ЕФЕКТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ У ВНЗ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 Останнє оновлення: 15 лютого 2017

Ольга Турмис (Одеса) Україна

Відомо, що головним завданням навчання іноземної мови у ВНЗ є завдання сформувати в студентів іншомовну компетенцію - навчити студентів користуватися іноземною мовою як засобом спілкування в усіх видах мовленнєвої діяльності в різноманітних ситуаціях реального життя.

Одним з аспектів у реформуванні освіти є впровадження нових методик оцінки навчальних досягнень студентів. Ефективність та надійність такої оцінки може реалізуватися шляхом контролю. Контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів є важливою складовою навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі. Контроль (від фр. control) у дидактиці вищої школи слід розуміти як педагогічний супровід, спостереження і перевірку успішності навчально-пізнавальної діяльності студентів. Природно, що протягом навчання студенти можуть досягти лише певного рівня спілкування в ситуаціях, обмежених програмою. Для того, щоб дізнатися, чи володіють вони іноземною мовою на належному рівні, необхідно здійснити точний та об'єктивний контроль, під час якого визначається рівень навчальних досягнень тестованих.

Процес контролю, здійснюваний викладачем, передбачає декілька етапів:

перевірку (виявлення рівня отриманих студентами знань, умінь танавичок);
оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і навичок та порівняння їх із певними стандартами, окресленими вимогами навчальних програм);
облік (фіксація результатів у вигляді оцінок, балів, рейтингу в журналі, заліковій книжці, залікових чи екзаменаційних відомостях).

Відповідно до цілей контролю, які визначають педагоги, для ефективної реалізації цих форм перевірки використовують певні методи.

Методи перевірки - це сукупність прийомів і способів педагогічної діагностики ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів забезпечувати повну й змістовну інформацію про перебіг дидактичного процесу у навчальних закладах та про його дієвість і результативність.

Основні методи перевірки успішності студентів у дидактичному процесі та визначення ефективності цього процесу, побічне спостереження, усне опитування, вправляння, програмований контроль, письмовий контроль, тестування тощо.

За допомогою методу спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання, з'ясовує нахили і здібності, успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних ситуаціях, визначає обсяг і глибину оволодіння професійними знаннями, рівень опанування відповідними навичками та вміннями, ступінь сформованості особистісних якостей, визначає недоліки й шляхи їх усунення тощо. Контрольне спостереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях.

Ще одним методом перевірки є усне опитування. Його здійснюють за допомогою бесіди, оповідання студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів професійних явищ тощо, їхня найбільша методична цінність - те, що вони забезпечують безпосередній живий контакт педагога з тими, хто навчається. В основі усного опитування - монологічна відповідь студента або бесіда. Цей метод, завдяки своїй специфіці й характеру застосування, використовують і щоденно на планових заняттях, і на різноманітних перевірках. Під час опитування особливу увагу слід приділяти формуванню доброзичливої морально-психічної атмосфери в групі, яку опитують. Спочатку педагог чітко формулює запитання, і тільки після певної паузи (15 — 20 секунд) визначає студента, який має відповісти.

На вищу оцінку заслуговують студенти, які активно пропонують нестандартні шляхи розв'язання проблеми. Тільки тоді, коли студенти не спроможні дати правильну відповідь, потрібно спрямувати їхні обмірковування у правильне русло, уміло підказавши необхідний напрям пошуку правильної відповіді

Досить ефективним методом перевірки результатів навчання студентів є метод вправляння - практичні заняття, практикуми, практики тощо.

У вищих навчальних закладах також починають застосовувати для контролю та оцінки знань студентів програмований контроль. У цьому широкі можливості дають комп'ютери, які забезпечують негайний зворотний зв'язок між відповіддю того, хто навчається, і запрограмованим навчальним матеріалом, дають змогу відразу отримати інформацію про рівень відповіді.

Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного матеріалу. За допомогою письмових робіт одночасно контролюють значну кількість студентів у різних галузях знань. Цей метод досить об'єктивний, бо надає можливість порівняти знання різних студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знання, практичні навички та вміння, а також адекватне їх застосування для розв'язання конкретних професійних завдань. У результаті такого аналізу в педагога формується уявлення про кожного студентами, про його переваги та недоліки.

Об'єктивний і всебічний аналіз має надзвичайно сильний виховний та дидактичний вплив і на науково-педагогічного працівника, і на інших студентів.

Ефективним засобом організації контролю у навчанні іноземної мови є тестування. Тестовий контроль є оптимальною формою контролю, яка може забезпечити успішну реалізацію мети і всіх функцій контролю, а також задовольнити вимоги, що висуваються до якості контролю.

Основними показниками якості тесту, як засобу проведення контролю є його валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

Валідність - характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це вимірює. Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями.

Надійність - це необхідна умова валідності тесту. Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструмента вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

Диференційна здатність - характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння іншомовними навичками і вміннями.

Практичність - характеристика тесту, яка визначає:

доступність та посильність інструкцій тесту і змісту тестових завдань для розуміння тих, хто виконує тест;
простоту організації проведення тестування в різних умовах;
простоту перевірки відповідей і визначення результатів та оцінки.

Економічність - характеристика тесту, яка передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.

Отже, як підтверджує багаторічний досвід, велику користь може принести перевірка знань відразу всіх студентів у формі невеликих за об'ємом контрольних завдань, тестів. Тести є не тільки найекономнішою формою контролю, але і об'єктивнішим показником ступеню засвоєння аудиторією мовного матеріалу, ніж дані поточної індивідуальної перевірки.

Основна відмінна риса тесту від, наприклад, традиційної контрольної роботи полягає в тому, що він завжди передбачає вимір. Тому оцінка, яка виставляється за підсумками тестування, позбавлена можливого суб'єктивізму викладача, оскільки базується не на враженнях викладача, його особистих симпатій чи антипатій по відношенню до того чи іншого студента, а на статистичних даних результатів оцінювання.

Водночас, освітянам не слід забувати, про те, що ефективність педагогічного контролю залежить і від додержання вимог до організації контролю, таких, як:

- індивідуальний підхід до оцінки навчальних успіхів студентів що передбачає виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного студента, вибору методів контролю з урахуванням індивідуальних особливостей особистості (типу темпераменту, здібностей, потенційних можливостей тощо);

- об'єктивність, тобто максимально точне визначення рівня навчальних досягнень студентів та їх справедливої оцінки (незалежно від особистісного ставлення викладача до студента) на основі єдиних вимог до всіх студентів згідно критеріїв, окреслених навчальними програмами у відповідності з загальнодержавними стандартами;

- систематичність і системність - здійснення постійного, цілеспрямованого контролю протягом усього періоду навчання у вищому навчальному закладі з використанням поточних результатів (у тому числі модульних контрольних робіт) і тематичних перевірок та підсумкового контролю;

- оптимізація контролю, що передбачає: по-перше, адекватність змісту і методів контролю цілям навчання; по-друге, валідність контролю, який має охоплювати весь обсяг навчального матеріалу, окреслений навчальними програмами; по-третє, надійність - усталеність результатів, одержаних повторним контролем через певний проміжок часу, а також кореляцію результатів під час проведення контрольних заходів різними викладачами; по-четверте, використання такої методики контролю, яка потребує мінімальних затрат часу і зусиль викладачів для отримання необхідної інформації щодо стану знань умінь та навичок студентів;

- гласність контролю полягає в ознайомленні студентів з результатами перевірки рівня знань, їх аргументованій оцінці; обов'язковим визначенням тем і розділів програми, які підпорядковуються контролю, та термінів і засобів контролю;

- всебічність контролю означає перевірку і оцінювання теоретичних знань, а також здатності студентів до їх застосовувати на практиці;

- дотримання етичних норм полягає в педагогічній тактовності при аргументації оцінки, доброзичливості і делікатності при висловлювані критичних зауважень, відчутті міри в заохоченні чи покаранні студентів;

- професійна спрямованість контролю зумовлюється цільовою підготовкою спеціалістів у ВНЗ та має сприяти підвищенню мотивації до навчально-пізнавальної діяльності студентів - майбутніх фахівців.

Згідно сучасній гуманістичній педагогічній парадигмі викладач - не контролер навчання студента, а, в першу чергу, помічник і фасилітатор його навчально-пізнавальної діяльності, організатор учбового процесу.

Під час проведення та контролю викладач, як і лікар, має постійно додержуватися вимоги клятви Гіппократу «Не нашкодь!».

Адже, для студента, який на момент оцінювання виявив не досить високий рівень знань, або недостатньо високий з огляду на рівень його мовної підготовки, недоброзичливе або байдуже ставлення викладача при висловлюванні критичних зауважень чи виголошенні оцінки, може призвести до того, що студент з легкістю розчарується у своїх можливостях до набуття знань, втратить будь-який інтерес до опанування предмету взагалі.

Чим таке ставлення викладача обертається надалі? Студент зневіряється в собі, втрачає стимул вчитися далі, бере на себе «хрест невдахи», в кращому випадку відсиджується за останньою партою, починає пропускати заняття, починає шукати «братів по нещастю», з якими можна у інший спосіб провести час – таким чином, і у такий спосіб, який допоможе йому відновити свої позиції в товаристві, – самоствердитись, відчути в собі лідера, самореалізуватись як особистість. На жаль, першим кроком на шляху до такого заміщення в системі цінностей може слугувати банальна незадовільна оцінка і відсутність тактовності та доброзичливості з боку викладача.

Сучасний викладач має розуміти, що його завдання, – перш за все, організувати навчальний процес, аби він проходив у комфортній атмосфері, сприятливій для засвоєння нових знань. Справжній педагог розуміє, що студенти, які вирізняються з загальної аудиторії низьким рівнем знань потребують найпильнішої уваги та доброзичливого ставлення, оскільки їх пригнічений стан на занятті із групою впливає на загальну атмосферу, робить її напруженою, непридатною до ефективного опанування матеріалу всією аудиторією.

І навпаки, якщо буде інтерес та зацікавлення в робочому процесі у всієї групи, навіть у найслабших її представників, – це буде стимулювати гарних студентів вчитися ще краще, адже в колективі спрацьовує принцип здорової конкуренції. Недарма у навчальних закладах Японії оцінювання успішності робиться для всієї групи студентів, а не стосовно окремих її представників – принцип так званої солідарної відповідальності.

Викладачеві слід усвідомити, що педагогічний контроль має не лише виявити недоліки, але й допомогти молодій людині пізнати себе, повірити у власні сили, надати їй можливість творчо реалізувати набуті знання і навички у майбутньому.

Література:

Волкова Н.П. Педагогіка : навч. посіб. / Н.П. Волкова. – К. : Академвидав, 2007. – 616 с. 4.
Корнещук В.В. Взаимное обучение как нетрадиционная форма организации обучения в высшей школе / В.В. Корнещук // Науковий вісник КДПУ ім. К.Д. Ушин- ського : зб. наук. пр. – О. : ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 1998. – № 8–9. – С. 62–65.
Коряковцева Н.Ф. Современная методика организации самостоятельной работы изучающих иностранный язык / Н.Ф. Коряковцева. – М. : АРКТИ, 2002. – 176 с.
Кузьмінський А.І. Педагогіка : підручник / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2008. – 447 с.
Мартинова Р.Ю. Цілісна загальнодидактична модель змісту навчання іноземних мов / Р.Ю. Мартинова. – К. : Вища шко- ла, 2004. – 456 с.
Савчин М.В. Педагогічна психологія / Мирослав Васильович Савчин. – К. : Академвидав, 2007. – 424 с.
Вольвач Ж.В. Сучасні методи групового навчання у вищій школі [Електронний ресурс] / Режим доступу до джерела: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Dtr_gn/2011_4/files/GN411_16.pdf
Павлович А. Використання інформаційних технологій в сучасних методах ви- кладання іноземної мови професійного спрямування [Електронний ресурс] / А. Павлович. – Режим доступу до джерела: http://confesp.fl.kpi.ua/node/1021.
Педагогіка вищої школи. Види та форми контролю. [Електронний ресурс] – Режим доступу до джерела: http://pidruchniki.com/10310208/pedagogika/vidi_formi_kontrolyu
Современный словарь по педагогике / [сост. Е.С. Рапацевич]. – Мн. : Современное слово, 2001. – 928 с.
Словарь-справочник по педагогике / [авт.-сост. В.А. Мижериков ; под общ. ред. П.И. Пидкасистого]. – М. : Сфера, 2004. – 448 с.