• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ КАРАНТИННИХ (ОБМЕЖУВАЛЬНИХ) ЗАХОДІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ COVID-19: СВІТОВИЙ ДОСВІД

Коломоєць О.Д., Підвальна А.М.

Кіровоградський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України

Нажаль, сьогодні людство переживає не найкращі часи, адже на перших шпальтах світових ЗМІ в основному висвітлюється інформація про стан розповсюдження гострої респіраторної хвороби, яку спричинює коронавірус SARS-CoV-2 (скорочена назва - COVID-19) [1]. Без перебільшення, наразі вся увага суспільства прикута до процесу розробки медичних препаратів, здатних як лікувати так і профілактувати хворобу, наявності та асортименту медичних засобів захисту, облаштуванню та можливостям закладів охорони здоров’я, їх готовності до прийняття пацієнтів тощо.

Особливого аналізу, на нашу думку, потребують заходи, які впроваджують уряди багатьох країн з метою недопущення розповсюдження хвороби. Слід  зазначити, що у багатьох країнах такі заходи проводяться по різному, з різною інтенсивністю та послідовністю, кількістю задіяних суб’єктів та обмежень. Відповідно, у багатьох країнах стрімкість розповсюдження хвороби різна. Важливим у цьому сенсі вважається дослідження цього процесу з метою його узагальнення, вивчення як позитивного, так і негативного досвіду та вироблення практичних рекомендацій щодо впровадження в чинне законодавство.

Аналізуючи дії країн у сфері боротьби із розповсюдженням COVID-19 та отримані результати слід зазначити, що неможливо більшість класифікувати за якимись чіткими критеріями – майже у кожній країні є свої особливості, переваги і проблеми. Досить часто чинник, який в одній країні ми можемо віднести до позитивних, в іншій може бути визнаний  негативним. Наприклад уповільненню розповсюдженню хвороби може сприяти нерозвинене транспортне сполучення – в іншій це призводить до затримки доставки хворих, медичних працівників, медикаментів та обладнання тощо.

Крім того, розповсюдження хвороби, як ми вже зазначали, в різних країнах відбувалося не одночасно, і критичний аналіз розвитку ситуації в одній країні міг слугувати для керівництва інших країн певним планом дій чи дозволяв коригувати наступні заходи. Наразі постає питання – чи скористалися всі країни цим досвідом і як би розвивалася ситуація при одночасному розповсюдженні хвороби у світі  - залишається поки що відкрите.

Враховуючи зазначене, пропонуємо за критерій класифікації взяти інтенсивність запровадження обмежувальних заходів в країні – вважаємо його найбільш значущим показником у цьому плані, бо саме його проекція на дії керівництва тої чи іншої країни свідчить про серйозність сприйняття загрози на початковому етапі та в подальшому.

Умовно, з певними застереженнями, всі країни світу пропонуємо поділити на шість груп:

До першої групи необхідно віднести країни, які у результаті своєї географічної віддаленості, невеликої площі, відсутності інтенсивного пасажиропотоку з іншими країнами тощо, не подають інформацію про виявлення на їх територіях інфікованих COVID-19 (на момент підготовки доповіді). Зокрема, це такі країни як Лесото, Коморські острови, Сан-Томе і Прінсіпі, Малаві, Південний Судан, Соломонові острови, Самоа, Палау, Тувалу, Науру, Кірібаті, Федеративна держава Мікронезія, Вануату, Тонга, Маршаллові острови. Тут хочемо зауважити, що це ж або дійсно правдива інформація, або ж викривлена у результаті відсутності тестування населення, політичних факторів чи іншого.

До другої групи входять країни, які в силу своєї політичної ізольованості та соціально-політичного устрою не визнають існування COVID-19 або ж наявності хворих на своїй території попри існування об’єктивних даних – в першу чергу це такі країни як КНДР, Туркменістан, Таджикистан, Ємен. Наприклад, в Туркменістані заборонено саме використання слова «коронавірус», а особи за його вживання можуть бути притягнені до відповідальності сьогодні, забороняється навіть поява в громадських місцях в медичних засобах захисту. 

До третьої групи пропонуємо віднести країни, які з різних причин не впроваджують обмежувальних заходів або незначні, незважаючи на поширення хвороби – це Японія, Швеція, Білорусь. Уряд Японії в першу чергу посилається на національний менталітет, свідомість та інформованість населення, а керівництво Білорусії, визнаючи наявність інфікованих та загиблих COVID-19, вважає цю проблему надуманою а саме захворювання – не надто  небезпечним.

