ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ МИСТЕЦТВА ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Інна Шишова
(Кіровоград, Україна)

Питання підвищення ефективності навчання і виховання дітей із особливими потребами є актуальними як для України, так і для інших держав світового суспільства, адже великий відсоток дітей має порушення у розвитку. Інклюзія передбачає створення освітнього середовища, яке відповідає потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Ключовим фактором сприяння інклюзивній освіті є підготовка педагогів високої психолого-педагогічної культури. Мистецтво має значні можливості для покращення підготовки фахівців в умовах інклюзивної освіти. У статті досліджено особливості використання мистецтва у структурі навчання майбутніх фахівців.

Ключові слова: корекційна освіта, мистецтво, інклюзивна освіта, психолого-педагогічна культура, розвиток,учні з обмеженими можливостями, студенти.

The problem of the increase of efficiency of the training and education of children with special necessities is vital question as for Ukraine as for other countries of world community because more and more pupils have problems of various organs and systems development. Training of teacher’s high psychological-pedagogical culture is a key factor in promoting inclusive education. Art has significant opportunities to improve the training of specialists in the conditions of growing interest to the person, striving to bring her life to civilized norms.In the article the theoretical and methodical bases of use of art are explored in the system of development of the future teacher of correctional education. The meaning is reasonable is scientific-art paradigm of education and the methodological approaches and conceptual bases of introduction of art in the contents of professional training of the future teachers of correctional education. The theoretical bases explored of art as base of development of the students.

Keywords: correctional education, art, inclusive education, psychological–pedagogical cultural, development, pupils with limited abilities, students.

Постановка проблеми. У наш час досить швидко відбуваються процеси, які змінюють людину і світ, тому педагогічні працівники мають бути готовими до реалій, що виникають. За словами німецького педагога Георга Кершенштейнера, «школа зобов’язана гнучко відгукуватися на зміни в суспільстві і повинна сама стати немов би суспільством в мініатюрі».

Одним з найбільш актуальних завдань сучасної системи освіти України є розв’язання забезпечення права дітей з особливими фізичними і психічними потребами на рівний доступ до якісної освіти, незалежно від стану здоров’я, місця їх проживання; створення належних умов для функціонування і розвитку інклюзивної освіти в нашій державі, забезпечення достатнього обсягу фінансування для впровадження інклюзивного навчання; зміни освітньої парадигми, удосконалення навчального процесу шляхом урахування сучасних досягнень науки та практики; забезпечення архітектурної доступності загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, незалежно від форм власності, та підпорядкування відповідно до потреб дітей; підготовку достатньої кількості кваліфікованих педагогічних кадрів, які добре володіють методиками інклюзивного навчання, створення системи підвищення їх професійної майстерності.

Стратегічна мета полягає у формуванні нової філософії державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку, реалізації та поширенні моделі інклюзивного навчання цих дітей у загальноосвітніх навчальних закладах, забезпеченні нормативно-правової та навчально-методичної бази у відповідності до Конвенції ООН про права дитини.

Існує велика потреба у зміні ідеології підготовки фахівців психолого-педагогічного спрямування. Студентів потрібно готувати не тільки до професійної діяльності з того фаху, який вони обрали, вступаючи до вищого навчального закладу. Майбутні фахівці мають отримати принципово іншу картину світу, установку і мотивацію щодо професійної діяльності, зрозуміти, інколи – прийняти як беззаперечний факт, що у соціумі є діти, які потребують особливої уваги, ставлення, глибини розуміння, докладання більших зусиль, постійного удосконалення професійного рівня.

Значний розвивально-виховний потенціал у цьому процесі має мистецтво. Воно є специфічною формою суспільної свідомості та естетичної діяльності людини, виступає засобом зберігання і передавання раціонального й емоційного досвіду людства. Під час вивчення таких дисциплін, як «Основи дефектології», «Основи корекційної педагогіки», «Спеціальна психологія», «Психологія «важкого» учня», «Педагогічна психологія» студенти мають засвоїти, що мистецтво, різні його види містять значні можливості у здійсненні компенсаторної ролі у розвитку та діяльності людей з особливими потребами, та оволодіти технологіями творчого впровадження цих знань на практиці.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Напрям підготовки майбутнього вчителя-професіонала, що передбачає урахування унікальності, своєрідності кожної особистості, її духовного, внутрішнього світу, розкривають у класичній та сучасній науці праці П. Блонського, К. Ушинського, М. Пирогова, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського, Д. Лихачова, М. Монтессорі, А. Маслова, І. Беха, М. Боришевського, С. Максименка.

