ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ БАЧЕННІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Ольга Бідюк

(магістрант, VIІ курс, факультет педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка, Кіровоград

Науковий керівник – к.  пед.  н., професор Тетяна Довга

Професія педагога передбачає діяльність, змістом якої є навчання, виховання, освіта і розвиток підростаючого покоління.

Особливість педагогічної діяльності учителя полягає в тому, що об’єктом і продуктом його діяльності є людина, унікальний продукт природи. Вчитель працює насамперед з духовною частиною людини, її внутрішнім світом. Тому професію вчителя відносять до числа найбільш важливих професій.

Для успішного виконання педагогічних цілей та в результаті формуванню всебічно-розвиненої особистості до педагога висувається ряд вимог, які є обов’язковими. Серед них і професійні знання, вміння та навички, психологічні характеристики особистості вчителя та його моральні якості. Але особливу увагу також слід звертати і на зовнішній вигляд вчителя, його голос, ходу, вміння знаходити підхід до кожної дитини та знаходити вихід з проблемних ситуацій. Ми говоримо не лиш про те, чому можна навчити в педагогічних вузах, але і про те, яким будуть бачити діти свого вчителя, і що візьмуть за приклад. Професія вчителя, на нашу думку, це набагато ширше, ніж просто виконання обов’язків та досягнення цілей. Вчитель повинен стати для кожного вихованця прикладом, другом, підтримкою.

Багато авторів описують вимоги до особистості вчителя. Серед них В. В. Радул, В. О. Кравцов, Г. М. Мешко, В. М. Гриньова, С. Т. Золотухіна.

Спираючись на великий досвід педагогічної діяльності Василя Олександровича Сухомлинського, вважаємо необхідним виокремити поставлені ним професійні вимоги до особистості вчителя, які допоможуть молодим вчителям краще підготуватися до обраної професії.

З кожним роком відбуваються зміни в системі освіти, але вчитель так і залишається головним об’єктом навчально-виховного процесу.

Василь Сухомлинський був прихильник міцного педагогічного колективу, і вбачав в ньому ключ до розв’язання поставлених педагогічних цілей. Педагогічний колектив, на думку педагога, накопичує та зберігає духовні цінності, які допомагають колективу учнів добре виконувати роль активної, дієвої сили, учасника навчально-виховного процесу. Він стверджував, що без педагогічного колективу немає й колективу учнів.

Учнівський колектив, на думку В. Сухомлинського, творить колективна думка, ідея, творчість, а провідну роль у цьому процесі відіграє вчитель. Одним з головних завдань сучасного вчителя є прогнозування розвитку його вихованців, формування уявлення про те, якою людиною може вирости той чи інший вихованець, та яких цілей він здатен досягти.

Формування особистості молодшого школяра починається з того, що вчитель дає знання та вміння учням, формує в них загальнолюдські моральні цінності. Актуальними є праці В. О. Сухомлинського, в яких видатний педагог говорить про особистість вчителя, яка формує особистість кожної дитини та згуртовує учнівський колектив. Василь Олександрович писав: «Школа – це перш за все вчитель. Особистість учителя наріжний камінь виховання» [3, с. 20]. Педагог вбачає в особистості вчителя низку якостей, які є важливими для його діяльності. По-перше, педагог має буди гуманістом, якому притаманні такі якості, як любов і повага до дітей, доброзичливість, глибока віра в добрі починання і творчу сутність дитини, прагнення її розуміти і вміння поставити себе на його місце, жити його інтересами, вивчати його особистість, прагнення до самоосвіти, глибокі, різнобічні знання, вміння керувати своїм психічним станом, уміння чітко, образно, емоційно говорити, натхненність своєю працею, почуття гумору, спостережливість. Вчитель, який володітиме цими якостями, зможе стати не лише гарним вчителем, який вміє добре передати знання, але й гарним вихователем, прикладом, другом, товаришем [4, с. 16].

