• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ ТА СПОРТИВНО-МАСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Олексій Стасенко
(Кіровоград, Україна)

Стаття присвячена сучасним підходам до вирішення проблем фізкультурної освіти у вищих навчальних закладах. У роботі подано й обґрунтовано шляхи та перспективи удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців, а саме учителів фізичної культури для здійснення ними фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в загальноосвітніх навчальних закладах. З’ясовано завдання, структуру та особливості організації й проведення даного виду роботи. Визначено знання, уміння й навички, якими повинен оволодіти майбутній фахівець для якісного здійснення даного виду діяльності у сучасних умовах та наведено основні аспекти навчального процесу з певним спрямуванням.

Ключові слова: фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова діяльність, майбутні учителі фізичної культури.

Статья посвящена современным подходам к решению проблем физкультурного образования в высших учебных заведениях. В работе поданы и обоснованы пути и перспективы усовершенствования профессиональной подготовки будущих специалистов, а именно учителей физической культуры по организации и проведению ими физкультурно-оздоровительной и спортивно-массовой работы в общеобразовательных учебных заведениях. Определены знания, умения и навыки, которыми должен овладеть будущий специалист для качественного осуществления данного вида деятельности в современных условиях, и приведены основные аспекты учебного процесса с определённой направленностью.

Ключевые слова: физкультурно-оздоровительная и спортивно-массовая деятельность, будущие учителя физической культуры.

The article is devoted to the modern approaches of solving problems of sports education in higher education institutions. The paper gives and grounds the ways and prospects of professional training improvement of prospective professionals, namely teachers of physical education involving the question of organization and holding of sports and recreation and mass sporting activities in secondary schools. There have been defined knowledge and skills, which a prospective specialist should acquire for high-quality implementation of this type of activity in modern conditions, and there have been given the key aspects of the educational process with a certain direction.

Keywords: sports and recreation, and mass sporting activities, future teachers of physical education.

Постановка проблеми. Формування інформаційно-технологічного суспільства, докорінні зміни у суспільно-економічному, духовному розвитку держави потребують підготовки вчителя нової генерації. Реалізація цього стратегічного завдання зумовлена також глибинними змінами у системі й структурі загальної середньої та вищої освіти й необхідністю інтеграції національної освіти у Європейський освітній простір.

Метою розвитку педагогічної освіти є формування вчителя ХХІ століття, здатного здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, широко використовувати новітні технології й реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, забезпечувати розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовних потреб, бути конкурентноспроможним на ринку праці [14].

Пріоритетним завданням системи освіти є виховання у людини відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я тих, хто її оточує, як до найвищих суспільних та індивідуальних цінностей. Тому фізичне виховання та загальнодоступний спорт, нетрадиційні методи й системи оздоровлення мають посісти особливе місце в кожному навчальному закладі й стати обов’язковим атрибутом відпочинку кожного учня або студента на засадах валеології й здорового способу життя.

Реалізація державної політики у сфері фізичної культури і спорту передбачають перехід від нової гуманітарної моделі даних видів діяльності, коли в центрі уваги системи будуть інтереси, потреби та мотиви майбутнього вчителя, що уможливить значно активізувати процес самореалізації особистості, утвердить в громадській думці та суспільній практиці пріоритетність і високу економічну ефективність оздоровчої рухової активності для профілактики захворювань й асоціативної поведінки; модернізувати механізми ресурсного забезпечення розвитку фізичної культури і спорту із розв’язанням завдань збереження та оздоровлення довкілля [12].

В умовах соціально-економічних перетворень в Україні здоров’я української нації належить до рангу пріоритетних ідеалів та національних інтересів. Саме тому з позицій сьогодення набуває особливої уваги й потребує вирішення проблема якісної підготовки майбутніх учителів фізичної культури як фахівців, спроможних належним чином здійснювати фізкультурно-оздоровчу й спортивно-масову діяльність з урахуванням новітніх здоров’язберігаючих технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здійснюючи перегляд відповідних джерел слід зазначити, що нині рівень розвитку фізичної культури й спорту вимірах ще не задовольняє українське суспільство. Громадська думка та соціальна практика здебільшого ігнорують можливості фізичної культури та спорту у розв’язанні багатьох соціально-економічних проблем. В Україні не налагоджено ефективну пропаганду здорового способу життя, переваг фізичної культури й спорту [13].

Одним із важливих завдань національної освіти є підготовка висококваліфікованих педагогічних кадрів. Учитель виконує важливу соціальну функцію – здійснює духовний, розумовий, фізичний розвиток і виховання особистості. Його праця спрямована не лише на організацію навчально-пізнавального процесу, а й на організацію позааудиторної, оздоровчої діяльності учнів, систематичне розв’язання завдань формування активного громадянина. Тому основні напрями розбудови сучасної вищої школи вимагають пошуку ефективних шляхів здійснення професійної підготовки майбутніх учителів, завданням яких є не тільки оволодіння фундаментальними фаховими знаннями, а й сприяння становленню культу здоров’я, виховання фізично, психічно і духовно здорового громадянина держави [7].

У своїй праці О.В. Шевченко і Л.С. Виноградова трактують, “… що озброєння студентів знаннями із сучасних методів і систем оздоровлення – найбільш раціональний спосіб підвищення якості підготовки спеціалістів фізичного виховання різних освітньо-кваліфікаційних рівнів” [10: 5].

Як зазначає Л.О. Демінська, “…. науково-педагогічний аспект цієї проблеми зумовлений потребами в розробці теоретичної моделі професійної підготовки висококваліфікованих спеціалістів – учителів фізичної культури. Організаційно-методичне вирішення завдань підготовки учителів фізичної культури пов’язане з необхідністю впровадження у систему діяльності вищих навчальних закладів нових навчальних планів, програм, освітніх технологій. Усе це свідчить про те, що проблема підготовки майбутніх учителів фізичної культури, формування їх професійної культури та педагогічної майстерності є актуальною і вимагає свого теоретичного й практичного вирішення” [3: 3].

У психолого-педагогічній літературі проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури має багатоаспектне теоретичне висвітлення. Так, концептуальні засади підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання висвітлено в працях Е.С. Вільчковського [1], Л.П. Сущенко [8], Б.М. Шияна [11] та ін.

Формування готовності до професійної діяльності майбутніх учителів фізичної культури досліджували М.Т. Данилко [2], В.І. Наумчук [5], Г.І. Презлята [6], та ін.

Метою дослідження є обґрунтування завдань та особливостей фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи, розкриття змісту і визначення перспектив професійної підготовки майбутніх фахівців до цього виду діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. На основі аналізу наукових джерел та законодавчих і нормативних документів, а також власного практичного досвіду можна констатувати, що фізкультурно-оздоровча робота є одним із основних напрямів впровадження фізичної культури в освітнє середовище, яка спрямована на підтримання та зміцнення здоров’я дітей і молоді та здійснюється з урахуванням стану їх здоров’я, рівня фізичного та психічного розвитку.

Стосовно завдань, що вирішуються у ході фізкультурно-оздоровчої роботи, узагальнюючи дані літературних джерел та законодавчих і нормативних документів, ми поділяємо думку В.І. Ляха, Г.Б. Мейксона, Ю.А. Копилова, які вважають, “… що головна роль фізкультурно-оздоровчої роботи полягає у сприянні нормальному фізичному розвитку організму, прищепленні та удосконаленні різних рухових навичок з метою зміцнення здоров’я та масовому охопленню школярів заняттями фізичною культурою” [9: 177].

Виходячи із завдань цієї діяльності, можна констатувати, що фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи у режимі навчального дня розглядаються як складові фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів. Особливістю або головною відзнакою спортивно-масових заходів є те, що враховуючи їх змагальний характер, до них можуть залучатися лише ті діти, які не мають обмежень щодо стану здоров’я.

Також складовою фізкультурно-оздоровчої роботи є і урок фізичної культури, який одночасно має і навчальне значення. При цьому нормативні документи зараховують урок, всі фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня, заняття з учнями, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи, “дні здоров’я і фізичної культури”, заняття з плавання (навчальні заклади, що мають відповідні умови), Всеукраїнські спортивні ігри школярів “Старти надій”; Всеукраїнські змагання за комплексними тестами оцінки стану фізичної підготовленості “Зміна”; Всеукраїнські змагання з футболу на призи клубу “Шкіряний м’яч”; Всеукраїнська Спартакіада для дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків (школи-інтернати); спортивні змагання з видів спорту навчальної програми; товариські зустрічі з видів навчальної програми – до обов’язкових фізкультурно-оздоровчих заходів і виділяють позашкільну складову цієї роботи, яка здійснюється за бажанням (фізкультурні гуртки в школі, оздоровчі табори) або самостійно (ранкова гімнастика, домашні завдання, фізкультпаузи, загартовування, активний відпочинок тощо) [4].

Науково-педагогічний аспект даного виду діяльності зумовлений потребами у розробці педагогічної системи професійної підготовки висококваліфікованих спеціалістів-учителів фізичної культури, які безпосередньо будуть його здійснювати. Організаційно-методичне вирішення завдань підготовки учителів фізичної культури пов’язане з необхідністю впровадження у систему діяльності вищих навчальних закладів нових навчальних планів, програм, освітніх технологій. Усе це свідчить про те, що проблема підготовки майбутніх учителів фізичної культури, формування їхньої професійної культури та педагогічної майстерності є актуальною та вимагає свого теоретичного і практичного вирішення.

Ефективність організації професійної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі повинна визначатися за системою вимог. Ми вважаємо, що рівень оптимізації в навчальному процесі доцільно визначати за допомогою таких вимог, а саме:

  1. відповідність змісту й формам педагогічних впливів у ВНЗ реальним можливостям студентів та їхній попередній підготовленості до вивчення конкретного предмету, циклу дисциплін професійної підготовки;
  2. забезпечення рівня оволодіння студентами основами знань, умінь і навичок з вузівських дисциплін, передбаченого державними програмами й критеріями оцінок у межах темпово-часових норм навчальної роботи;
  3. досягнення міцності засвоєння навчального матеріалу студентами і готовності їх до практичного використання у відповідності з вимогами, які висувають до педагогічної системи підготовки фахівця, що формується.

Запропонована система вимог досить універсальна і може бути успішно застосована. Викладені вимоги входять до структурно-логічних рамок професійної підготовки майбутнього вчителя. Зміст першої вимоги відповідає початковому етапу навчання. Друга вимога виступає у вигляді головного – відображає якісну характеристику всього процесу навчання. Третя вимога стосується завершального етапу навчання, у рамках якого здійснюється інтенсивна корекція компонентів, що відстають, на тлі педагогічної системи підготовки вчителя фізичної культури. У відповідності із запропонованими вимогами підготовка майбутніх учителів фізичної культури може мати локальну або універсальну направленість. У першому випадку вдосконалюється лише процес навчання однієї із дисциплін відповідно до вимог системи підготовки спеціаліста. В іншому – один з етапів цього процесу, який включає застосування циклу дисциплін при формуванні спеціальних знань, умінь і навичок учителя фізичної культури.

Оптимізація навчально-виховного процесу щодо здійснення підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності повинна здійснюватися на основі керівництва цим процесом. У зв’язку з цим видається важливою конкретизація системи підготовки майбутнього фахівця за її етапами й розробка відповідної програми, яка органічно сполучає реалізацію провідних завдань навчання з формуванням спеціальних знань, умінь та навичок. Керівний вплив повинен охоплювати всі розділи підготовки. При цьому слід враховувати, що теоретико-методична підготовка більш „керована”, а практична – менш пластична, і, відповідно, питанням удосконалення останньої необхідно приділяти більше уваги.

У процесі професійної підготовки вчителя необхідно прагнути здійснити спрямований вплив на становлення основних професійних здібностей студентів, використовуючи при цьому засоби, методи й форми, що сприяють формуванню знань, умінь та навичок, яких вимагає специфіка діяльності вчителя фізичної культури.

Стосовно процесу професійно-педагогічної підготовки вчителя фізичної культури, то його слід розглядати як сукупність свідомих, цілеспрямованих дій викладача щодо студентів з метою підготовки майбутніх учителів до виконання функцій стосовно організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності. Роль викладача за таких умов ще більше зростає, бо він бере на себе професійну відповідальність за діалектичне поєднання інтересів особистості й виховного колективу з інтересами та ідеалами суспільства.

Викладач повинен створити модель педагогічної майстерності, яка формується, визначає мету заняття, знайомить із організаційною формою завдань та програмою їхньої реалізації, керує і здійснює контроль, надає консультації, виправляє помилки. Студенти у свою чергу знайомляться з організаційною формою заняття, осмислюють отримані завдання й вивчають способи їх вирішення, виконують задану програму дій, здійснюють усний і письмовий облік виконаної програми і контроль за формуванням рівня спеціальних знань, умінь та навичок.

Власне педагогіка співробітництва і є насправді те реальне застосування основних положень цієї концепції в теорії та практиці виховання й навчання. Педагогіка співробітництва дійсно стає ідеологією перебудови педагогічної науки і практики. „Дидактичні принципи” педагогіки співробітництва – це принципи повноцінного міжособистісного спілкування, побудованого на повазі до іншого судження, довірі й взаєморозумінні, активному та свідомому ставленні до справи. Тому в педагогіці співробітництва немає дидактики, відокремленої від теорії виховання. Навчально-виховний процес, позбавлений дійсного співробітництва, гальмує інтелектуальний та моральний розвиток як студентів, так і викладачів. Лише їхнє співробітництво має розвивальний ефект.

Особистість викладача, його думки й знання, часто значний педагогічний досвід і майстерність повинні на кожному занятті відкрито пропонуватися студентам як важливий компонент формування майбутнього фахівця. У зв’язку з цим одним із провідних аспектів підвищення якості підготовки педагогічних кадрів потрібно вважати систему удосконалення практичної професійної підготовки студентів, а успішність застосування знань на практиці – найважливішою професійно-прикладною ланкою навчання й виховання, на якій ґрунтується і якою повинен завершуватися весь процес підготовки сучасного спеціаліста у вищому педагогічному навчальному закладі.

Таким чином, існує постійна необхідність удосконалення змісту, організації й методики викладання фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи на практичних, оглядово-методичних заняттях, а також в умовах педагогічної практики з більш чіткою й послідовною орієнтацією на майбутню професійну діяльність.

Основу діяльності студентів факультетів фізичного виховання під час вивчення організації та методики проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи становить набуття ними необхідних знань, умінь і навичок, які служать свого роду конструктивним матеріалом для особистісно-професійних якостей учителя. Видається необхідним спеціалізувати методику їх формування таким чином, щоб вони не стали самоціллю, а були засобом побудови професійно важливих педагогічних якостей.

Ми вважаємо, що підготовка майбутніх фахівців до фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи слід розглядати як процес, що спрямований на формування мотивацій (усвідомлення важливості систематичних занять фізичними вправами, зацікавленість цією роботою, бажання досягнути успіху в майбутній професійній діяльності, підвищення рівня професійної підготовленості та фахової кваліфікації); знань (особливостей організації та проведення даної роботи з учнями різних вікових груп, методики лікарсько-педагогічного контролю за навчально-тренувальним процесом, особистісно-орієнтованих технологій фізичного розвитку школярів, обізнаність зі способами спрямування діяльності колективу фізичної культури школи й наданні повсякденної допомоги в його роботі); умінь (вдало організовувати навчально-тренувальний процес у масовому спорті, планувати та якісно проводити всі форми фізкультурно-оздоровчих занять, надавати допомогу учням щодо самостійних занять фізичними вправами, систематично здійснювати самоаналіз професійної діяльності); навичок та особистісних якостей майбутніх учителів фізичної культури (навичок комунікативної і творчої діяльності).

Висновки. У процесі проведеного дослідження визначено, що фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова діяльність – це організовані обов’язкові і додаткові заняття з учнями, які проводяться школою як в режимі навчального дня, так і в позаурочний час. Розкриваючи сутність цієї роботи, ми виходили з мети, завдань та основних педагогічних принципів, на яких вона має будуватися: добровільності, ініціативи та самодіяльності, врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, послідовності та взаємодії всіх видів діяльності.

