• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18

ДИТЯЧА КНИГА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СИСТЕМІ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Щекодіна Ольга, Янчевська Дарина

(студентки 3 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – Наталя Андросова

Актуальність статті зумовлюється розширенням вибору для позакласного читання сучасної дитячої літератури у школах та активність дітей у бажанні дізнаватися про щось цікаве. Також існує тенденція до читання коротких інформативних текстів у однієї групи дітей і таких, що із захопленням зачитуються різними жанрами дитячих творів. Вчителеві треба вміло поєднувати роботу таких груп на уроках, заохочувати до сприймання літературного жанру.

Стан дослідження: Сучасні дослідження у виявленні соціологічних даних стосовно ставлення до читання дітей і батьків та , як наслідок, зміні відносин між ними проводив Б. Дубін. Йому належить твердження, що «криза читання – це криза соціальності».

Ю. Мелентьєва розглядає чинники, що впливають на читання та спричиняють наявність трьох «революцій» в практиці читання: «читання вголос» і «читання про себе», «читання з екрану» або «читання-слухання аудіокниг».

В. Власенко особливу увагу приділяє школі, як одному з основних чинників кардинальної зміни ситуації з читанням

У педагогічній публіцистиці частіше піднімаються питання про співвідношення гри і читання, де йдеться про появу ігрових розробок, мета яких – залучення до читання дітей з наймолодшого віку (В. Бородина), урізноманітнення методів для читацького розвитку (О. Кабачек).

Мета полягає у дослідженні ідей В. Сухомлинського про роль і місце дитячої книги в навчально-виховному процесі та розкритті цінних методичних порад педагога.

Вступ Дуже багато видатних педагогів та вчених досліджувало вплив книги на особистість людини і навіть на сучасному етапі люди відкривать для себе важливість прочитаних сторінок з підручника. Тобто неабияку роль має книга для розвитку та виховання людини. У початковій школі значна увага приділяється роботі з дитячою книгою, що є ефективним засобом розвитку мовлення, мислення, збагачення життєвого досвіду, закладає основи читацької самостійності, культури та виховує інтерес до книги. В. Сухомлинський вважав, що «Школа – це насамперед читання: вдумливе, зосереджене, таке, що захоплює розум і серце, індивідуальне читання, читання, як творчий процес, в якому вихованець наповнює слово пристрастю свого серця…»[3].

Виклад основного матеріалу Перебуваючи на практиці у зош № 34 м. Кропивницького спостерігали, як вчителька Г. О. Лисицина майже на всіх уроках читає першокласникам і закликає їх до самостійного читання, підтверджуючи, що справжня школа утверджує культ книги, виховує в учнів жадобу до читання літератури, пристрасну закоханість у книгу.

За допомогою читання цікавинок, казочок, повчальних оповідань, самостійне опрацювання дітьми літератури учні відшукують безцінний скарб, який у нашому сучасному житті необхідний молодому поколінню. І побувавши на уроках ми бачили на власні очі як учитель виконував цю надзвичайно важливу місію. Ми були в захваті, наскільки діти хапалися за ці нові знання і раділи, коли. читаючи вірш чи текст у підручнику, отримували похвалу від Галини Олександрівни.

Звичайно дітям легше прищепити любов до книги, аніж дорослому. Тому на вчителя початкових класів покладені великі надії. Згідно думок В. Сухомлинського, саме у цей період діти прагнуть збагнути щось нове, а вчитель повинен позакладати у їхні ще світлі голови той безцінний скарб знань, без якого неможливо стати розумною, досвідченою людиною. [3].

Велику увагу В. Сухомлинський приділяв підручникознавству. На його думку книга має багато функцій. Це і розвиток мовлення у дітей, це і поглиблення знань з певних наук і навіть розвиток фантазії за допомогою ілюстрацій, які там вміщенні. Саме пояснення та вивчення структури підручника на перших уроках є базою, для подальшої роботи з книгою [1].

Цей процес триває і у сьогоднішній практиці, адже вчителі розповідають дітям про палітурку, форзац та пояснюють знаки–зашифровки на першій сторінці підручника, які будуть знаходитись біля деяких завдань та допомагати учням зрозуміти, що саме з цим завданням їм потрібно робити. На подальших уроках першокласникам пропонували ознайомитися із «паспортом» домашньої книжки, а саме відшукати ім’я книги (назва) та її батьків (автор книги), розглянути її селфі (ілюстрації), відшукати місце народження (видавництво) та порахувати її вік (рік видання). У такий незвичний спосіб маленьких школярів зацікавлюють до спілкування з книгою. Згодом вчитель захопливо розповідає про сучасні книги й авторів, що пишуть для дітей.

В. Сухомлинський також пропонував розширювати коло читання дітей, створивши дві програми навчання: перша – це обов’язковий для заучування й збереження в пам’яті матеріал, друга – позакласне читання, а також інші джерела інформації. Педагог вважав, що «без позакласного читання неможливо взагалі, адже уроки були б не настільки пізнавальними та цікавими для дітей» [5; с. 448]. У запропонованих списках літератури для молодших учнів Василь Олександрович зосереджує увагу переважно на народній казці, адже вона є тим духовним надбанням, пізнаючи яке, дитина пізнає свій народ [4].

У своїй практиці В. Сухомлинський використовував багато прийомів, але головним вважав аналіз тексту після його прочитання, підтверджуючи принцип свідомості Я. А. Коменського, який відзначав, що «ученим зроблять тебе не книги, а робота над ними») [2].

Висновки: Отже В.О. Сухомлинський та інші дослідники вважають, що книга та читання є неабияким скарбом для розвитку молодших школярів. Школа і вчитель виховують у дітей любов до книги, навчають учнів читати книгу, користуватися нею.

Спадщина В. Сухомлинського наповнена любов’ю до книги та містить систему ознайомлення із її зовнішніми атрибутами, пропонує збагачувати й розширювати коло читацьких інтересів за рахунок осучаснення переліку творів для читання, наголошує на глибокому аналізі змісту після прочитування.

Книга дає не тільки знання, а й сприяє вихованню повноцінної, всебічно розвиненої людини. Без вміння і любові до читання не може бути ні успішного навчання дитини в школі, ні самостійного пізнання нею світу, ні самовдосконалення, адже «читання – це віконце, через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе» [4; с. 73].

Бібліографія

  1. Кодлюк Я. П. В. О. Сухомлинський про шкільний підручник / Я. П. Кодлюк // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя: Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. – Кам’янець-Подільський : Абетка Нова, 2002. – Вип. 3 (Т. 2). – С. 199–208.

  2. Коменский Я. А. Об искусном пользовании книгами – первейшим инструментом развития природных дарований : (речь, произнес. в большой аудитории Патак. шк. 28 нояб. 1650 г. перед началом занятий) / Я. А. Коменский // Избр. пед. соч. в 2 т. / Я. А. Коменский. – М. : Педагогика, 1982. – Т. 2. – С. 34–43.

  3. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 1. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 7 – 202.

  4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: у 5 т. – Т. 3. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 9 – 278.

  5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: у 5 т. – Т. 2. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 419 – 655.

Коментарі   

# Блажко Юлія 27.09.2017, 22:51
Книга розкриває дивовижні таємниці життя, дає нам важливі поради. Вона через віки передає нам спадщину видатних людей, завдяки якій ми збагачуємо наш внутрішній світ, розвиваємося, самовдосконалює мося. Недарма всі віки до книги відносилися як до святині. Тому, дійсно, ми повинні розвивати у дітей любов до книжок ще з раннього віку. Автори статті влучно передали думки В.О.Сухомлинськ ого про важливість книги для людини.
# Катерина 27.09.2017, 21:17
Цікавий виклад матеріалу. Зрозуміло донесена головна думка твору, а головне підтверджена.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись