевих бюджетів, Фондів соціального страхування та роботодавців.

За оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень НАН в Україні щорічні втрати економіки тільки внаслідок травмування і загибелі громадян у сфері, не пов’язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. грн., зокрема внаслідок загибелі – 9,2 млрд., а травмування, що призвело до тимчасової непрацездатності, – 1,12 млрд. грн. Це становить близько 2,5% ВВП України. [2]

Наявність цих проблем створює негативний вплив на результати проведення економічних та соціальних реформ з відновлення економічного зростання і модернізації економіки держави.

Останні глобальні оцінки Європейської спільноти показують, що необхідно терміново вжити заходів, щоб повернути цю тенденцію у зворотному напрямку і запобігти аваріям, нещасним випадкам на виробництві і профзахворюванності, що призводять до інвалідності, спонукають ранній вихід на пенсію, виключення з ринку праці, втрати годувальника та бідність.

Для профілактики та раннього виявлення професійних захворювань у працівників вітчизняним законодавством визначена необхідність проведення наступних заходів: попередніх, перед вступом на роботу, та періодичних медичних оглядів; консультацій з питань здоров’я з профпатологом; атестацію робочих місць; навчання та впровадження освітніх програм безпеки на робочому місці та охорони здоров’я; аналіз захворюваності працівників, у тому числі пов’язаний з професійною діяльністю.

Слід розуміти, що за сучасних умов економічно доцільніше і гуманніше здійснювати профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення умов праці і медичного обслуговування. Дешевше та простіше попередити аварійні ситуації, ніж їх ліквідовувати.

Володіння достовірною інформацією щодо професійної захворюваності працівників є важливим джерелом для оцінки та управління професійними ризиками. Ця інформація необхідна для вирішення питань, пов’язаних з оздоровленням умов праці та попередженням виникнення професійних захворювань у медичного персоналу.

Насамкінець, є нагальна необхідності розроблення та реалізації такої політики у сфері охорони праці, яка б забезпечила встановлення нормативів і параметрів безпеки праці, визнаних міжнародним співтовариством, та обсягів фінансування організаційних та технічних заходів на кожному робочому місці, які б звели до мінімуму ризики травмування і професійного захворювання, а також здійснення заходів з відновлення втраченого здоров’я працівників.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

  1. Аналітичний огляд страхових нещасних випадків на виробництві та профзахворювань за 2019 рік: Звіт Фонду соціального страхування. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/okhorona-pratsi-i-zdorov-ya/17496-vijshov-u-svit-chergovij-nomer-zhurnalu-okhorona-pratsi-3-2020.html

  2. Українське суспільство: міграційний вимір: нац. доповідь / Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/migration_national_report_full.pdf

Коментарі   

# Анатолій Сопільняк 08.04.2020, 18:23
Дана стаття влучно дає зрозуміти сучасний стан безпеки та гігієни праці в Україні. Нажаль, недостатня профілактика, безвідповідальн ість, пізнє виявлення захворювання дає своє. Але маємо надію на покращення становища в даній сфері держави.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись