ОЗДОРОВЧА СПРЯМОВАНІСТЬ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

Валентина Черній
(Кіровоград, Україна)

Черній Валентина Петрівна. Оздоровча спрямованість уроків фізичної культури у практиці сучасної школи.

У статті проаналізовано й узагальнено практичний досвід вчителів фізичної культури та наукові дослідження вчених щодо реалізації оздоровчої спрямованості уроків фізичної культури у сучасній школі, які дозволять ефективно і цілеспрямовано застосовувати різні форми і методи фізичного виховання та сприятимуть формуванню у школярів стійкої мотивації до здорового способу життя.

Ключові слова: оздоровча спрямованість, урок фізичної культури, фізичне виховання, здоров’я, школярі.

Черний Валентина Петровна. Оздоровительная направленность уроков физической культуры в практике современной школы.

В статье проанализированы и обобщены практический опыт учителей физической культуры и научные исследования ученых по реализации оздоровительной направленности уроков физической культуры в современной школе, которые позволят эффективно и целенаправленно применять различные формы и методы физического воспитания и способствовать формированию у школьников устойчивой мотивации к здоровому образу жизни.

Ключевые слова: оздоровительная направленность, урок физической культуры, физическое воспитание, здоровье, школьники.

Cherniy Valentina Petrovna. Health-improving orientation of physical culture lessons in the practice of modern school.

This article is devoted to the problem of the finding effective ways to implement  the principle of health-improving orientation of physical culture lessons at modern school.In the article analyzed and generalized the practical experience of teachers of physical culture and scientific research scientists in implementation of health-improving orientation physical education lessons in the modern school, which will enable efficient and targeted way use different forms and methods of physical education and promote the formation of in schoolchildren sustained motivation for a healthy lifestyle.It was revealed that the specified approaches provide improvement at pupils the dynamics of development of changes in the indexes of health of schoolchildren, their physical development and physical conditioning.

Key words: health-improving orientation, lesson of physical culture, physical education, health, schoolchildren.

Постановка проблеми. Здоров’я дітей та підлітків є проблемою першочергової важливості, оскільки воно визначає майбутнє країни, генофонд нації, науковий та економічний потенціал суспільства, забезпечує сталий національний розвиток. Ефективним засобом збереження й удосконалення здоров’я виступає фізичне виховання, яке є важливим засобом забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, зміцнення їхнього здоров’я, формування здорового способу життя.

Необхідність посилення фізичного виховання у школі обумовлюється погіршенням стану здоров’я учнів. Численними дослідженнями встановлено, що протягом всього періоду навчання у школі збільшується кількість відхилень у стані здоров’я дітей і хронічних захворювань, погіршуються показники фізичного й психічного розвитку дітей і підлітків [4]. Недостатньо уваги приділяється питанню створення умов для збереження та зміцнення здоров’я дітей під час навчально-виховного процесу. В практичній організації шкільного середовища не враховуються індивідуальні особливості психофізичного розвитку кожної дитини, що призводить до виникнення стресових станів. Вирішення в освітніх закладах цієї проблеми залежить від запровадження нових підходів до організації шкільного фізичного виховання, які забезпечать оздоровчу спрямованість уроків фізичної культури, що дасть змогу по-новому підійти до питання зміцнення здоров’я школярів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні підходи щодо оздоровлення дітей різного віку у процесі фізичного виховання висвітлено у дослідженнях учених О. П. Аксьонової, Е. С. Вільчковського, Н. Ф. Денисенко, О. Г. Сухарєва, Ю. А. Ямпольської та ін., формування здорового способу життя засобами фізичного виховання досліджували В. Г. Ареф’єв, Г. І. Власюк, О. Д. Дубогай, М. Д. Зубалій, А. В. Полулях, інноваційні підходи в системі фізичного виховання розглянуті у працях О. Л. Благій, М. М. Булатової, Л.В.Волкова, Г. В. Дзяк, Т. Ю. Круцевич, Б. М. Москаленко, В. Н. Платонова, Б. М. Шияна та ін., впровадження сучасних оздоровчих занять зі школярами у навчальний процес представлено  В. Ф. Базарним, О. І. Бичуком, О. І. Булгаковим, О. М. Ващенко, В.В. Золочевським, І. О. Когут, В. Л. Маринич, О. Г. Шалепою, В. С. Язловецьким та ін.

Мета дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення практичного досвіду вчителів фізичної культури й наукових досліджень учених щодо реалізації оздоровчої спрямованості уроків фізичної культури у сучасній школі.

Виклад основного матеріалу. Науковці Е. С. Вільчковський, Н. Ф. Денисенко, О. Д. Дубогай, Т.Ю. Круцевич, А. В. Полулях та ін. наголошують на недостатній мотивації учнів до покращення здоров’я та підвищення рівня фізичного стану. Одним із перспективних напрямів вирішення цієї проблеми є формування здорового способу життя та ціннісного ставлення школярів до здоров’я в процесі фізичного виховання. Урок фізичної культури посідає провідне місце у фізичному вихованні, і є для всіх учнів обов’язковою формою занять, що забезпечує набуття необхідного мінімуму знань, умінь і навичок, передбачених програмою [2]. Особливості сучасної методики проведення уроків фізичної культури у школі полягають у врахуванні індивідуальних особливостей організму дитини, що дозволить диференціювати завдання й втілити в практику індивідуальний підхід до учнів. Зокрема, фахівці у галузі фізичного виховання і спорту наголошують, що заняття фізичною культурою у сучасній школі доцільно проводити за індивідуальними програмами, залежно від рівня фізичного розвитку [2; 5].

Сучасні підходи до реалізації завдань фізичного виховання та проведення уроків з фізичної культури у школі враховують результати спеціальних досліджень у галузі педіатрії і гігієни, анатомії і фізіології дитини. В результаті цього в школі впроваджується комплекс заходів, які забезпечують диференціацію та індивідуалізацію фізичного виховання учнів з метою своєчасного попередження шкідливих наслідків гіпер- та гіпокінезії [6]. До таких заходів, наприклад, належить здійснення медико-педагогічного контролю за якістю проведення уроків фізичної культури. З цією метою медичні й педагогічні працівники регулярно здійснюють контрольні відвідування занять з фізичної культури, зокрема: 1 раз на місяць – медична сестра школи, лікар і класний керівник – 1 раз на місяць; шкільний психолог, директор та заступник директора з навчально-виховної роботи – 1 раз на семестр. Крім того, систематично в журналі обліку медико-педагогічного контролю виконують наступні записи: мета уроку та чи досягає її вчитель протягом уроку; які фізичні навантаження він використовує; готовність вчителя до уроку (наявність конспекту уроку, спортивної форми, інвентаря); санітарно-гігієнічні умови приміщення; загальна та моторна щільність уроку; диференційований підхід до визначення фізичного навантаження для учнів за допомогою реєстрації частоти серцевих скорочень кожного учня під часу виконання завдань у кожній частині заняття (окрім розрахунків надається графічне зображення); вияв активності дітей.

У процесі медико-педагогічного контролю медична сестра особливу увагу звертає на виконання вказівок лікаря щодо розподілу учнів на медичні групи для занять фізкультурою; відповідність навчального матеріалу уроку до програми, а фізичних навантажень – стану здоров’я учнів; дотримання гігієнічних вимог під час підготовки приміщення й учнів до уроку фізкультури (відповідність нормативів температури і вологості повітря, освітленості приміщення, одягу й взуття учнів, стан спортивного обладнання) і техніки безпеки. Результати контрольних заходів відображаються у картці розвитку учня.

З метою своєчасного виявлення негативних станів у функціонуванні організму, які, перш за все проявляються у зниженні рівня працездатності, призводять до виснаження нервової системи, сучасними фахівцями в галузі фізичного виховання пропонується проведення самоспостереження за змінами власного стану здоров’я [2; 3; 5; 6; 7]. Для цього використовують як суб’єктивні показники (сон, апетит, настрій, самопочуття, бажання відвідувати заняття, займатись домашніми справами тощо), так і об’єктивні (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, температура тіла, маса тіла та ін.). Оптимальною формою організації самоспостережень є ведення щоденника самоконтролю. Розв’язуючи оздоровчі завдання уроку фізичної культури у школі, учнів навчають методів контролю й оцінки організму, що має велике значення для організації і самостійного використання засобів фізичного виховання. До того ж вчителі фізичної культури, реалізуючи оздоровчі завдання фізичного виховання, акцентують на них увагу. Вони перевіряють поставу учнів, вміння дихати під час виконання вправ; на окремих уроках розучують комплекси вправ для стопи, правила загартування тощо.

Оздоровча спрямованість уроків ще має стихійний, формальний характер, не має чітко визначеної системи. Проте вчителі-новатори мають багатий досвід, що дає змогу суттєво вплинути на поліпшення здоров’я і фізичне виховання учнів.

Повчальним у цьому розумінні є досвід роботи вчителя фізичної культури середньої школи № 9 м. Краматорська Донецької області В. А. Авраменко. Традиційні засоби зміцнення здоров’я вчитель-новатор доповнив, розробленою ним у співпраці зі спеціалістами кафедри фізіології Слов’янського педагогічного інституту, методикою використання інгаляції з лікувальних трав, що особливо важливо в умовах міста із складаним екологічним станом. З метою загартування на уроках В. А. Авраменка школярі займались босоніж. Поряд з цим педагог використовував елементи психорегулюючого тренування для підготовки учнів до наступних уроків. Таким чином, нетрадиційні методи і прийоми зміцнення здоров’я, які використовував вчитель у процесі фізичного виховання школярів, не тільки викликали зацікавленість у дітей до занять фізичною культурою, бажання навчатися, а разом з тим здійснювали на організм учнів оздоровчий вплив, сприяли набуттю дітьми стійких гігієнічних навичок та формуванню в них здорового способу [1].

Загартування також стало невід’ємним складником системи оздоровлення, запропонованої Н. М. Моісеєнковою, вчителем фізичної культури середньої школи № 3 м. Гагаріна. Діти займались в спортивному залі з оголеними торсом, частина уроку проводилась босоніж, що не тільки підвищувало опірність організму до холоду, а й надавало лікувального ефекту. Після ходіння босоніж учні енергійно розтирали ступні та масажували литкові м’язи. Протягом року використовувались контрастні водні процедури: обтирання, обливання теплою і холодною водою, а для загартування носоглотки – полоскання горла холодною водою. На початку уроку педагог використовувала ще один метод профілактики захворювань – точковий масаж. Вплив на точки, які відповідають за імунологічний захист організму, підвищував опірність до застудних захворювань. З оздоровчою метою Н. М. Моісеєнкова ввела до своїх уроків й інші нетрадиційні методи оздоровлення: елементи йоги, психофізіологічного впливу (аутотренінг, елементи медитації) [10].     

Вчитель фізичної культури середньої школи № 24 м. Херсона В. К. Пермінова кожний навчальний рік розпочинала з вивчення учнів. На основі даних анкетування вона отримувала уявлення про стан здоров’я і фізичний розвиток кожної дитини, що давало можливість реалізувати принцип індивідуального підходу в навчанні. Творчо підходила В. К. Пермінова до проведення ранкової гімнастики – з використанням взаємного контролю учнів, у формі конкурсів між класами. Особливому контролю підлягали вправи на поставу. Учні отримували «Пам’ятку про поставу», в якій пропонувались способи її перевірки. У спеціальній пам’ятці для батьків «Займайтесь з усією сім’єю» надавались методичні рекомендації з організації спільних занять фізичними вправами і, зокрема, з рухового режиму, ранкової гімнастики, спортивної години і сімейного дня здоров’я. Двічі на тиждень вчитель проводила заняття з ритмічної гімнастики для мам і заняття групи здоров’я для тат. На ці заняття батьки приходили зі своїми дітьми [9].

Такі підходи до занять фізичною культурою активізують творчі пошуки вчителів, стимулюють їхню педагогічну майстерність стосовно оволодіння новітніми формами й методами фізкультурно-оздоровчої роботи. Наведений вище досвід творчо працюючих вчителів дає змогу по-новому підійти до питань зміцнення здоров’я школярів, привести в дію резерви, здатні суттєво вплинути на поліпшення здоров’я і фізичне виховання учнів загалом

Сучасна практика шкіл засвідчує необхідність створення і впровадження організаційних і змістових нововведень у процес організації уроків фізичної культури. Так, класифікуючи форми занять з фізичного виховання, основним напрямом реформування навчально-виховного процесу з фізичного виховання вчена Н. В. Москаленко вважає за доцільне втілення традиційних форм фізкультурно-оздоровчої роботи з використанням сучасних оздоровчих технологій, а саме: оздоровчі системи, що мають коріння в давньосхідній культурній традиції; авторські оздоровчі системи; сучасні технології, що будуються на основі наукових досягнень; нові форми рухової активності та нові види спорту; національні види спорту і народні ігри; нові форми фізкультурно-оздоровчої роботи, які істотно трансформують її зміст, тобто об’єднують рухову активність з формуванням світоглядних орієнтацій та морально-етичних норм [8].

