УДОСКОНАЛЕННЯ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ГРИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Ірина Іванютенко

(магістрантка VІ курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд пед. наук, доцент І. Г.Баранюк

Анотація: Статтю присвячено розгляду ідей В. О. Сухомлинського щодо шляхів удосконалення спостережливості та уваги школярів засобами гри. Аналіз наукової літератури з психології та педагогіки, а також аналіз педагогічних творів В. О. Сухомлинського засвідчив, що вивчення даної проблеми є актуальним, оскільки увага і спостережливість мають велике значення в навчальній діяльності особистості.

Ключові слова: увага, спостережливість, шкільний вік, гра.

Постановка проблеми. Спостережливість, уважність та увага в цілому є досить важливим фактором для успішної навчальної діяльності. Важливою умовою ефективності навчання виступають пізнавальні інтереси молодших школярів. Тому формування пізнавальних інтересів учнів можна вважати одним з першочергових завдань, спрямованих на підвищення активності та уважності школярів у навчально-виховному процесі. Таке розуміння освіти істотно перебудовує і збагачує палітру педагогічних цінностей, що визначає вибір учителями початкових класів підходів до організації навчально-виховного процесу.

Аналіз досліджень. Проблема активізації пізнавальної діяльності дітей шкільного віку стала предметом вивчення у працях багатьох педагогів. Ш. Амонашвілі, С. Бондаренко, В. Лозової, О. Матюшкіна, В. Паламарчук, С. Шацького, Т. Шамової та ін. Про велику роль в удосконаленні уважності та спостережливості дитини за допомогою гри можемо знайти в працях Г. Аквільової, О. Бахарева, В. Букатова, Л. Грицюк, Л. Мифтакової, Л. Носенко, О. Сорокіної, О. Удальцової, С. Шмакова, П. Щербаня та ін. Як показує аналіз сучасної практики з педагогіки та психології, ми можемо побачити, що багато науковців базували свої праці на використанні педагогічних ідей В. Сухомлинського.

Метою статті є вивчення та аналіз поглядів В. Сухомлинського на проблему організації процесу вдосконалення спостережливості дітей шкільного віку засобами гри.

Виклад основного матеріалу. В психології існує безліч підходів до визначення поняття увага, уважність, спостережливість. Так, наприклад, Е. Тітченер зазначав, що увага – це саме сенсорна ясність. Іншої думки притримувався М. Добринін, який вивів поняття уваги як стану психологічної концентрації, зосередженості на будь-якому об’єкті [1,121­128]. Також ми можемо говорити про те, що увага під час навчального процесу може визначатись, як активність особистості, тобто – це здатність особистості до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища і самої себе.

Шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. На уроці учитель має привертати увагу учнів до навчального матеріалу, намагаючись утримати її тривалий час, переключаючи з одного виду роботи на інший. В порівнянні з дошкільнятами, школярі набагато уважніші. Вони здатні сконцентрувати увагу на нецікавих діях, але в них домінує мимовільна увага [4,38].

Увага формується різними засобами. Одним з яких є гра. Вона ставить учня в умови пошуку, пробуджує інтерес до перемоги, а звідси прагнення бути швидким, уважним, спритним, зібраним, уміти чітко виконувати завдання, дотримуватися правил гри [3,69]. В грі учні вчаться логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими [3, 74].

В. Сухомлинський писав: «..шкільне навчання має один дуже серйозний недолік, а саме: з тієї хвилини, як дитина сіла за парту, ми класними стінами, дошкою, книгою, зошитом відгороджуємо її від того середовища, в якому відкрилось її перше джерело живої думки і живого слова, – від природи, від лісу і саду, від тихої діброви і зеленого лугу, від синього неба і вогняної квітки соняшника, від дзвінкого дзвіночка жайворонка і дзюрчання перших весняних струмочків…» [5, 158].