Василь Олександрович приділяв велику увагу взаєморозумінню між учнями та вчителем, між учителем та педагогічним колективом. Щоб сформувати добрі відносини, необхідно мати підхід до кожної особистості. Особливо це стосується відносин між вчителем і учнями, в яких провідну роль має відігравати соціальний досвід вчителя, його знання, почуття, що має  слугувати для налагодження взаємовідносин та попередження конфліктних ситуацій в педагогічному колективі: «Повірте, дорогий мій колего, – звертався В. О.  Сухомлинський до молодих педагогів, – що добра половина конфліктів, які роз’їдають живе тіло школи, отруюють життя вчительського колективу, криється саме в такому взаємному непорозумінні» [Там само, с. 13-14].

Жоден процес навчання не буде мати максимального ефекту без гарного, виразного мовлення вчителя та його багатого словникового запасу, вміння доносити до учнів усю суть матеріалу. Культуру мови, або мовну культуру В. О. Сухомлинський вважав життєвим корінням культури розумової, всього розумового виховання, високої інтелектуальності: «Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури». Тому мовленнєвою культурою, як складовою іміджу, вчитель повинен оволодіти для сформованої педагогічної культури. Тому важливо щоб молоді вчителі працювали над своїм мовленням, слідкували за кожним сказаним на уроці словом та інтонацією, гучністю, з якою його промовляють, аж поки вони не досягнуть тієї досконалості, яка буде ідеальною для передачі знань та суспільного досвіду. [2, c. 35]

Великого значення надавав Василь Олександрович стилю педагогічної діяльності. Педагог особливо критикував авторитарний стиль, який ставить вчителя та його думку вище учня та його особистого бачення проблеми і тим самим призводить до влади над дітьми. В. О. Сухомлинський писав: «Володарювання над дітьми – одне з найважчих випробувань педагога, один з показників педагогічної культури ... Цінувати довіру, а значить, і беззахисність дитини – ця педагогічна мудрість має збагатить всю нашу роботу». [1, с. 112]

Заслуговують на увагу також рекомендації В. О. Сухомлинського про способи спілкування на уроках. Він безкомпромісно виступав проти зайвого порушення психіки учнів підвищеним тоном, напругою, проти перевантаження мови вчителя інформацією, проти зайвих повторень і запитань. Учитель, на думку В. О. Сухомлинського, повинен робити з учням «те, що підказали йому мудрі роздуми», а не те, «на що його штовхає миттєвий, швидкоплинний настрій».

Вчитель, який володіє педагогічними вміннями та навичками, має розвинуті загальнолюдські та моральні якості та легко знаходить спільну мову з дітьми, має знання й життєвий досвід, повинен стати для дітей незаперечним авторитетом. Під авторитетом Василь Олександрович розумів не піднесення, відгородження від дітей ерудицією, вимогами беззаперечного послуху, формальне й авторитарне управління дитиною. Він доводив, що без постійного духовного спілкування вчителя і дитини, без взаємного проникнення в світ думок, почуттів, переживань один одного неможлива емоційна культура як плоть і кров педагогічної культури. [5, с. 22]

Висновок. Отже, в усі часи вчитель був і залишається головною особою в педагогічному процесі. Вдосконалюються технології навчання, активно використовуються мультимедійні засоби,  але без учителя, який володіє своєю професією на високому рівні, є майстром своєї справи, неможливо досягти високої якості навчання й виховання. Тому професійні вимоги до особистості вчителя, які сформулював Василь Олександрович Сухомлинський, залишаються актуальними для сучасної школи.

Бібліографія

1. Сухомлинский В. А. О воспитании [Текст] / В. А. Сухомлинский. – Москва : Школьная пресса, 2003. – 192 с.
2. Мешко Г. М. Вступ до педагогічної професії: навч. посібник. / Г. М. Мешко. – Київ : Академвидав, 2010. – 200 с.
3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві : книга для вчителя / В. О. Сухомлинський. – Київ : Радянська школа, 1988. – 304 с.
4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти томах. Т 2. / В. О. Сухомлинський. – Москва: Педагогіка, 1980. –383 с.
5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський – Москва : Педагогіка, 1983. – 318 с.