Аналіз наукових підходів учених щодо оздоровлення дітей (О. П. Аксьонова, Н. Ф. Денисенко, Т. Є. Бойченко, Е. С. Вільчковський, О. Я. Савченко та ін.) дозволяє зробити висновок, що для продуктивного вирішення оздоровчих завдань уроків фізичної культури доцільно використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій. Варто зауважити, що використання сучасних технологій оздоровлення дітей набуває ефективності за певних умов, а саме: опанування педагогами таких технологій, у яких є рухові дії, що включають різні пропріорецептори та активізують в комплексі всі органи і системи організму дітей, їхні аналізатори та сприяють формуванню базових програмових рухових умінь і навичок, тобто – фізкультурній освіті; створення на уроках фізичної культури здоров’язбережувального середовища (це наявність різноманітного обладнання, необхідного для впровадження кожної технології, проведення їх на засадах диференційованого підходу) [3].

Висновки.Отже, на підставі аналізу практичного досвіду вчителів фізичної культури та наукових досліджень учених можна зробити наступні висновки. Успішній реалізації оздоровчої спрямованості уроків фізичної культури у сучасній школі сприяють: дотримання диференційованого, індивідуального підходів до визначення особливостей стану здоров’я учнів, їхніх фізіологічних реакцій на фізичне навантаження із застосуванням постійного медико-педагогічного контролю; врахування індивідуальних, психофізіологічних особливостей школярів, використання різноманітних форм проведення оздоровчих заходів, що забезпечитьполіпшення в учнів показників як фізичного, так і розумового розвитку, зростання даних рухової підготовленості.

Перспективи подальших досліджень. Актуальними напрямами подальших наукових розвідок є висвітлення шляхів удосконалення процесу оздоровлення дітей засобами фізичного виховання.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Авраменко В. А. В 9-й краматорской / В. А. Авраменко // Физическая культура в школе. – 1990. – № 7. – С. 36–38.
2. Ареф’єв В. Г. Фізична культура в школі / В. Г. Ареф’єв, Г. А. Єдинак.                        – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2002. – 383 с.
3. Денисенко Н. Через рух до здоров’я дітей : [навч.-метод. посіб.] / Н. Денисенко, О. Аксьонова. – Тернопіль : Мандрівець, 2010 – 88 с.
4. Корнєєв Н. В. Здоров’я школярів, сьогодення та проблеми на перспективу / Н. В. Корнєєв, Г. М. Даниленко // Охорона здоров’я України. – 2003. – № 1. – С.49–54.
5. Фізичне виховання і здоров’я : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [О. Д. Дубогай та ін.] ; за заг. ред. д-ра пед. наук, проф. О. Д. Дубогай ; Нац. банк України ; Ун-т банк. справи. – К. : УБС НБУ, 2012. – 271 с.
6. Язловецький В.С. Організація та методика оздоровчої фізичної культури : [навч. посіб.] / В. С.Язловецький, В. С.Жданова, А. Л.Турчак. – Кіровоград : РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2005. – 204 с.
7. Krutsevich, Teorіia і metodyka fіzychnohia[Theory and methods of physical education], Olimpiiska literatura, Kyiv, Ukraine.
8. Moskalenko, N. V. (2009), “Theoretical methodical principies of innovative technologies in physical education system of junior schoolchildren”, Thesis abstract for Physical Education and Sport), 24.00.02, Ukrainian National University of Physical Culture and Sport, Kyiv, Ukraine.
9. Satsiuk,“On the path to selfimprovement”, Fizicheskaia kultura v shkole, 8, pp.15–
10. Khudoleeva, forms and methods Fizicheskaia kultura v shkole, 6, pp.15–19.

Відомості про автора

 Черній Валентина Петрівна – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Коло наукових інтересів: формування у школярів здорового способу життя засобами фізичного виховання.