До четвертої групи пропонуємо віднести країни, які «перейшли» сюди  із третьої групи - уряди цих країн раніше заявляли, що стримати поширення коронавірусу все одно вже неможливо, а карантинні заходи лише нашкодять економіці. Та різке зростання випадків інфікування COVID-19, зокрема й летальних, спонукало їх до введення карантинних заходів – це, насамперед, Велика Британія, Нідерланди. Частково сюди можна віднести й Росію, оскільки у державі де-факто уведені карантинні заходи, але на офіційному рівні це не визнається.

До п’ятої групи входять переважна більшість країн світу, в тому числі й Україна, які запроваджували обмежувальні (карантинні) заходи поступово, з  врахуванням епідеміологічної обстановки.

Проте можна було б в окрему підгрупу виділити країни, які, в першу чергу із економічних та політичних міркувань (або ж просто не маючи чіткого плану дій при негативному розвитку ситуації, не сприймаючи ситуацію всерйоз), кардинально запізнилися із їх запровадженням. Яскравим прикладом таких країн можуть бути Італія та Іспанія, які, маючи інформацію про наявність випадків інфікування своїх громадян, дозволили 19 лютого 2020 року  проведення футбольного матчу Ліги чемпіонів в Мілані між командами «Аталанта» та «Валенсія», на якому були присутні більш ніж  44000 глядачів, з них – 2000  - з Іспанії [2]. Саме з цим фактором більшість експертів пов’язують спалах та надзвичайну швидкість розповсюдження COVID-19 в обох країнах.

До шостої групи пропонуємо віднести країни, які відразу врахували серйозність ситуації та першими ввели жорсткі карантинні обмеження – це такі країни як Ізраїль та Чехія. Прикладом, відповідального ставлення до проблеми може слугувати той факт, що Чехія перша із європейських держав закрила кордони та ввела низку жорстких обмежувальних заходів, а ізраїльська служба зовнішньої розвідки Моссад із перших місяців пандемії коронавірусу активно долучилася до боротьби зі хворобою. Використовуючи міжнародні контакти й агентурну мережу в усьому світі, оперативники закуповували дефіцитне медичне обладнання для ізраїльських лікарень, перехоплюють вантажі, що замовили інші країни, або купують необхідне у ворожих арабських держав. Агенти роздобули зарубіжні технології, які допомогли Ізраїлю налагодити власне виробництво тестів на коронавірус, апаратів ШВЛ, масок і респіраторів [3].

Авторами  була здійснена спроба в окрему групу винести країни, які тим чи іншим способом з різних причин викривляють інформацію про поширення COVID-19 (у переважній своїй більшості зменшуючи кількість хворих та померлих), але це було неможливо здійснити з низки причин – наприклад, переслідуючи цілі збереження свого політичного іміджу керівництво Китаю спочатку приховувало дані про виникнення нової небезпечної інфекційної хвороби, можливість її передачі від людини до людини, а потім – про реальний стан справ з розповсюдженням хвороби, кількістю інфікованих та загиблих. Досить часто від експертів та спеціалістів звучать звинувачення в бік керівництва Китаю на цю тему, бо вважається, що в іншому б випадку більшість урядів приймали більш рішучі заходи. Тобто в даному випадку спостерігається навмисне викривленні інформації про хворобу. Вже зараз через це існує інформація про наявність або підготовку судових позовів до КНР на багатомільярдні суми.

Багато експертів у подібному підозрюють низку країн, таких як Іран чи Росія. В окремих країнах (зокрема, Італія, Франція) значна кількість померлих не була належним чином обстежена, що також призвело до викривлення інформації.

Слід зазначити, що така ситуація відбувалася та відбувається в багатьох країнах світу, а математичне моделювання розвитку пандемії COVID-19 тільки підтверджує дану інформацію.

Отже, у низці країн така інформація була неточною або неповною через низку причин:

  • відсутністю належної кількості тестів, що призвело не тільки до проблем із своєчасністю надання медичної допомоги хворим, відсутністю розуміння реальної картини розповсюдження хвороби, а й до того, що необлікованими залишилися хворі в легкій формі, які одужували, а також померлі, яким ставили інші діагнози;
  • спеціального приховування чи викривлення через політичні та економічні чинники;
  • неможливістю національної системи охорони здоров’я справитися із піковим навантаження хворих на COVID-19, що не дало можливість встановити дійсний діагноз у всіх хворих або померлих.

Вважаємо, що на процес поширення COVID-19 впливає значна кількість суб’єктивних та об’єктивних факторів, зокрема:

Суб’єктивні:

  • географічна віддаленість країни від епіцентру або джерела інфекції;
  • наявність спільного кордону з країною – вогнищем захворювання;
  • щільність населення та територія;
  • національні традиції та релігійні особливості;
  • розгалуженість транспортних шляхів та сполучення;
  • наявність на території країни національних анклавів з біженцями, нелегальними мігрантами тощо;
  • розвиток медицини та медичного страхування;
  • ступінь розвитку консолідованого суспільства;
  • розвиненість та економічний стан країни;
  • соціально-політичний устрій;
  • наявність в країні відповідного законодавства.

Об’єктивні:

  • дії уряду (керівництва) країни щодо підготовки до пандемії - наявність плану з протидії, який би передбачав підтримку бізнесу, малозабезпечених верств населення та безробітних;
  • здатність керівництва країни та її парламенту до швидких та виважених дій, їх вміння вчасно реагувати на вимоги сьогодення, наявність тактичного та стратегічного планування;
  • застосування різного роду обмежувальних заходів;
  • наявність стратегічних запасів медичного обладнання, медичних засобів захисту.
  • Вважаємо за необхідне окремо розглянути обмежувальні заходи, які можна запровадити в країні на час дії карантину:
  • обсервація, в тому числі й примусова, та ізоляція осіб, які повернулися із-за кордону;
  • запровадження комендантської голини, режиму перепусток;
  • заборона появи в громадських місцях без медичних засобів захисту;
  • заборона проведення релігійних обрядів, масових, спортивних та розважальних заходів;
  • запровадження санітарного контролю в місцях перетину кордону, транзитному транспорту;
  • заборона в’їзду/виїзду з населеного пункту, окремої території, країни, припинення міжнародного сполучення всіма видами транспорту;
  • припинення освітнього процесу в дитсадках, школах, навчальних закладах, переведення дітей на дистанційну форму навчання;
  • закриття, призупинення або переведення в режим «точок видачі», «адресної доставки» тощо закладів харчової промисловості та обслуговування;
  • переведення в режим обсервації (самоізоляції) колективи організацій, установ, підприємств, в яких був виявлений хворий;
  • закриття (призупинення) роботи організацій, установ, підприємств.

Аналізуючи ситуацію в Україні слід зазначити, що попри обґрунтовану критику окремих дій керівництва країни введення карантинних заходів в державі було виправданим та своєчасним. Це дозволило виграти головне – час, який дозволяє краще готуватися до піку захворювання на території держави.

Важливим залишається відношення населення до проблеми – тільки серйозне ставлення кожного громадянина до вимог обмежувальних заходів, до особистого життя та життя своїй рідних дозволить з найменшими втратами подолати пандемію COVID-19. Поки що головним постулатом протидії хворобі є гасло «Залишайся вдома!».

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

  • Коронавірусна хвороба 2019. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B0_%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B0_2019 (дата звернення 12.03.2020).
  • «Біологічна бомба»: Як матч Ліги чемпіонів міг спричинити спалах коронавірусу в Ломбардії / Espreso: веб-сайт. URL: https://espreso.tv/article/2020/03/24/quotatalantaquot_quotvalensiyaquot_yak_match_ligy_chempioniv_stav_golovnym_chynnykom_rozpovsyudzhennya_koronavirusu_v_italiyi (дата звернення: 09.04.2020).
  • Моссад став зброєю Ізраїлю проти коронавірусу. / Бабель: веб-сайт. URL: https://thebabel.com.ua/texts/41943-mossad-stav-zbroyeyu-izrajilyu-proti-koronavirusu-agenti-zakupovuyut-i-perehoplyuyut-obladnannya-ta-tehnologiji-cherez-svoyu-shpigunsku-merezhu-v-usomu-sviti-perekazuyemo-material-nyt (дата звернення: 09.04.2020).

Коментарі   

# Валентин Вовк 23.04.2020, 16:26
Актуальна публікація, яка акцентує увагу на карантинних заходах як методу зменшення швидкості розповсюдження коронавірусу. Але світовий досвід показує, що результат боротьби з хворобою визначається готовністю держави до цієї загрози. В умовах сучасного стану медицини. а особливо системи управління Україні слід очікувати на серйозні виклики. Без санепідемслужби і таким ставленням до лікарів, до медичної науки побороти хворобу допоможе лише Бог.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись