ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В МУЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Євгенія Якобенко

(студентка 6 курсу факультету педагогіки та психології)

Сумський державний педагогічний

університет імені А. С. Макаренка,

м. Суми

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Л.В. Пушкар

Анотація. У статті розглядається сутність поняття «музичне виховання», подано аналіз поглядів, ідей В.О. Сухомлинського на музичне виховання особистості.

Ключові слова: музичне виховання, дошкільник, гармонійний розвиток, творчість.

У Національній доктрині розвитку освіти визначено основну мету державної політики щодо розвитку освіти, яка полягає у створенні умов для виховання дошкільників та їх творчої самореалізації. Процес модернізації системи дошкільної освіти передбачає розв’язання стратегічного завдання – створення розвивальних умов для відповідального самовизначення особистості, яка зростає, її реалізації в різних формах активності, позиції «Я у Світі» як системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, власного «Я». У цьому аспекті особливого значення набуває проблема самовираження дитини, розвитку її творчості в різних видах діяльності, в музичній у тому числі.

Проблема освіти та виховання, зокрема й музичного, знаходили своє відбиття в працях М. Бунакова, В. Водовозова, В. Острогорського, М. Сумцова, К. Ушинського та інших педагогів. Під впливом їхніх прогресивних поглядів у вітчизняній педагогіці почали закладатися основи музично-естетичного виховання підростаючого покоління, провідне значення якого в розвитку особистості дитини в подальшому було розвинуто в працях українських i російських учених О. Апраксіної, Н. Вєтлугіної, Л. Коваль, О. Рудницької, Г. Падалки, А  Щербо та інших.

У розв’язанні проблем щодо музичного виховання дітей надзвичайно важливого значення набувають педагогічні ідеї видатного українського вченого, педагога Василя Олександровича Сухомлинського. Музичне виховання педагог розглядав у тісному зв’язку з вихованням громадянина – моральним, розумовим, естетичним. Найвищу мету музичного виховання підростаючого покоління важко обґрунтувати точніше і простіше, як це зробив Василь Олександрович: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини»[5, 63]. Зважаючи на це, метою статті є аналіз педагогічних ідей Василя Олександровича Сухомлинського щодо музичного виховання дітей дошкільного віку.

Відомо, що музичне виховання пройшло довгий та інтенсивний шлях розвитку. Концепція музично-естетичного виховання базувалася на філософських ідеях добра, краси, духовності. Так, у педагогічних словниках «музичне виховання» розглядається як: найважливіший із засобів формування естетичного досвіду особистості, здійснюється як у процесі сприймання (слухання) музики, так і в ході її виконання; процес цілеспрямованого пізнання музики, розвиток музично-естетичних смаків людини, збагачення її музичної культури та здібностей. Поняття «музичне виховання» розкривається у педагогічній енциклопедії: «музичне виховання» – це цілеспрямований та систематичний розвиток музичних здібностей дітей, виховання емоційної чутливості до музики, здібність розуміти та глибоко переживати її зміст [4, 110].

Василь Олександрович Сухомлинський був одним з перших українських педагогів, який вивчав та впроваджував засоби мистецтва у естетичному розвитку дітей всіх вікових груп. Він писав, що одним із засобів гармонійного розвитку особистості, формування її культури є музика. Вона збуджує думки і почуття, викликає натхнення і насолоду, збагачує духовний світ людини, адже «музика» – це джерело думки, музика – це найсприятливіший фон, на якому виникає духовна спільність вихователя і дітей.

Неодноразово В. Сухомлинський наголошував про унікальність та незамінність музики як виховного засобу, який має надати емоційного та естетичного забарвлення всьому духовному життю людини. Пізнання світу, почуттів не можливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури.

У своїй педагогічній діяльності Сухомлинський завжди пов'язував музику (в широкому та багатогранному розумінні) з життям. Найважливіше завдання під час сприйняття музичних, творів, стверджував педагог, є надавання можливості відчути, що джерелом краси музики є: краса навколишнього світу.

Проблемі взаємовідношення музичного мистецтва з життям В. Сухомлинський надавав неабиякого значення. Незважаючи на те, що він вирішував цю проблему через програмну музику, що являє собою дискусійне питання в музикознавстві та в педагогіці, цінним є його принципове положення про те, що розуміння зв'язку музики з життям – необхідна умовах для активного сприйняття музики.

Сухомлинський намагався, щоб слово, яке пояснює музику, було своєрідним емоційним стимулом, котрий пробуджує чуттєвість до музики як до безпосередньої мови душі. Слово має налаштувати чуйні струни серця, аби осягнути мову почуттів. Великий педагог знаходив вирази, які у найтонших відтінках змальовували красу навколишнього світу, яка відображалася в емоційній пам’яті вихованців. Пояснення музики повинне мати в собі щось поетичне, щось таке, що наблизило б слово до музики. Саме це педагог – гуманіст намагався знайти в емоційній пам’яті дошільників: за допомогою слова створював картину, що пробуджувала спогади про пережите, і відчуття, і слово, котрі з’явилися з глибини емоційної пам’яті, налаштовували струни серця на сприйняття музики.

Першими і найяскравішими сторінками для читання на мові почуттів у Павлиській школі були народні пісні, що їх діти слухали разом з Сухомлинським. Ось як згадує про це педагог: «Велике враження справила на дітей українська народна пісня «Ой, на горі та й женці жнуть». Вона пробуджувала яскраві картини далекого минулого нашого народу, його героїчної боротьби проти загарбників. Лише пісня може розкрити красу душі народу. Мелодія і слово рідної пісні – це могутня виховна сила, що розкриває перед дитиною народні ідеали і прагнення». [5, 189]

На думку Сухомлинського, в естетичному вихованні особливо важливими є психологічні чинники, якими керується вихователь, знайомлячи дошкільників зі світом прекрасного. У його системі виховання головною була здатність емоційно реагувати на прекрасне і потреба у естетичних враженнях. В. О. Сухомлинський намагався донести до юних сердець найтонші відтінки найвищого людського почуття - любові. Виховний вплив музики у цій сфері духовного життя надзвичайно великий, бо музика, мелодія, краса музичних звуків - важливий засіб морального і розумового виховання людини, джерело благородства серця і чистоти душі як вважав педагог. Великий учитель стверджував: «Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини» [6, 223].

Отже, музична діяльність дітей дошкільного віку – це специфічний вид діяльності, пов’язаний із сприйманням, розумінням і відтворенням змісту музичних творів у різних видах музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах).

Ідеї В.О. Сухомлинського в музичному вихованні дітей дошкільного віку в освітньо–виховному процесі не втратили своєї важливості й у наші дні. Їх розумне використання з урахуванням усіх змін, що відбуваються у суспільстві, дозволить підвищити методичну грамотність вихователя та удосконалювати їх якість знань.

Бібліографія

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / М-во освіти і науки України ; Акад. пед. наук України ; наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко. – К. : Світич, 2008. – 430 с.

2. Методика музичного виховання в дитячому садку / за ред. С. М. Шоломович. – К., 1974. – 192 с.

3. Основы эстетического воспитания / под ред. А. К. Дремова. – М. : Высшая школа, 1975. – 327 с

4. Педагогічний словник / [з ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М. Д.]. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 516 с.

5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – Т. 3. – К. : Рад. шк., 1977. – 553 с.

6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – Т. 4. – К. : Рад. шк., 1976. – 640 с.

7. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5-ти т. – Т. 3. – Київ : Рад. школа. – С. 283–583.