Він стверджував, що найважливішою рисою розумового розвитку є спостережливість. Саме тому на своїх уроках педагог навчав дітей бачити і чути, відчувати і розуміти навколишній світ, спостерігати за всім, що відбувається навколо нас. Організовуючи роботу з дітьми, вчений передусім піклувався про те, щоб дітям було цікаво, а для цього використовував красу навколишнього середовища. Так легше думати, краще фантазувати, швидше добирати слова з найтоншими відтінками. «Я прагнув, щоб перш ніж розгорнути книжку, по складах прочитати перше слово, діти прочитали сторінки найпрекраснішої у світі книги – книги природи».

Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодівала формами й процесами мислення, збагачувалася поняттями, кожне з яких сповнюється реальним змістом причинно-наслідкових зв’язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача.

На уроках мислення педагог навчав дітей не тільки сприймати навколишній світ, а й помічати відносини між предметами та явищами навколишньої дійсності. Діти відкривали та пізнавали закони природи.

Василь Сухомлинський давав високу оцінку грі як засобу, за допомогою якого можна навчити дитину спостерігати і зосереджуватись на певному предметі. Він писав: «Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості. То що ж страшного в тому, що дитина вчиться писати граючись, що на якомусь етапі інтелектуального розвитку гра поєднується з працею, і вчитель не так уже часто говорить дітям: «Ну, пограли, а тепер будемо трудитися!» [5, 170].

На перший погляд гра здається легкою. Але насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення основних потреб дитини. Узагальнюючи думки щодо освітнього значення гри, В. Сухомлинський з цього приводу пише: «Тисячу разів сказано: навчання – праця, і його не можна перетворювати на гру. Та не можна поставити китайську стіну між працею і грою. Придивімося уважно, яке місце займає гра в житті дитини, особливо в дошкільному віці. Для неї гра – це найсерйозніша справа. У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку» [5, 173] .

Педагог писав «Урок іде цікаво ‑ це означає, що навчання, мислення супроводжується почуттям піднесення, схвильованості учня, подиву, інколи навіть зачудування перед істиною, яка відкривається, усвідомленням і відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму й волі людини» [5, 194] .

Висновки. У школярів часто виникає неуважність при одноманітній і малопривабливій для них роботі. А ідеї В.О.Сухомлинського про значення гри для розвитку уваги як дітей, так і дорослих залишається актуальними і в наш час.

Гра – ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Кожна гра виконує різні функції: збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мову, уяву, творчість. Але головна мета введення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання.

Аналізуючи творчу спадщину Василя Олександровича Сухомлинського, можна зробити висновок, що головною умовою ефективного вдосконалення уваги та спостережливості педагог вважав використання гри на уроках та навчання за допомогою спостереження. Недостатня вивченість педагогічної спадщини В. Сухомлинського сучасними педагогами-практиками полягає в тому, що ми не маємо змоги відтворити його ідеї в сучасному навчальному процесі. Оскільки рівень освіти сьогодення та скорочення програми навчання не дають можливості вчителю реалізувати все найкраще і все те, що зміг дати великий педагог своїм вихованцям ще багато років тому. Необхідно детальніше вивчити педагогічну спадщину великого педагога і ввести її в навчальний процес, можливо, саме тоді діти будуть хотіти навчатись, оскільки на уроках буде цікаво і легко вивчати щось нове.

Бібліографія

1. Добрынин Н. Ф. О новых исследованиях внимания / Н. Ф. Добрынин // Вопросы психологи. ‑ 2000. ‑ №3. ‑ С.121–128.

2. Левитина С. С. Можно ли управлять вниманием школьника? / С. С. Левитина. ‑ М.:Знание, 1980. – 96с.

3. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія: навч.посібн. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К.: Академія, 2011. – 368 с.

4. Скрипниченко О. В. Вікова та педагогічна психологія : навч. посібн. / О. В. Скрипченко – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям /В. О. Сухомлинський // Вибр. тори: В 5-ти т.− Т.3. – К.: Рад. школа, 1977. – С.7–283.