Аналіз наукової літератури та власні дослідження з обраної проблеми засвідчили, що підготовка майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності набула в останній час особливої актуальності у зв’язку з різким погіршенням здоров’я школярів, необхідністю підвищення оздоровчої функції фізичної культури, вихованням відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих як до вищої індивідуальної і суспільної цінності; формуванням у школярів навичок ведення здорового способу життя; оптимізацією режиму навчально-виховного процесу; збільшенням рухової активності учнівської молоді; активізацією фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в усіх ланках системи освіти. Оновлення змісту професійної підготовки майбутніх учителів передбачає формування підготовленості випускників до фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів та творчого вирішення завдань збереження здоров’я учнів.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі вбачаємо у формуванні готовності майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої роботи зі школярами, які за станом здоров’я входять до складу спеціальної медичної групи.

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. Вільчковський Е.С. Професійна спрямованість підготовки фахівців з фізичного виховання / Е.С. Вільчковський // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Харків: ОВС, 2002. – С. 301–309.
  2. Данилко М.Т.Формування готовності до професійної діяльності майбутніх вчителів фізичної культури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00.02 „Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення” / М.Т. Данилко – Луцьк, 2000. – 19 с.
  3. Демінська Л.О. Міжпредметні зв’язки у процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 „Теорія і методика професійної освіти” / Л.О. Демінська. – Луганськ, 2004. – 29 с.
  4. Книга вчителя фізичної культури: Довідково-методичне видання / Упоряд. С.І.Операйло, А.І.Ільченко, В.М.Єрмолова, Л.І.Іванова. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 464 с.
  5. Наумчук В.І.Професійна підготовка майбутніх вчителів фізичної культури в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.04 / Наумчук Володимир Іванович. – Т., 2002. – 232 с.
  6. Презлята Г. Підвищення результативності методичної роботи з учителями фізичної культури / Г. Презлята // Фізичне виховання в школі. – 2001. – № 1. – С. 30-
  7. Плачинда Т.С. Педагогічні умови стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / Т.С. Плачинда. – Кіровоград, 2008. – 20 с.
  8. Сущенко Л.П. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (теоретико-методологічний аспект): Монографія /          Л.П. Сущенко. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2003. – 442с.
  9. Физическоевоспитание учащихся 5-7 класов:Пособие для учителя / Под ред.В.И.Ляха, Г.Б.Мейксона. –М.: Просвещение, 2002. – 192 с.
  10. Шевченко О.В. Основи шейпінгу: [Навч. посібн.] / О.В. Шевченко,       Л.С. Виноградова. – Харків: ПП Озеров, 2013. – 156 с.
  11.  Шиян Б.М. Теоретико-методичні основи підготовки вчителів фізичного виховання в педагогічних навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра пед. наук: спец. 13.00.04 „Професійна педагогіка” / Б.М. Шиян. – К., 1997. – 50 с.
  12.  Язловецький В.С. Спортивно-масова та фізкультурно-оздоровча робота у вищій школі: [Навч. посібн.] / Язловецький В.С., Турчак А.Л., Лещенко Г.А. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. – 284 с.
  13.  Язловецький В.С. Організація та методика оздоровчої фізичної культури: [Навч. посібн.] / В.С. Язловецький, А.Л. Турчак. – Кіровоград: Поліграфічне підприємство «Екслюзив-Систем», 2010. – 312 с.
  14.  Язловецький В.С. Новітні технології у фізичному вихованні та          спорті: [Навч. посібн.] / Язловецький В.С., Маркова О.В.,                                Язловецька О.В. – Кіровоград: Поліграфічне підприємство «Екслюзив-Систем», 2014. – 204 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Стасенко Олексій Анатолійович – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Коло наукових інтересів: удосконалення процесу фізичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Коментарі   

# Олексій Стасенко 22.05.2015, 16:25
Дякуємо за коментар, будемо й надалі активно працювати в цьому напрямку.
# Наталья 22.05.2015, 11:09
Согласна с мнением о том, что необходимо менять отношение к занятиям физкультуры и в средней, и в высшей школе. Поэтому приоритетным на сегодня становится воспитание нового поколения педагогов данной дисциплины, которые смогут способствовать этому процессу.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись