ТВОРЧЕ ВИКОРИСТАННЯ ІДЕЙ В. СУХОМЛИНСЬКОГО У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ

25 вересня 2017 Останнє оновлення: 25 вересня 2017

Інна Германчук

(магістрант факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації)

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

м. Київ

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент В.І. Саюк

Анотація. У статті актуалізовано проблему підготовки майбутніх педагогів до роботи з дітьми раннього віку та зосереджено увагу на важливості використання творчого доробку В.О. Сухомлинського для її успішного розв’язання.

Ключові слова: ідеї В. Сухомлинського, професійна підготовка майбутніх педагогів, робота з дітьми раннього віку.

Постановка проблеми. Актуальною проблемою в умовах реформування вітчизняної системи освіти і дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) зокрема, стає підготовка майбутніх педагогів до роботи з дітьми раннього віку. З огляду на посилення уваги суспільства на значущість роботи педагогічних працівників із дітьми раннього віку, успішне її здійснення багато в чому залежать від рівня його професійної підготовки. Аналіз практичного досвіду педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів показує, що, з одного боку, підвищуються вимоги до педагога, який працює з маленькою дитиною, підкреслюючи соціальну значимість і затребуваність його професії, а, з іншого боку, – спостерігається низький рівень професійної педагогічної підготовки фахівця до такого виду діяльності. Звідси виникає потреба у формуванні готовності майбутніх педагогів до роботи з дітьми раннього віку як умови ефективного їх розвитку, навчання та виховання, підвищення професійної майстерності, гуманізації та співпраці з дітьми, батьками, колегами. Для цього необхідно звернути увагу на більш глибоке вивчення праць корифеїв педагогічної науки України, зокрема, Василя Олександровича Сухомлинського.

Педагогічна спадщина В. Сухомлинського з кожним роком все більше привертає увагу наукової, педагогічної і громадської спільноти як в нашій країні, так і за кордоном. Розроблена ним гуманістична педагогічна система навчання і виховання дітей, збагатила вітчизняну педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, зробила неоціненний внесок у теорію і практику освіти та виховання [2; 3; 5; 8].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням педагогічної спадщини видатного педагога-новатора займаються багато сучасних вітчизняних дослідників, зокрема, В. Антонець, C. Білецька, М. Богуславський, А. Гранкін, Н. Карпова, В. Ликова, М. Мухін, О. Сухомлинська, С. Соловейчик, І. Старцева, Т. Челпаченко та ін. Зазначені автори здійснили наукове осмислення гуманістичних ідей вченого, його методологічних принципів виховання дітей різних вікових груп, питань, пов’язаних з співвідношенням особистого і громадського в дитячому колективі, проблеми дидактики, підвищення психолого-педагогічної майстерності педагогів тощо.

Мета статті – розкрити можливості творчого використання ідей В. Сухомлинського у професійній підготовці майбутніх педагогів до роботи з дітьми раннього віку.

Виклад основного матеріалу. В. Сухомлинський завжди підкреслював величезну відповідальність педагогічних вищих навчальних закладів (ВНЗ) у підготовці компетентних фахівців. Він вважав, що саме педагогіка у ВНЗ повинна стати провідною дисципліною, у центрі уваги якої – жива дитина і живий учитель[8,518].

Глибоке знання індивідуальних особливостей вихованців, вміння розуміти духовний світ дітей для того, щоб впливати на їх свідомість і почуття, керувати їх розумовою працею, вміння навчити дітей відчувати добро і зло, хотіти добра, правди, чесності, духовної краси – саме у цьому вбачав сенс професійної діяльності майбутнього педагога Василь Олександрович [1, 114].

Вивчаючи педагогічну спадщину В. Сухомлинського за його творами «Серце віддаю дітям», «Розмова з молодим директором школи», «Народження громадянина», «Сто порад учителеві», «Листи до сина» ми зможемо зрозуміти, як розв’язати проблеми підготовки педагога, адже педагогіка Василя Олександровича на віки, на століття випередила свій час.

Василь Олександрович Сухомлинський створив цілісне вчення про педагога – про його багатогранну професійну діяльність, про всебічне вдосконалення його знань, теоретичну і практичну підготовку. Він стверджував, що саме учитель є провідною фігурою у справі виховання і навчання підростаючого покоління. На його переконання, серцевиною будь-якої системи виховних впливів є:

а) особистість педагога в широкому сенсі цього поняття;

б) слово педагога;

в) знання;

г) праця;

д) духовне спілкування;

е) колектив;

ж) самовиховання.

Василь Олександрович підкреслював, що особистість виховується тільки особистістю. Найважливіше джерело виховання почуттів педагога – це багатогранні емоційні взаємини з дітьми, у дружному колективі, де вчитель не тільки наставник, а й друг і товариш [7, 116]. Провідні закономірності виховання, на думку Василя Олександровича, реалізуються у процесі пізнання, емоцій, спілкування та діяльності.

У контексті проблемного поля професійної підготовки майбутніх педагогів до роботи з дітьми раннього віку особливої гостроти і значущості набувають творчі ідеї В. Сухомлинського, слушність та конструктивність яких сьогодні важко переоцінити. Зокрема, йдеться про усвідомлення на рівні переконань майбутніми педагогами тієї істини, що «..дитячі роки – той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки – джерела життєвого ідеалу»; дитинство – це «не підготовка до майбутнього життя», а «неповторне, яскраве, самобутнє життя»; «кожну людську рису закладає природа, а відшліфовувати належить батькам, педагогам, суспільству»; від того, що увібрала у цей період дитина з оточуючого середовища, «залежать її якості як особистості». Від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки раннього дитинства, що викликало її подив і захопило, що обурило і примусило плакати – не від образи, а від переживання за долю інших людей – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець» [6, 220];

Природа дитини ще з раннього віку «робить її надзвичайно чутливою» до педагогічних впливів; відтак, з одного боку, важливу роль відіграє особлива соціально-професійна місія вихователя у формуванні дошкільної зрілості, а з іншого, можна вести мову про домінування конструктивно-організаційних завдань педагогів у роботі з дітьми раннього віку з-поміж інших (догляд за дітьми, діагностична, гностично-дослідницька, консультативно-координальна); «немає в дитині нічого, що вимагає від педагога жорстокості», а, водночас, принципово важливо вмотивувати засвоєння дитиною «десяти заповідей», чого не можна їй робити [6, 35]. Таким чином, нині актуалізується слушна заувага видатного педагога: «…діти, на яких часто кричать, втрачають здатність сприймати найтонші відтінки почуттів інших людей, і це особливо тривожить – вони втрачають чутливість до правди, справедливості». Тут спостерігається розширення суто науково-педагогічного змісту гуманізму як концептуального підґрунтя формування особистісно-професійних якостей конкурентоздатного педагога [4, 10].

Висновки і перспективи подальших розвідок напряму. Отже, як засвідчує аналіз професійної діяльності сучасних педагогів ДНЗ, ще й досі недооціненою залишається конструктивність «діалогу із В.О. Сухомлинським» в контексті розв’язання проблем роботи з дітьми раннього віку. Тож, дбаючи про вирішення провідної проблеми дошкілля на сучасному етапі, що полягає в педагогічному проектуванні процесу гармонійого розвитку особистості дитини, принципово важливим є творча реалізація ще й такої ідеї В.О. Сухомлинського – «казка, гра, неповторна дитяча творчість – вірний шлях до серця дитини». Саме у цьому і вбачається педагогічний успіх педагога у розв’язанні зазначеної проблеми.

Бібліографія

Антонець М.Я. 3 любов'ю до дитини (В.О. Сухомлинський про професійно-педагогічну підготовку вчителя) // Дайджест пед. ідей та технологій «Школа-парк». – 2002. – №1. – С.114-117.
Калюжный А.А. В.А.Сухомлинский и профессиональная подготовка учителя // В.А.Сухомлинский и современная школа Урала, Сибири: Материалы региональной научно-практической конференции. – Ч.1. – Оренбург: Изд-во ОГПУ, 2003. – С.231-235.
Корнєєва Н.М. Виховання дітей у дошкільному закладі за В.О. Сухомлинським // Наука і освіта. – 2001. –№5 – С.43-44.
Лавриненко О. Гуманізм як домінанта виховної системи Василя Сухомлинського / О. Лавриненко // Рідна школа. – 2005. – №1. – С. 9-12.
Лесіна Т.М. В.О. Сухомлинський про проектування розвитку особистості дитини як пріоритет діяльності вихователя ДНЗ [Електронний ресурс] / Т.М. Лесіна. – Режим доступу: www.cuspu.edu.ua/ua/ntmd/konferentsiy/
Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа. Вибрані твори. В 5 т./ Сухомлинський В. О. – К. : Рад. шк., 1977. – Т.4. – С.7–390.
Тарапака Н. Творче використання досвіду В.О.Сухомлинського в умовах діяльності сучасного дошкільного закладу // Наука і освіта. – 2001. –№5. – С.114-116.
Цюпак І.М. Впровадження ідей В.Сухомлинського у виховний процес дошкільних закладів Херсонщини / І.М. Цюпак // Педагогічний дискурс : зб. наук. праць. – Хмельницький: ПП Балюк І.Б., 2011. – Вип. 10. – С. 518-521.