• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

РОЛЬ ІНТЕГРОВАНИХ СПЕЦКУРСІВ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

Шелудько Інна
(Глухів, Україна)

В умовах інноваційного вектора розвитку педагогіки особливої актуальності набувають питання забезпечення якості професійної підготовки майбутніх учителів технологій до навчання варіативних модулів. Рівень професійної підготовки у ВНЗ має відповідати як потребам ринку праці у фахівцях відповідної кваліфікації, так і потребам особи у здобутті ґрунтовних знань.

Ключові слова: інтеграція, інтегрований навчальний курс, інтегрована навчальна програма, інтегрований підхід, системний підхід, структурування змісту, учителі технологій.

Interms of innovativepedagogyvectordevelopment theassuranceof qualitative trainingof future teachers oftechnologybecomes topical in regard of learningvariousmodules.The level oftrainingin universitiesmust meetboththe needs ofthe labor marketfor specialistsappropriate qualificationsandthe needs ofa personin acquiringfundamentalknowledge.

Keywords: integration, integrated curriculum, integrated curriculum, integrated approach, system approach, structuring content, teachers of technology.

Постановка проблеми.Кардинальні зміни в підходах до вивчення «Технологій» потребують удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій у ВНЗ. Виникає потреба у фахівцях педагогічного профілю з високим рівнем фундаментальних знань, які забезпечують професійну мобільність і адаптивність до динамічних умов ринку праці. Це дуже важливо в умовах постійного оновлення змісту освіти, впровадження нових освітніх технологій та постійного ускладнення професійних завдань. Занепокоєння науковців викликає низький рівень підготовки майбутніх вчителів технологій. Сучасні педагогічні технології завдяки комбінуванню різних методів навчання спрямовані на формування конкурентноспроможного фахівця. Їм властива системність, структурованість, алгоритмічність. Інноваційні педагогічні технології поєднують у собі науково обґрунтовану систему дій, операцій та процедур. Вони забезпечують  цілеспрямоване впровадження різних видів педагогічних нововведень, що викликають, у свою чергу, позитивні зміни в традиційному педагогічному процесі та трансформують його [2: 22– 24].

Водночас лунають численні зауваження про неготовність учителів до втілення інновацій у своїй діяльності, необізнаність та небажання працювати по-новому. Тому питання підготовки вчителя технологій, як суб`єкта інноваційної діяльності нині набуває особливого значення [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Систематичне дослідження інтеграційних процесів в освіті почалося лише в другій половині ХХ століття. У колишньому СРСР дослідженням цієї проблеми займалися такі відомі педагоги, як І. Лернер, В. Онишук, В. Паламарчук, М. Скаткін, В. Сухомлинський та ін. У зарубіжній педагогіці ця проблема досліджувалася Р. Канвейем, М. Ліпманом, Г. Метьюзом, Д. Текером у США, Л. Сміт і В. Репером в Англії, К.Фрезе в Німеччині, М. Тоззі у Франції та ін. [8].

Проблема інтеграції загальної і професійної освіти розроблялася казанською педагогічною школою (В. Безрукова, А. Кірсанов, М. Махмутов, Ю. Тюнников та ін.), провідними вітчизняними ученими у галузі педагогіки – С. Гончаренко, В. Єльченко, І. Козловської. На необхідність оновлення змісту природничої освіти на основі інтегрованого підходу наголошує у своїх працях Н. Буринська. Заслуговує на увагу досвід О. Мітрясової зі створення інтегрованих курсів для підготовки фахівців аграрного виробництва [8].

Мета написання статті полягає у розкритті ролі інтегрованих спецкурсів у підготовці майбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу.У вищих навчальних закладах України відбувається процес модернізації освіти відповідно до умов сьогодення. XXIстоліття проголошено ЮНЕСКО століттям освіти. У 2002 році опублікована Національна доктрина розвитку освіти України в XXI ст., де зазначено, що модернізація  сучасної системи освіти України має бути спрямована на забезпечення її якості відповідно до найновіших досягнень вітчизняної і світової науки, культури та соціальної політики, інноваційних напрямів і тенденцій розвитку освіти [6: 5].