Важливу роль у вирішенні проблем дослідження особливостей психіки людини мають дослідження таких вчених, як Б. Ананьєв, Д. Богоявленська, Л. Виготський, Дж. Гілфорд, В. Дружинін, В. Козубовський, П. Каптерев, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Е. Старобінський, Б. Теплов, Д. Узнадзе, З. Фрейд, В. Ефроімсон.

Питання психофізіологічних особливостей дітей із порушеннями розвитку, закономірності їх навчання і виховання, особливості спеціальної освіти дітей зі спеціальними потребами, шляхи соціальної адаптації та реабілітації цієї категорії осіб досліджували у своїх працях науковці В. Бондар, Л. Вавіна, Л. Виготський, В. Засенко, В. Золотоверх, А. Колупаєва, Г. Мерсіянова, Т. Сак, В. Синьов, Є. Соботович, Л. Фомічова, О. Хохліна, О. Шевченко, М. Шеремет, М. Ярмаченко та інші.

Проблема корекції поєднується з проблемою розвитку особистості і розглядається у цілому як проблема корекційного розвитку чи корекційно-розвивальної роботи. Про це свідчать дослідження В. Баудіш, І. Грошенкова, Г. Дульнєва, І. Єременка, В. Карвяліса, Є. Ковальової, В. Липи, В. Лубовського, І. Моргуліса, В. Синьова, В. Тарасун, Б. Тупоногова, О. Хохліної. Саме корекційне виховання є провідним фактором у розвитку дитини з обмеженими можливостями.

Емоційно-творчий аспект розвитку особистості містять праці М. Бахтіна, М. Бердяєва, В. Біблера, Ю. Борєва [2] та інші.

Мистецтво як один з найбільш ефективних засобів естетичного виховання особистості досліджували В. Асмус, Р. Арнхейм, В. Ванслов, І. Гончаров, М. Каган, Є. Квятковський, Б. Мейлах, М. Овсянніков, С. Раппопорт, В. Розумний, Ю. Фохт-Бабушкін, Г. Шевченко, Б. Юсов та інші.

Чинники становлення творчої особистості педагога обґрунтовано в креативній психології та акмеології (Дж. Равен, М. Амінов, І. Зимня, Д. Кабалевський, Н. Кузьміна, С. Максименко, А. Маркова, П. Флоренський та ін.). Пошуку шляхів професійної підготовки з урахуванням цих закономірностей присвячено роботи таких фахівців як О. Бондаревська, Н. Рачковська, Ю. Сенько, Л. Фрідман, І. Якиманська.

Мета статті полягає у дослідженні прогресивних підходів до підготовки студентів в умовах інклюзивної освіти та аналізі технологій використання потенціалу мистецтва під час здійснення цієї діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Загальна світова тенденція зростання інтересу до людини передбачає розуміння суті гуманістичного, людиноцентрованого підходу до досліджень проблеми інклюзії дитини із порушеннями розвитку у життя суспільства. Розвиток дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, реалізувати свої власні потреби та інтереси. Проте будь-яке порушення, часом досить незначне, може негативно позначатисяна психічному розвитку дітей, викликаючи певні обмеження й специфічні особливості пізнавальної діяльності і деформуючи становлення особистості.

Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особливою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій. З цією метою кожний навчальний заклад має створити у себе такі умови, щоб відповідати потребам дитини з різними порушеннями психофізичного розвитку, адже доведено, що дитина з будь-якими порушеннями розвитку потенційно може сприймати світ, в якому вона проживає, проте, якщо вона фізично не в змозі дістатися сходами до класу, адже не побудовано пандусу, свої інтелектуальні здібності їй буде розкрити набагато важче.

Провідним фактором сприяння інклюзивній освіті має стати підготовка педагогів. «Обов’язковими є постійний самоаналіз, самоудосконалення, глибоке знання дітей групи, про яку йде мова» [6: 219].

Студенти мають оволодіти як ґрунтовними знаннями щодо методик особистісно орієнтованої психології та педагогіки, виховання і навчання дітей з особливими потребами, так і вміти розрізняти та враховувати відмінності у роботі із дошкільниками, які мають особливі фізичні та психічні потреби, у викладанні предметів шкільного курсу різному контингенту школярів; вчитися будувати корекційно-педагогічний процес з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини, структури порушення, спираючись на традиційні принципи і методи спеціальної психології і педагогіки, а також використовуючи сучасні психолого-педагогічні технології

Необхідність успішного вирішення цих питань потребує формування у студентів психолого-дидактичних, спеціально-дефектологічних вмінь, розвитку професійної самосвідомості, психологічної культури, досконалого володіння психологічними технологіями. Найвищими мають стати як рівень освіти, так і особистісні якості – толерантність, емпатія, життєва мудрість, шляхетність. Особливу увагу варто приділити способам збереження психічного здоров’я майбутніх фахівців, які працюватимуть в умовах інклюзивної освіти.

Важливо приділяти увагу емоційному інтелекту студентської молоді. «Емоційний інтелект передбачає наявність певного комплексу знань, умінь, навичок, що дозволяють відчувати, попереджати небезпечний вплив на психіку ситуацій, які виникають у процесі психолого-педагогічної діяльності, уміння корегувати як свій стан, так і психічну напруженість, надмірну агресію, стрес учнів» [6: 220].

«Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її» [4: 211]. Попередити емоційний дискомфорт, створити позитивну мотивацію, підтримувати на належному рівні активність і самостійність особистості, формувати вміння довільно спрямовувати увагу на власні емоційні відчуття, наслідувати вираження емоцій, розуміти емоційні стани інших, саморегулювати власну поведінку допомагають продуктивні методи корекції емоційного стану, психогімнастика, сюжетно-рольові ігри, неструктуровані ігри, арт-терапія, групові рухливі ігри.

Особливе місце в житті людини займають естетичні почуття. С. Максименко пише: «Естетичні почуття – це відчування краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків і рухів. Гармонійна злагодженість в об’єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія пов’язані з почуттям приємного, насолодою, яка глибоко переживається та облагороджує душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й у почуттях людина утверджує себе у предметному світі.

Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по-різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживають гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи кольорів, звуків, форм та рухів, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів.

Естетичні почуття тісно пов’язані з моральними. Вони облагороджують особистість, сповнюють її високими прагненнями, утримують від негативних вчинків» [4: 218].

Великий емоційно-творчий потенціал мають національне та світове мистецтво: фольклор, театр, музика, музеї, образотворча діяльність, кінематограф, література, декоративно-ужиткове мистецтво, природа. «Кожна вікова група потребує особливого догляду, виховання. У народі завжди хвалять матір, яка постійно розмовляє з немовлям, співає пісень, адже це з раннього віку розвиває розумові здібності дитини. Схильність дітей до наслідування старших дуже рано починає виявлятись і їхніх іграх та іграшках. У давнину іграшки виготовляли з дерева, глини, парафіну, полотна тощо. Робили їх батьки, рідні або купували на ярмарках. Часто іграшки, виготовлені народними умільцями, є довершеними мистецькими творами. Такі іграшки сприяють формуванню естетичних смаків» [3: 315].

Збагатити знання і досвід студентів має дослідження творчої спадщини видатних всесвітньо відомих педагогів, які обґрунтували і впровадили методи мистецтва та арт-терапії на практиці. Наприклад, неімецьким педагогом, теоретиком дошкільного виховання Фрідріхом Фребелем описано ряд психотерапевтичних методик, які сьогодні активно впроваджуються у корекційній діяльності. Серед них - «Ігри в подорожі». Це ігри, що дають можливість створювати і вправляти самостійну здатність рухатися і ходити: це - освітні подорожі, це - ігри, що дають багатий запас спостережень і досвіду. Гра називається «Маля бажало б також подорожувати». Діти стоять при цьому в колі: м’ячик подорожує від однієї дитини до другої і таким чином збуджує і в самій дитині охоту подорожувати; це можна помітити по самих дітях, навіть по кожній окремій дитині [5]. Іншою грою, описаною Ф. Фребелем, який вивів взаємне відношення, місце зіткнення в житті хороводу й центрального його пункту, є хороводний танок. «Прекрасною грою є танок з переплітанням. Так само і танок хвиль, як я назвав його для різноманітності через деяку подібність, є для дітей забавною грою... Подібно до того як ця гра зображує спіральну лінію, що закручується, а потім знову розпускається, точнісінько так можна в іншій грі утворити зірку» [5].

Актом творчості, що дозволяє дитині відчути і зрозуміти саму себе, вільно висловлювати свої почуття і думки, звільнитися від конфліктів і сильних переживань, розвинути емпатію, бути самою собою, мріяти і надіятися на краще, зняти напругу, є малювання. На думку Ф. Фребеля, «...малювання, як цілком творча діяльність людини, повинно проходити через усвідомлення, повинно супроводитися усвідомленням. Але і те й друге, у свою чергу, має початок у мові й виходить із слова; тому й малювання повинно пов’язуватися з словом, яке вказує (пояснює) і доводить (пробуджує свідомість). Але оскільки й тут діяльність дитини проходить через... почуття приємного, прекрасного й справедливого, то малювання повинно супроводитися не лише вимовленим словом, а також і словом пісні, тобто повинно вести до істинного й прекрасного» [5].

Під час корекції емоційних відхилень, страхів, розладів рухів і мовлення, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, під час проблем спілкування може бути корисною музикотерапія. Музика позитивно впливає на емоційно-психічний стан, що сприяє розвитку уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, тобто тих психічних процесів, що забезпечують пізнавальну діяльність. Спеціальний корекційний вплив на дитину за допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації або оптимізації її психічного стану здійснює бібліотерапія. Танцювальна терапія впливає на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування. Для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалення взаємодії з оточуючим світом успішно використовують казкотерапію. Лялькотерапія покращує соціальну адаптацію, під час корекційної роботи зі страхами, заїканням, порушеннями поведінки, а також під час роботи із дітьми, що мають емоційні травми [7: 202].

Використання різноманітних форм, методів та засобів мистецтва є доцільним під час лекційних та практичних занять. Під час вивчення теми «Діти з порушеннями зору» майбутнім фахівцям у якості самостійної роботи за доцільне вважаємо прочитати повість В. Короленка «Сліпий музикант», переглянути художній фільм, що знято за цим твором, проаналізувати особливості адаптації дитини із порушеннями зору в оточуючому середовищі, художньо інтерпретовані у цих творах; ознайомитися із поезіями Е. Асадова, скульптурами Ліни По, музикою Стіві Уандера, художнім фільмом «Запах жінки», написати психолого-педагогічне есе на тему: «Долаючи темряву».

Роль зору у житті людини є надзвичайно великою. Зір допомагає отримати яскраві враження про всесвіт, побачити людей, природні явища, витвори мистецтва, він має велике значення для розвитку рухів людини. Важливість зору, безумовно, є беззаперечною для художників, прикладом цього є самі їхні картини та біографії. Одна з картин є особливою. На полотні фламандського живописця і гравера Яна Брейгеля Старшого (Оксамитового) (1568-1625) «Аллегорія Зору» (1617) зображено прекрасних дівчат і маленьких купідонів в оточенні різноманітних предметів, що мають радувати зір. Один з купідонів тримає перед молодою жінкою дзеркало, інший підносить букет її подрузі. На столі перед нею розкладене коштовне каміння, біля ніг розташовано астролябію і телескоп, у центрі кімнати розміщено глобус. Люстру у кімнаті увінчує двоголовий орел – герб династії Габсбургів, символ влади над Фландрією. Серед картин, що оточують героїв, у правій частині композиції можна бачити полотно, на котрому зображено Ісуса, який зцілює сліпого.

Під час вивчення теми «Психологічні особливості дітей із аутизмом» студенти аналізують кінофільм «Людина дощу» та з’ясовують, які особливості аутичних дітей знайшли художнє втілення в образі головного героя.

Особливості розвитку людей зі складними порушеннями яскраво ілюструє біографічно-творча спадщина О. Скороходової.

Часто предметом дослідження представників різних видів мистецтва ставали люди із порушеннями розвитку. Вони надихали митців силою своєї волі, характеру. Неодноразово фламандський художник Пітер Брейгель Старший (біля 1525-1569) у своїх жанрових роботах зображував осіб, тіло яких несе відбиток нездоров’я. Митця цікавить не стільки фізичне порушення, скільки психологія і поведінка людей, які відрізняються світоглядом, манерами від здорових. У його творах відсутня іронія, а мають місце, швидше за все, сум та співчуття до тяжкості суворого ставлення світу до людей, які відрізняється від інших. Так, за рік до смерті художником намальовано картину «Каліки» (1568), його останню велику роботу, що зараз зберігається у Луврі.

Іспанським художником Хосепе де Ріберою (біля 1591-1652), який писав релігійні картини і портрети простих людей, у 1642 році створено портрет «Кульгавчик» (Лувр), де зображено маленького жебрака, що шкутильгає. Завдяки майстерності митця увага глядачів зосереджується на щирій посмішці та любові хлопчика до життя, що легко можна зрозуміти, переглядаючи картину.

Під час навчання студенти мають оволодіти знаннями щодо психолого-педагогічного впливу мистецтва на людину та технологіями ефективного використання арт-терапії. За словами І. Беха: «Відтак, у освітньому процесі вся сукупність образотворчих знань, умінь, навичок повинна викладатися, усвідомлюватися і застосовуватися як засіб, необхідний для вирішення студентом задач творчого характеру, тобто розвиток у нього творчого початку, творчої особистості, емоційно-естетичної відгукливості. Значний вплив у цьому плані можуть здійснити на студента і твори мистецтва і саме його багаторічне перебування у художньому середовищі» [1: 63]. Використання творів мистецтва у якості ілюстративного матеріалу, з метою підвищення ефективності навчального процесу є цілком доцільним, на нашу думку, адже таким чином розвивається мислення студентів, підвищується їхній культурний рівень, створюються нові знання, нові зв’язки, художні образи, до навчального процесу додається більше творчості.

Робота в умовах інклюзивної освіти, із дітьми, які мають порушення розвитку, потребує особливого складу душі, енергії, розуміння фізичного і душевного болю, емпатії та толерантності, оптимізму, віри у доброту, у краще, особливої делікатності, вміння ефективно організовувати діяльність та спілкування у колективі здорових ровесників, регулювання емоційного стану, успішну роботу з батьками різних груп дітей.

Незалежно від своєрідності психофізичного розвитку діти впливають на стан психологічного здоров’я своїх педагогів. Взаємодія з особливими учнями унаслідок суб’єктивно-об’єктивних причин може більш істотно впливати на виникнення і розвиток симптомів психічного вигорання, ніж робота з дітьми, які нормально розвиваються. Спеціалісти, які працюють із дітьми з особливостями розвитку, виконують надзвичайно важливі завдання, сприяючи соціальній адаптації та суспільній інтеграції, формуванню особистості дітей із різними групами порушень. Тому майбутні фахівці мають не тільки оволодіти основами фахових предметів, але й навчитися власній емоційній саморегуляції, творчим підходам до майбутньої діяльності. Засобом для вирішення цих завдань також може стати використання творчого потенціалу мистецтва.

Висновки з дослідження полягають у тому, що:

1. Розвиток особистості студента і формування його готовності до майбутньої професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти є ключовими у теорії і практиці педагогічної роботи сучасного вищого навчального закладу.

Під час підготовки сучасних фахівців принциповим є запровадження сучасних моделей організації навчання, виховання і реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку, оскільки ефективність інклюзивної освіти залежить від правильного психолого-педагогічного супроводу цих дітей, який забезпечують вчителі-дефектологи, вихователі дошкільних установ, педагоги, психологи.

2. Значний потенціал для виховання і навчання дітей з порушеннями розвитку в умовах інклюзивної освіти має мистецтво. Під час підготовки студентів до діяльності в умовах інклюзивної освіти можуть бути використані його різноманітні форми, методи та засоби.

За умов ефективного використання мистецтво стає важливим фактором сприяння інклюзивній освіті, здійснює великий психотерапевтичний вплив, впливає на емоційну сферу, виконує комунікативну, регулятивну, катарсичну функції, сприяє профілактиці синдрому вигорання, збереженню психічного здоров’я усіх учасників психолого-педагогічного процесу.

Подальші наукові розвідки передбачено спрямувати на дослідження особливостей використання національних засобів мистецтва під час підготовки студентів до діяльності в умовах інклюзивної освіти.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бех І.Д. Виховний простір у розвитку особистості / І.Д.Бех // Вища освіта України №3 (додаток 1) – 2012 р. – Тематичний випуск «Педагогіка вищої школи : методологія, теорія, технології». – Т. 1. – С. 56-67.
2. Борев Ю. Б. Эстетика: Учебник / Ю.Б.Борев – М.: Высш. шк., 2002. – 511 с.
3. Лозко Г. С. Українське народознавство / Лозко Г. С. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
4. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник / С. Д. Максименко. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 272 с.
5. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки: Навч. посіб. / [від упорядників, вступні нариси та упорядкув. З. Н. Борисової, В. У. Кузьменко; За заг. ред. З. Н. Борисової]. – К.: Вища шк., 2004. – 511 с.
6. Шишова И. А. Формирование эмоционального интеллекта студентов в процессе подготовки к работе с детьми, имеющими ограниченные возможности обучения и воспитания / И. А. Шишова // Continitibetweentheprimarygeneralandmaingeneraleducation: contents, management, monitoring : materialstheinternationalscientificconferenceApril 18-19, 2014. – Prague : Vědeckovydavatelské centrum «Sociosféra-CZ». – Р. 215-221.
7. Шишова І. О. Емоційно-творчий аспект підготовки студентів психолого-педагогічного профілю до роботи із дітьми з особливими потребами / І.О. Шишова // Наукові записки. – Випуск 133. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. - С. 195-203.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Шишова Інна Олексіївна – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Коло наукових інтересів: психолого-педагогічна підготовка студентів до освіти дітей із особливостями розвитку.