В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО РОЗВИТОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГА

Діана Каблашова

(студентка VIІ курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, професор Т. Я. Довга

В статті проаналізовано погляди Василя Олександровича. Сухомлинського на професійні якості педагога. Розкрито сутність важливих характеристик учителя, наведених у працях видатного педагога.

Ключові слова: професія вчителя, особистість педагога, індивідуальні професійні якості, слово вчителя.

Актуальність теми. Сучасність вимагає яскравої, масштабної, творчої особистості педагога, який покликаний опановувати культуру загальнолюдських цінностей, професійного мислення. У педагогічній науці розроблено концепцію індивідуальної діяльності педагога, сутність якої полягає, по-перше, у розвитку його багатої, самобутньої особистості, а по-друге, у злитті суспільного й особистісного сенсів. Індивідуальність педагога як суб'єкта професійної діяльності знаходить своє вираження у формі і змісті. Формальна сторона – це зовнішній вираз індивідуальних особливостей особистості педагога. Воно проявляється у формі індивідуального стилю педагогічної діяльності, спілкуванні, поведінці тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

До характеристики професійної індивідуальності педагога зверталися такі вчені, як Н. Гузій, Н. Кічук, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, А. Маркова, О. Пєхота В. Радул та ін. На важливості розвитку професійних якостей вчителя свого часу наполягав видатний учений-педагог Василь Олександрович Сухомлинський.

Мета статті. Проаналізувати погляди В. О. Сухомлинського на розвиток індивідуальних професійних якостей педагога.

Виклад основного матеріалу. Кожна професія вимагає від людини володіння відповідними особистісними якостями як базою для формування професіоналізму в галузі тієї чи іншої діяльності. В. О. Сухомлинський вважав, що праця вчителя складна, важка і відповідальна. Розмірковуючи про унікальність учительської професії, він писав: «Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі... А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як в учительському» [5; 341].

Мрією В. О. Сухомлинського було те, щоб усі діти потрапляли до рук хороших учителів. Педагог не лише мріяв, а й багато працював над питаннями формування професіоналізму вчителів. У своїй праці «Павлиська середня школа» Василь Олександрович писав: «Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам він був дитиною.

Хороший вчитель – це, по-друге, людина, що добре знає науку, на основі якої побудований предмет, котрий він викладає, закохана в цю науку, знає її горизонт найновіші відкриття, дослідження, досягнення. Гордістю школи стає вчитель, який, на доповнення до сказаного, сам небайдужий до проблем, над якими б’ється його наука, здатний до самостійного дослідження...» [1; 49-50].

У своїй праці «Сто порад вчителеві» Василь Олександрович наголошував на тому, що головною рисою вчителя має бути доброзичливість: «Бути доброзичливим — означає ставитися до дитини так, як ви поставилися б до власного сина. Дитина погано встигає, відстає; дитині важко займатися так, як займаються його однокласники; дитина або підліток зробила хуліганський вчинок – все це біда, біда, біда... Як би ви поступили, якби в цю біду потрапив ваш син? Навряд чи запропонували б такі рішення, як виключення зі школи, зниження відмітки по поведінці... Звичайно, розумному батьку, розумній матері розум підказав би, що і це необхідне, але перш за все серце підказало б щось таке, що украй необхідне для порятунку сина — адже покаранням одним людини не врятуєш. Серце зажадало б чогось такого, що створило б в душі сина моральну чистоту і красу, зробило б його справжньою людиною. Ось це бажання серця і є доброзичливість...» [4; 432-433].

Особливо важливим в професії вчителя видатний педагог визначав щире й правдиве «слово вчителя», яке він розглядав як нічим незамінний інструмент впливу на душу вихованця: «Головне, що визначає ефективність слова вчителя, – його чесність. Учні дуже тонко відчувають щирість слів учителя, безпосередньо відгукуються на правдиве слово. Ще тонше діти відчувають неправдиве, лицемірне слово» [2; 33]. Засобами слова можна передати учням свої думки, почуття, ставлення, слово може збудити в вихованцях прагнення до наслідування кращих рис особистості вчителя.

Василь Олександрович був переконаний, що ставлення вихованців до знань, до навчання, залежить від того, як вихованці ставляться до вчителя: «У закоханого у свій предмет педагога учні теж проймаються почуттям любові до знань, науки, книги. Слово вчителя несе в собі не тільки смисл, зміст предмета, але й емоційний відтінок думки; емоції, почуття пробуджуються в учнів лише за тієї умови, коли перед учнями людина, палко закохана в науку. Учитель, який любить свій предмет, має одну надзвичайно цінну якість. Він не тільки передає своїм вихованцям фактичні знання, але й пробуджує в них думку про знання. До цього прагнуть усі викладачі, які хочуть виховувати знаннями, любов’ю до предмета. Вплив своєї особи на учня вони бачать у тому, що людина залишає в іншій людині свою мудрість, ясність свого розуму, невикорінну жадобу і потребу знати» [4; 560].

В. О. Сухомлинський називав важливим завданням творчої праці педагога навчити дітей мислити: «Коли я чую слова творча праця педагога, мені завжди згадується перша ідея, що оволоділа нашим колективом, надихнула на пошуки, які продовжуються й зараз: дітей треба вчити мислити – це найважливіший бік педагогічного процесу не тільки на уроці, але й скрізь, де відбувається духовне спілкування педагога і дитини» [3; 404].

Висновок. Отже, Василь Олександрович Сухомлинський надавав великого значення професійним та моральним якостям педагога. Він вважав, що вчитель – це не тільки людина, що є дипломованим спеціалістом, але й, перш за все, гарна, доброзичлива, чесна людина. Думки видатного вченого про особистість та професіоналізм педагога лишаються актуальними для сучасних вчителів.

Бібліографія

1. Сухомлинський  В. О. Павлиська середня школа/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 4. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 49-50.

2. Сухомлинський В. О. Про виховання/ В. О. Сухомлинський. – М.: Політична література, 1975. – 270 с.

3. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 4. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 404.

4. Сухомлинський  В. О. Сто порад учителеві/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 2. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 432-560.

5. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 2. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 149-416.