Удосконалення шляхів спеціальної підготовки вчителів технологій до викладання варіативних модулів має відбуватися за такими напрямками:

- удосконалення змісту педагогічної освіти, приведення її у відповідність до досягнень сучасної теоретичної й експериментальної вітчизняної і світової педагогічної науки, відмова від стереотипів моносуб`єктивної педагогіки;

- удосконалення методів навчання, перехід від пасивних інформаційних до активних, проблемних, діалогічних, освоєння педагогічного досвіду;

- удосконалення мети педагогічної освіти, відмова від уявлень про педагогічну майстерність як про сукупність без особистісних професійних знань, умінь і навичок, переданих у процесі навчання, удосконалення цілісного творчого і особистісного потенціалу вчителя технологій.

Ці напрями пов`язані з істотним підвищенням ролі педагогічного компонента у структурі педагогічної освіти. Все це можна віднести і до спеціальної підготовки вчителів технологій. Перед ВНЗ стоїть завдання формування нового типу професіонала, конкурентноспроможного на ринку праці, компетенції якого відповідали б потребам особистості та суспільства [3].

Один з основних шляхів удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій є доповнення або часткова заміна бази традиційних спецдисциплін принципово новими інтегрованими навчальними курсами та формування методичної системи їх реалізації з використанням сучасних інноваційних педагогічних технологій.

Як свідчать численні літературні джерела, інтегрований підхід до структурування змісту навчання зарекомендував себе як один із найбільш ефективних і дозволяє суттєво підвищити якість навчального процесу. Результати педагогічних досліджень доводять, що у процесі вивчення науково обґрунтованих інтегративних навчальних курсів створюються умови для формування компактної, гнучкої системи знань за порівняно короткий час.

Дослідження наукової літератури виявило наступні суперечності:

- між традиційним класичним змістом навчальних педагогічних дисциплін та новими вимогами до змісту сучасної освіти, що має орієнтуватися на інтегровані курси з посиленням їх професійної спрямованості;

- між методикою викладання дисциплін: дизайн, основи зображення, матеріалознавство, що не є інтегрованими з профільними дисциплінами, та сучасними новими технологіями навчання, які підвищують мотивацію студентів до ефективного засвоєння знань [7].

Не дивлячись на те, що у вітчизняній та зарубіжній психологічній, педагогічній та філософській літературі є багато робіт, присвячених проблемі інтеграції, проте інтеграційні концепції освіти нерідко зазнають критики з боку педагогів-практиків.

За логічним словником-довідником Н. Кондакова інтеграція – «об’єднання в ціле, єдність яких-небудь елементів, відновлення якої-небудь єдності; у теорії систем – стан взаємозв’язку окремих компонентів системи і процес, що обумовлює такий стан» [4: 203].

Великий енциклопедичний словник за редакцією А. Прохорова визначає інтеграцію як «1) поняття, що означає стан зв’язаності окремих диференційованих частин і функцій системи, організму в ціле, а також процес, що веде до такого стану; 2) процес зближення і зв’язку наук, що відбувається поряд із процесами їхньої диференціації» [1: 495].

Відповідно до сучасного словника іноземних слів інтегрувати – «робити інтеграцію, поєднувати частини в одне ціле» [4: 240].

Отже, автори тлумачень поняття «інтеграції», не дивлячись на відмінність словесних описів, суть інтеграції розуміють як процес і результат встановлення цілісності раніше розрізнених елементів, або особливий стан системи, який характеризується цілісністю та узгодженістю її елементів. Причому ступені інтегрованості елементів системи можуть бути різні.

На думку О. Кульчицького , з інтеграцією знань пов’язана одна з найважливіших характеристик знань – системність [5: 78]. Системний підхід змінює соціальні умови функціонування науки, виробництва, побуту людей, а також структуру шляху пізнання, відкриваючи по-новому предмет дослідження та шляхи його опису, понятійний апарат, сам стиль мислення, зокрема наукового. Уявлення про системність стають основою сучасного світорозуміння. Звідси маємо вихід на такі ключові проблеми дидактики, як вибір змісту освіти, структурування навчального матеріалу. Із системністю знань тісно пов’язана ідея їх цілісності, причому цілісність вважається однією з внутрішніх властивостей системи.

На нашу думку, термін «інтегрований навчальний курс» – більш широке поняття, що слід розуміти як навчальний курс, який об’єднує в собі зміст двох чи більше навчальних предметів (курс який хтось зінтегрував ззовні, бо цей дієприкметник вказує на пасивність об’єкта інтеграції). Такими можна назвати, наприклад, навчальні курси, в яких механічно об’єднаний навчальний матеріал з різних технік художньої обробки матеріалів. А сам термін «інтегрований» має більш глибокий зміст, бо виражає внутрішній стан, суть об’єкта інтеграції.

Недостатній взаємозв’язок у викладанні навчальних предметів призводить до дублювання знань і марного витрачання часу. Більше того, різне трактування одних і тих же або споріднених понять створює повний безлад у знаннях, про чітку систему знань годі й говорити. Розрізнене викладання пов’язаного між собою навчального матеріалу формує звичку розглядати факти та явища з однієї позиції [5].

Виходячи з вищесказаного можна стверджувати, що суть інтегрованого навчання полягає в тому, що це така побудова навчального курсу, в якому окремі розділи тісно взаємопов`язані між собою і їх навчальні; можливості використовуються максимально.

Слід пам`ятати, що інтеграція – це не поєднання, а взаємопроникнення двох чи більше технік в єдине ціле на основі спільного підходу.

У процесі перебудови змісту освіти інтегративний підхід до навчання займає особливе місце.

Обґрунтовуючи необхідність інтеграції, вчені відзначали, що «особливо гострими є проблеми перевантаження навчальних планів та програм, низький рівень дидактичної підготовки викладача і внутрішня розрізненість навчальних предметів, перешкоджають формуванню в учнів системи знань й цілісного світогляду» [9: 33].

Розв’язанню вказаної проблеми сприяє інтеграція споріднених технік художньої обробки матеріалів, які будують зміст підготовки майбутніх учителів технологій до викладання варіативних модулів, що входять до навчального предмету трудове навчання у основній школі. Бо саме інтеграція знань може забезпечити фундаментальність та систематичність підготовки майбутнього фахівця. Це не означає, що у навчальному плані ВНЗне повинно бути спеціалізованих фахових дисциплін. Наукові джерела стверджують, що диференційовані знання повинні базуватися на міцному фундаменті інтегрованої загальнопрофесійної підготовки. Ці диференційовані знання в подальшому знову повинні бути систематизовані, поглиблені в процесі проходження студентами практики, написання наукових робіт чи під час вивчення узагальнюючих інтегрованих дисциплін.

У зв’язку з цим виникає необхідність структурування змісту навчальних дисциплін художнього спрямування з позицій інтегративного підходу з метою усунення другорядного матеріалу та систематизації знань.

Аналіз навчальних планів та програм педагогічних ВНЗ показує, що спроби вдосконалення системи підготовки майбутніх вчителів технологій здійснюються переважно за рахунок збільшення кількості навчальних предметів. Але, як показує практика, це не сприяє підвищенню рівня підготовки студентів. І переважна більшість вчителів технологій не готові до викладання варіативних модулів в основній школі. Вони неспроможні виховати гармонійно розвинену особистість, сформувати систему базових знань учнів. І це не дивно, бо традиційна модель педагогічної освіти спрямована лише на передачу майбутньому вчителю певного обсягу знань, вмінь та навичок. Часто навчальний матеріал виявляється відірваними від реальної професійної практики, і молодому спеціалісту доводиться оволодівати необхідними знаннями та вміннями уже в процесі роботи[3].

Очевидно, що створення цілісної системи знань у студентів є особливо важким завданням в умовах великої кількості сучасних технік художньої обробки матеріалів. За відсутністю органічного зв’язку між ними, у свідомості студента утворюються не пов’язані між собою групи уявлень та понять, які існують абсолютно автономно. Вивчаючи одну техніку, студент не помічає природного зв’язку з іншою, він нібито відмежовується від інших знань, які, на його думку, тільки відволікають, розосереджують увагу та суттєво знижують мотивацію навчальної діяльності. При цьому відбувається просто нагромадження, «накопичення» так званих формальних знань. На відміну від них, кожний елемент структурованих знань займає своє місце в системі, тому такі знання легко застосовувати у нестандартних ситуаціях.

Існуючі недоліки предметної системи навчання можна усунути, пов’язавши деякі техніки художньої обробки матеріалів різними способами. Для одних дисциплін достатньою є лише інтеграція на рівні міжпредметних зв’язків, для інших оптимальним варіантом буде інтеграція на базі однієї з дисциплін та утворення нового інтегрованого курсу. Інтеграція споріднених технік веде до зменшення часу на їх вивчення та освоєння і сприяє підвищенню темпу викладання й ущільнення інформації. Це концентрує увагу, стимулює пізнавальну активність, забезпечує дієвість знань, підвищує рівень доступності та узагальнення навчального матеріалу. Інтегрований підхід до структурування змісту спецдисциплін художнього спрямування дозволяє більш якісно підготувати студента до навчання варіативних модулів художнього спрямування, навчити його розумінню сучасних проблем, сприяє формуванню вміння адаптувати знання до нових умов та оволодівати новими знаннями на базі сформованої інтегрованої системи знань [2].

Інтегрований спецкурс є однією з перспективних інновацій, яка закладає нові умови діяльності викладачів та студентів, що має вплив на ефективність сприйняття  студентами навчального матеріалу.

Створення інтегрованого курсу базується на необхідності оновлення змісту та методики викладання дисциплін художнього спрямування з урахуванням наступних принципів: фундаментальності, що передбачає вивчення основних понять, знань; гуманізації навчального курсу з метою формування у студентів професійної спрямованості, що сприяла б удосконаленню компетенції майбутнього фахівця.

Запровадження інтегрованих в навчальних програм дає змогу:

-   «спресувати» споріднений матеріал кількох технік художньої обробки матеріалів навколо однієї теми, усунути дублювання у вивченні ряду питань;

-   ущільнити знання, тобто реконструювати фрагмент знань таким чином, щоб його засвоєння вимагало менше часу, проте породжувало загально навчальні та технологічні вміння;

-   опрацювати зі студентами значний за обсягом навчальний матеріал, досягти цілісності знань;

-   залучити студентів до процесу добування знань;

-   формувати творчу особистість студента, його здібності

[7: 43 –45].

Переваги інтегрованих спецкурсів:

-   інтеграція пожвавлює навчальний процес;

-   економить навчальний час;

-   позбавляє від перевтоми.

У перспективі розробка інтегрованого спецкурсу «Художня обробка матеріалів» буде базуватись на фундаменталізації, професійній спрямованості та удосконалалюватиме компетенції майбутнього вчителя технологій.

Незважаючи на очевидну користь від інтеграції у вирішенні багатьох суперечностей, її не можна розглядати як універсальний засіб для розв’язання всіх існуючих проблем національної освіти. Спроби необґрунтованої руйнації традиційної системи і тенденції до інтеграції навчальних предметів при відсутності для цього достатніх підстав можуть спричинити появу нових негараздів. «Досить вільне розуміння інтеграції в навчанні призвело до появи численних курсів, які являли собою здебільшого конгломерат формально об’єднаних за певною зовнішньою ознакою різнорідних знань з різних галузей науки без виділення в них сутнісно спільного» [9: 35].

Як правило, помилки виникають там, де проблема розглядається однобічно. Тому переважна більшість науковців, що тривалий час досліджують інтеграційні процеси в освіті, все ж таки надає перевагу поміркованому підходу у розгляданні процесів інтеграції.

Привчені до формальних і спрощених рішень, ми не можемо збагнути, що суть проблеми покращення навчання, підвищення його ефективності полягає не в тому, щоб ще глибше зануритися у той чи інший конкретний матеріал, не в тому, щоб ще міцніше прив’язатися до тієї чи іншої вузької сфери наукового пошуку, а в тому, щоб виявити зв’язки і залежності між різними науками, прослідкувати переходи між різними предметами і явищами, підкорити матеріал, який, на перший погляд, здається розрізненим і навіть несумісним, єдиній універсальній логіці. А це означає, що навчальний процес буде зорієнтований не на схему, а на систему, і якщо тут може йтися про якесь «поглиблення», то під цим, очевидно, слід розуміти більш глибоке структурування навчального матеріалу [3].

Треба підкреслити, що основне завдання проектної інтегрованої технології навчання є не передання студентам обсягу тих чи інших знань, а навчання здобувати їх для розв`язання нових пізнавальних і практичних завдань.

Висновки.Інтегративні процеси в системі освіти розвивалися вже кілька десятиліть. І хоча історичний досвід інтеграції змісту освіти є достатньо вивченим, однак у практиці конструювання інтегрованих курсів сучасні дослідники часто припускаються помилок, що вже мали місце раніше. Особливо це стосується інтегрованих курсів, де навчальний матеріал групується навколо певної проблеми. Подальші розробки за даним напрямком дослідження мають бути спрямовані на розробку інтегрованого спецкурсу з художньої обробки матеріалів та можливостей використання методу проектів при його вивченні.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Большой энциклопедический словарь: /[главный ред. А. Прохоров]. – М. : Сов. энциклопедия, Т. 1. – 1991. – 863 с.

2. Галиця І. Стратегічні ігри як інструмент активізації креативного потенціалу / І. Галиця // Вища школа. – 2011. – №5 – 6. –. С. 21–26].

3. Гончаров В. Діалектика традиційного та інноваційного у підготовці сучасного вчителя. / В. Галиця // Вища освіта України. – 2012. – №4. – С. 44 – 50.

4.     Кондаков Н. Логический словарь-справочник. / Н. Кондаков.– М.: Наука, 1975. – 720 с.

5.     Кульчицький О. Інтегративний зв’язок психічних функцій і явищ // Основи філософії і філософських наук. /О.Кульчинський. – Мюнхен-Львів, 1995. – С. 75–89.

6.     Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Освіта України. – 2002. – №33. – С. 4–6].

8. Титар О, Пінчук Г. Інтеграція навчального процесу. / О. Титар, Г. Пінчук // Відкритий урок. – 2012. – №3. – С.43 – 45.

7.     Тройніцька С. Підготовка учителів-предметників до здійснення інтеграції навчальних знань. / С. Тройніцька // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – №4. – С. 153 – 158.

8.     Філатова І. Історико-логічний аналіз проблеми інтеграції у педагогічному процесі / І. Філатова // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. – 2001. – №2. – С. 31–35.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Шелудько Інна Віталіївна– аспірант, асистент кафедри педагогіки та методики професійної освіти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

 

Коментарі   

# Інна 19.09.2015, 16:01
Щиро Вам дякую, Наталія!
# Наталія 23.05.2015, 13:05
Тема дослідження цікава і актуальна. Можливо, Вам допоможуть праці Н.В.Зеленко. Бажаю успіхів!
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись